Розділ 1180: Переїдання.
Дорон підняв голову, глянувши на темні хмари. Ворони кружляли над його головою — образом смерті.
Рідкісна епідемія охопила їхнє місто відразу, як тільки Старий Холдман помер. Дехто казав, що це ображений чарівник незадовго до своєї смерті наклав на них своє прокляття. Дорон, як би не вірити в це, ця епідемія справді забрала життя багатьох людей. Навіть його найкращий друг Мітч помер, а сам він був врятований тільки завдяки вчасному поверненню священика Рокфеллера.
— Дякую вам, Господь Ільматере, за те що ви дозволили священику Рокфеллерові повернутися і зняти з мене це прокляття... — благочестиво молився Дорон.
Якби не повернення сільського священика, він би вже давно був у шеолі. Він вірив, що це було наказано Господом! Якщо не заради нього, то навіщо ще священик Рокфеллеру повертатися до них і безкоштовно зціляти їх від хвороби?
Однак він дуже шкодував, що мусив покинути свій дім.
- Послухайте, в ім'я церкви... Всі мешканці Делівні Блеквуд повинні переїхати в ранкове місто і чекати подальших наказів... - За наказом лицаря.
Дорон оглянув свою телегу. Довкола було кілька селян, подібних до мураховарів, кожен з яких ніс важкі сумки.
Це був наказ Господа, і саме це було причиною повернення священика Рокфеллера. Усі послідовники Ільматира мали поїхати до міста, що лежало на краю моря. Вперше почувши цей наказ, Дорон подумав, що феодальний лорд збожеволів. Чи достатньо домів, щоб вмістити їх усіх?
Рокфеллер пообіцяв їм, що достатньо. Коли праця йшла до планування міграцій, жителі міст були на першому місці перед сільськими жителями.
— Уу... Господи, гляньте спочатку на нашу пшеницю... Вона так добре виросла... Дозвольте Старому Йорку зкосити її перед від'їздом ... — рыцарь уволок фермера з поля. Він чіплявся за стегна лицаря, благаючи його залишитися.
— Ні, значить ні. Ти хочеш ослухатися наказу Господа? — Лицар в доспехах роздратовано пнув фермера.
По правді кажучи, навіть сам лицар вважав накази Господа дивними. Врешті-решт, тут було і його власне маєток з землями. Однак церква та держава також запропонували це, і йому пообіцяли компенсувати його втрати. Якби не цей факт, він би не підкорився.
Він подумав: « Мені потрібно дати щонайменше вдвічі більше земель, ніж я маю зараз. Він обходився з сільськими мешканцями все більш жорстоко, голосно ругаючи і навіть вибиваючи їх, якщо був чимось незадоволений.
— Один за одним, пройдіть огляд священика... — Кінець сільської дороги був завалений візками з дітьми, літніми і інвалідами. Рокфеллер привів з собою групу нових священиків та помічників, які стояли біля дороги і оглядали стан кожного мешканця з гарячкою або кривавим кашлем.
Ті, кому поставили діагноз і які мали підозру на чуму були поміщені в карантин, а решта людей давали ліки, котрі захищали від будь - якої хвороби.
Страх перед смертельною чумою був досить вагомим чинником для міграції селян. Якщо деякі будуть і далі чинити опір, бажаючи залишитися, лорди та священики більше не турбуватимуться про них.
- Всі дані записані тут, отче. Понад тисячу людей загинуло з 4382 селян, а загальна кількість охочих мігрувати 2900 чоловік — послушник передав Рокфеллеру пергамент. На ньому були круглі окуляри, які видавалися кілька комичними, але його рапорт був зроблений дуже урочисто.
— Майже три тисячі віруючих, хм? Дуже добре, продовжуйте! — Рокфеллер кивнув на знак подяки. Він подивився на чергу, схожу на довгу змію, і вирішив. — Ці послідовники нашого Господа обов’язково повинні бути переміщені у безпечне місце!
Після довгого обговорення в Небесному Залі, всі боги зробили пріоритетом для своїх церков переселення віруючих у свої божественні царства. Переміщення віруючих виявилося надзвичайно складним процесом, який стримував навіть самих могутніх богів. Такі великі переміщення могли тривати кілька сотень років.
Магі не могли дати їм стільки часу. Основний матеріальний рівень вразив одну епідемію за іншою, спустошуючи землю і вбиваючи безліч людей. Після довгих дискусій, боги вирішили просто розрахувати області і перенести всіх всередину.
Такі села, як Блеквуд, де всі люди поклонялися лише одному богу, було легше перемістити їх першими. Рокфеллера було відправлено назад у село саме для виконання цієї задачі.
- Чому, священик Рокфеллер, чому... Я завжди був відданий Господу, але в мене забрали сина і дочку... За що?
У цей момент старий в рваній одязі впав перед Рокфеллером на коліна і розридався.
- Як ти смієш! — Духівництво й церковнослужителі дуже розлютились. Говорити таке у відкриту було справжнім богозневагом!
— Вірте... Всемогутній Бог Страдій хоче, щоб ми пережили цей важкий час... — Рокфеллер відмахнувся від солдатів і особисто поставив цього старого на ноги, — необхідного ступеня страждань... Наш Господь добрий і милостивий; він пробачить вам вашу маленьку помилку...
Рокфеллер був повноцінним священиком і займав тут найвищу посаду. Його слово було для всіх законом.
— О... Боже, я згрішив... - Сьомий старий розридався ще голосніше, через що Дорону стало його шкода.
Це маленьке згорблене тіло нагадало йому, що він так старанно намагався забути. Він похитав головою і зміг штовхнути свою візок вперед. Саме в цей момент він почув голос Рокфеллера.
— Це лихо не те, що Бог дав людству, ні; це початок кінця.
Дорон був вражений, і несподівано зупинився.
— Чума, війна, голод, смерть... Усе це вже давно записане в пророцтвах церкви...
Світло засяяв на обличчі Рокфеллера, через що він здавався ще більш святим, ніж раніше.
« Кінець світу швидко наближається, і зло чужих вже проникло у наш світ. Тільки побожні віруючі отримають спасіння, набуваючи вічного життя в божественних царствах богів...
Промова Рокфеллера про близький кінець світу дуже довго і старанно готувалася до церкви. Цей сценарій налякав Дорона.
Отже, чума не була кінцем, а початком. Під впливом такого оголошення, разом з загрозою чуми й смерті, тепер навіть вільні духи підкорялися наказам і поспішили до поблизького міста.
Рокфеллер продовжував своє оголошення:
- Це зло проникає в землю і забирає все, що ми маємо. Життя, тіло і душі... Це жнки смерті, зачинники Конца... Їх називають Маґами!
Через багато тисяч років заборонена тема Магів знову почала циркулювати по цілому світі. Другий закат швидко насувається!
...
Замок Чорного Уезда був всього півтора дні їзди від села Блеквуд. Саме там Мітч працював слугою в церкві Містри. Дорон був у цьому місці всього одножди в своєму житті. Побачивши високі вапнякові стіни, Дорон з полегшенням зітхнув. Він не сподівався, що ця подорож буде такою довгою.
Він з тривогою озирнувся навколо, зауваживши втомлених і виснажених мешканців села. Деякі з них навіть були поранені, і вся їхня група була схожа на біженців.
Ця погано організована процесія селян не могла подолати велику відстань за один день подорожі. Навіть Дорон був змушений викинути більшість своїх речей. З теперішніми заворушеннями, по дорозі їх постійно намагалися пограбувати якісь бандитські шайки. У них було замало охоронців і священиків, щоб захистити їх усіх.
Один бандит навіть напав на самого Дорона. Про цього тесляра навіть було страшно згадувати.
— Тепер, коли нарешті ми можемо переїхати в Боже Царство Господа і отримати вічне життя? — Завдяки нескінченним хвалам Рокфеллера про Боже Царство, Дорона збереглася впродовж цілої подорожі. Але невдовзі він зрозумів, що забагато думає.
*Бам! Бам! Бах!*
Навколо міських мурів їх чекали великі групи солдатів з списами, які сильно нападали на мешканців села.
- Слухайте сюди! До міста прибуло дуже багато людей, тому з’явилася черга. Палац буде мати пріоритет перед сельчами. Що стосується всіх інших - чекайте за стінами... — Багато лицарів викрикували накази своїх коней, пересуваючись навколо натовпу.
Дорон помітив біля стін міста безліч наметів, через що він був схожий на величезний табір біженців. Час від часу можна було побачити священиків, які вимовляли заклинання або роздавали ліки. Тимчасові церковні будівлі сяяли золотим світлом, захищаючи територію навколо міста.
Церкви захищали людей від епідемій. Якби не вони, чума вже давно зруйнувала б всі плани богів, доторкнувши цих біженців з огляду на їхній слабкий імунітет і велику кількість.
— Так, ладно... Дворяни - вперед...
Дорон спостерігав за тим, як карета лорда повільно в'їхала до міста. Він не знав чому, але вогонь в його серці запилив ще сильніше.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv