Глава 1149: Захід.
— Милорд... Я зробив все, як Ви просили, і завершив угоду про торгову Групу Неон... — Гара почав молитися перед статуй Малара відразу ж після від'їзду торгової Групи Неон,
*Гр... Рув!*
Золоте світло знизилося на нього, і статуя жорстоко заричала. Визнання Малара спустилося, щоб видати священний указ. Шаман повинен був правильно витлумачити ці звуки, але для нього це було простіше. Ґара лише час від часу кивав головою...
У той час кілька богів зібралися в Божому царстві Малара.
— Церква Гігантського Змія надто високої якості, — посміхнувся бог орків, оповите дивовижно спокійною темрявою. Це був Шаргаас, Орочий Бог Схованості.
— Непогано... Звичайний Джуніор Бог насмілювався зв'язатися з нами, богами орків ...
Ще один могутній бог орків посміхнувся, випускаючи дику ару. Це був Ільєвал, молодший Бог Битв.
*РЕВ!*
У цей момент з божественного царства пролунав дикий рів.
- Ми знаємо, Малар... Домен Резні обов'язково буде твоїм. Ми працюємо разом стільки років... так можеш ти просто довіритися нам? - Бог сказав Смерті Юртрус. Його саркастичний тон викликав у Малара бажання докорити йому, але мстиві душі навколо його тіла чомусь не позбавили його спокою.
Хоча всі вони були Богом - Джуніором, більшість богів орків могли воювати. Їх єдиний Найвищий бог Груумш був зайнятий підготовкою до нападу Містри та Тира, і тому що вони повинні були розібратися всього лише з іншим Молодшим богом, Груушу не обов'язково було бути тут особисто.
— Жертва аватара бога... хе-хе... Я більше не можу чекати... « Деякі аватари почали пробиватися крізь горизонт, згадуючи місячний ліс, де Плем’я Чорної Крові проводила масову церемонію жертвування.
Плем’я використовувало усю есенцію крові, яку зібрали на місці проведення церемонії цілу річку крові. На поверхні річки ридали мстиві душі.
Могутній полонений іншої раси був прив'язаний до вівтаря; його тіло було вкрите печатками. Рани його тіла вказували на те, що перевертні пройшли через запеклу битву перед тим, як змусити їх підкоритися йому. Він завдав їм великої шкоди, перш ніж програти.
Малар, як Бог Різні, благословляв своїх послідовників за вбивство могутніх ворогів. Він навіть особисто послав би свого аватара, якби вони вбили легендарного експерта.
Нині Племенем Чорної Крові, здається, був найбільший випадок. Деякі фахівці, а також есенці крові використовували як жертву.
« Господеві сподобається ця церемонія. Він навіть дасть нам свої благословення, підвищить нас... - шамани, які брали участь у церемонії виглядали дещо обуреними, захоплено дивлячись на пов'язаних ув'язнених.
Але їхній лідер Ґара та інші легендарні шамани не були такими радісними. Навпаки, вони дивилися на це з тривогою. Відвертня від звірів не мала меж, і їм потрібно було уникати таких емоцій. Те, що вони зараз з’являлися, було ознакою того, наскільки жахливим був їхній випадок!
— Малар, мой Господь, Ви - Володар Різні серед зірок у небі. Ви наш захисник, ваше ім'я вічно буде священним для нашого роду. Ви єдиний правдивий бог... - Все більше і частіше палко молилися, і ритуал повільно досяг кульмінаційного рівня.
Кілька шаманів, одягнених в білі одягу, стискали у зубах короткі чорні кинджали:
— Малар, мой Господь, Вы - Пожирач Крові. Страх ваших ворогів дає вам силу, а їх тіло і кров стають вашою божественною силою. Кров цих легенд стане джерелом вашої слави і сили...
Навіть знаючи, що їхня доля була визначена, жертви почали даремно боротися. Навіть легендарний дракон, чия духовна сила тільки поступилася Величним Драконам.
Але шамани беземоційно наблизилися до них, почавши майстерно оточити своїми кинджалами:
— О, Господи... Будь ласка, прийміть наші підношення!
*Ка-ча!*
Здавалося, що густа луска дракона не чинила опору цьому чорному кинджалу, який жорстоко розрізав її. З рани вилилася свіжа зелена кров.
*Си! Си!*
Коррозіонна кров пролила діру в землі, але очі дракона невблаганно продовжували туснути, поки, нарешті, зовсім не втратили свого світла.
*РЕВ!*
Оборотні почали кричати голосніше, ніж раніше. Шамани майстерно розсіяли драконове тіло під ці крики, відділяючи його кінцівки і кинувши їх у річку крові.
Потока, що водиться в воді, почала кипіти і невдовзі спалахує полум’ям багрова. У ДОСЛІД СТАТУЇ Малара з’явилося золото, яке вказує на успіх у дії Бога Охоти. Рів і молитви ставали дедалі сильнішими, а хмари розсіялися в небі.
Коли остання жертва ельфійського полоненого була вкинута у річку крові, світіння навколо статуї посилилося. Під диким поворотом золота мавпа спустилася на Луний ліс, і всі схилили коліна, пристрасно дивлячись на свого бога.
Маляр звил, коли дістався ріки крові. Очевидно, він насолоджувався цим приниженням і не хотів побагатіти. Його потужні кігті погладили шаманів, що стояли на колінах поруч з кров'ю, і в цей момент на плачучих істот скинули золото світло.
— Миттєве підвищення рангу! — Усі, хто спостерігав за цим, могли тільки заздрити, дивлячись на щасливців червоними очима.
Рук!
Коли Малар проричав, нагородив своїх вірних послідовників і стрибнув у річку крові.
*Бум!
Але в цей момент сталося щось дивне. Багрова кров почорніла, і мстиві душі матеріалізувалися на тіло Малара. З річки крові з'явилася дивна чорна сіточка, заперши Малара всередині.
- Що відбувається? — Кілька шаманів були шоковані переглядаючись зі своїми товаришами, спостерігаючи це жахливе видовище.
Найрозумніші з них вже встигли відреагувати:
— Прокляті слизькі людишки! З есенцією крові щось не так!
До цього моменту вони не підозрювали торгову групу Неон, але тепер вже було надто пізно щось робити. Чорна сьоть перемістилася в небо, і здавалося, ніби якась невидима нитка затягла її все сильніше.
—Кукулькан, мой Господь... Ви – Володар Резні, Повелитель Дияволів. Ви єдиний правдивий правитель світу!
У небі відкрився портал, і з нього вийшов Лейлін. Він виглядав, як хитрий мисливець, висмоктуючи через свою велику мережу всю енергію Малара. Як тільки Малар втратить свою енергію, його чекатиме лише смерть!
- Нарешті він тут!
*Грохот!*
Небеса взревели. Чорні хмари окутали Лунний ліс, і з них з'явився срібний змій. Відкрилося декілька портів, і кілька оратів богів спустилися на Плем’я Чорної Крові. Різкий сплеск божественної аури навів жах усіх поворотів землі. З портів виходив один бог за іншим, і в їхніх серцях стався великий шок.
Лише верхівка суспільства розуміла, що відбувається, і швидко відступила. Вони мовчки молилися про перемогу орків і про те, щоб ця божественна битва не перекинулася на них.
— Кукулькан... Бог Резні? Стань артефактом для мого божественного палацу! — Бог, який ховався в темряві, напав першим. Пара могутніх кігтів вискочила з пустоти, націлившись прямо в серце Лейліна. Навіть божественний аватар втратив би більшу частину своєї сили, одержуючи таку критичну травму!
« Прихована атака... Вони можуть ховатися в тіні... Царство Теней! Це Бог Схованості, Шаргаас!» "Лелін миттєво впізнав нападника, але вираз його обличчя залишився спокійним і незнищенним.
Золоте світло окутав тіло Лейліна, стверджуючи, що Бог почав війну!
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv