Глава 1153: Серце.
Між Містроєм і Шар ніколи не було добрих стосунків. Вони обидві були богинями чарівності, і природна конкуренція між ними гарантувала, що вижити зможе тільки одна.
Кулька була знищена під час стародавньої останньої війни, але насправді їй вдалося врятуватись від знищення її божественного царства і ушкодити лише серйозні травми. Удача дозволила їй втекти в Астральний План, де вона і наткнулась на Мир Теней.
Містра створила Плетіння, щоб підтримати послідовників та інших богів. Вона стала хороницею Плетіння, а інші боги перенаправили свою енергію, щоб доповнити мережу.
Навіть ставши Всевишнім богом, Містра і далі з обережністю ставилась до Богані Теней. Врешті-решт, Шар була єдиним богом у світі, який може зайняти її місце.
Плітки Теней були протилежні плетенню, і саме завдяки цьому Лейлін зміг подолати срібний вогонь Містри та без перешкод втекти. Оскільки це був лише один з його численних козирів, Лейлін не боявся відкрити його.
— Кукулькан... Шар... - Містра намагалася знайти між цими двома зв'язками, отже я відчувала цей страх смерті через Шар? Кукулькану вдалося знайти про неї якісь відомості, і тому у мене з'явилось відчуття, що через нього я можу померти?
Хоча цей висновок був логічним, Містра недооцінювала ситуацію. Вона навіть не підозрювала, що Лейліна в рукаві мала ще одну жахливу козирну людину, яка могла по-справжньому вбити її.
— Те, що Бог Резні втік, не має великого значення, — нагадав їй Тір. — Тепер важливо вбити всіх цих аватарів. Наші справжні тіла вже б'ються з Груумшем...
Груум шалено бився з тих пір, як виявив, що його пантеон потрапив у засідку. Їхні справжні тіла не змогли б довго утримувати його.
- Я розумію... - Містра змерзла, і її срібне полум'я знову посилилося. Хоча Домен Лейліна більше не давав на них жодних труднощів, боги - орли не наважувалися діяти поспішно.
Сітка срібного полум’я почала наближатися до них, намагаючись перешкодити Ільєвалу та іншим помітити засідку Тира з Шіпом Айкером. Шаргаас виявився найбожевільнішим: саме він потрапив під удар, через що його аватар загинув, а головне тіло отримало серйозні травми. Тільки тоді срібне полум’я поглинуло всі інші аватари.
— Мистра!
— Тир!
Над пустелями пронісся ненависть рів, що виходив від об'єднаного божественного царства пантеона орків, в результаті чого багато віруючих і навіть просили у страху сховались.
Тільки з божественного царства Шаргаас не було чути ні звуку. Отримавши найбільший урон, він відразу ж занурився в сон. У випадку Ільєла і Юртруса, їм пощастило трохи більше. Однак, вони втратили кілька аватарів, тому більше не наважувалися на грубі вчинки.
*Ао!*
У порожньому пустищі пролунав гучний горнат, і в повітрі з'явилися дві фігури орків, оповиті золотим світлом.
Містра і Тир оголосили нам війну та скликали своїх підлеглих. Але зараз...
Цей був Багтру, Джуніор Бог Грубою Сили.
Пантеон орків був досить незвичним. Хоча Груумш був їхнім єдиним Висшим богом, а решта не були навіть серед богів, багато з них були дуже сильними в бою. Але Шаргаас, Ільєвал і Юртрус були ослаблені.
- У вас є якийсь план? — Він безпорадно запитав жінку підле себе. Його мати, як Богиня родючості і не відзначалася бойовою силою, але вона мала інші чудові здібності, що потрапляла під її домін.
— Шаргаас поранили Шіпом Айкера. Хоча життя і зцілення попадають під мій домен, його справжнє тіло занурилось у сон, а це означає, що я не можу зцілити його. А от Юртрус втратив багато енергії. Я можу допомогти йому швидко відновитися... — Лютик була надзвичайно похмурою, — тільки ось... Я не впевнена, що нам дадуть можливість відновитися...
*Ао!*
Роздався ще один звук горна; більш протяжний і відчайдушніший, ніж раніше. Цей звук, здавалося, був наповнений тривогою, проходячи над рівнинами.
Справді, ми не маємо часу лікувати його. Зараз ми можемо тільки зупинити їх ... — Багтру крикво посміхнувся, — я пошлю всі свої аватари. Залишаю на вас керівництво моїми послідовниками і провісниками...
Кілька золотих полос вилетіли з божественного царства Багтру, приєднавшись до великої армії на головному Матеріальному Уровні...
Містра і Тир вже давно планували напад на орків. "Товчок" Лейліна нарешті дозволив їм завдати пантеону серйозного урону, і навіть покалічити одного з їхніх богів. Якщо вони не скористаються цим привілеєм тепер, то коли?
Війна спалахнула на обох фронтах. Альянс Сілвермуна атакував, поки у верхніх площинах також бушувала війна. Кілька підпорядкованих богів, таких як Азут, об'єдналися з найманцями із « доброї» групувань, і пішли війною проти божественних царств орків. Це був їхній шанс передати оркам незабутній урок!
...
У місячному лісі.
Битва між богами і легендами вже перетворила на руїни половини цього регіону. Ліс іскривлених темних дерев перестав існувати, змінившись морем палаючого вогню. Ландшафт був вкритий розчленованими тілами обертів.
Лігендарна битва підійшла до кінця. Аватар Малара помер дуже швидко, і перевертні не могли стати в пригоді у битві між богами. Зараз вони боролися з паладинами. Лідери і шамани не хотіли брати участі в цій смертельній битві, тому використовували армії демонів Гарів як відволікаючий маневр для відходу.
Хоча Шаман Ґара викликав цілу армію демонів, паладинів швидко зменшили кількість таких нападів, аж поки не залишився лише один Балор, який боровся з Рафінією. Інші паладини приєдналися до Каралу і кинулися переслідувати тих, хто втік.
- Хе-хе-хе ...
Хоча Балор не був вогнем, він протистояв Рафінії щонайменше як легендарним істотам. Він присипав її єретичними заклинаннями, швидко і точно вдаривши по ній своїм дворучним мечем. Звичайна легенда не змогла б вистояти після такої атаки.
Проте противником цього Балора був паладин. І не просто паладин: це була Рафінія, Святий Рицарь, леді Надії! Вона продовжувала рішуче атакувати, і навіть коли травми посіяли все її тіло, вона не зробила жодного кроку назад. Її шалена поведінка налякала навіть демона.
Доспеки Рафінії вже були розколені, а Балор втратив свого батарея і зламав меч.
— Хе-хе... Ще побачимося, паладин! — Викрав Балор, відкривши портал. Він був занадто поранений, щоб поводитися зарозуміло. Хоча демони були хаотичними і інстинктивними істотами, такі сильні, як цей Балор, мали певний інтелект.
Паладин теж була виснажена. Вона мусила спиратися на свій меч, щоб не впасти. Тим не менш, коли вона побачила, що демон збирається втекти, її очі загорілися. Це незвичайне світло важко описати словами. Він містив у собі закон і хаос, добро й зло.
— За правосуддя! — Звила вона, стрибаючи у вогонь і спалюючи останні залишки своєї енергії. Вона все-таки встромила свій меч у серце Балора, нехай і дозволив полум'ю Бездни охопити себе.
— Ты! — Балор впав у крок від порту, перелякавшись. Але на його обличчі раптово з’явилася усмішка. — Ха, тепер я зрозумів! Твоя сила не в чистоті. Це сила наших суперників, дияволів! У такому випадку...
Демон використовував усі свої сили, щоб відштовхнути Рафінію, і встромив поклоніння правою рукою прямо собі у серце.
— Хе-хе... Ось, візьми мій Корень Зла! — Він раптово кинув палахкотючі серця в Рафінію. Вона, витративши всю свою енергію, просто не могла його зупинити. Брутальна кров покрила все тіло Рафінії, яке відразу поглинуло чисту енергію зла.
- Що відбувається? Чому я можу поглинають цю енергію? — Рафінія встала, з подивом виявивши, що її тіло відновлюється. Але Балор був спалений дотла, тому ніхто не міг відповісти на її запитання.
— Церква. Місія. І підтримка... - Рафінія ще довго стояла на місці з порожнім обличчям, поки не впала на землю.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv