Розділ 1034: Цербер.
Навіть наймогутніші дияволи Ями в Бааторі жили у тіні тривоги й страху. Так, вони мали велику силу, але були подібні до звичайних Диявола. Вони були прямими підлеглими Архіідьволами, тому мусили дотримуватися суворіших вимог і вимагали такого ж суворого ставлення. Будь - яка необачна нерозсудливість викликала покарання.
Жорстоке поводження і погрози смерті з боку їхніх господарів були прокляттям, якого не міг уникнути жоден диявол, крім, піку суспільства, Архіідьволів!
Отже, коли сім Архіідьволів оголосили про те, що їхні підлеглі будуть воювати за Друге Коло Ада самі, то багато Диявола Яма зуміли. Темна вісімка була тільки першою хвилею "учителів" і незабаром до них повинно було приєднатися багато інших дияволів. Навіть дракони і боги Авернуса не могли протистояти такій можливості.
Темна вісімка чи колеги, перед великою спокусою керувати Дісом усі вони стали крихкими, як очеретина. Якими б підступними не були дияволи, удари в спину і вбивства будуть неминучі. Тепер навіть вища диявола, рівня з Темною вісімкою, буде боятися повертатись до інших спиною...
Коли Темна Восьмка захопила Залізну Башню, пролунав гучний звук бойового рога і на горизонті міста з’явилася армія під іншим прапором. Вона виглядала елітним угрупованням, що складається виключно з Кітонів - дияволів, вкритих залізними ланцюгами.
— Китони третього Круа Ада, підлеглі Владики Жадності! Вони добралися занадто швидко! - Диявол Ямы з Темної восьма.
— Усім будьте насторожі! Їхні бійці пройшли бойову підготовку... Крім того, хіба ми не повинні послати когось на переговори?
Дияволи віддавали перевагу великим бійкам дрібних конфліктів, або навіть геніальній дипломатії як метод вирішення своїх проблем.
- Боюся, для переговорів вже надто пізно. Врешті - решт потяг до влади неможливо відбити самими словами. Нам потрібно битися, щоб вони побачили нашу справжню силу - запропонував інший член Темної вісімки.
— Нет! Я пропоную негайно послати емісарів! — Негайно відповів третій диявол.
- Погляньте...
Кілька дияволів Ями подивилися у вказаному напрямку і незабаром виявили, що до них наближається ще дві армії, очевидно не з найдобрішими намірами. Полум’я, яке палило на їхніх тілах і Крижані дияволи в їхній ряді, легко розпізнало їх.
- Армії Четвертого і П'ятого Колов Ада? — Посіяв інший диявол Ями. — Як і очікувалось. Ми в скрутному становищі, тому що наше підкріплення з восьмого і дев’ятого Кругів Ада є дуже довгим. Вони прийдуть не скоро...
— Нам потрібні переговори, — Темна Восьмка дуже швидко прийшла до згоди. Обговори не вдарять по престижу дияволів, так і, до того ж, вони ніколи не турбувалися про щось таке марне, як репутація.
Десятки дияволів Ями зібралися дуже швидко. Серед них не було жодного дурня; всі такі кандидати давно були стерті з лиця землі інтригами своїх підлеглих. Кожен з присутніх тут був розумним і далекоглядним дияволом.
Усі дияволи Ями Баатора поспішно вирішили справу, швидко розв’язавши її. Кожен з них мав увійти в конкретну частину вежі. Вони чесно збираються у Залізній Башні за головний, хай і маловіроятний приз - статус Архіідьвола Батора.
...
Ваальзефон, який проник у Залізну Башню першим, в цей час стояв з Лейліном біля чорних дверей. Величезні двері були зроблені з чугуна, і з неї стирчали страшно викривлені скульптури. Найбільш помітною серед них була фігура лютого трьохголового капелюсі.
« Здається, що двері зображають шлях і історію Вельзевула". Лейлін ретельно розглядав скульптури на дверях. Характерики дияволів та інших істот на дверях, здавалося, з розмахом розповідали про подвиги Вельзевула, прикрашуючи їх дифірамбами.
Як тільки вони підійшли до дверей, Лейлін відразу виявив, що деякі зображення збігаються з спогадами Вельзевула, які лише підтвердили його здогадки.
— Проклятье... ЧёеЁэРТ! Церемонія аутоканібалізму потребувала половину моєї енергії!
На відміну від Лейліна, який був спокійний і збраний, Ваальзефон виглядав схвильованим і не в своїй тарілці. Його ламання було показовим виразом його настрою. Принаймні Лейлін відчував, що три чверті його сили відібрали у Вельзевулом перешкоди Ваальзефона. Але він все ще мав достатньо сили, щоб придушити самого Рогатого диявола.
« Гм? Тільки не кажіть мені, що він хоче використати мене щоб перевірити дефекти дверей?» - очі Лейліна сяяли. Дияволи не були такі хаотичні, як демони; все те що вони робили було причиною. Це було особливо справедливо для стосунків між начальниками і підлеглими. Навіть найсуворіші начальники потребували вагомих доказів, щоб покарати своїх підлеглих.
Наприклад, Лейлін був очевидцем Роґатого Диявола Лейціана. Хоча Ваальзефон був загрозою для Ваала, він завжди слухняно виконував накази свого господаря і в усьому дотримувався його. Навіть Диявол Ями не міг легко знехтувати ним.
Звичайно, якщо Лейлін чинитиме опір ослабленому Ваальзефону, він зможе без вагань розгромити його.
— Я відчуваю, що ми досягли ядра Залізної Вежі, мілорд.
Жалко, що нинішня постать Лейліна не давала Ваальзефону жодної можливості зробити це. Натомість він поводився як відданий підлеглий, що захищає свого пана.
- Це Дворець Черевоугодія, ядро сили Лорда. Ходять чутки... — Лейлін із задоволенням грав роль гіда.
- Що за чутки? — Бальзефону в очах Ваальса промайнуло жаль. Було ясно, що він розчарувався через те, ніби Лейлін не люнув на приманку.
Однак мати Лейліну було цілком правильно. Врешті-решт, рідко зустрінеться з дияволом, який має хоч якесь уявлення про Залізну Башню, навіть якщо це будуть лише кілька чуток. Це може бути підказка, яка зрештою матиме ключове значення.
— Кажуть, що це місце охороняється законтрактованим стародавнім дияволом! — Почулося різкий голос, відповідаючи на запитання Ваальзефона. Однак він не належав Лейліну...
— 57 лет! Минуло вже 57 років. Вельзевул не забезпечив мене достатнім кількістю душ і плоті, а здається, зник назавжди... — Розпочався рів, повний люті та незадоволеності, відлунням у серці Ваальзефона.
*Бзза!*
Величезні залізні двері перед ним захаращували, і статуя церкви раптово стала більш живою, коли її окутало яскраве сяйво. Його червоні очі розкривались один за одним, виблискуючи в тисячу разів яскравіше від рубінів. У них спалахнули фіолетові вогники, демонструючи спрагу крові та душ.
— Це... Пес! — Ваальзефон відступав все дальше і далі. Пекло не обмежувалося тільки дияволами. Тут були Адські Кішки, Песи, Кошмари і навіть люди, які перебралися сюди з головного Матеріального Рівня.
Серед цих істот були також могутні експерти, які порівнювали силу вищого Диявола. Можна було побудувати найкориснішу фортецю і найняти їх захищати, склавши контракт. Цей Пес був одним із тих, хто мав перевагу над іншими людьми свого виду, але його ув'язнили Вельзевулом у цю вежу.
— Я – Король Песських Псів - Пожирач Душ, Чеков! — Цербер раптом вискочив з металевих дверей, почувся оглушливий дзвін. Його тіло було охоплене полум'ям, збільшуючись у розмірах, і тільки частина його все ще була пов'язана з дверима.
« Ваальзефон, король Песів (Адси), мовчазно подивився на великого Цербера з лукавим блиском в очах. - Тоді чому ти керуєш своєю расою, сидячи тут?
*Грохот!*
Було ясно, що слова Ваала торкнулися його болючого місця. Чеков раптом зревів, і їх відразу ж оточило пекельний вогонь.
— Це Веззевул! Цей жадібний диявол, жорстокий обжера! Він обдурив мене! — Не чекаючи на примх Лейліна та Ваальзефона, Цербер почав розмову. — Він заманив мене в пастку... Програвець повинен служити переможцю протягом 9900 років...
У цей момент навіть Ваальзефон почав жаліти Цербера. Азартні ігри з Архід’яволом не могли закінчитися добре. Цьому жалюгідному Псу ще пощастило, що він живий. Він був укладений тут надовго, і майже десятитисячковий контракт безумовно не принесе йому нічого доброго.
— На що було це змагання? - Полюбляв Лейлін.
— На душі. Я змагався із Вельзевулом, щоб дізнатися, хто може поглинути більшу кількість душ за короткий проміжок часу — три голови Цеербера сумно повисли, — спочатку я міг миттєво пожерти навіть ціле місто душ. Однак...
Лейлін розсміявся. Навіть Ваальзефон похитав головою і зітхнув. Боротися з Володарем Чороугодія? Назрівав питання, чи не було у цього короля Песів проблем з головою, і чи він був замаскований демоном.
- Яка сумна історія... — Зрештою, сказав Ваальзефон, підводячи підсумки його історії.
— Ну, що ж! Ні в кого з вас немає ні найменшого сліду аури Вельзевула. Ви порушники? — Церберу небезпечно близнули.
— Хоча я ненавиджу цього Архідьвола, але мушу дотримуватися умов контракту. Я пожру душі всіх непрошених гостей вежі! — Цербер посміхнувся, обнаживши пащу, повний величезних і колючих, ало-червоний язик.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv