- Пані, є ще дещо... — Цяньжун с опаской покосилась на господиню. Вона вирішила порозмовляти з підслухованим.
Справа стосувалася посади пані в резиденції принца, і Цяньжун не відважилася ризикувати, приховуючи це.
Ян Шуцін, все ще перетравлюючи « надзвичайну новину» про те, що діти Цзян Нінбао живі, почувши невирішений тон служниці, затьмарила ще більше.
- Що ще? Кажи, не тягни!
Цяньжун обійшлася на щільно закриті двері — у кімнаті, крім них, нікого не було - і підійшовши до вуха пані, ледь чутно прошепотіла таємниця, яку мимовільно слухала:
— Пані, служниця сьогодні випадково почула розмову лекаря Ченя з сином про знахідку під назвою Цзиґуй. Він сказав, що той, хто приймає Цзигуй, потім стає безплідним.
Коли Цяньжун це випалив, вона була в розпачі і на чолі у неї вийшла маленька іспанка.
Ян Шуцин похитнулася, її обличчя стало білішим паперу. У голові панував цілковитий хаос. Вона несвідомо прошепотіла:
— Нет... не може бути... Ти очула.
Вона відмовлялася вірити. Не могло бути, щоб ті що прийняли Цзигуй загубили спроможність мати дітей!
Це брехня!
Але пам'ять ненавмисно підкинула їй приклад тієї наложниці, яку колись обманом змусили прийняти це зілля. Здається... Здається, вона дійсно більше ніколи не вагітніла.
У голову Ян Шуцин почувся гучний гуркіт. Перед очима все попливло, а з рота хлинула яскраво-алова кров.
Пляшка на підлозі засліплювалася і жлукала очі.
— Пані! — Цяньжун з жахом кинувся підтримувати похитну господиню, але дзвонила ляпаса зачепила її щоку.
— Вон! — рявкнула Ян Шуцин, грубо відштовхнувши служницю після удару.
Щіка Цяньжун горіла вогнем від тяжкої ляпаси, у вухах звужено і в роті з’явився металевий присмак крові. Вона похитнулась і впала.
- Пані, вибачте, служниця зараз... Негайно піде! — Цяньжун дещо піднялася з підлоги і поспішно, спотикаючись, вислизнула за двері.
Льодовий вуличний вітер обгорнув її обличчя. Цяньжун притиснула руку до палаючої, розпухлій щоці, а з її очей покотилися сльози. До того ж вона не могла розкаятись, а її каяло. Навіщо вона взагалі це сказала?
Коли Цяньбі повернулася, вона побачила ридку під дверима подругу і налякалася:
— Цяньжун, ты что... Чому ти плачеш?
Цяньжун лише мовчки мотнула головою. Помітивши розпухлу щоку, Цяньбі в руках стиснула коробку з їжею і, тремтячи, увійшла до кімнати.
Не минуло й часу, потрібного, щоб випити чашку чаю, як вона вийшла.
— Цяньжун, госпоже нездоровиться? Навіщо вона мене послала до лікаря Ченю?
Цяньжун, опустивши голову, ухилено відповіла:
— Я не знаю.
Цяньбі нахмурилась і поспішила за лікарем.
Цзян Нінбао, звичайно, не знала про реакцію Ян Шуцин, але коли до неї дійшла звістка, що вона запрошувала ліка Ченя, настрій у неї піднявся аж до неба. Вона з апетитом висушила три миски курячого бульйону, і це принесло невимовно радість Чуньсі.
- Пані, у вас сьогодні чудовий апетит!
Цзян Нінбао м'яко усміхнулася:
— Коли на душі добре, то й апетит хороший.
Її погляд впав на двох міцно сплячих у ліжку малят.
Ци-ге, Лінь-хе, мама за вас помститься.
Замість того щоб просто вивалити на Ян Шуцин правду про її безплідність, куди краще дозволити тій самій затягнути петлю на своїй шиї. Щоб зміцнити свою позицію, Ян Шуцін мав два шляхи: « Заощадити живіт» для народження спадкоємця або згорнути вагітність і підмінити чужу дитину своїм, помішавши цим кров імператорської родини.
На зміну дитині вона не піде, це надто небезпечно.
А ось « подбати живіт»..
Цзян Нінбао примружилась. Вона була впевнена, що Ян Шуцин вибере саме цей шлях.
Можливо, вона невдовзі дійде до звістки про « вибірності» Ян Шуцін. І тоді вона нанесе удар: дозволить їй зайти в глухий кут, а потім оголосить про її безплідність.
Чуньсі ж, думаючи, що пані радіє неминучому виходу з післяпологової загони і появи перед гостями на святкуванні, помітила, як протягом цього місяця вона схудла, повернувши стару овальну форму обличчя, але стала ще гарнішою й жіночішою ніж раніше.
На честь першого місяця двох маленьких панів старша пані Се подвоїла зарплату всім слугам, і в резиденції запанувала атмосфера радості, особливо теплою у цей холодний вихід зими.
Опустилася ніч, і Дін гогун повернувся додому.
Пообідавши разом, він побачив омовну і на мить завмер у вигляді дітей Цзян Нінбао. Мерехтливе світло світило її ніжне, гарне обличчя, а м’яка усмішка на губах була такою зворушливою, що в нього завмирало серце.
Суворі риси обличчя Дін гогуна були мимовільно пом’якшені, а ніжні очі сяяли.
Думка про те, що через два дні Нінбао вийде з післяпологового заточення, висихла в ньому вже давно стримуючись відчуття.
Цзян Нінбао, нагодував Ці-ге, поклала його в ліжечко і взяла на руки Лінь-ге. Молока в неї було багато, і зазвичай вони з двома годували малят по черзі.
Аппетит у близнюків ріс не по днях, а за годинниками, і Цзян Нінбао подумки дякувала старій пані Се, яка отримала запрошення годувати.
Дин гогун підійшов, сів поруч, мигцем ковзав поглядом по її білосніжній грудях, і з заспокоєнням подивився на синів. Він обережно взяв на руки ситого Ци-ге, який, більше не плачучи, втупився на батька своїми чорними, як виноградини, окулярами. Серце чоловіка наповнилось миром.
- Ци-ге у нас слухняний малюк, так?
Цзян Нінбао, яка якраз годувала Лінь-ге, почувши слова чоловіка, тихо посміхнулася:
- Так, Ці-ге і Лінь-ге обидва дуже спокійні. Годувальники кажуть, що вночі вони зовсім не примхливі.
Кутики губ Дін гогуна дрознули в усмішку.
— Вони пішли в мене. У дитинстві я теж був тихою людиною.
Цзян Нінбао з укороченою глянула на нього:
— Правда?
Вона добре пам’ятала розповіді старшої пані про те, як народився її син. Від самого народження він був оточений душогубною аурою і доручав усім багато клопоту.
Дин гогун невтомливо хмикнув на знак згоди.
Цзян Нінбао: «...»
Вона притиснула до себе ситого Линь-ге. Деякий час вони обговорювали, вкачуючи малят. За ці півмісяця Дін гогун навчився няньчити з дітьми і не гірше дружини убавляти та тримати на руках малят.
Коли обидва сини заснули, Нінбао віднесла їх до годувальниць Хуана і запрошених годувальників.
У спальні залишилися тільки вони вдвох. Знявши верхній одяг, вони поступилися в ліжко і продовжили розмову.
Цзян Нінбао розповіла своєму чоловікові, що Янґ Шуцин підштовхувала до лікаря Чена і сказала про свої побоювання. А Ян Шуцин — жорстокий і безжалісний. Ситуація лекаря стала небезпечною.
« Я боюся, що Ян Шуцин спробує позбутися лікаря Ченя », — визнала Цзян Нінбао.
Дин гогун повернув голову і поцілував її в щоку:
— Не хвилюйся. Я вже приставив до нього охорону. І імператору вже відомо про це.
Відтоді як Нінбао запланувала свій план помсти, він уже все передбачив.
Цзян Нінбао на мить поспішала. Імператор теж у курсі справи? Це її трохи занепокоїло.
- А якщо Ян Шуцин не стане діяти за моїм планом... — Затурбована.
Дин гогун спокійно відповів:
- Ти сама сказала, що вона вже запрошувала лікаря Ченя. Як тільки вона переконається, що неплідна, то обов’язково вибере шлях фальшивої вагітності. Ян Шуцін честолюбство. Якщо вона, користуючись позицією принца Ціня, « народить» сина, то її становище стане ще міцнішим.
Дін гогуна Ян Шуцин давно була у списку засуджених на смерть. Якби Нінбао не хотіла дати їй шанс самій викопати собі могилу, він би вже давно влаштував їй «нову кінцю ».
Та й імператор не хотів, щоб він так швидко йшов з нею.
Поки жива Ян Шуцин, принци Цінь і Цзінь продовжували таємно підривати сили один одного. І якби не вона, вони б так і не дізналися, що вплив принца Цінсія зовсім не так мало, як здавалося.
Цзян Нінбао спростувала аргументи чоловіка розсудливими.
Насправді, Ян Шуцин також мріє розтоптати її. А от наложниця сеньпін, яка є імператором, не може нічого зробити для неї. Звичайно, Ян Шуцин захоче « народити » сина.
Два дні потому зимовий сніг почав потроху танути, а погода нарешті видавалася ясною.
Настав день першого місяця близнюків. Цзян Нінбао нарешті вийшла з післяпологового заточення. Протягом цього місяця їй дозволили лише помитися гарячою водою і мити голову, щоб підтримувати чистоту тіла.
Вона вже ледве це виносила.
У день народження синів Цзян Нінбао провела півгодини у дерев’яній купальні, відмочуючи в гарячій воді всі сліди минулого місяця.
- Цілий місяць терпіла, і нарешті справжня ванна! Таке відчуття, ніби вона народилася знову, — сказала жінка з почуттям надзвичайної легкості й свіжості тіла.
Чуньсі та Чунло прикрили роти ладонами, тихо посміяючись.
- Пані, тепер, коли строк вашого загону закінчився, ви хоч можете купатися щодня.
Цзян Нінбао згідно кивнула:
— И то верно.
Хоча, по правді кажучи, в епоху апокаліпсису, коли вона ходила з загони на завдання, їй доводилося купатися лише раз у місяць. Але життя в давнину надто розпещувало її, і ті важкі дні почали поволі забуватися.
Правду кажуть, що легко перейти від бідності до розкошів, а ось від багатства до убозтва - ох як важко.
Золоті слова.
Чуньсі та Чунле почали допомагати паніці одягатись і зачісуватись. Чуньле, вдягнувши останню золоту шпильку з перлиною у високу зачіску, захоплено помітила:
- Пані, я думаю ви стали ще гарнішими.
Цзян Нінбао глянула в бронзове дзеркало. Звідти на неї дивилася красуня з шкірою біле сніг. Вона трохи усміхнулась, і ця усмішка була наче розпухле цвітіння гібіскасу — сліпа й чаруюча. Особливе задоволення надавала цій жінці та легка зріла грація, і він невловимий погляд, що з’являється в жінки, яка пізнала щастя материнства.
- Чуньйо, ти говориш все вологіше і солодко.
Чуньле почервоніла і пробурмотала:
— Служниця говорить правду.
Чуньсі згідно кивнула. Пані та впрямо ставала все кряше: шкіра стала білішою і ніжнішим, а темперамент і жести тепер ще більш недоторкані. Якщо вона зараз вийде до гостей, то скільки заздрісних і захоплених очей на неї витріщиться!
Цзян Нінбао, похитаючи головою і посміхаючись своїми думками, подивилася на небо за вікном і підібравши спідниці, крокнула за порогом.
— Пойдёмте. В зал Золотого довголіття.
Чуньсі і Чунло поспішили за нею.
По дорозі в зал Золотого довголіття вони зустріли Се Цзин'ї. Сьогодні на ньому був темно-малі довгі одягу, тому він здавався ще більш прекрасним, наче нефрит.
Місяць розлуки не пройшов даром. Цзян Нінбао стала ще більш полоненою.
На жаль, вона більше не була його нареченою. Вона вже давно стала дружиною його названого батька.
Його названа мати.
Се Цін'ї опустив очі, ховаючи в душі гіркий смуток, і склавши руки у шанобливому поклоні, сказав:
— Матушка!
Цзян Нінбао ввічливо усміхнулася, але в її голосі звучала стриманість:
- Не потрібно церемоній. Ти теж йдеш в зал Золотого довголіття?
— Так, — коротко відповів Се Цзин’ї.
Цзян Нінбао не зменшила кроку, але нахмурилася.
Чуньсі і Чунле, що йшли позаду, переглянулися, але промочали. Тепер цей молодий пан Се та їхні пані — це лише названа мати і названий син.
https://literna.net/uk/books/119-vii-ti-zamizh-za-batka-holovnoho-heroya-zaversheno