Глава 158: Битви.
*Грохот!*
Повітря розкололося, і земля затремтіла. Світ тремтів перед двобоїми законами.
Хаус! Дзвін! Чи!*
Ця хвиля енергії залякувала, і в цей момент всі захоплені Володарі катастрофи світу Возраження прокинулися, випустивши потужне випромінювання, яке захистило їх власні території.
Володарі демонів Снів, наприклад, покрили небо над своїми землями безліччю нічних метеликів. Її армія зазнала великих втрат, блокуючи більшу частину розсіяної енергії.
*Пу! Пу!*
Чорна нитка раптово встромилася у тіло Бодака. Драконяча луска, якою так пишався одноокий дракон, не мала проти неї ніякого ефекту, і на тілі Бодака незабаром з'явилася кров.
Шар крихітних чорних крапок почав оточувати рану, поширюючись назовні з могутньою силою лиха.
— Презирний злодій, сьогодні ти заплатиш за всі свої гріхи!
З диму вирвалася фігура Салілуса в ідеально блискучих доспеках. Вони могли бачити, хто виграє цю битву.
« Як і очікувалось від Володаря стихійного лиха 8-го рангу», — Лейлін також зробив свій хід. Він зібрав Силу Воображень, сформувавши з неї тонкий червоний шар, який покривав рани дракона і дав силу лиха.
— Ты... — Салілус зупинився, втупившись на Маґа на голові одноокого дракона. Мантія Лейліна шелестилася на вітрі, а сліди Сили Воглядань все ще витали у повітрі навколо нього.
Аж до того часу, цей крихітний велетень заввишки сто метрів не звертав уваги на нього! Погляд Салілус непритомно зосередився на ньому.
— Маг... Нет! Монкнижник Родословий! — Салілес перестав рухатися, зтиснувши в руках великий чорний сокира. — Ваші генеалогічні здібності мають унікальні характеристики, якими користується світ Водогляду...
Сила Вихражень, яка вирвалася з тіла Лейліна змусила його відчувати себе незручно, наче він зустрів свого природного ворога. З давніх - давен спогади, надруковані в його крові та генах, знову з’явилися. Проте, ці спогади викликали депресію, через що Салілусу хотілося кашляти кров'ю від гніву.
- Повелитель катастрофи, істота 8-го ранга! — Лейлін зосередився на своєму ворогу. Він міг стати найсильнішим істотом, з яким він колись боровся.
Коли він бився в Мірі Чистилища з Володаркою Змії та іншими, у нього був привілей, оскільки він перебував у потрібному місці. Нині Лейлін не мав такої розкоші, тому йому треба було покладатися лише на власні сили!
« Звичайно, мій родовід від Короля Кошмарів можна вважати моїм козиром".
Не маючи такої страховки, Лейлін завбачливо не втягався б у бій. Але зараз він потребував піддослідного кролика в обличчі Володаря катастрофи, щоб підтвердити деякі свої здогадки, тому зупинився тут і чекав прибуття Салілу.
— Вчасно.... Дозволь мені побачити відмінності в родоводі Чернекника після 7-го ранга! Лейліна, фігура скрученої змії. Пурпурно-червона сила родоводів виросла, вступаючи у контакт з декількома великими світами. Сила багатьох кровних нащадків почала передаватися йому.
Після того як Лейлін звільнився від Владики Змії, він став прабатьком нової родоводи. У нього було багато родоводів, які він міг використати.
*Хсс!*
Безмежна енергія родоводи сформувалася в небі фантом Таргарієн. Величезний крилатий змій раптово кинувся вперед, жорстокий і домінуючий, як тиран, що полює за здобиччю. Він відірвав від кентавра величезний шматок, потягнувши його до астральній річки.
Аурічні фантомні форми двох цих законів розв’язали жахливу битву в зоряному небі, яка спричинила великі коливання енергії, що знищували численні планети.
— Я надто довго спав? З яких це пір прості люди 7-го ранга можуть кидати мені виклик? — Зревел Салілус, і чорний сокира в його руках миттєво перетворилася на пучок світла прямо у Лейлін.
- Я Володар катастрофи!
Багато злих духів були вирвані з повітря, створюючи спотворені фігури, які оточили рухоме чорне світло. Ці обличчя крикнули, а їхні очі переповнювали криваві сльози. Чорна маска у формі плачучого обличчя застигла в повітрі, створюючи дивну мітку лиха.
« Він зухвало використовує всі свої сили, ця земля...» — Лейлін з подивом спостерігав за діями Салілуса.
Спираючись на логіку, істоти 7-го рангу, як вони, могли одним рухом завдати навколишньому середовищу нескінченний урон. Битви можна було уникнути будь - якою ціною. Однак цей Володар лиха, здавалося, не мав наміру зупинятися. Він не вагався у своїх ударах, зовсім не турбуючись про наслідки своєї поведінки.
— Не боїшся, що Воля Міра може втрутитися? - Вкоротив його Лейлін. У той же час у небі поширювалося багато пурпурних щитів, які нібито були непорушні.
— Щит Родословий!
Пурпурно-червоне світло відбивалося від металевого блиску цих щитів. Багато вихору були подібні до незліченної кількості великих ртів, які чекають на свою здобич. Комбінація лінії 7-го рангу з законом ожиріння створила могутній захист.
Коли пожираючий щит зіткнувся з лезом сокири, багато вихори відразу заковували повітря і ковтнули всю силу лиха. Роздався жахливий кришталь, коли щит обгортав сокиру і робив усе можливе, щоб перетравити її.
- Що для мене Воля Міра? - Шаилус розсміявся маніакально. Його думка, здавалося, відрізнялася від думки Мага, оскільки червоний світло на його шоломі ставало все інтенсивніше.
- Розрив!
Роздався дикий гуркіт від розколоних пурпурних щитів. Хоча Закон Пожирія і був винятковим, зараз проти нього стояло істота 8-го рангу. Ноша була занадто велика, і він не зміг її винести.
Після того як було знищено щити родоводи, то лихо також вичерпало свою силу. Він поступово зник.
- Чорнкнижник, я визнаю, що твоя сила непогана, якщо порівнювати з іншими бійцями 7-го ранга. Ні ... Серед усіх світів, в яких я бував, твої здібності - найбільш вражаючі. Але що з того? Чи може твій Закон Пожирання здолати мене? — Салілус дуже розсміявся, і в його руках з'явилася чорна лицарська алебарда. Обстріє списа спалахнуло жахливим полум’ям, тоді як бойовий сокира почав сяяти. Його гострі зуби, здавалося, були здатні пронизити саму порожнечу, оскільки навколо них була зосереджена потужніша сила законів.
« Важче боротися проти нагромадженої силою істоти 8-го рангу, особливо якщо вона використовує не тільки Закон "Падіння"... Але знову ж таки, якщо він розкидається фразами на кшталт:Що для мене Воля Міра."Тоді їхні шляхи, мабуть, суперечать Волей Світу, очі Лейліна сяяли розумом.
Насправді зрозуміти це було досить легко. Який світ буде змушувати своїх істот перебувати в такому стані і зменшувати кількість енергії, яку вони споживають? Таке поводження можна було пояснити тільки тим, що вони протистояли Волі Міра.
« Це також може бути пов'язано з унікальним середовищем, які позбавили їх вибору» - Лейлін відчував, що почав краще розуміти світ Водоглядів.
*Лу-лу!
У цей момент між гігантським змієм і кентавром визначився переможець. Високий кентавр зревів, безжалісно вдарив Таргарієна в шию. Криластий змій також відкрив рот, залишивши на грудях кантавру зяючу рану.
Таргарієн неохоче зник, провівши останню атаку, залишивши позаду тяжко пораненого кентавра, який прогрімів:
— sksklgnlsdgrnль! (Ох вже ці приголосні)
Ці слова перекладаються як « Я - володар лиха! »
- Ти бачив це, чи не так? Твоя сила у всьому програє моєю, - Салілус гордо задал голову, — признай поразку, і я подумаю над тим, щоб тобі піти.
— На жаль, ми обоє знаємо, що це неможливо! — Безтурботно відповів Лейлін, який з’явився в його руці. Зброя спалахнула багровим світлом.
Якби він з самого початку планував піти на світову, він, як мінімум, змусив би Бодака повернути вкрадений камінь суоло, щоб дізнатися, чи можна ускладнити лють Володаря бідності. Але він не зробив цього. Навпаки, він нападав першим і це означало, що він не був доброзичливо налаштований.
- Не забувай мене, злодія безкрайного світу, одноокого дракона Бодака! — Одноокий дракон під Лейліном змахнув крилами, виригнувши страшне дихання змія. У звичайних світах таке дихання могло спричинити вимирання цілих видів, але тут все було гаразд.
Оскільки три істоти законів викладалися у своїх атаках на повну потужність, навколо їх простір повністю зруйновано, ставши безладним, а земля зникла в сірому тумані первинного хаосу.
Багато законів поширилися по всьому регіоні, отримуючи жахливу радіацію, яка намагається перетворити його на небезпечну зону Міра Ворушень.
Як тільки дракон вийшов, Бодак накинувся на Салілуса і в вакуумі утворився пряму білу лінію.
— Ке-ке... Що, боягузе, ти нарешті набрався сміливості зустрітися зі мною обличчям до обличчя? — Саліал маніякасно розсміявся, а метиль над його тілом почала згущуватися.
- На жаль, це все марно! - Він нахилився і прицілився в одноокого дракона...
*Бум!
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv