Глава 955: Сорос.
"Легенда?"
Раптом Лейлін і краплі не запаникував, почувши цю новину. Натомість він із зацікавленням запитав:
що вам відомо. Не забувайте про нашу угоду по обміну інформацією.
Зена подивилася на нього:
— Колекціонер мертвих Сорос - почесний палач церкви Цірика. Він любить мучити розум своїх жертв, доводячи їх до відчаю і самогубства, перш ніж забрати собі їхні тіла. Він прославився ще 281 рік тому...
Вона говорила так, ніби вона робила доповідь без прямої опису цієї людини. Тим не менш, вона не змогла довго зберігати спокій і зрештою втупилася на Лейліна.
— Лорд Лейлин! Ви ще молоді і володієте таким надзвичайним талантом. Для вас стати Легендою - це не просто мрія, але ви повинні прийняти реальність. Пообіцяйте мені, що приєднаєтеся до церкви Богіні Ваукін і сховаєтеся на материку. Наша богиня захистить вас...
Зена була впевнена, що Лейлін погодиться, хоча йому і доведеться відмовитися від зовнішніх морів, включаючи Порт Венера та інші галузі.
Зрештою, Церква Богатства була більш сприятливою для потенціалу Лейліна ніж усі інші організації в зовнішніх морях. З його цінністю і з тим, як постійно він підвищив свої сили, у нього було більш ніж 50% шанс стати Легендою. Він, безумовно, мав на увазі той інвестиційний розряд, який церква Бога не могла пропустити.
Але відповідь Лейліна не відповідала її сподіванням:
- Дуже дякую за ваші добрі наміри, але я не відмовлюся від своєї роботи тут...
Вона злегка нахмурилась, неохоче втупившись на Лейліна:
— Ви знаєте, хто такі Легенди? Колекціонер Трупів Сорос - сумно відомий вбивця. Навіть якщо ми відправимо свою Легенду, щоб він захистив вас, вас все одно можуть вбити, тим більше ...
— Все це мені відомо! - Перебив її Лейлін з вибаченням. - Я бачив Її Високість Алустріель в Сільвермуні. Я читав багато інформації про Легендарних чарівників і знаю, що це означає...
Лейлін знав жах Ледженд краще, ніж будь-хто інший. Вони захопили силу доменів, майже порівняну з аурою дракона. Незалежно від того, скільки низькораних Професіоналів буде протистояти одній Леґенде, це буде марно.
Легенди також вдосконалили свою життєву сутність і могли поглинати та контролювати божественну силу, йдучи шляхом божества.
Однак шлях Лейліна, який він вибрав, цілковито відрізнявся від шляху Зені. Тому його реакція не могла задовольнити її.
- Ви намагаєтеся протистояти атакі Легенди? Маючи тільки вежу чарівника? Вас, ймовірно, знищать вже через пару секунд... — Зену образив високомірний тон Лейліна, і особливо цей рішучий погляд, з яким він заявив, що не потребує допомоги.
— Вы... — Вона почувалася приниженою і незадоволеною, але вже через секунду все це залетіло, - Лу... Промінчик заклинань на вашому тілі...
— За ці кілька років експериментів мій ранг трохи виріс, - спокійно пояснив Лейлін, як ніби він описував щось незначне, але Зелена мало не задихнулася від подиву.
Хоча вони обидва були високоранговими чарівниками, 15 ранг не було близьким до 19-го. Один з них щойно досяг цього рівня, тоді як інший вже досягнув піку чарівності і хотів увійти в район Лебенд.
« Два року! Менш ніж за два роки він зміг стати чарівником 19-го рангу!»
«Гей. Геній Міра Богов! Ні, він більше ніж просто геній. Він ... Напевно, він монстр! Якщо не вважати Обрану, то вона навіть швидше ніж ті професійні агенти ближнього бою!» - Зеана на мить відключилася. З його здібностями, тепер він була впевнена, що напевно стане Легендою, якщо не помре в цій схоплені!
— Перепрошую! Я була занадто різка у своїх словах... — Тон Зеніни, яка тепер ставилась до Лейліна як до Леґенда, стала більш шанобливим.
- Насправді, містере Лейлін, я все ще наполягаю на своєму попередньому реченні. З вашим талантом, вам дійсно немає необхідності боротися з ворогами у відкритому морі. Церква Бога завжди буде вашим щитом...
Лейлін, природно, висловив Зену свою вдячність за її доброту, але наполягав на своєму рішенні залишитися у вежі, залишивши Зену в безпорадному стані.
Провівши її, Лейлін повернувся в навчальний зал, який завантажив у свої думки.
"Контратака Цірика подбала пізніше, ніж я очікував..."
Для Лейліна ніщо не могло означати Легенди. Зрештою Тіфф став Легендою, і він особисто очолив загін та вбив легендарного дракона. Звичайні Легенди зовсім його не лякали.
« Я не можу відкрити особистість Тіффа і запросити його сюди. Це все ускладнює... — Лейлін погладив підборіддя, коли його очі прояснілися, - Я повинен використовувати цю можливість і спробувати...
- Дух вежі!
- Пане! — Перед ним з’явилася жіноча форма духу вежі, з очима, сповнені очікування.
- Запечатай це місце. Мене ніхто не повинен турбувати; навіть Ернест. Це зрозуміло?
— Да! — Дух башти був головним завданням, щоб виконувати накази Лейліна. Очевидно, вона не могла заперечувати проти цього. За наказом Лейліна, вежу залишили всі учні і навіть Ернест. Невдовзі вона зовсім спорожніла.
"Ех ... Я не знаю, чи зможе ця дитина..." - Ернесту, природно, було відомо щось, що знало тільки "чальство". Хоча в Порту Венера все було спокійно, він міг впевнено сказати, що це був затишя перед бурею.
Тиск, який міг викликати Легенда, був занадто великим. Отже, операція Лейліна була хибною. Ернест, звичайно, хвилювався.
Він чудово знав, як розумний його учень. У дослідженнях стародавніх чарівників було кілька матеріалів про те, як швидко підняти силу. Але за це треба було заплатити велику ціну.
Ернест усміхнувся. З того часу, як Лейлін досяг повнолітніх років, він більше не міг ні в чому переконати його, навіть як його вчитель.
Хоча Ернест все ще був вчителем Лейліна, він знав, що не навчив його нічого іншого, крім базових навичок. Тим не менш, він отримав від нього набагато більше, ніж дав.
« Я вірю в нього. Іноді він може творити чудеса! — Ернест продовжував підбадьорювати себе. - Все буде добре! Все буде добре.
Тим часом Ернест не проводив жодних заборонених експериментів у своїй вежі. Однак метод, який використовував Лейлін для посилення сили у певному розумінні був більш небезпечним, ніж методи стародавніх чарівників.
« У вежі вже немає живих істот. Мені не потрібно турбуватися про те, що моя таємниця буде виявлена ... Начинай!»
*Свист!*
На шкірі Лейліна з'явився шар темно-червоних візерунків. Він роздувся по-різному і миттєво розірвав його повсякденний одяг. Його лоб теж вертикально розколюється, відкривши його третє око.
— Кошмарна форма! — Лейлін прийняв Облік Короля Кошмарів, Кошмари, що пожерають.
— Поглини блукаючу емоційну силу... — У лобі Лейліна вертикальне око трохи затулилося, і воно прорвалося крізь простір, щоб під'єднатися до всіх емоцій. Це було схоже на павутину.
Шанування, страх, любов, ненависть...
І тому що та жвава емоційна сила спочатку була безформною, то марною. Тим не менш, вертикальне око перетворив її на темно-червоний туман, який потім був поглинутий Обликом, що пожерає Кошмари. Ця сила активізувалася, і криваво-червоні руни на його тілі стали ще більш сліпучими.
« По суті, віра - це просто надзвичайно щільні емоції. Вона містить енергію, яку розсіюють від коливань душі. Жах. Поки він пов'язаний з тілом носія, будь-яка емоційна сила, як би вона не була нудна, може бути використана ...."
Очі Лейліна стали криваво-червоними, а за його спиною з'явився великий змій. Це був гігантський Таргарієн з чорними лусочками, диявольськими крилами, гурами і одним-єдиним рогом у верхній частині голови.
Шшш!»
Таргарієн тепер трохи змінився. Сліди темно-червоного туману окутали його тіло, в результаті чого його луска стала чорно-красною.
Дивне вертикальне око з’явилось між двома зміями, у своєрідній щілині.
— Ах ... Сила Пожирія, прорвись! — Під контролем Лейліна, Сили пожирання та ворушень працювали бездоганно. Облік, який поглинає Кошмари, поглинуло велике скупчення емоційних сил, а Пожирання перетворило її на чисту енергію.
Після невідомої кількості часу, пролунав роботізований голос І.І. Чіпа, як найлагідніша мелодія Лейлін коли-небудь тільки чув:
[Біп! Сплавні запаси досягали 100%, відправляю в головне тіло...]
Раптове тепло поширилось по всьому тілу Лейліна, до самої його душі. Коли Лейлін почув звук потріскання кристалів, він відчув, що його душа зазнає нового перебудовування. Сам його природа була охрещеною.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv