Розділ 880: Темна історія.
« Ця таємниця була захована так ретельно. Це стає все цікавішим" -- слідуючи карті, Лейлін прибув до дверей столичної бібліотеки.
Бібліотека розташовувалася в центральному районі, де здебільшого бували палаци. В епоху, коли передача інформації була суворо регулюваною, так звана "публічна бібліотека" фактично обслуговувала лише кількох високорангих людей, таких як вчені та чарівники. Лейлін був тут настільки часто гостем, що навіть швейцар вже впізнавав його.
- Пане Лейлін! — Він привітався, не здивувавшись парафію Лейліна. За останні два роки Лейлін часто відвідував це місце, використовуючи його для поповнення своєї бази даних про Бога. По мірі заповнення баз даних I.І. Чіпа і завершення формування фундаменту, його візити ставали все рідше.
Бібліотека була спокійною, як ніколи. Білий мармур був високим і, здавалося б, вічним. Єдиним звуком всередині був шелест перегортих сторінок.
Інтер'єр бібліотеки був дуже просторим і порожнім. Біля кількох книжкових полиць стояло кілька ротангових сидіння, де відпочивали школи.
За ці два роки Лейлін познайомився з декотрими, і коли він увійшов до них, то кивнув ними. Вони кивали у відповідь, зустрічаючись з ним поглядом, перш ніж знову схилити голови і зануритися в море знань. Усі тут спокійно займалися своїми справами, і Лейлін любив цю атмосферу.
« Я і подумати не міг, що мої пошуки завжди були прямо під носом! » — вигукнув Лейлін зітхнув у глибші частини бібліотеки.
Усередині було досить тьмяно, і багато томів на полицях вже розсипалися. Багато відірваних сторінок були затиснені в пошарпаній обкладинці книжок. Лише вид цього сприймав запаморочення.
Незважаючи на те, що тут прогулювались різні предмети, в повітрі все ще висіло огидний запах друкарської фарби. У цій частині бібліотеки зберігалися випадкові книги та документи, і дуже мало хто наважувався сюди заходити.
« Передача знань лише еліте означає, що коли суспільство рухне, інформація більше не зможе передаватися...» — Лейлін подивився на товстий шар пилу і зітхнув. З усіх історичних записів, які йому вдалося зібрати, між вторгненням з Міра Магів і сьогоднішніми днями було дуже багато пробілів. Це було результатом втрати культури.
Опис світанок богів був головним табу. Якби якийсь науковець наважився піти на цю заборонену зону, він зрештою став би перед судом великих церков і спалив живцем.
« Це марно. Навіть Магі 1 ранга з Міри Маґів вже знають про стародавню останню Війну, і наполегливо намагаються повернути собі колишню славу давніх часів. Мир Богів більш консервативний ... Це через те, що Воля Міра дрімає чи не має обмежень богів?» - очі Лейліна блищали, коли він дістався глибин бібліотеки. Це була дуже відокремлена область, яка була виключно тихою. Колом не було видно ні душі, і навіть прибиральниці рідко сюди заходили.
« Непогано, непогано! Це зекономило мені уйому неприємностей.", Лейлін озирнувся і задоволено кивнув. Прозорий магічний бар'єр відображував це місце від зовнішнього світу. Про всяк випадок, Лейлін додав шар ілюзій, щоб кожен, хто прийде сюди, міг побачити тільки безлад та темряву, з горами томів і сміття.
- Весна віяла. — Лейлін повільно вимовив загадкове заклинання проходу. Він дізнався про це завдяки картці, де його зашифрували у вигляді вірша.
« Насправді ж вони використовують давно загублене кодування Мек, щоб зашифрувати секретне закляття на початку кожного рядка. Якби не аналіз купи даних І.І.И. Чіпом, розшифрувати це було б просто неможливо...
« Існує навіть обмеження у часі, коли його можна відкрити. Це мало статися після стародавньої Весняної Жертовничої Ціремонії, інакше відповіді не буде. Чому цей метод здається мені таким знайомим...» - Лейлін з цікавістю дивився на зміни в своєму середовищі. Цей складний метод підтримки секретності нагадав Лейліну Магів.
Ну звичайно, Магі! Тільки вони, хто добився правди з крайнім жорстокістю могли придумати щось настільки заплутане, з кодуванням і заклинаннями, які були вкрай складними. Це тільки посилило його очікування.
« Вже почалася весна, і церемонія щойно пройшла. Зараз 2 години дня, і це відповідає вірші...»
— Палюче сонце рухається до північної частини неба... — Пробурмотів Лейлін, поблескиючи очима.
У визначений час, особливе місце і таємні заклинання. При виконанні цих трьох вимог стародавня книжкова поличка раптово скрипнула.
« Це не магічна форма. Я нічого не помітив, коли сканував це місце. Такі методи приховування...» — очі Лейліна просяяли.
Полка просунулась, відкривши шлях, що веде вниз. Однак Лейлін не спускався.
« Якщо я тлумачив все правильно, то, якщо спускаюсь туди, я попаду в просторий лабіринт. Навіть високорангові чарівники можуть померти там ... Справжнє багатство знаходиться тут."
Лейлін попрямував до полиці, яка зрушилась і на його кінчиках сформувалася заклинання.
Це була не модель заклинання Плетіння, яку використовують чарівники, а справжня, більш високоякісна модель, схожа на те, що використовується в Мірі Магів! Незчисленне світло злилося разом, сформуючи особливу тривимірну руну.
— В ім'я Скінгла, откройся! — вимовив Лейлін. Модель заклинання в його руках спалахнула і зникла на полиці. Світло швидко погас, але нічого не змінилося. Тим не менш, на його обличчі чітко читався захоплення. Він постукав по полиці, почувши глухий звук.
« Підлога дерев’яна поличка стала порожнистою... — Пробурмотів Лейлін собі під ніс, — каже він насправді не тут, а в іншій порожньо. Тільки у визначений час, і при використанні правильного заклинання він зв'яжеться з простором та часом, щоб показати правдивий скарб."
Його обличчя постійно змінювалося: « Такий метод поєднання простору і часу - це практично відтворення методів World Магів!»
Лейлін, будучи злегка схвильованим, користувався кинджалом, рубанути на полиці, і дістати скарб, захований його попередником. Тепер він був упевнений, що Зіґфрід ніколи сюди не приходив і йому пощастило тільки отримати карту.
Сама полку була маленькою. Хоча вона була порожня, тепер на ній раптом з’явилася товста чорна книга пергаменту. Це були результати його досліджень.
« Я відчуваю... ауру, схожу на Магів ... Мабуть, були маги, що зрозуміли закони, які проводили тут експерименти, намагаючись впровадити Магів до лав місцевих жителів..." Лейлін не квапився читати. Переконуючись, що вона нешкідлива, він відразу поклав її у сумочку і швидко почав замітати сліди своєї присутності.
Після того як він залишив бібліотеку, полка безшумно перемістилася назад у своє вихідне становище. Навіть зламані дерев’яні дошки були замінені на нові.
Коли він повернувся до своєї резиденції, то відіслав слуг і спустився у свою підпільну кімнату. Після того як Лейлін активував заклинання, він завів собі чашку чаю і почав вивчати свою знахідку.
Більшість паперу за чорною обкладинкою вже давно зігнила. На ній були зображені дивні закручені літери, які несли в собі унікальну ауру.
« Це система письма Амідікса, якою користувалися в давнину! На щастя, раніше я вже з нею зустрічався ... У І.І.И. Чіпа вже має достатньо даних для її аналізу..." -- Лейлін почав перекладати написане в книзі.
« Зоряні вітри падають! Я ... Я бачив падіння метеоритів, коли правдивий бог помер! Це група могутніх богів з іншого світу. Вони називають себе ... Магами!»
« Це записи людей, які жили під час останньої війни? Цікаво, що Лейлін продовжував читати.
« Небо плаче, земля ридає... Континент миттєво розколовся на шматки. Після того, як головні вищі боги поринули в сон, бог війни Арес і Мати-Земля впали один за одним."
« Матері й боги наковтнули свою силу. Неприбуткові атаки, здавалося, поглинають все те, що накопичувалося у Всесвіті протягом мільйонів років.
Через багато часу, хоча книжка була захищена ідеальними заклинаннями, не було пошкоджень. Це робило Лейлін ще складнішим.
«... у темну еру... Бог зійшов з іншого світу. Він називав себе "Іскадженою тінню", великий Маґ 8-го рангу!"
« Спотворена тінь просвітила людей і наділив їх великою силою магії...»
« Всі боги посилали своїх аватарів, безжалісно убиваючи всіх, хто успадкував силу викривлення...»
"Неприємність світу в кінцевому підсумку призвела до падіння спотвореної тіні ..."
Боги, нарешті, перемогли Магів і ізолювали світ богів, створивши мережу, щоб протистояти магії, аби запобігти повторенню подібного ...."
« 327 рік Темного Календаря. З’явилось ще одне покоління людей з екстраординарними здібностями. Вони успішно закінчили експерименти, щоб відірватися від Плетіння і стали називати себе аркаристами. Вони мали могутні таємні мистецтва, які дозволяли їм спалювати гори і наповнювати моря. Навіть боги боялися їх.
«981 рік Темного Календаря. Імперія Арканістів була знищена, і таким чином почалася епоха богів ... Арканісти стали табу. Всі заклиначі, які не використовують Плетінням, були оголошені в розшук і знищені церквами різних богів ...."
Зрештою, перед Лейліном з’явилася темна історія богів.
« Як і очікувалося, експерименти з створення магів-аборигенів проводилися й раніше, і вони теж були досить успішними... Все це відбувалося на заході богів."
Результатом цього, очевидно, став підйом аркаристів. Ці заплутані методи заклинань були мутовані версією моделей закляття з Міра Магів.
« Імітувати професію з нізвідки — надто важко. Навіть з наявним І.І. Чіпа, це займе багато часу. Але якщо я зможу отримати спадщину арканіста ..."
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv