Глава 1036: Борк.
— Яка ж велика честь почути похвалу від Архідявола! — Старий диявол смиренно вклонився Лейліну з усіма формальностями благородного. Його очі були сповнені урочистості.
- Ти вже був тут, коли я отримав перший предмет. Скажи мені... Чому ти тут? — Лейлін прищурився, і старий диявол здригнувся, покрившись холодним потім.
— Свобода! Звичайно, заради свободи! Як заточений у темному, крижаному місці і охороняючи скарби... Я вже зробив більше ніж достатньо! — Старий диявол стиснув зуби, люто вирубившись. — Я відчув від вас жахливу силу Закону Черевородедія, а також частину сил і аури Вельзевула. Я можу присягнути вам у вірності, дозволити отримати все, що тут є і розповісти вам про всі секрети Велзевула. Але натомість я теж дещо хочу: відкиньте мій контракт. Якщо хочете, я міг би служити вам сто років...
- Хм, це чудові умови! — Лейлін з цікавістю подивився на хитрого демона, який, можливо, був найсильнішим вартовим Залізного Міста. - Звідки така впевненість, що я можу скасувати твій контракт?
- Вельзевул використовував свою особистість як Лорда Діса, щоб позбавити мене свободи... — Диявол моргнув, — коли Діс отримає нового Лорда, у нього з'явиться влада, щоб скасувати контракт...
"Дяволи і правда, надзвичайно хитрі..."
Сам Вельзевул ніколи б не встановив таке правило. Можливо, це була умова цього старого диявола. Оскільки він підписав угоду з великою неохоче, цей диявол, мабуть, не був особливо відданий Вельзевулу. З іншого боку, Вельзевул був на все сто впевнений в тому, що буде сидіти на своєму троні вічно. Тобто, до своєї смерті.
- Добре, я згоден на твої умови! — Лейлін погодився, бо не бачив жодної шкоди. Але він не підписав жодних контрактів: як тільки він офіційно стане Володарем Діса, до нього перейде договір з цим старим дияволом. Тоді він зможе робити з ним все, що захоче.
Лейлін не міг довіряти дияволам, особливо старим. Це була ще одна причина, чому він відмовився підписати контракт.
— Милорд! — старий диявол, очевидно зрозумів його наміри і міг тільки посміхнутися у відповідь.
- Скажи мені своє ім'я. Тому що ви є хоронителем цього місця, то чи знаєте про Пластіну Мандерхоук? — Лейлін не гаяв часу, відразу перейшовши до суті. Старий диявол нічого не міг йому протистояти.
— Мене звати Борк, мілорд. На обличчі диявола з'явився дивний вислів - я знаю про Пластину Мандерхоук, яка була моєю спочатку. Але Вельзевул, цей огидний, хитрий злодій! Він вкрав її у мене...
- Твоєю...? — Лейлін був дещо приголомшений. Зрештою спогади Велзевула про Пластину Мандерхоук були сховані. У самого Лейліна не було багато інформації про цей предмет. Тепер, коли він зустрівся з його оригінальним власником, він був дуже зацікавлений.
- Гаразд, Борку, скажи мені, звідки у тебе взялася Пластіна Мандерхоук?
Лейлін дуже хотів дослідити походження цього предмета. Цей глиняний диск міг змінити його долю.
Помітивши блиск у очах Лейліна, Борк слабо затестував:
— Милорд, це моя...
— Была. Була твоєю. Зараз вона в руках Вельзевула, так? Крім того, тобі ж потрібна свобода, хіба ні? — Покосився Лейлін. Він ніколи не довіряв Дияволам, тому йому вдавалося раз і знову руйнувати їхні плани.
Мабуть, він був з ним нечесним і вів гру слів. Однак, хоч би які хитрощі він намагався провернути, він повинен був поділитися з ним якоюсь кількістю достовірної інформації.
— Це... Це було багато років тому, в такому далекому минулому, що я вже навіть забув історію тієї епохи. Залізне місто ще не побудовано, і Дис був просто неродючою землею... - Пробурмотів Борк, а його очі, здавалося, загубилися десь у далекому спогадах.
— Моє життя, як диявола, належить Баатору. Фактично, я безсмертний і до того, як ми почали збирати душі на головному економічному рівні, моїм хобі були подорожі по безмежних безплідним землям. Саме під час одного з таких подорожей я і знайшов Пластину Мандерхоук в якомусь овразі...
- Я використовував її для подорожей на різні площині, і зміг просунутися до піку дияволів, ставши стародавнім Дияволом. Саме тоді я зустрів Володаря Черевоґодія, після чого... - У очах Борка з'явилося жаль.
Очі Лейліна спалахнули: « Схоже, що цей диявол тільки - но виявив здатність пластинок підключатися до інших площин. Він не намагався прорватися крізь кристалічну сферу Бога."
Подорож між площинами - це одне, але спробувати прорватися крізь кристалічну сферу — зовсім інше. Проте, звичайно Дияволові й не могло пристати такого висновку. Лейлін зрозумів, що у Борка було дуже туманне уявлення про Пластіну Мандерхоук, і, можливо, він навіть не міг використовувати її як Веззевул. Звичайно, він нічого не знав про її можливості змінювати долю.
« Є шанс, що він намагається обдурити мене пізніше...» — багато думок промайнули в голові Лейліна і він продовжував безжалісно грабувати скарбницю. Врешті-решт, це була частина скарбів нагромаджених Архідьволом Баатора. Навіть Полубоги піддалися б спокусі.
- Забудь про це. Ти знаєш, де він?
- Він зник на якийсь час. Коли він з'являвся востаннє, він повернувся з іншої площині, отримавши серйозні поранення... - У цьому Борк його не обдурив. У будь-якому випадку, Лейлін був потрібен йому, щоб звільнити його з арешту.
— Я шукав його душу через наш контракт, і мені відомо, що зараз він дуже слабкий. Навіть простий Диявол Ями зможе швидко його перемогти! — Борк перебільшив тягар травм Вельзевула, побоюючись, що Лейлін може відступити. - Але він добре сховався. Навіть я не зміг знайти ніяких слідів його місцезнаходження ...
Старий диявол сердито розсміявся, з неприкритою пожадливістю і жалем в очах. Здавалося, він би без коливань наніс удар, якби йому вдалося знайти Вельзевула самому.
- Отже, навіть ти не знаєш де він. Є якісь підказки? — брови Лейліна нахмурились. Тепер все стало більш напружено.
- Вибачте, мілорде! Через обмеження контракту я можу подорожувати тільки по коловому коридорі і його околицях... Навіть якщо він ховається в якійсь частині Залізної Вежі, я не зможу цього помітити. У будь-якому випадку, Вельзевул - володар цього місця... але Лейлін відчув, що він щось приховує. Чи ж це не було неминуче з огляду на підступну природу Диявола?
*Грохот!*
У цей момент простір здригнувся, коли вежу потряс вибух і поставив предмети всередині завібрувати. І Лейлін, і Борк обернулися, втупившись на Дворец Черевоугодія.
« Ця аура... Дияволи Ями! Мабуть, їх там не менше десяти, оскільки вони змогли зламати друк Вельзевула! — Лейлін відразу ж оцінив їхню силу. — Така єдність... Здається, тут відбувається щось, про що мені не відомо...."
"Однако..." — Лейлін подивився на Борка, який відновив свій спокій після першого удару і посміхнувся. Він теж заспокоївся.
Борк помітив, що Лейлін не проковтнув наживку і відчув жаль. Однак він продовжував виконувати свій обов’язок і пояснив:
— Варону Вельзевула не можуть так легко пройти звичайні дияволи Ями. Більше того, там немає ніяких скарбів. У цьому районі є безліч хоронителів, кожен з яких не слабший, ніж Цербер...
- Де знаходиться експериментальна лабораторія і зона відпочинку Вельзевула? Зроби помітку! — Хоча ці дияволи Ями не входили у плани, Лейліна, він повинен був негайно діяти. Він не хотів, щоб щось потрапило до них в руки.
« Дуже шкода, що... Ці залишки скарбів..." фігура Лейліну розчинилася в порожньому пустоті, залишивши позаду самотнього уявного Борка.
...
— Ваальзефон! Я ніколи не бачив тебе в такому жалюгідному стані... — Кілька вищих дияволів знущалися над Ваальзефоном. Туша Чекова лежала збоку, а телепортації та просторові стрибки дозволили б без труднощів схопити його.
— Запан... і Лайл, ви всі тут... - Вираз обличчя Ваальзефона неодноразово змінювався, поки не зупинилося на теплій усміці, — я збирався повідомити вам, хлопці, а своє велике відкриття...
- Оу, що ти кажеш? Невже? — Запан мало дбав про Ваальзефон, а інші члени Темної вісімки також дивилися на нього і дядьком.
— Відкрийте Дрейце Черевоугодія! - Змовив Запан, і багато великих Пееліронів та інших дияволів неорганізовано кинулися вперед. Вони накинулися на труп Цербера, вкидали його у повітря і розмазали кров по гігантських металевих воротах.
Велика кількість крові швидко поглинається воротами, що зробило Чекова зовсім сухим. У центрі воріт з'явилася тріщина, швидко розповсюджуючись на обидві сторони.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv