Глава 998: Чума.
Упевнившись, що посли зрозуміли його слова, Лейлін конфіскував усі багатства, які вони привезли. Потім він показав їм їхнього провідника, який ще був живий і вигнав їх зі свого військового корабля.
- Ви бачите це? На цьому острові повно багатства, а тубільці, які керують усіма цими багатством, настільки боягузливі і неосвічені... — Лейлін прийшов на золото, спостерігаючи за жадібними очима своїх людей. Він посміхнувся, - половина цього золота і всього того, що ми отримаємо в майбутньому, буде вашим. Розділіть його між собою...
Пірати розбилися оваціями.
Хоча в купі здавалося, що золота було багато, скільки отримає один чоловік, коли його розділяють між трьома тисячами? Однак, це поняття було розіграно з метою збільшити їхню жадібність і залишити глибоке враження багатства острова Дебанкс. Це мотивувало б їх битися!
Багато піратів вирішили захопити весь острів Дебанкс і грабувати його багатства.
Якби він вимагав від людей вірити в нього без будь-яких вигод, вони б не стали ризикувати за нього своїми життями принаймні зараз. Лейліну треба було дати їм зиск, а блиск золота завжди був найліпшим з нагород.
- Невже вони це зроблять? — Ізабель знехтувала галасливим натовпом за спиною, стоячи на палубі і спостерігаючи за відпливаючими каное. — Ангодуб пов'язаний з ними шлюб, хіба ні? Їхні відносини дозволяють їм керувати цим регіоном разом...
— Ми не корінні, і не можемо зрозуміти їхній спосіб мислення. Крім того, як два племені можуть жити так близько без будь-яких суперечок? — Тифф зайняв протилежну позицію.
— Ммм. Крім того, навіть якщо вони не зроблять цього самі, ми можемо їм допомогти. Наприклад, поширювати чутки про те, що вони готуються атакувати Ангодуб або просто вдавати з себе тубільців і напасти на сусіднє село... « Коли виникає сумніви, видаляється око Лейліна. Буде війна!
Ізабель зрозуміла план Лейліна, і вона мусила визнати:
- Як тільки обидва плем'я постануть, ми зможемо знищити їх з мінімальними витратами, проклавши собі шлях на острів Дебанкс, але вона насупилася і позичилася питати. Що станеться, якщо Імперія Сакартес все дізнається? Зрештою, це ж велика операція. З огляду на нашу теперішню силу, вони проганяють нас одразу ж, як тільки втрутиться...
Острів Дебанкс був завбільшки з кілька королів, а в самому його серці була імперія Сакартес. Її оточували кілька плів. Хоча план і був націлений на віддалений район, це був той самий острів. Їх не розділяв океан, тому новина поширювалася б дуже швидко.
— Не хвилюйся. Незабаром вони будуть занадто зайняті, щоб розбиратися з нами... — Лейлін посміхнувся і похитав головою, а прихований зміст його слів змусив Ізабель та Тіффа здригнутися від страху.
...
Час пролетів непомітно. Незабаром двоє племен, на які поклав око Лейлін, почали війну і Лейліну навіть не довелося втручатися. Зрештою, вони ділили одну територію. Хіба можуть між двома суперниками бути справжні дружні стосунки?
Крім того, томенові духи пліва хотіли пожерти один одного, щоб зміцнити свої сили. З урахуванням усіх цих факторів було цілком природно, що вони розпочали війну.
Щоб показати свою чесність, Лейлін не залишив своїх кораблів на континенті і відеслав багато їхніх суден. Деякі з тих, хто залишився, трималися подалі від зони воєнних дій, ніби це не мало до них ніякого відношення.
Лейлін навіть купував рабів з обох плів. Вони були міцними, мужніми корінними жителями і добре підходили для регулярної рабської праці на островах Чіхуахуа або як солдат. Він не був настільки дурним, щоб платити за них дорогоцінними матеріалами, як - от золотом чи сріблом. Він купував їх за зброю і боєприпаси.
Ця зброя дозволила корінним жителям стати більш могутніми, і продаж рабів продовжувався. Щоб не відставати від них, їхні противники повинні були вести справи з Лейліном, що породило порочне коло, через яке обидва племена проливали кров. Лейлін був у великому плюсі.
На фоні цієї метушні Лейлін заселив у своїй лабораторії. Про торгівлю дбали його люди, які мали досвід у работоргівлі. Його завдання було надзвичайно важливим, оскільки імперія Сакартес мала перешкодити йому втрутитися у справи міста.
Він подивився на тьмяно освітлену чашку Петрі, на якій лежав гнилий шматок м'яса. У його очах спалахнуло світло, коли І.І. Чіп почав сканування.
"Оно вже досягло такого стану?" - шматок м'яса в чашці Петрі належав колись тубільців. Завдяки неперервним експериментам Лейліну вдалося з’ясувати будову ДНК і створити токсин, який би для них був смертельним.
[Біп! Інфекція No2 стабільна, починаю витягання даних...] І.І. Чіп послав Лейліну велику кількість інформації.
«Дуже добре...» — використовуючи кілька крихітних пінцетів, Лейлін обрізав шматок м'яса і помістив його у пробірку з прозорою рідиною.
[Начала експеримент 17642, запис даних...] — пролунав голос І.І. Чипа. Лейлін подивився на шматочок тіла, що розчиняється і, бульбашка, який приймає форму щупальцю.
« Гаразд, поділ стабільний. Шанси на успіх у цей раз величезні, як ніколи!» - заклинання час від часу мили в руках Лейліна, який використовує радіоактивну енергію для прискорення реакції.
Як тільки бурна реакція припинилася, Лейлін з усмішкою подивився на пробірку, яка стала червоною, як кров.
[Біп! Смертельний вірус готовий. Назва?]
— Патоген 1, — безтурботно відповів Лейлін.
[Біп! Назва записана, зберігаю дані...] — І.І. Чіп виконав інструкції Лейліна, перш ніж показати дані перед його очима.
[Патоген 1 — Генна зброя, надзвичайно заразно. Бурно розвивається в екстремальних погодних умовах, тривалість життя - сто годин. Розширюється через дихальні шляхи, 90% інфікованих та 90 відсотків летальних випадків. Не піддається лікуванню. Є два ступені передачі інфекції. НотаткаВін надзвичайно ефективний проти конкретного зразка, а саме першого набору тубільців у базі даних.
Цей патоген заразився тільки для тубільців і діяв на них надзвичайно серйозно. Це було схоже на віспу у поєднанні з грипом, і Лейлін ні на хвилину не сумнівався, що, як тільки він його використовує, його будуть боятися більше, ніж дияволів та демонів.
Навіть 10% шанс на виживання не був показником доброти Лейліна. Ні. Справа в тому, що якби всі тубільці загинули, не залишилося б нікого, хто міг би дати йому силу віри.
« Я не можу дозволити усім їм померти, тому багато віруючих мені теж не потрібно. Ті, що залишилися живими, дадуть мені достатньо сили, щоб добути божественність...» - Лейлін задумливо погладив підборіддя.
Якби цей самий патоген був застосований до аборигенів його попереднього світу, всі люди були б знищені без винятку. Однак правила цього світу були інакшими. Беручи до уваги існування богів і екстраординарних здібностей, 10-відсотковий шанс Лейліна, дозволив би невеликій кількості аборигенів вижити.
« Як тільки я розповсюджую чуму, мені потрібно буде зробити спеціальні ліки і вакцини...»
Хоча ніхто не застрахований від цієї чуми, Лейлін все - таки залишив лазівку для зовнішньої імунізації. Якщо вони вмиратимуть від хвиль, то як же їм бачити « лікування» хвороби Кукульканом? Вакцини могли б дати їм можливість вижити, а вони про це навіть не здогадалися.
Те, що ці тотеми і напівбоги захищали їх знати, вже було для них Божою милістю. Їм просто не вистачало заклинань, щоб захищати простих людей. Лейлін був упевнений, що вся ця ситуація принесе йому великий урожай сили віри.
« Смерть їхніх послідовників призведе до падіння сили тоємних духів. Навіть напівбоги не зможуть нічого з цим вдіяти, не кажучи вже про земні духи. Велика падіння сили нанесе їм нищівний удар!" -- в очах Лейліна виблискували вогники. Простким змахом руки він міг позбавити життя кілька мільйонів аборигенів. Словом "зло" неможливо було описати його поточні дії.
Якщо б він відфільтрував цю силу віри, то міг би стати Богом Чуми або біологічних життів і відразу взув узгодивши престол Богині Чума. Але все це ні краплі його не цікавило.
« Хочу, щоб я не поглинав віру домів чуми та хвороб, але був одним Доменом, якого ніколи не міг пропустити... Смерть!"
Плани Лейліна завжди були « дуже функціональними». З одного боку, чума та вакцина дозволили б йому швидко завоювати острів Дебанкс і не витрачати багато зусиль. З іншого боку, велика кількість смертей могла б дати йому можливість зрозуміти Домен смерті.
Різанина і смерть були двома могутніми доменами, які відповідали вимогам Лейліна. Коли мільйони людей будуть позбавлені життя, то сила смерті напевно досягне страхітливого рівня. У цей момент домен Смерті просто неможливо.
Порівняно з цим, інші тривіальні питання можна було ігнорувати. Лейлін вважав, що тільки за хаосом може постати світ. Після страждання люди острова Дебанкс виберуть його правління, прийнявши революцію, яку він здійснить.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv