Глава 882: Бездоганне тіло.
Несподівано Лорент почав кричати, і це спонукало її змінитися.
- Ми оточені, і їх чисельність величезна... — З тіні раптово з’явився високоранго найманого вбивці, який стирчав із грудей демонську лапу з гострими кігтями.
Вбивця пробурмотів пару слів і впав, відкривши фігуру високорангового диявола.
- Ти справді вступив у угоду з дияволом! — крикнув Лорент, без коливань атакувавши. Він був приголомшений. У цього двореянина, здавалося, була якась страшна таємниця, яка перевершувала всі його очікування.
— Швидко! Заклинання Хаоса, яке я наклав, триватиме недовго. Ми не можемо дозволити навіть одній людині піти живим! - Вираз Лейліна був крижаним.
За ці два роки Тіфф і Делія повністю підкорилися йому. Він зібрав сили всіх дияволоплонікників, щоб напевно позбутися від Лорента!
— Не хвилюйтеся, пане Делія тепер повністю демонізувалася. Маючи майже легендарну силу під рукою Тіффа, він не мав жодних проблем, щоб убити звичайного високорангового паладину.
Враховуючи, що вони були з двох вічно ворогуючих фракцій, в той момент, коли почали битися, їхня ненависть раптово вибухнула. Заклинання проливним дощем повалилося на ліси.
Шкода, що сила волі та міць Лорента не мали жодного значення. Одного високорангого диявола і Професіонала, який був близький до рівня Легенди, було достатньо, щоб розчавити його. Його товариші кричали перед смертю, перетворюючи його душу так як мурашки.
« Невжели... він досяг такого стану?» - очі Лорента злегка затуманилися, коли в його груди встав чорний кинджал. Його довгий меч давно зник, а обладунки були повні прорих від їдкого диявольського вогню.
Він задихався. Він ні краплі не шкодував про те, що його життя підійшла до кінця ... Ні. Він відчував обурення і біль, якого не міг здійснити правосуддя.
- Чому ... Чому у світі живуть такі люди, як ти! — Він дивився на молодого чарівника, який наближався, заплющуючи очі і моргаючи кривавими сльозами.
— Тому що у цьому світі шаленіють дияволи! « Здавалося, Лейлін зітхнув і кинувся в лоб Лоренента диявольською кров’ю.
Кинджал диявольської Крові задрижав. Це був високорангий паладин, який підкорявся Богові справедливості. Це напевно був найсильніший чоловік, від якого він коли-небудь поглинав силу! Він передав тіло Лейліна страшну, нестямну драконячу енергію. Зрештою, він закричав, не в силах винести цю ношу.
« Мій диявольський кинджал був зроблений на острові Фаулен. Я не використовував жодних високоякісних матеріалів, тому він не може витримати цей тиск. Темний блиск виливався в кинджал у його руках.
"Ву... Ву ..."
Череп на рукояті кинджала ревел, коли багато крихітних кровоносних судин простягалися і фіксувалися на кожній частині тіла Лорента.
Ці кровоносні судини поглинули щось, що нагадує пухлину. Могутня свята сила перетворилася так, що сам кинджал покрилась тріщинами.
*Звон!*
Зрештою, сумно заволокши, Кінжала диявольської Крові розлетівся на осколки.
Але за секунду до цього, Лейлін відчув передачу величезної життєвої енергії. Прозвучала підказка І.І.Чіпа:
[Біп! Носій отримав однократне підсилення від Кінжала диявольської Крові. Сила +1.9, Левкість плюс 2.2, Життєздатність + 0,8]
Поточна статистика Лейліна несподівано поновилась:
[Сила: 10. Лавкість: 10. Живучесть: 10. Духовна сила: 10]
Ловентова розправа і життєва сила підштовхнули інші характеристики Лейліну до вузького місця в 10 очок. Так само як 1 оско, у світі Богів це було неймовірно важкою перешкодою для того, щоб показати, наскільки тяжко прориватися.
Лейлін почув різкий дзвін зі свого серця. Після того як усі його характеристики прорвалися, по всьому тілу поширилась довгождана сила і вона заклала в нього дивне становище.
Очеретне повідомлення І.І.Чіпа не змусило себе довго чекати:
[Біп! Загальна статистика носія досягла 10. Отримано Навик: Початкове Безприкладне тіло]
Далі було показано опис цієї навички:
[Надавне Бездоганне тіло. Оскільки гени носія пройшли через початкову модернізацію, носій отримав рису виняткових істот у світі Бога. Тіло носія тепер має початкову стійкість до ядам, вогню, холоду та коррозії. Виношення до різних умов підвищене.
« Отже, одна характеристика в цьому світі є порогам для звичайних істот, а 10 - для виняткових створінь. — О, очі Лейліна виблискували. Його поточна статистика відновилась:
[Лейлин Фаулен. Вік: 18. Раса: Людина, Чарівник 10 ранга. Сила: 10. Лавкість: 10. Живучесть: 10. Дух: 10. Стан: здоровий. Навички: Фортеця; Ерудірова; Найстарше Боже тіло. Слоти Заклинань: 4 ранга (3), 3 різґа (5); 2 ранга?, 1 порг (??.) 0 гр.?
Після того як Лейлін пробив це вузьке місце надзвичайної сили, він відчув, що його духовна сила ослабла. Тепер він став надзвичайно активним, і від контакту з п'ятим рівнем Плетіння його відокремлювала лише кілька кроків.
— Розберіться з наслідками за моїм наказом, — почав повільно видужати Лейлін.
- Зрозуміла, сер! — Леді Делія вклонилась, а її палаючий хвіст і диявольські крила ігриво підстрибнули. Хоча раніше вони вже знали його особистість, тепер Делія і Тіфф ставилися до нього ще більш благоговійно.
На перший погляд він здавався звичайним, а це означало, що під цією маскою було приховане щось більш жахливе. Делія, яка вже багато років була дияволом, чудово це розуміла.
А от у Тіффі, якого протягом багатьох років окупувала сила душі Лейліна, вплив Ліліна був більш очевидним.
— Добре! Ми з Тіффом таємно відправимося вперед. Делія, ти відповідальний за мережу в Королівстві Дамбрат і за найближчих послідовників... — Лейлін проінструктував своїх підлеглих.
Все йшло так, як він і планував. Лейлін повернувся, щоб поглянути в сторону імперської столиці.
« Коли я повернуся наступного разу, все буде зовсім по-іншому...» — очі Лейліна заблудлі.
...
Велетенські лавурні хвилі шаленіли і розбивалися у безкрайному морі, а на відстані виднілися крижані брили та неродючий острів. Кілька чайок попали на горизонті, іноді видаючи глухі крики.
Торгівля на північ тягнулася вітром і хвилями. Моряки, що керували кораблем, були дуже загорими. Їхні руки вкрилися темними мозолями так сильно стискали швартову мотузку, ніби чіплялись за своє життя.
« Океани на півночі дещо відрізняються від зовнішніх морів Дамбрат на півдні."
У цей момент всі гості повернулися в трюм корабля, і на палубі залишилися тільки Лейлін та Тіфф, який був замаскований під його палац.
Лейліну не було важко адаптуватися перед лицем такого раптового буйного моря. Натомість він почав згадувати про час, який проводив на Багровому Тигрі.
« Королевський флот вже давно повернувся. Цікаво, як справи у Ізабель та інших...» - Лейлін пильно вдивлявся у величезні хвилі, але не зміг їх побачити.
Він проінструктував Тіффа:
— У Сильвермуні багато Легенд. Тебе можуть впізнати, тому коли ми досягнемо північних земель, тобі не потрібно йти за мною. Спробуй зібрати деякі сили в таємниці...
- Зрозумів! — Тіфф притиснув праву руку до грудей, визираючи виключно урочисто. У цей період він був вже впевнений, що цей дрібний дворецький - дійсно вибраний Крилатого Змія, Кукулькона, і навіть може бути дитя бога...
- Ми нарешті наближаємось до північної затоки... — Лейлін кивнув, зазначивши, що корабель успішно пройшов через бурю.
Богів світ був величезним, і швидкі подорожі були виснажливою та небезпечною справою. Навіть будучи чарівником середнього рангу, і маючи при собі Тіффа, який був на межі відновлення Легендою, йому все ще потрібно було багато зусиль, щоб дістатися з півдня на північ.
Вони залишили Королівство Дамбрат і вирушили на північ, пройшовши через численні королівства людей та мигаючи кілька регіонів під іншими расами. Кілька разів вони стикалися з небезпеками.
Після цього кінна возка зупинилася, і вони переселили на корабель. Цілий шлях зайняв близько року.
- Ласкаво просимо, шановний молодий пане! — Підійшовши до капітана матросів, якого так поважали. Цей палац, який пережив кілька шалених штормів без моргнувши й очей, був справді людиною моря! Це означало, що він був гідний поваги цих моряків.
— Ммм! Нарешті ми подолали цю неспокійну область... — розсміявся Лейлін.
— Останнім часом морські племена в цій зоні стали дуже дратівливими. Цунамі була викликана глибоководним китом. На щастя, нашому друїду вдалося вчасно його заспокоїти...
Його вираз став похмурим:
— Якщо це буде так продовжуватися, боюся, нам доведеться відмовитися від цього маршруту і запросити великого або навіть легендарного друїда розслідувати причини того що відбувається...
Лейлін мусив визнати, що друїди були досвідченими у захисті навколишнього середовища і заспокоєнні небезпечних видів. Оскільки більшість друїдів були близькою до природи, вони складали ельфи. Це було ще більш очевидним у Сильвермуні.
- Отже, ми нарешті дісталися перлини північних земель. Зворушливо вигукнув Лейлін.
Сильвермун був містом чарівників. Це легендарне місто ще називали перлиною північних земель!
Це місто було під захистом Обранки Богині Плетіння, яка по суті була її дочкою. Вона представляла собою пік магії серед людей, і щороку в це місце приїхало безліч чарівників, щоб продовжити своє навчання та дослідження.
У Сілвермуні зберігалися найпередовіші дослідження в чаклунстві, а у імператорському палаці була інформація про легендарне закляття!
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv