Розділ 1001: Церква Гігантського Змія.
Чума скоротила населення Імперії Сакартеса вдвічі, а її військова міць різко знизилась. Міцність Надії Лейліна безупинно поглинала запаси острова Дебанкс і стала все більш заможною. Однак він підрахував, що незабаром мала з’явитися нова хвиля.
"Земні і тотні духи повинні щось задумувати..." - Лейлін обмірковував підборіддя. Духи острова Дебанкс фактично були пов'язані з блукаючими духами різних регіонів. Їхня сила була дещо обмежена територією, звідки вони відбувалися, і знаннями, якими володіли.
До цих пір Лейлін вбивав лише духів малих плів, навіть найсильніші з яких тримали тільки частину божественності. Навіть якщо б цей дух мав дім, він не був би загрозою для Лейліна.
Але в Імперії Сакартес було кілька потужних духів з силою, близькою до рівня Плубов. У їхніх власних доменах їхні сили були набагато більші, ніж у них було на першому рівні з вірними богами! Простіше кажучи, якщо Лейлін наблизиться до Імперії Сакартес, він буде убитий натовпом богоподібних духів.
І навпаки, якщо ці духи насміхатимуться з того, що вони залишають свої домівки, то в ліпшому випадку будуть мати силу похилого віку. У межах твердості Надяжі їх сили ослабнуть ще більше.
З огляду на ці обставини Лейлін не хотів кидати їм виклик. Натомість він ослаблював їх та їхню силу. Для нього ці духи були, наче звірі у клітці. Він міг ослабити їхню віру і свою армію, тому не мав куди поспішати.
Завдяки чумі, сили Лейліна росли без будь-яких перешкод, розрізуючи його противників, як гарячий ніж масло.
Навіть регулярно з’являлися тубільці, які добровільно відмовлялись од своєї віри в тамемні духів і просили їх увійти у фортецю. Наприклад, верхівка одного племені відмовилася від своєї віри і попросила у нього притулку.
Зрештою, Фортеця Надії рятувала життя простим смертним. Все, що чекало їх за її межами - смерть. Під таким величезним тиском, мабуть тільки найкрихітніші послідовники тоємних духів не хотіли б змінити свою віру.
У духів не було ніякого вирішення щодо плану Лейліна. Єдине, що могли зробити священики — врятувати невелику частину знатних. Просто людин залишали вмирати. Ще більш жахливим було те, що патоген Лейліна міг заразити людину навіть після того, як він був вилікуваний!
Острів Дебанкс перетворився на « гостру чуму». Тубільці, які не хотіли підкоритися Лейліну, ховались по кутах і чекали смерті. Як тільки більшість з них відмовляться від своєї віри, тони і земні духи стануть для Лейліна легкою здобиччю.
Полубоги не могли підтримувати свою божественну силу на віру тільки фанатиків, священиків і дворах. Їх священна магія зменшиться, в результаті чого помре ще більше людей. Це було коло. Коли вони сповільнюють контроль над віруючими, те саме станеться і з їхніми доменами.
Тепер вплив Лейліна поширився вже на чверть острова. Хоча все починалося з маленького регіону на узбережжі, тотні духи імперії не змогли цьому зупинити. А втім, вплив Лейліна лише зростав. Лейлін відчував, що йому навіть не доведеться нападати на них. Місцеві духи вимерли б самі через відсутність віруючих.
З іншого боку, ці духи не робили нічого проти Лейліна. Хоча великі битви і були неможливими з моменту появи чуми, вони посилали оракули зі стратегію про те, як зупинити тубільців-перебіжників. Вони поширювали чутки про те, що саме Лейлін створив чуму іронії долі.
« Ґигантський змій із заходу жорстоко вирвав серця наших людей, використовуючи їхню кров, щоб принести жертву злу. Так з'явився цей диявол чуми...»
« Світлечуки ніколи не приходять з добрими намірами. Вони прагнуть нашого багатства та родючих земель і навіть готові використовувати наші життя заради своїх богів.
Такі чутки були дуже поширеними на острові Дебанкс, а деякі навіть дісталися до Фортеці Надії.
Тим не менш, саме завдяки цьому Лейліну і вдалося виявити щось дивне.
« Життєдайність і розмноження — це найважливіші бажання усіх живих істот. Сила цих бажань вселяє страх навіть у богів... — Він кинув очі на шумну Твердість Надії і дуже посміхнувся, — а бажання жити ще сильніше, ніж прагнення розмножуватися... Навіть якщо я зізнаюся, що вбиваю тубільців заради жертвоприношень, вони ніколи не дійдуть до життя. До тих пір, поки я буду рятувати їх від чуми, безліч тубільців буде продовжувати йти до мене ... Поки боги зможуть знайти антидот від цієї чуми, ситуація прийме незворотний характер... Що стосується чуток, то вони в кращому випадку можуть лише додати роботи Тіффу і церкви."
Патоген, винайдений Лейліном, зміцнив його здібності Мага і силу родоводів з іншого світу. Крім того, він був ефективний тільки для тубільців. Проти нього майже неможливо було знайти ліки.
— Всемогутній Господь... Ви — величезний змій, який поглине світ і смолоскипи. Одного разу ви перетворитеся на зірки в небі... — Великі двері за спиною Лейліна відкрилися, і до нього зайшов Тіфф, одягнений в білу одежу.
У цьому безкрайному світі Лейлін нарешті зміг створити свою церкву. Багато його послідовників, а також послушники були охрещені в постійній боротьбі та завоювання. Тепер вони були готові виконувати його накази.
Він передав групу священнослужительів під керівництвом Тіффа. Крім того, тепер він мав велику кількість рухливих і власних церков. Все інше повинно було само встати на свої місця.
Лейлін назвав її церквою Колосального Змія, зробивши емблеємне зображення Таргарієн. Тіфф подбав про Святе Письмо та інші дрібні речі. Оскільки він мав духовну силу Лейліна і був другою Легендою церкви, це було природно почути папу.
З огляду на внесок Тіффа в навчання послушників, така посада йому так і отримала б. Це відповідало планам Лейліна, а Ізабель ніколи б не боролася за це звання.
- Що таке? — Лейлін обернувся, і все його тіло стало грізною аурою.
— Ми вже схопили деяких підозрюваних у розповсюдженні чуток, які намагаються заплямувати вашу репутацію, — сказав Тіфф. Хоч він і підозрював, що Лейлін був причетний до цього, ні Ліліне не зізналися в цьому. У подібних ситуаціях, які можуть бути докази, якщо ви не приймете злочинця « з поличною» під час розповсюдження патогену?
Щодо ліків і святої води, то вони можуть виправдати це кажучи, що божественна сила Лейліни може протистояти патогену. Хоч би як там було, він не поклонявся домогосподаркам і божествам чуми та хвороб.
Якщо б боги намагалися довести правду, Лейлін зробив би козлом відпущення Богиню Чуми. Хто просив її робити такі речі, як поширення чуми та хвороб?
Епідемія, не підкріплена божественними силами, була неперевершеною в світі богів, де подібні речі викликали сходження на божественність у цьому домі. Зрештою, Лейлін зробив це за допомогою сили з іншого світу.
— Всемогутній Господь, чи ми повинні покарати їх? — тихо запитав Тифф.
Зрозуміло, що покаранням буде їхня смерть. Врешті-решт, Тіфф прийшов з темного світу, де робив безліч подібних речей. Навіть найчистіші і найбільш добрі боги змушували людей церкви чинити брудні речі.
— Тифф... - Голос Лейліна був дуже м'який, але принизливий. Тіфф застиг, уважно слухаючи його, — церква відкрита і чесна. Ми повинні давати таких брудних щурів справедливому суду, особливо в цих питаннях...
- Зрозумів... — Тифф шанобливо вклонився і пішов. Суть слів Лейліна полягала в тому, що їх треба було винести на суд відразу, причому публічно. Так, йому не вдалося б обманути мудреців і розумних людей, але що з того? У будь - який період простолюдини становили більшість населення.
Зробивши офіційний арешт і підтверджуючи його доказами, Лейлін міг використати свою владу для засудити їх. Він та його церква мали здаватися добрими. Якщо б вони позбувалися людей таємно, це лише породило б більше чуток. Але якби його престиж і репутація були бездоганними, люди, які знають правду, не змогли б її довести.
Іноді поверхневий підхід був надзвичайно важливий. Завдяки даним і спогадам Лейлін зміг залишити богів острова Дебанкс далеко позаду.
Через кілька днів на очах стурбованих людей почався суд.
Замість того щоб змушувати їх визнати свої злочини, Тіфф обвинувачував їх у тому, що вони « знеславляли святе ім’я і посіяли недовіру серед віруючих ».
Це викликало величезний ажіотаж серед облямівок.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv