Глава 895: Командування.
« Я можу протистояти чарівнику-професіоналу понад 15 ранг, це дійсно не має сенсу...» — Лейлін спостерігав за священиком-оборотнем і відчував головний біль.
Він був лише чарівником 12 рангів і не міг зробити нічого, що могло б вийти за межі очікуваного. Інакше він би привернув до себе увагу могутніх сил, а цього Лейлін хотів найменше.
Однак з духовною силою, яка перевершує силу звичайних чарівників і здібностей І.І. Чіпа, Лейлін зміг виявити деякі приховані магічні коливання.
Він різко ступив убік, щоб відвернутися від раптово зеленої стріли. Ця роз’їжджа стріла не забарилась, просвиснувши прямо крізь тіло оберту і перетворивши його на пенні.
« Високорангова Ядовита Стреля!» — Лейлін помер, активувавши Магічну Броню, яку інкрустували в його уніформу.
- Чому ти не в своєму племені Чорної Крові? Що ти тут робиш?
- Хе-хе ... Тебе ні до чого це знати, тому що твоя голова ось-ось стане моїм трофеєм! — Хмикнув священик навпроти нього.
У цей момент ситуація знову змінилася. Раптом з'явився ще один високоранго оберту, почав атакувати Авлен!
Кінжал з жахливою чорною коррозійною енергією проколов її груди:
— А... АУЛЕН, - коли Рафінія побачила це, з неї вирвалась могутня і сліпуча ци. Вона захиталася вогнем, поставивши всіх обертів навколо неї відступати. Вона взяла Аулен на руки.
— Видишь? Твій лідер помирає. Здайся! Якщо ти відмовишся від своєї віри, присягнеш у вірність Богу Охоті і приймеш до нас, я тебе пощадию... — Скуштливо увірував священик. Можливо, він також зрозумів, що з Лейліном буде важко впоратися. Якби вони перемогли, була висока ймовірність того, що Лейлін просто втече.
— Хм... — Лейлін посміхнувся, і це заставило священика різко змінитися в обличчі. Коли Лейлін побачив, що тіло противника віщує світло, то зрозумів, наскільки успішно йому вдалося його виконати.
Поки священик був знеохочений, він несподівано відступив і активував заздалегідь підготовлені сувої заклинань:
— Чарівний бар'єр II! Шипи! Заклик Гвардії!
Могутні закляття негайно очистили територію, обволочуючи Лейліна та його товаришів по команді. Тим часом з землі швидко піднявся ліс колючих троянд. Озброєні солдати виросли з-під землі, щоб протистояти перевертнем.
- Що відбувається? — Побачивши стан священика, кілька лідерів негайно попрямували до нього.
— Наша база зазнала нападу. Це, мабуть, проблиски цих підступних людей! — Розчаровано відповів священик.
Інші перевертні відразу змінилися в обличчі:
- Що нам робити?
Високоранго перевертня окинули поглядом Лейліна та інших людей, що знаходяться в межах бар'єру. Хоча в усіх них були травми, вони все ще могли боротися і мати магічний захист. Хоча вони могли прорвати їх захисний бар'єр і знищити їх, на це потрібен був час...
Але за цей час їхні власні табори могли знищити! Але якщо вони не знають сили ворога, то це було б дуже небезпечно. Воїни Лейліна не були добрими людьми.
Ці мерзенні люди були нічим у порівнянні з їхньою власною місією. Хоча перевертні і були синонімом безмозкових дикунів, їх лідери, природно, володіли певним інтелектом.
- Йдемо! - І раптом лідер перевертнів рукою, і його підлеглі відразу відступили.
- Але як же з ним... — Один з них не хотів йти, але його відразу перебили.
— Пораскинь своїми тупими мізками хоч трохи. Що важливіше: табір чи ці люди?
Священик також підтримав це рішення. Коли він йшов, він на останок подивився на Лейліна:
- Ми ще побачимося!
Я з нетерпінням чекатиму! — Він відповів Лейлін з легкою посмішкою.
Вони відступали швидко. Через десять секунд від них не залишилося і сліду.
Таємне око! Використовуючи кілька заклинань виявлення, Лейлін впевнено кивнув:
— Вони дійсно відступили і не залишили пасток...
— О, нам це вдалося!
Ха-ха ... Я вижив!
- Я знав, що не помру так легко...
Екстаз від виживання у безвиході відразу призвів до хаосу тих, хто вижив. Багато з них навіть почали плакати.
Заспокоївшись, вони подивилися на свій табір, де тепер був повний безлад і на своїх товаришів, які були або мертві, або важко поранені. Один солдат почав схлипувати, а потім за ним почали ридати інші.
— Лей-Лейлін! — На грудях Аулен зяла величезна рана. Джин наклала на неї божественні закляття з молочно-білим свічком, але кров все ніяк не зупинилася. Кров помалювала білосніжну мантію Джинкс в яскраво-червоний, поставивши її виглядати трохи моторошно.
— Я залишаю своїх братів на тебе. Обіцяй мені, що повернеш їх у Сильвермун живими! — Уби Аулен тремтіли, наче вона вмирала від спраги.
- Що ж робити? Що ж робити? Така рана потребує, як мінімум, в заклинанні Зцілення серйозних Ран...! Я виходила всі свої слоти божественних заклинань ... — схлипнула Джинкс. Кліріки й священики, які розходилися з усіма своїми божественними чарами, були ще більше марні від чарівників, що залишилися без слоту заклинань.
— Я обещаю! — Лейлін вгрюмо кивнув.
— Тоді... Тепер я можу розслабитися... - руки Аулін опустилися, а очі злегка зачинилися.
— Капитан! Капітане! — Почала ридати Джинкс.
— Вона ще жива! — Лейлін мовчки відсунув Джинкс убік, і в його руці раптово з’явився сувій заклинань.
Створення Води! Заморозка! Могутня магія обернула Аулен льодом, як якась комаха. На її обличчі застигло здивування.
— Вона зможе протриматися довше, — виглядав дуже серйозним Лейлін.
— Да! — Священичка підняла очі, сповнені подиву.
- У мене для вас важливе завдання! — Лейлін подивився на неї, — я хочу, щоб ви відвезли її назад. Ви - наш єдиний священнослужитель, тільки ви можете зберегти їй життя ... Щодо безпеки, я пошлю кілька людей супроводжувати вас!
— Нет проблем! — Джинкс швидко відповіла, витеремо сльози. Після того як вони втратили Аулен, Лейлін отримав право командувати всіма ними.
- Зачекайте, хіба ви не повернетеся зі мною? — Джинкс замовчала лише кілька секунд, після чого опам’янулася і здивовано поставила йому логічне запитання.
- Повернутися? Під військовий трибунал? Каслі напевно не залишить нас у спокої... — Лейлін виглядав серйозним, я залишуся тут і закінчу місію!
У цей момент Лейлін мав ауру благородства, ніби герой, ніж трощив Джинкс до глибини душі.
— О... — Вона знову почала ридати, — не хвилюйтеся, я обов'язково виконаю це завдання і розповім церкві про ваші подвиги...
Оскільки Джинкс була священиком, вона мала імунітет до критики. Очевидно, Лейлін дуже її зворушила. Лейлін вибрав двох солдатів, які були здатні супроводжувати Джінкс і тих, хто був серйозно поранений.
Після того як Аулен забрали, весь загін повністю перейшов під контроль Лейліна. Лейлін більше ніхто не контролював, і тепер він міг діяти без застережень!
- Але цей метод ... він спрацює? Я ніколи не чула про це раніше... — Коли Рафінія побачила велику кінну возку з льодом всередині, то здивовано запитала Лейліна: « Чи лід може сповільнити ускладнення травми? »
За допомогою цього методу доходи церкви пішли б у гори. Чарівники також стали б приділяти більше уваги заклинанню крижаного типу, але Рафінія ніколи не чула нічого подібного.
— Да, теоретично. Я ще не перевіряв це, хоча... — Лейлин кивнув.
— ТЕОРТИЧНІ? – завизала дівчина-рицарь.
— Да. Так у нас є хоч якась надія! - Нехотячи відповів Лейлін, а потім плескнув в долоні, щоб зібрати інших солдатів.
Він обвів поглядом чоловіків. Спочатку їх було менше 50, а після вчорашньої різанини та сучасних відбувань поранених у нього залишилось близько дюжини людей. Це було досить жалюгідне видовище.
- Ви мабуть запитаєте мене, чому ми не повертаємося... — Лейлін понизив голос. Тепер, коли багато лідерів загинули, а інші пішли, він залишився тут найблагороднішим і розсудливим, тому він і був командиром.
Звичайно, Лейліну потрібен був лише цей авторитет. Простіше було померти, ніж використовувати ці розкидані залишки переможеного загону. Щоб змусити їх працювати разом, Лейлін мусив розповісти їм подробиці місії і про їхню ворожість до Кассіні.
Коли він розповів їм правду, то побачив у очах солдатів розпач.
— Да. Касслі постарається, щоб ми стали дезертирами, якщо повернемося в місто, і відправить нас під суд ... Не думайте про втечу, тому що всі ваші посвідчення вільних громадян і ваші сім'ї як і раніше залишаються в Сільвермуні ... — Голос Лейліна робив на них дивний ефект.
- Ця битва не тільки для вас самих, але й заради вашого майбутнього! Ми повинні знищити цих жалюгідних перевертнів. Принаймні, ми повинні виконати місію і повернутися без жодних звинувачень...
У очах солдатів, які мить тому були збиті з пантелику, тепер мерехтіли вогники. Помітивши це, Лейлін непомітно посміхнувся.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv