Глава 886: Вербівка.
Лейлін і Старий Байер мовчки дивилися на сцену.
Залишки жертв були зібрані, але хоронити їх тут було не можна, тому що їх б викопали гобліни. Їх мали доставити в місто Сильвермун, де священнослужителі проведуть усі церемонії та благословення і їх поховають.
- Дякую, лорде Лейлін! Ви чарівник середнього рангу? — Бессані встала на нього очима, розміром з грицький горіх.
— Я думаю, да. Я теж хочу вчитися в місті Сілвермун, — байдуже відповів Лейлін на пейзажі далеко від дому.
Оскільки він зустрів Бессані та інших, і вони, до того ж, прямували в одне й те саме місце, Лейлін, звичайно, був не проти супроводжувати їх. Вони радісно вітали його з розпростертими обіймами, оскільки цей останній напад налякав їх до смерті. Без захисту Лейліна ніхто з них не посмів би продовжити подорож.
Молоді леді в кареті були здивовані: рідко зустрінеш такого молодого чарівника середнього рангу, як Лейлін.
Дивно. Я завжди думала, що всі чарівники середнього рангу - білошкірі старі... — вигукнула Айседера. Вона прийшла в себе досить швидко.
— Ерунда. У світі є багато чарівників, які більш обдаровані, ніж я. Таких багато і в місті Сілвермун скромно відповів Лейлін, після чого атмосфера у кареті стала більш урочистою.
Врешті-решт, чарівник середнього рангу був для дрібних палаців чимось грандіозним. Айседор та інші не наважувалися говорити, боячись образити його. Здавалося, Бессані заговорила, але так і не змогла нічого з себе вичавити, поки вони не дісталися до міста Сильвермун.
Лейлін здогадався про її наміри, оскільки недавно на кораблі вона розповіла йому, що шукає вчителя. Але він не бачив жодної користі в тому, щоб навчати її, і це не було дріб'язковою справою. Звідки Лейлін має на це час? У результаті він міг лише вигляд, що нічого не розуміє.
...
- На вас напала юрба гоблінів? — Здається, що патрульний з Сільвермуна серйозно поставився до цього питання і прийшов зареєструвати їх особисто. - Розумію, наш міський патруль незабаром відправиться на чергування. Останнім часом кількість монстрів у пустелі надзвичайно зросла; вам усім варто бути обережним.
Секретар почав записувати імена Лейліна та інших, а також їхні рани. Коли він дістався Лейліна, то раптом перестав писати:
— Чарівник, будь ласка, покажіть мені своє посвідчення особи...
— Угу, — кинув Лейлін і викрав свій доказ того, що чарівник був дворяном, та вручив його секретареві негайно закричити своє здивування.
- Будь ласка, візьміть своє посвідчення, Лорд-Чарівник середнього рангу!
Навіть у Сільвермуні, особливо молоді люди, як - от Лейлін, вібрала 10 ранг. Це було досить моторошно.
— Добре, я хочу вступити в ряди вартових міста Сильвермун. Не підкажете, де я можу записатися? — запитав Лейлін з усмішкою.
- Ви хочете приєднатися до міського вартового? — Не тільки Бессані та інші були здивовані. Навіть офіцер підійшов ближче, уважно озираючись на Лейліна.
— Я ставлюся до леді Хоуп з великою повагою, і мені подобається атмосфера міста Сильвермун. Сподіваюся, для мене знайдеться тут місце.
Ця леді Хоуп була намісником міста Сілвермун. Її звали Алустріель, і вона була доброю та толерантною людиною, а також однією з обраних Мистри.
Ходили чутки, що ця правителька дуже ліберально віддавалася своїм підлеглим расам. Вона обожнювала переодягатися в простолюдинку і покидати межі свого палацу, щоб спостерігати за життям простих людей, що принесло їй підтримку нижчих класів.
Звичайно, Лейлін наковтнув брехав. Його справжня мета полягала в тому, щоб якомога швидше асимілюватися у військах цієї леді і підготуватися до майбутньої війни.
Новини про війну прокинулися в маси. Можливо, багато хто знав про це, але інформація обмежувалась головною організацією градоправителів. Саме тут Лейлін шукав користі.
- Сер, ви повинні розуміти, що як тільки Ви приєднаєтеся до Сільвермуна, на вашу свободу буде накладено безліч обмежень! « Хоча людські отці визнавали Подвір’я інших, двірники на континенті традиційно вважали справжніми палацами лише тих людей, які мають спадкові титули та свої володіння.
Було очевидно, що ім’я Лейліна не можна порівняти з повагою чарівників середнього рангу. Можливо, якби він успадкував острів Фаулен, все було б по-іншому і до нього ставилися краще, але барон Джонас був здоровий та повний сил, тому Лейлін міг лише задовольнятися статусом його спадкоємця.
Благородних спадкоємців, таких як він, зазвичай називали "сере" і вони не отримували ніяких особливих привілеїв або особливого зв'язку. Тепер Лейліну нагадали про це.
— Це не проблема, — спокійно похитав головою Лейлін і давав їм зрозуміти, що він чудово все усвідомлює.
Хоча іноземні чарівники іноді могли отримувати місію від міських губернаторів і виконувати обов’язки патрульних, вони залишалися чужинцями. Їм не призначено було стати частиною внутрішнього кола управління.
Коли почнеться війна, ті чарівники не зможуть уникнути своєї долі і будуть примусово покликані. Тож Лейлін вирішив, що оскільки зрештою він все - таки братиме участь у війні, то буде ліпше заздалегідь приєднатися до них зі своїм статусом шляхетного спадкоємця.
Офіцер дивився на Лейліна, як би намагався прочитати його думки. Зрештою йому довелося неохоче здатися. Потім він покликав іншого офіцера, щоб проводити Лейліну:
- У такому випадку ... Аулен, допоможи чарівникові Лейліну.
Навіть коли вона переконалася, що її спина Лейлін втратила свою віру на вулицях, Бессані зберегла вираз невірства.
— Він відразу приєднався до міського вартового? Можливо, лорд Лейлін справді є другим сином заможної сім'ї і сподівається стати лицарем?
Алустріель, звичайно, мала владу присвоювати двоянські титули. Насправді, влада на півночі не поступалася королеві будь-якої людської держави. Вона була дуже щедрою. Алустріель був досить доброю ідеєю для інших синів палаців та авантюристів.
Будучи шляхетним чарівником у міському вартові, він звичайно отримував би більше уваги і пільги в порівнянні з іншими. Які інші вигоди отримували спадкоємці?
Можливо, він отримає доступ до більш сучасних книжок у бібліотеці чарівника Сілвермуна. Лорд Лейлін, ймовірно, керувався цими цілями під час прийняття цього рішення... — Ена похитала головою, виражаючи свою власну думку. Слід сказати, що хоча вона була досить неточною, то її припущення було близько до правди. Але вони залежали від інтересів своїх сімей, і не могли бути такими ж безумними, як Лейлін, щоб робити те, що їм заманеться.
— Дуже шкода... Як чарівники, ми повинні занурюватися в море знань, а не віддавати себе атакам і вбивствам - Айседор була найсуворішою серед них, і відчувала розчарування через рішення Лейліна, — давайте більше не говорити про це. В який навчальний заклад підемо? Я чула, що у Сілверхенді досить непогано, але вони не виділяють житла. Якщо ми виберемо його ...
Три чари швидко забули про Лейлін завдяки Айседору, і почали обговорювати свої майбутні дослідження. Для них це була дійсно найбільша проблема.
...
« Це справді дуже добре, — сказав Лейлін. — Він пішов за офіцером Ауленом і оглядав околиці. Черепашка Сільвермуна, як північного міста чарівників, була надзвичайно вишуканою і мала повно мистецтва ельфів.
До того ж Лейлін бачив на вулицях людей різних рас, у тому числі дварфи, напіврослики, ельфи, карликів і навіть тварин-робарів. Ця країна виявилася дуже ліберальною.
— Що, здивовані? — Аулен усміхнулася, знімаючи шолом і демонструючи блискуче довге волосся. Було ясно, що ця сторожа була ельфійкою.
Хоча більшість ельфів прислухались до заклику Бога ельфійського жити на величезному острові за океаном, все ще було багато племен, які воліли залишитися в континенті. Північне місто Сильвермун було важливим ельфійським поселенням, а чисті люди становили не більше 40 відсотків його населення. П’ята частина складалась з вільних ельфійських громадян.
— Ммм, це тому, що я виріс на півдні, — скромно пояснив Лейлін.
Хоча в Королівстві Дамбрат і на напіврослих, їх було небагато. А як щодо ельфів? Вони були рабами високого класу, і їх рідко можна було зустріти на вулиці.
Відтоді як Балтійський архіпелаг впав, Порт Венера острова Фаулен захопився работоргівлею і отримав кілька чистокровних ельфів. Звичайно, ні Лейлін, ані Барон Джонас не зізналися б у цьому.
Після цього ельфійка Аулен привела Лейліна до мерії. Кожного року Сільвермун приваблював багатьох чарівників і сторонніх, тому їх добре налагоджено.
Всі процедури пройшли гладко, так як особистість Лейліна не була сфабрикована. Всі таємні відтиски на його документах були в повному порядку.
— Все готово. Вітаю з вступом у ряди міської сторожі, дитя! — Старенький чарівник, який виглядає дуже енергійним. Він був одягнений у вродливу військову форму і мав велику проникливість завдяки багаторічній службі в армії.
Цей чарівник був бойовим магом, і його досвід напевно набагато перевищував такі результати у тих, хто працював в лабораторіях. Крім того, аура, яку він висточав, не дозволяла Лейліну недооцінювати його -, це була ара, принаймні чарівник високого рангу!
Хоча талановиті чарівники були рідкістю, у Сільвермуні, очевидно, не було в них нестачі.
Поблагословивши Лейліна, високоранговий чарівник дав йому комплект військової уніформи, схожої на ту, яку носив він сам. Їй не вистачало тільки почесних медалей та інших військових нагород.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv