Глава 902: Награда.
« Він дійсно прорвався! » — сказав Рафінійський погляд. Очевидно, вона знала про те, що мало на увазі володіння Силою Біка. Це було заклинання 6-го ранга, яке могли використовувати тільки чарівники 13 поргу. Такі заклинання, що можуть посилити цілий загін, використовувалися великою популярністю в армії.
Рафінія, як дворянка, знала більше, ніж звичайні люди.
Рафінія глянула на Лейліна, який був такий молодий, що це було навіть смішно і дуже пригнічено. Хоча вона вважалася генієм, в порівнянні з ним вона була нічим ...
*Aoo ao!*
Було дуже небезпечно розважатися під час битви, але дівчина-царь зробила цю помилку. Алек з'явився перед нею, випивши свої м'язи. Його кігті проносилися, здавалося, розриваючи навіть сам повітря.
— Шалений вибух! - Він, очевидно, отримав цю силу від Малара.
*Бум!
Рафінія відчула сильний удар, і її дворуковий клинок зі свистом відлетів убік.
— Дерьмо! - Вона хотіла відступити, але вже було надто пізно. Високоранго перевертень кинувся на неї, і вона могла чітко бачити його огидну шкіру та грубі пори на ній.
Алек заричав, думаючи тільки про одне: Розірвати! Він хотів розірвати на шматки цього лицаря!
« Я помру? — Рафінія повільно закрила очі. - Як я могла дозволити собі відволіктися під час битви?
Однак біль, якого вона чекала, так і не настав. Рафінія розплющила очі і знайшла високу фігуру Лейліна, що блокує цю атаку.
Сабля впала, і поруч з нею покотилася голова перевертня, коли кров фонтаном хлестала з його шиї.
*Ууу... Ого...*
Інші перевертні побачили, що їхній новий лідер впав від руки людини; і страх, який вони так довго копали, раптово вибухнув. Вони спокушали й розвернулись, щоб втекти, але їх відразу наздогнали і вбили людські воїни. Більшість смертей у битвах відбувалися тоді, коли люди втікали в хаосі, оскільки з такими противниками було легше розібратися.
Рафінія піднялася, дивлячись на Лейліна з саблей. Її очі виблискували, а щоки покрилися легким рум’яним.
...
У Сілвермуні відбулася зустріч, яка стосувалася Лейліна та його людей.
— Я проти! — Каселі плескав по столу, спричинив невеликий землетрус. — З завершенням місії 5-го загіну Щось не чисто!
Його обличчя почервоніло.
- Великий табір з багатьма високоранговими перевертнями і вівтарем Бога Ооти. Як вони могли перемогти їх усіх? — Він уже бачив Лейліна раніше, — я категорично проти того, щоб заохочувати і довіряти їм!
Касслі майже перейшов на крик. Така непогамовна поведінка змусило всіх присутніх нахмуритися.
« Зрештою, він чарівник, тому такий емоційний. Який успішний хлопець..." - подумали про себе кілька високорангових чарівників.
- Ми вже змусили наших людей перевірити тіла високорангових обертнів та інших. Що ще вам потрібно? - Холодно запитав ельфійський чарівник, з яким колись зустрічався Лейлін. - Крім того, ви тільки зараз дізналися наскільки небезпечна ця місія? Чи не ви гарантували нам, що це всього лиш « крохвальний» табір?
Не дивно, що ельфійський чарівник дійсно намагався підловити когось.
« Схоже, Кассі перебуває в скрутному становищі...». Побачивши це, інші великі шишки закидали, почав краще розуміти боротьбу і розбрат між ельфом-вольцем та Касслі.
Але це була правда! Коли сила обох сторін була приблизно однаковою, неможливо було щось заперечувати або підроблювати.
- Ви бачили рапорт! Раніше табір вже перелетів якусь невідомою організацією, тому 5-й загін так легко зміг впоратися... - Кассі ніяк не здавався, тому ми не можемо сказати, що ця місія завершила п'ять загін. Нам потрібно доскочити все вивчити!
— Боги! Хіба ви не знаєте, що тут правильно, а що ні? Наш Сильвермун ніколи не забороняв нічого подібного. Навіть якщо Лейлін заручився підтримкою ззовні, це сталося лише тому, що він на це здатний!
- Досить! — Виголосився глибокий голос людини, яка сидить на чолі столу. Він мав велику ауру, яка, здавалося, була в царстві Легенд.
- Командире! — Касслі та ельфійський чарівник негайно припинили суперечку, віддавши йому честь і вибачення.
- Ми зібралися тут не для того, щоб обговорювати досягнення загону. У нас є важливіші питання! - Старий чарівник говорив повільно, виглядає як звичайна людина. У нього були тьмяні очі і проста сіра мантія. У ньому нічого особливого. Але саме цей старий чоловік контролював усіх високорангових воєначальників, які зібралися в цьому залі.
— Сільвермун - відкрита міська конфедерація. Дотримуватись правил є основою нашого існування. Навіть якщо п'ятий загін перейшов якісь кордони, вони все одно виконали місію, і тому повинні отримати те, що вони заслуговують! — Старий чарівник прийняв остаточне рішення. Губи Касслі дёрнули, але він мовчав.
Зрештою, якщо Лейлін дійсно чудово виконав завдання і виконав свою місію, він міг звинувачувати в цьому тільки себе. Переможець отримав нагороду, і це правило завжди було незмінним. Коли він побачив, як ельфійський чарівник умивається проти нього самодолюбство, то розгнівався ще сильніше.
Він влаштував усе це і сам подбав про все з тіні. Він думав, що зможе безжалісно знищити Лейліна, але результат здивувався. Ця поразка означала, що фракції будуть менш прихильними до нього і тиск на неї буде майже розбитий.
«Лейлін, чи не так? — Кассі з ненавистю прошепотів його ім'я, - В ситуації, коли капітан повинен був повернутися з важкими ранами, йому якось вдалося успішно виконати місію. Крім того, він навіть виявився досить вдалим, щоб застати обертнів у слабшому їх стані ... Якщо він намагається бути героєм, хе-хе ..."
Раніше він приділяв мало уваги Лейліну, але потім Кассілі збирався жорстоко атакувати цього маленького чарівника.
Як чоловік, котрий мав критичну позицію, він побачив, що поспішаючи долав свої плани і навіть показавши йому своє обличчя.
Навіть у зв'язку з останніми подіями, Кассі ніколи б не подумав, що хлопець, якого він вважав пияком, може приховувати щось жахливе.
— Наша наступна тема - вибір коштів на довічне укріплення Горного Гри... - Касслі знову ожив.
Одна втрата нічого не означала. Майбутні напади орків були важливішими.
...
— Це все завдяки тобі, Лейлін!
Сонячне світло проникло в вікна намету лазарета, очевидно, висококласної. В повітрі ширяли пилку.
Аулін виглядала трохи блідою, лежачи в ліжку, серед групи виживих офіцерів.
- Врятувавши мені життя і завершивши місію, ти допоміг двічі. Я буду пам'ятати про це! - Аулен пообіцяла.
- Це дрібниці. Я теж зробив це і заради себе. — Усміхнувся Лейлін. Аулен тепер зовсім не була схожа на солдата, і вона виглядала досить тендітною. Схоже, ця історія з Ланшир залишила в її душі величезний слід.
- Я більше не можу залишатися в міському вартові. Я вже подала у відставку. Сподіваюся, ти зможеш подбати про наших братів. Скоро ти отримаєш свої нагороди... — Аулен усміхнулася.
— 5-ий загін - моя опора. Я ніколи не відмовлюся від них! - З ентузіазмом запевнив її Лейлін.
— Добре... кхм-кх... — Аулен закашлялася, а потім подивилася на Лейліна, - Що стосується твоїх нагород в цей раз ... Ти обов'язково станеш командиром батальйону. Це високорангий службовець міської сторожі, тому тобі навіть дадуть спадковий титул. Тебе будуть визнавати навіть в інших країнах...
Інші офіцери почали спостерігати за своїм генеалогічним титулом. Як тільки людина ставала дворянином, вона одержувала свої землі і могла дійсно увійти в вищі верстви суспільства. Його титул міг передаватися його нащадкам, а діти та внуки стали шляхетними юнаками і вважалися вищими від своїх ровесників.
Це була мрія всіх офіцерів нижчих розмірів, а Лейлін, який вступив у міську варту менше двох років тому, вже зміг досягти всього цього. Коли в них з’являлася заздрість, це відчуття відразу ж таало як лід на сонці, коли вони бачили емблеми чарівника на його грудях.
Це вже було 13 разів у такому ранньому віці. Цього досягнення було більш ніж достатньо для того, щоб він отримав все це; і ця величезна прірва між ними змусила їх розізлитися.
На той час, коли Аулін повернулася, Лейлін вже став членом нової позиції і отримав нагороду.
« Як і очікувалось, я став командиром батальйону та барону». Лейлін відіслав солдата, щоб дати наказ, а потім подивився на пергаментний папір з зачарованою печаткою. Він посміхнувся, задумавшись над чимось.
У світі богів Сильвермуна була досить сильною, особливо силою міських вартових. У нього була могутня армія, яка складалася майже з усіх видів професій. Тому що він мав владу командувати більше ніж 200 людей, то вже був достатньо сильний.
Якби це було в мирний час, Лейлін ніколи б не отримав цю посаду. Але тепер вони розширювали армію під час підготовки до війни, а Лейлін вважався « старим солдатом» і отримав цей привілей.
Це означало, що Лейлін відчував запах майбутньої війни.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv