«Та бути не може? Мені це здається? Молодий пан Сі допомагає Бай Цзін!»
Багатії за столом були приголомшені цією сценою. «Хіба він завжди не ненавидів втручатися в чужі справи?»
«Найдивовижніше — це Бай Цзін. Побачивши молодого пана Сі, вона не злякалася до того, щоб розплакатися на місці. Натомість вона просто продовжує дивитися на нього».
Бай Цзін не чула обговорень цих людей. Вона озирнулася і переконалася, що небезпека минула. Потім вона байдуже відвела погляд і приготувалася йти.
Однак Сі Цянь м'яко підняв руку й перегородив їй шлях.
Цій людині потрібна її подяка?
Бай Цзін пригадала правила людського світу і щосили намагалася імітувати людські емоції вдячності.
«Дякую».
«І це все? Щоб врятувати тебе, я поранив руку. Я не зможу доїхати додому».
Сі Цянь дістав ключі від машини і злегка потряс своєю закривавленою долонею. - «Чому б тобі не підвезти мене?»
«Звісно».
Бай Цзін кивнула. Вона не відчувала, що щось не так.
Судячи зі швидкості підступного нападу охоронця та значення пошкодження військового ножа, навіть якщо б вона ухилилася чи контратакувала, існував 30% шанс, що вона буде поранена!
Вона повинна відплатити Сі Цяню за його доброту.
Пізно ввечері вуличні ліхтарі по обидва боки асфальтованої дороги світили м'яким світлом, освітлюючи тихе місто.
Сі Цянь сидів на пасажирському сидінні, тихо дивлячись на Бай Цзін, коли вона вела машину. Вона була дуже витонченою, а родимка під оком надавала їй екзотичного відчуття. Вона була явно м'якою і тендітною красунею, але чомусь у її очах був холод, що робило її загадковою та непередбачуваною!
Холодна і без емоцій.
Сі Цянь відчув зміну в Бай Цзін і спробував проаналізувати її поточні емоції, але марно.
Бай Цзін зосередилася на водінні та ігнорувала його дивний погляд.
«Вибачте, панно Бай, чи зацікавлені ви в участі в експерименті?»
Сі Цянь розтулив рота і простягнув оливкову гілку, сказавши: «Якщо ви погодитеся стати моїм піддослідним, я зможу допомогти вам стати сильнішою, настільки, що ніхто не зможе зрівнятися з вами!»
Сі Цянь придушив запал у своїх очах, боячись налякати її.
Бай Цзін нахилила голову і згадала дизайнерів ШІ — групу людей у білих халатах. Вона запитала: «Ви вчений?»
«Ти... можеш зрозуміти це і так», — легковажно сказав Сі Цянь.
Бай Цзін прямо відмовилася: «Вибачте, мене це не цікавить».
«Я вже дуже сильна, мені більше не потрібне оновлення». - Слова Бай Цзін все ще були на рівні ШІ, але Сі Цянь цього не помітив.
Через десять хвилин, біля торгового центру району Вілла.
Бай Цзін припаркувала машину і повернула ключі Сі Цяню. Пам'ятаючи адресу, вона хотіла викликати таксі, але помітила тінь на землі.
Він хотів напасти на неї?!
Бай Цзін нахилилася і ухилилася від першого удару Сі Цяня!
Сі Цянь затягнув бинт навколо рани і швидко завдав удару по її слабкому місці!
Під час сутички з охоронцем вона отримала незначну травму коліна.
Логічно, Бай Цзін, безсумнівно, остерігалася б використовувати ноги. Сі Цянь досконало володів боєм і думав, що матиме перевагу!
Однак він не очікував, що Бай Цзін, не вагаючись, підніме ногу, щоб заблокувати його другий раунд атаки. Її лікоть був націлений на його горло, і її смертельний прийом був повністю продемонстрований!
Він дуже сильний!
Ця думка промайнула в голові Бай Цзін, і вона не наважилася розслабитися. Вона скористалася сходами поблизу і стрибнула в повітря. Вона використала свої ноги, щоб обмотати його шию, і вивернула руки Сі Цяня, але не затягнула їх. Вона відчувала, що Сі Цянь не мав наміру вбивати її. Він лише хотів... спарингу?
Бам...
Сі Цянь скористався можливістю, щоб вирватися з-під її контролю. Бай Цзін швидко імітувала його рухи і билася з ним. Вона була швидкою і точною, виснажуючи його енергію!
«Дякую, що дозволили мені виграти!»
Вони обоє важко дихали. Сі Цянь стримав її руки та притиснув Бай Цзін до дверцят автомобіля.
Сі Цянь тримав її в обіймах. Коли він зрозумів, що їхні позиції були трохи двозначними, він відчув слабкий аромат квітів від тіла Бай Цзін. Він змішувався з ароматом молодої дівчини і затримувався.
Через інтенсивне фізичне навантаження тіло Бай Цзін було злегка теплим, і вона притулилася до його грудей.
«Нема за що».
Жінка в його обіймах тихо заговорила. Її голос, здавалося, демонстрував деяку слабкість, змушуючи Сі Цяня знизити пильність і думати, що вона визнала поразку!
Бай Цзін скористалася нагодою, щоб нахилитися і використати свою силу, щоб відштовхнути його, поки він опускав голову. Потім вона вдарила його по коліну так сильно, що воно оніміло!
«Тс-с-с...» - чоловік глибоко вдихнув.
«Я ж казала тобі, що я дуже сильна. Я не програю». - тихо сказала Бай Цзін стоячи під вуличним ліхтарем. Вона подивилася на Сі Цяня, який не міг рухатися і не міг її переслідувати.
Сі Цянь насупився і подивився на її спину. Він втупився у гумку для волосся, яку було знято під час метушні. Він міцно стиснув її й сказав з відтінком роздратування і нетерпіння.
«Нічого, крихітко. Не поспішаймо!»