Розділ 857: Непорозуміння.
Богиню Плачу, яку також називали Володарем Хлиста, звали Амітер. Вона була сердечною богинею, і її вчення включало в себе викуп за душі своїх послідовників через страждання.
Коли ліс був великим, птахи в ньому були схожими. У світі Богів існувало кілька екзотичних богів, і ця жінка була однією з них.
Бог Страданів, Ільматер навчав своїх послідовників страждати і терпіти біль, але Амір була іншою. Вона навіть просила, щоб її священики та послідовники знущалися над собою і отримували від Бога викуп через страждання!
О, боги! Навіть якщо Ільматер просив своїх послідовників терпіти біль, він ніколи не кликав їх активно знущатися над собою!
Отже, послідовники Амітер були групкою божевільних людей, особливо священиків.
Кожного разу, під час великих свят священики та послідовники Амітер збиралися « молитися » за допомогою хлистів, дерев’яних ошийників і навіть розпечених голівок. Це дало їм змогу здобути прихильність богині, і серед божественних заклинань, які вона їй дала, зустрічалися такі, що могли збільшити терпимість болю.
Такі боги не мали попиту на звичайні простолюдини, і їх послідовників рідко можна було зустріти. Лейлін майже не впізнав її на початку, хоча його вітали деякі особливі ентузіасти.
Ця жриця богині ходила по вулицях, благаючи прохожих заподіяти їй біль як підношення. Це було явище, характерне для їхньої церкви.
- Вибачте, але я вірю в Бога знань, Огуму... Просто... - Лейлін не був збоченцем, і відразу ж став шукати виправдання.
— Богиня навчила нас не звертати уваги на особу, яка завдає нам болю, тому що він дає нам викуп, який є наслідком страждань. Ми повинні бути вдячні таким людям ... Будь ласка, допоможіть мені з моєю молитвою! — Жрица була рішуче.
— Я... — Лейлін втратив дар мови. Крім того, навколо них почало збиратися дедалі більше людей і він хотів якнайшвидше втекти.
Коли Лейлін кинув золоту монету в скриньку для пожертв у руках маленької дівчинки і взявся за батіг, наче готовий швидко з цим покінчити, він раптом відчув, що його волосся стало дибки. Це відчуття було схоже на те, ніби на нього дивився якийсь жахливий звір.
Він зрозумів, що щось не так, він смикнувся, вклонившись від удару страшної ци.
*Грохот!*
Могутня лезо світла ци охопила область навколо Лейліну і надягала стіну за його спиною, розкриваючи силу людини, яка провернув цю раптову атаку.
Водночас, цей напад роздався тонкий голос молодої дівчини:
— Ах ... Така ганебна поведінка... Знущатися над жінками - це просто образа мого шляху як лицаря. Я, Рафінія, не відпущу тебе!
« Що це за божевільна?»
Лейлін сильно обернувся. Це вже було досить погано, коли йому доводилося бити когось на його прохання, але тепер його виставили, як бандита, який знущався над слабкими. Навіть такий безсердечний чоловік, як він, почав соромитися.
- Ти смієш робити це, але не наважуєшся зізнатися? Всі на цій вулиці бачили твою жорстоку поведінку, ти, огидний виродок!
Людина, що напав на нього, виявилася молода красива жінка-рицарь, з яскраво-червоним довгим волоссям, зав'язаними в хвостик. Її чудові щоки зараз палали від гніву, а очі з ненавистю скинули Лейліна. Здавалося, вона не могла дочекатися, щоб відкусити його шматок м'яса.
« Високоранговий лицар? Може, для початку ти хоча б розберешся в ситуації?» - Лейлін з подивом подивився на те, як була одягнена вона і її високий бойовий кінь.
Хоча їхні професії були буквальними, воїнам було далеко до лицарів. Мало того, що їх обладунки були надзвичайно дорогими, так ще й їхніх бойових коней, на яких можна було б мчати в бій, було не так легко отримати.
Бойовий кінь коштував у десять разів більше, ніж звичайно, і крім того потрібно було спеціального коня та багатьох інших людей, які відповідали б за нього. В обмін він дозволяв руйнівній силі лицаря перевищувати воїнів.
Крім того, пихаті лицарі могли підтвердити свою віру і перетворитися на царів богів та заклинання. Такі професійні особи були ідеальними «принцями», які зачаровували багатьох дівчат.
« Щоб мати можливість стати високоранним Професіоналом у такому юному віці, ця лялька повинна мати досить добре походження. Вона, мабуть, дворянка..." (Сміх) Лейлін оцінював її. По одній її атаки він міг визначити, що вона повинна лицарем бути вище 10-го рангу.
« І.І. Чіп, починай сканування!»
[Біп! Завдання поставлене, починаю сканування ... - І.І. Чіп вірно виконував інструкції, і невдовзі він отримав деяку інформацію.
[Нам'я: Рафінія. Пол: Жіночий. Сила: 10, Локкість: 6 Жвавесть: 7 Дух: 5 (оціненно). Лицар 10 Ранга. Методи: 1. Здатність збільшувати силу на 11-19%, перебуваючи на коні. 2. Доспехи: лицарські озброєння збільшують фізичний захист, але знижують опірність магії.
« Як і очікувалось від високорангового професіонала, його навіть посилює кінь!» - Лейлін кивнув. Проте, помітивши, що він її порахував, вона тільки сильніше розсердилася.
- Що сталося з цим містом? Як ці бандити можуть чинити таке зло серед білого дня? Чи ж це місце стало містом, яке поклоняється дияволам і демонам?
Груді дівчата-рицаря зітхнулася вгору-вниз. Підсвідомі погляди перехожих змусили її до ще більшого роздратування.
зніміть свої несправедливі звинувачення! - У цей момент жриця Амітер вийшла вперед. — Свята Девка Амітер проти зла! Крім того, ви повинні вибачитися за те, що перервали мою молитовну церемонію, бо інакше ви оскверните нашу країну!
— Оу! Що? Чому? - Рафінія повільно витріщила очі, опинившись приголомшеною.
Відразу після цього патрульний вартовий розкручував натовп і підійшов до них, зловісно втупившись на дівчину-рицаря:
- Ви порушили вигляд міста. На основі закону міського ратуші 329 ви маєте заплатити штраф у розмірі 10 золотих крон. Інакше, ми будемо змушені помістити вас у в'язницю...
...
— О, Бог Правосуддя! Це насправді відбувається? Не може бути ...
Коли шумиха залягла, натовп патрулював солдати і жриця швидко пішов, залишивши Лейліна та лицаря Рафінії наодинці.
Але її обличчя було схоже на величезне червоне яблуко. Це було ганьбою для неї. Однак, тільки в словах згадавши ім’я богині, дівчина відразу зупинилася. Хоч би якою безглуздою і дивною була ця богиня, вона все одно була богинею! Вона мала виявляти до неї повагу, принаймні ззовні. Інакше вона могла б стати перед судом інших церков.
— Ти, мабуть, не з цього міста? Ця богиня справді має погану репутацію, і тобі краще було дізнатися про це перед тим, як поїхати в подорож. Наслідки порушення табу могли бути жахливими. - Лейлін серйозно відчитав її, ледве зберігаючись, щоб не розсміятися.
Після того як вона сплатила штраф, жриця Амітер попросила в Рафінії дуже дивну компенсацію. Вона хотіла, щоб дівчина безжалісно її висікла!
Лейлін « слино» віддав свою роль у цьому питанні дівчині, змусивши її зробити це на знак вибачення. Очевидно, це було принизливо для такої дівчини-рицаря, яка здавалася занадто благородною і витонченою, щоб просто взяти і відштовхнути слабкої людини.
На щастя, все закінчилося швидко, бо Лейлін вважав, що в іншому випадку Рафінія могла б покінчити з собою.
- Я розумію! — Вона підійшла до свого бойового коня, повернувшись спиною до Лейліна, щоб приховати своє збентеження. — Я вибачаюся за те, що сталося. Я не повинна була так з тобою поводитися, не розбравшись у ситуації!
Як лицар, Рафінія робила все на основі кодексу честі. Принаймні вона завжди обстоювала справедливість і була готова визнавати свої помилки.
— Мене звати Рафінія, і я мандрівний лицар. Приємно познайомитися!
— Ммм. Мене звати Лей; я найманець, - Лейлін почухав затилок.
Дивний лицар? Це було смішно! Усі знають, що лицарі мали величезні вимоги до матеріального забезпечення. Без професійного нюху і когось, хто підтримував би озброєння та зброю, лицар був просто безполезенний.
Лейлін співчутливо подивився на бойового коня. Як і очікувалося, він вже виглядав пригнобленим і виявляв ознаки недоїдання.
« Те, що благородна леді хотіла бути лицарем — вже дивно. Вона ще й подорожує поодинці. Наскільки відкрита її сім’я? Або вона, можливо, з тих людей, які уникають шлюбу? "
Рафінія опустила голову, трохи соромившись і крадькома подивляючись на Лейліну. Вона різко осідала свого коня, елегантно і швидко, показуючи результати своїх гірких тренувань:
- Незважаючи на те, за яких безглуздих обставин ми познайомилися, все закінчилося добре. Можу я дізнатися дорогу до Гільдії Наемників?
— Направляйся на схід; знайдеш її майже відразу!
Лейлін втратив дар мови, дивлячись на молоду дівчину, яка виглядала так, ніби їй промили мізки розповідями про лицарів.
- Дуже дякую! Коли-небудь, з волі долі, ми зустрінемося знову! - вона підштовхнула свого чудового коня вперед, і той фикнув, мітнувшися з місця.
« Але це ж захід. Ти скачеш в неправильному напрямку ...», - помалював Лейлін, але вона вже зникла.
« По суті, дуже рідко бувають високорангові лицарі. Вона погано підготовлена, але все ж подорожує одна. Сподіваюся, на неї не атакуватимуть гри або гноми, і вона не піде нікому на корм ...." Лейлін мовчки помолився за неї, а потім повернувся в свою таверну.
Для нього все, що сталося сьогодні, було просто забавною подією на його життєвому шляху. Не варто було роздумувати над цим.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv