Розділ 1003: Просування.
— Сдавайся. Ти програєш у простому проти доменів, - голос Акабана луною розстався полю бою. Він повільно кружляв довкола Лейліна, поки два Пола бога билися з ним.
Від нього віяв добрий дух імператора, і перед тим як стати Полубогом, він явно був тактикою. Його слова були сказані для того, щоб вплинути на розум Лейліна. На жаль, власне життя Лейліна прищепило йому волю. Такі погрози не мали жодного значення, і Акабан показував лише те, що йому бракувало довір’я.
- Ти турбуєшся про те, які у мене є козири? Чи це через моє минуле на материку? -Лейлін зміг за лічені секунди зрозуміти, про що думає його ворог. Акабану, здавалося, було дещо відомо про богів на континенті, тому він був упевнений в тому, що знає сили Лейліна.
На жаль, Лейлін був зовсім сам. Навіть якщо його вб'ють тут, ніхто не зможе розібратися з Акабаном ... Окрім його головного тіла Черника, звичайно.
« Я можу легко знищити всіх чотирьох, якщо буду використовувати плавуче місто, але тоді це вже не буде таємницею...» — Лейлін задумався. Він назбирав велику кількість козирів в рукавах, і щелепи інших богів, ймовірно, відвисли б, дізнайся вони про це.
Плавуче місто перемістилося в район за межами острова Дебанкс, очікуючи його наступних наказів. На максимуму своєї продуктивності плавуче місто могло тягтися з Істинними богами! Для нього роздирання кучок Полубогов було чимось незначним.
На жаль, інші боги відчують на собі таку силу.
— Домен Резні! — Лейлін вирішив боротися власними силами. Темно-червоний домен вирвався з нього, дав потужний імпульс його сили. Зрештою, він був на своїй території.
Темно-червоний домен, що містить силу тиранічної спраги крові, різко розширився і відштовхнув доміни двох клубогов. Тепер вони були на рівних.
« Така чиста спрага крові і така сила...» - спостерігаючи за битвою з боку, Акабан занурився в глибокі роздуми, наче домен Лейліна підбадьорив його.
« Чи це чистота? Я був занадто жаден у минулому... Щоб стати справжнім богом, мені потрібно повністю зрозуміти хоча б один напрям» - це захоплення, здавалося, змінило тіло Акабана, зробивши його божественну форму більш твердою. Це був найбільший страх, адже він міг вчитися і вдосконалюватися навіть під час бою!
Якби Акабан вижив після цієї битви, він зміг би позбутися різних елементів у своєму домі і отримати божественний домен. Це дало б йому змогу стати справжнім богом!
— На жаль... у тебе не буде такого шансу! — Лейлін дуже розсміявся, миттєво кидав легендарне заклинання. - Вибух Метеора! Ладонь, що руйнується!
Ослепний вибух і велика долоня заглушили двох напівбогів, які б'ються з ним. Розгнівавшись, Лейлін використав момент і Простір Стрибок, Тут же з'явився перед Акабаном. У його руках з’явився золотий паличок.
*Чіу! Чіу!*
Замерціли вогні, і з’явилась золота пташка. Її гігантські крила плескали, розкидаючи полум'я, коли її великий дзьоб почав клювати Акабану.
— Душа божественної істоти? На неї ти розраховуєш? Як наївно! — Акабан лише злегка нахмурився, коли зіткнувся з такою атакою. Коней перед колісницею раптово фирнула, вмиг поглинувши все розсіяне полум'я.
— За те, що ти дав мені декатори на моєму шляху, дозволь мені відправити твою справжню душу на астральний рівень! — Золота копальня в руці Акабана вдарила вперед, врізавшись у дзьоб великої палячої птиці.
Роздався різкий кришталь, і дзьоб палаючої пташки почав тріскатися, наче скло, відкривши перед собою золоту палицю. Дзьоб птаха насправді був наконечником палиці.
- Ти не можеш порівнятися зі мною, ні силою свого домену, ані з Божою нагромадженою силою... — Акабан зітхнув, і його золоте копальня люто вдарило кристалом у верхній частині палиці Лейліна.
*Чіу! Чіу!*
У кристалі з’явилась велика гаряча пташка, і золотове ядро знищило її. Але Акабан відчув, що щось не так.
— Ха-ха... Дуже дякую, ти допоміг мені подбати про останню частину опору. Мені було досить важко приручити його! Лейлін швидко відступив. На кінчику палиці птах вибухнув і перетворювався.
Але тепер її очі не мали вади інтелекту; тільки суворість. Згустки полум’я окутали палицею, і з нього хлюпнули енергетичні хвилі силою вище легендарної.
Все це сталося в мить ока. Лейлін використав силу Акабана і повністю підкорив собі палаючого птаха, знову перетворюючи палицю Червоного Дракона.
« Посох Червоного Дракона більше тобі не підходить. Назвемо тебе Скипетром!» Оскільки він використовував душу божественного створіння і допомогу Полубога, який Пилать Скіпетр, навіть якщо він не був божественною зброєю, то був би набагато сильніший за інші легендарні речі.
« Закінчення божественної зброї вимагає фізичної та божественної сили бога...» — Лейлін зітхнув.
Тим часом Акабан розлютився:
- Нещасний грішник! Як ти смієш виставляти мене дурнем?
У нічному небі з’явилася величезна діра. Сині блискавки, товщині людської руки, постійно падали на землю. Акабан відчував найбільший приниження від того, що його використовувало для вдосконалення зброї і дражнило просте божественне створіння.
Тільки свіжа кров і душа грішника могли полегшити гнів від такої неповаги!
— Я покажу тобі, який гріх ти вчинив! - Він проривав бойового коня, і вогняна колісниця рвалася вперед. Копія Акабана танцювало, збираючи навколо свого кінчика блискавки.
Рук!
РОКСІ:
Тим часом, Полубогі відступили від минулої атаки Лейліна і знову накинулися на нього. Хоча вони виглядали трохи жалюгідними, у них не було поранень. Об'єднана атака чотирьох клубів витіснила повітря з регіону, створюючи навколо дивний вакуум.
Тиск на Лейліна швидко зростав, і здавалося, що сила, яка тягнулася до нього з усіх боків, розірвала його.
— Як і очікувалося, божественна істота, яка намагається боротися з клубом чекає лише поразки... — Лейлін посміхнувся, а потім в його погляді спалахнула рішучість.
— Ти зрозумів це тільки зараз? Занадто пізно! Твоє тіло стане вічним окрасою мого трону... - Зревел Акабан. Атаки його і трьох інших клубогів незабаром заглушили Лейліна.
Блискавка, полум'я, отрута... Могутні сили змішалися із силою божественної сили. Домени утворили червону, плямисту і хаотичну ділянку енергії. Аура Лейліна швидко ослабла, поки не зникла.
« Навіть я не зміг би впоратися з атаками чотирьох клубів... — Акабан опустив золото, — шкода, що я не отримав способу зупинити чуму, але тепер знаю, як стати справжнім богом - можливо... Хм? Зачекайте!»
Акабан дуже змінився в обличчя, коли відчув спуск могутньою Силою світового Проходу.
*Свист!*
Небо швидко потемніло, а зорі та срібний місяць раптово втратили свій блиск. Як дракон-берсерк мчав крізь темні хмари; порівняно з ним блискавка Акабана була схожа на дитячу іграшку.
- Сошесть Сили світового Проходження... Це постанова Полубогом! — Акабан вже випробував це одного разу і, звичайно, не міг помилятися.
Коли він уже збирався зробити все можливе, щоб перервати цей процес, абсолютна могутня сила вирвалася вперед. Сліди свідомості Волі Міра відправили його і трьох інших Полубогов у політ.
Боги дійсно були улюбленими цього світу, і коли вони просувались, то звичайно звертали їхню увагу на Сили світового Проходу. Ця ізоляча енергія була далеко не тим, з чим могли справитися чотири Полу бога.
Коли на острів Сила Всесвітнього Проходу несподівано привернула увагу кількох могутніх богів. Хоча просування до Плубоги не було чимось особливим, існувало кілька істот, які могли помітити це.
— Це... Це схоже на Полу бога. Місце розташування — південь південних морів, території тубільців. Невже просунулися якийсь тоємний дух або дух природи?
Для богів тоеми тубільців були кучкою марних істот. Вони були слабі і не могли покидати свої території, тому й не заслуговували їхньої уваги.
Кілька полос божественних зізнань зібралися в небі, а потім розпорошилися, ніби це не мало до них ніякого відношення.
Але, хоч би як був обережним Лейлін, його репутація як молодого легендарного чарівника дала про себе знати, і він привернув увагу деяких істот.
Золоте світло замерзло в церкві Ваукін на острові Фавлен, перетворившись у жінку з розкішним золотим одягом.
- Я ніколи не помиляюся. Це аура чарівника! Він став Глибоким? — Ваукін усміхнулась. - Цікаво! Його слава як генія, ймовірно, знову рознесеться по континенту...
При думці про це Ваукін строго крикнула:
- Слуги!
— Пані! — Кілька священиків Богині Богатства кинулися на коліна і вислухали її накази.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv