Глава 861: Огри.
— Все гаразд, найманці нас захистять! — Гера поцілувала сестру в лоб, і Ялані змогла заспокоїтись.
- Я піду і подивлюся! — Рафінія вже вискочила з карети, одягнувши лицарські обладунки та сталеві рукавички. Вона сиділа на бойовому коні і помчала до передньої частини групи.
Кінь обсипала голову і обличчя Пема піском, тому що він не встиг вчасно ухилитися. Навіть його борода покрилася пилюкою, роблячи його таким безглуздим, що дівчата в кареті не могли стримати сміх. Сурові очі Гери, здавалося, пом’якшилися.
- Ці маленькі сучки насправді ... Тьху... — Старий Пем виплюнув пісок, а його рука потяглася до рукоят рушниці. Він відполірував велику частину іржавіння, і тепер воно пахло порохом. Лейлін все ще вважав, що в ближній битві він буде корисним не більше ніж молот.
Лейлін скептично ставився до того, чи був цей дворф, не досягнувши навіть 5-го рангу, досить хоробрим, щоб боротися з високоранговим лицарем. Хоча для деяких дварфів пачкаче бороди було дуже серйозною образою, Старий Пем, здається, був подібний до людського суспільства як хитрий і підступний.
Або ж, можливо, він навчився бути боягузливим і перейняв у людей декілька шкідливих звичок. Сам дварф, звичайно, не погодився б з такою оцінкою.
Лейлін не зміг знайти у Старого Пема жодних слідів наполегливості та впертості, характерних двомрфам. Коли Рафінія прийшла назад, як вітер, він охоче вів її коня і навіть отримав срібну крону для чайових.
Треба сказати, що Старий Пем дійсно добре доглядав бойовими конями. За останні кілька днів виснажений кінь Рафінії став дуже енергійним. Дворянка вже висловила бажання найняти дварфа в якості особистого нюху, і Старого Пема, здавалося, цілком задовольняла цю пропозицію.
— Що ж буде далі? — Лейліна не дуже турбувала майбутня кар’єра Старого Пема, і він відразу запитав про ситуацію на їхньому шляху.
— Кілька розвідників і злодіїв повідомили, що знайшли сліди вібрацій. Сліди досить свіжі, і здається, були залишені всього півгодини тому. Ми повинні бути готові до бою в будь-яку секунду...
Усі найманці відразу занервували, почувши заяву Рафінії. Вор-піврослик і людина-крапник більше збили свою зброю.
Пем мимовільно почав наближатися до Рафінії. В цілому, ця юна леді була найсильнішим засобом залякування у всій їх групі. Оскільки їх загрожувала небезпека, вона могла адаптуватися швидше за інших і мала найбільші шанси на втечу.
- Ну, Рафінія, адже ви захистите мене, правда? — Старий Пем з надією подивився на Рафінію.
— Хіба ти не найманець? « Молода дівчина завжди зневажалася таким м’яким боягузом, як він.
— Боги... Зробіть це заради Ніка, адже ви не можете так вчинити зі своїм конюхом. Гра розірве жалюгідного старого Пема в клочику, і хто тоді буде доглядати за вашим Ніком? — Старий Пем заливався слізьми, і він з усіх сил чіплявся за ноги Рафінії.
Нік - це кличка, яку Старий Пем якось дав бойовому коню Рафінії
— Добре, добре! Захищати слабких - обов'язок лицаря! — Рафінію налякали вираз його обличчя.
— О! Я захоплююся вами, великий лицар ... — Пем відразу почав ліпати, не мовчазна ні на секунду.
— Але твоя зарплата, як мого кохання, буде скорочена вдвічі! — Рафінія багато навчилася, подорожуючи з ними, і тепер могла спокійно торгуватися.
- Про це не може бути й мови ... максимум на 10%!
— 40%! Ти думаєш, я не зможу знайти іншого кованя? У моєї сім'ї їх дюжина!
— 30%! Ви не можете скоротити її ще більше, бо інакше Старий Пем не зможе дозволити собі навіть розбавлений ром!
— По рукам! - Дівчина-рицаря була ще досить юною і недосвідченою та побоювалася торгуватися далі. Вона відступила під тиском жалюгідного 2-рфа, і Лейлін вважав її поведінку досить забавною.
У цей момент спереду донісся похмурий крик:
— Огри! Огри тут!
— Будьте насторожі! Дивіться по сторонах! — Лейлін миттєво вихопив свій сталевий меч, а його пильні очі пильно спостерігали за шумом попереду.
Окрім какофонії людських голосів, можна було розпізнати дивні звуки і дзвін мечів.
— Огри дійсно тут! — Півросток з його загону негайно дістав кинджал і сховався в темному кутку карети. Людина-крапник забрався в карету слідом за ним, щоб знайти для себе відповідний кут, стискаючи у руці дерев'яну цибулю, яку він зазвичай носив на спині.
— Огри? Я чекаю вас вже дуже давно! — Рафінія знервована, і кінь відразу ж змінює напрямок.
- Я поїду з тобою! вона почула через свій чоловічий голос, випруживши очі.
— Коли ти прийшов?
Ніхто не знав, коли Лейлін піднявся на коня і сів позаду Рафінії. Для цього високорангового лицаря це було абсолютно незбагненно.
Рицар та його кінь повинні були бути одним тілом, і це було небезпечно, якщо до них могли підійти ненароком, бо в нього також мали злі наміри. Серце Рафінії застигло, а ставлення чоловіка до її спини заважало їй спокою.
— Можливо, тобі варто було бути злодієм! Негайно спустися, Ніку це зовсім не сподобається! - Близькість їхніх тіл у цей момент була досить дивною, і Рафінія почала злегка червоніти.
— Будь гарною дівчинкою, поїхали!
- Я не дитина! — Рафінія слабо протестувала, але Нік під ними раптом помчав уперед, як чорний вихр.
У цей момент Рафінія продемонструвала свою майстерність, як наїзниця. Навіть у ситуації, коли за її спиною сидів чужинець, вона змогла спритно промчатися через безладні групи і перешкоди на шляху до передньої частини каравана.
Багато карет відступали, а кілька груп найманців вже вовсю розмахували мечами і стріляли з луків.
За охороною, було близько двадцяти величезних монстрів.
— Це огри? Я вперше їх бачу! — Рафінія з цікавістю дивилася монстрів попереду.
Найперший вігор був майже 3 метри заввишки з тулубом людини. Це був товстий писк з темно-серою шкірою, грубої шия, жирними сплутаним волоссям і огидними саркомами по всьому тілу. У нього був широкий плоский але, звірі очі і виючі чорні зуби, що роблять його таким же злою, як диявол.
Цей огра, що стоїть попереду, був їхнім ватажком. Навколо його талії була обгорнута проста дублена шкіра якоїсь тварини. Решта гри були повністю оголеними.
- Пахне жахливо! — Зморений сморад вітал у повітрі, змусив Рафінію мимовільно затиснути ніс.
« Непогано! Вони дуже схожі на зображення в ілюстрованому довіднику огрів, тільки ми не бачили їх різних варіацій, таких як двоголовий гру і обгор-шаман ...." Лейлін оцінював гроів навпроти себе, а його блакитні очі яскраво сяяли.
« І.І. Чіп, проскануй статистику огра!
[Біп! Завдання поставлене, починаю сканування ... Збирання даних, створення зображень!] — І.І. Чіп вірно виконав команду Лейліна.
Через кілька секунд перед Лейліном було спроектовано голограма огра з детальною інформацією про його особливості.
[Ім'я: Невідомо. Раса: Ог. Пол: Чоловіча. Сила: 7, Вовкість: 3, Життєдайність: 10, Дух: 1.
Навички: 1. Регенерація: Огри володіють надзвичайними регенативними здібностями і можуть вижити протягом дуже довгого періоду часу, навіть якщо їм відрубують голови. 2. Броня: жир на шкірі змішується з брудом, стаючи окремим шаром природної охорони, по впливу схожої зі звичайними шкіряними доспехами, які не здатні чинити опір магії].
"Ці характеристики порівняні бойцем напів-7 або 8-го рангу, і це всього лише звичайний вугор ..."
« Ну, що ж, ці вугри мають сильну конституцію та жахливі регенеративні здібності. Клітини в їхніх тілах повинні бути набагато активнішими, ніж звичайні люди. І якщо Кінжала диявольської Крові зможе поглинути їх, це може підвищити мою життєву поведінку на 2 чи 3 окулярів і дозволити їй досягти вузького місця у 10 очок!» — Лейлін став інакше дивитися на ці гри; наче вони були величезним сундуком зі скарбами.
Навіть за найсприятливішим підрахунком, це плем’я огра могло підняти його життєвий рівень на 1 або 2 очки, що було рівнозначне благополуччю низькорангового бога.
Але Лейлін не ризикував би спровокувати таку величезну групу віграв. Йому навіть потрібно було покладатися на інших, щоб захистити його від небезпеки.
Тим не менш, великий загін в цей час атакував людожерів, і Лейлін побачив у цьому свій шанс.
— Це просто розкрита група огра, вам нема про що турбуватися! - У цей момент Пепельні Соколи на чолі з величним високорангогом Зіґфрідом, побігли вперед.
Коли Зіґфрід побачив, що їхніми ворогами була маленька купка оградів, то розслабився.
— Серед них немає шаманів. Це піде нам на користь, якщо інші найманці і візки зможуть здобути цей досвід. Тоді при нашій наступній зустрічі з монстрами вони вже не будуть так боятися ... — Зіґфрід добре розумів, що коли їхні сильні сторони будуть об’єднані, то їм буде важко перетнути цей район.
Однак багатьох людей бентежить страх перед невідомим, особливо коли вони мали таку жахливу репутацію. Це набагато легше могло викликати колективну паніку, і це було б ще більш катастрофічним для них ніж цунамі!
У результаті було дуже важливо заздалегідь попередити цих боягузливих торговців про гра.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv