Глава: Союз.
— Иносторный чарівник! Я відчуваю від тебе ауру, якою володіє тільки клан жерців! « У той час як варварський високий воїн пильно дивився на руки Лейліна, ти також заслуговував поваги!
Його дивовижна проникливість дала йому відчуття військових досягнень Лейліна.
- Тоді... Скажи, чому ти прийшов, — як тільки він заговорив, мадам Тіллен відразу встала збоку, ніби була його служницею.
Лейлін глибоко зітхнув, а потім вимовив:
— Я хотів би об'єднатися з Варварами, щоб напасти на Балтійський архіпелаг!
- Ти божевільний? — Навіть мадам Тіллен не змогла промочати, почувши його фантастику. Вона встала і, зі зітханою грудьми, сказала. - Ти знаєш, скільки Професіоналів знаходиться під командуванням Маркиза? Ти дійсно хочеш зробити з нас його ворогів? Не думай, що ми будемо про тебе високої думки тільки тому, як ти винищив Чорних Тигрів і Мерфолків. Спробуй позбутися Чорних Скелетів або Тигрових Акул, перш ніж вимовляти подібні слова!
— Но... Ви ж ВІДВАЖИ вороги маркиза. Я просто простягаю вам руку допомоги, чи не так? — Лейлін потиснув плечима і, посміхнувшись, відповів.
— Боже! Подумати тільки, я цей хлопець дійсно не розуміє всієї складної ситуації ... — мадам Тіллен так розсердилася, що її тіло тремтіло і вона швидко прогнати його.
Але в цей момент на її плече опустилася жахлива могутня рука:
- Нехай продовжує...
- Тоді... Ты... — Тіллен обернулася і побачила в очах Варвара цікавість.
— Наш друг, наш ворог, Лейлін усміхнувся і продовжив впевнено. Сім’я Фаулен може не лише допомогти вам, як палаци, але й мене - чарівника, якого підтримує грізний наставник.
Сила магії була вічним горем для цих варварів. Вираз « Прогрес » дуже змінився після його слів. Хоча в нього було кілька чарівників, вони явно відставали у порівнянні з звичайними чаклунами.
Помітивши це, Лейлін сказав:
— Я припускаю... що ви також знаєте, наскільки могутньою може бути магія, вірно?
— Так, нам знадобиться допомога величезної магічної сили, щоб перемогти Боружа! — кивнув Варвар.
— Боруж... Це головний чарівник сім'ї Луїс? — Лейлін швидко пригадав інформацію, яку придбав у Гільдії Ворів.
— Верно! Я можу сказати тобі напевно, що він - чарівник високого рівня, вище 15 ранга! Якби не він, вони надіялися б тільки на Чорних Скелетів і Тигрових Акул, і я б вже давним-давно розірвав цих піратів в клочи ...
— Чарівник вище 15 ранга! — глибоко видихнув Лейлін. Такі чарівники часто мали великі здібності над потужними заклинаннями та чарами життя, що робило їх вбивство надзвичайно важким.
— Таких чарівників, напевно дуже мало навіть у Королівстві Дамбрат, вірно? Чому він погодився працювати на Маркіза Луїса?
Якби він був імператором, то мав би можливість залучити чарівника до нього. Але Маркіз Луїс, очевидно, не мав таких повноважень. У всьому Королівстві Дамбрат єдина людина, яка мала можливість найняти чарівника високого рівня, була Його Величність.
- Насправді, мені мало про це відомо... - Коли мадам Тіллен побачила, що вона не відкидає ідеї Союзу і навіть була вражена Лейліном, то відчула глибоке піднесення.
— Згідно з моїм розвіданим, Маркіза обіцяв побудувати йому вежу чарівника і заплатити за його послуги...
— Ми не повинні дозволити йому успішно побудувати вежу чарівника! — Не чекаючи, поки мадам Тіллен закінчить свою пропозицію, Лейлін уже вирішив. Навіть якщо це була башта чарівника найнижчого стандарту, для її будівництва вимагалося астрономічної кількості ресурсів. Два мільйони золотих монет були лише основною вимогою.
Не дивно, що Боруж погодився стати одним з підлеглих Маркіза Луїса. Але методи маркиза були надзвичайно підступними і мерзенними.
Чим більше Лейлін дізнавався про це, тим більшим був намір знищити їхню угоду.
Ніхто інший не розумів жаху вежі чарівника більш ясно, ніж сам чаклун. Вежі низькорангового чарівника були еквівалентні 15 рангу, який не потребував відпочинку вдень чи вночі і мав безмежний запас енергії. Щойно він успішно побудує свою вежу, Балтійський архіпелаг отримає таку силу, що Боруж зможе захищати її сам.
З вежі чарівника, Боруж не тільки зробить крок вперед до просування, але й зможе забезпечити собі постійний потік учнів-вищиків!
Очі Огами засяяли рішучістю:
— Но... Згідно з нашим розвіданим, Маркіз Луїс вже таємно скуповує оптом міфіл і золото, а також вони навіть збільшили інтенсивність флоту своїх рабовласників. Він навіть послав людей на материк, щоб придбати високоякісні будівельні креслення...
— Чим далі він просувається, тим швидше ми повинні перешкодити їм досягти успіху, інакше в майбутньому його влада стане єдиною і непохитною у своїх зовнішніх морях! — З великим виразом відповів Лейлін, — відтоді я буду постійно набігати на його кораблі і мені знадобиться співпраця з вами для розвідувальних звітів та купки вкрадених товарів.
Коли мадам Тіллен почула простий, але грубий план Лейліна, її обличчя докорінно змінилося. Те, що він щойно запропонував, самі Варвари здійснити не могли.
Якби вони так зробили, це означало б початок війни! Могутній флот Маркіза відразу прибув би до Піратської Бухти. Але у випадку Лейліна все було інакше. Він робив би це сам, і на поверхні танцювала б його особистість, як виродка з благородної сім’ї.
Навіть Маркізі Луїс не наважувався вчинити огидний злочин і напасти на територію іншої заможної сім’ї без жодних незаперечних доказів. Крім того, тільки чарівник може уникнути виявлення і пророчих заклинань з боку чаклунів на Маркіза Луїса.
Що стосується відправки піратів і решти, він думав, що інші палаци - ідіоти? На острові Фаулен також була церква.
Поки Боружа не буде поруч, Лейлін наважився приєднатися до Варварів і зробити так, щоб Боруж ступив на шлях, з якого вже не повернеться.
Багато думок промайнуло в голові Огди. Не варто було судити за своєю зовнішністю; хоча він і був варваром, його лідерські здібності доводили, що він не був простою людиною.
Крім того, незважаючи на те, як ти це робив, ризикував тільки Лейлін і його сім’я. Він же сам ніде не фігурував. Лейлін уже давно спланував це, і його план незабаром мав принести нещастя всім своїм слабшим ворогам.
- Мадам! — У цей момент у двері постукали.
- Що сталося? Хіба я не казала тобі не входити, якщо у тебе немає нічого важливого? — мадам Тіллен нахмурилась, але вилаяючи стегнами, злегка привідкрила двері.
- Мадам! - Пригнічена з надзвичайно розумними очима нахилила голову і озиралася навколо, перш ніж щось шепнути на вухо мадам Тіллен.
Зачинивши двері, мадам Тіллен повернулася на своє місце. Вона дивно подивилася на Лейліна. Вираз її обличчя кілька разів змінилося, перш ніж вона нахилилася до вуха Огди і прошепотіла йому пару слів.
- А ти хороший! — Тоді більш глибоким поглядом подивився на Лейліна. Потім він щось шепнув на вухо Тіллен.
Воїн високого рангу типу Оде вже міг вивільнити свою ци. Золювати ділянку, щоб ніхто не міг її слухати, було для нього простіше, і навіть Лейлін не зміг почути нічого з того, що вони обговорювали.
— Ладно. Наш керівник погодився укласти угоду з тобою, і навіть поділитися з вами нашими розвіденими та каналом, за яким ми втрачаємо все вкрадені речі, -
Мадам Тіллен неохоче кинула на Лейлін гіркий погляд, що він отримав якийсь великий привілей - але за кожну твою угоду ми хочемо отримати половину прибутку!
- Максимум десять відсотків, інакше я не зможу платити своїм підлеглим.
Як тільки вони повернулися, мадам Тіллен повернулася до стану слухняної покоївки. Лейлін не міг дати їм свій прибуток тільки на основі кількох їхніх пропозицій, і в результаті вони зупинилися на 30 відсотках.
Оскільки обидві сторони вже погодилися на співпрацю, інші питання могли вирішити їх підпорядкованими. Коли я встав, стався невеликий землетрус у кімнаті.
— Аристократ з зовнішніх морів, чарівник Лейлін. Ми стали друзями?
Звісно. Нехай наша дружба триватиме довго, і навіть перейде до наших нащадків! — Лелін!
Стук!*
Два кулаки, один великий і маленький, зіткнулися, видаючи легкий звук тріску в повітрі. Це була угода про союз і клятву двох чоловіків.
Звичайно, Лейлін не міг передбачити, як довго триватиме ця угода. Але перед падінням впливу Маркіза Луїса, їхні стосунки як союзників мали бути відносно міцними.
Після того як Огда пішов, Тіллен несподівано потрапила до Лейліна. Вона притулилася до нього своїм струнким тілом, яке викликало бажання у більшості чоловіків, і прошепотіла йому на вухо:
— Хи-хи... Коли, здається, дуже тобі сподобався?
- Вибачте, мадам! Я мав йти, і Лейлін ввічливо її відштовхнув.
Почувши його слова, в її очах спалахнуласлід розчарування, хоча було невизначено, справжнім воно було, або фальшивим:
- Твоя поведінка справді дуже мене ранить! Проте, у старшої сестри є для тебе ще два подарунки!
— Карен! З цього моменту ти належиш панові Лейліну. Ти повинна задовольнити всі його вимоги, зрозуміла?
Карен погодилася, ніби це був умовний рефлекс, а вже за секунду на її обличчі спалахнула натяк на сором і лють, наче вона надто пізно зрозуміла безглуздість своєї поведінки.
Хоча він добре розумів, що мадам Тіллен була щедрою, але принаймні отримала схвалення Варвара. Інакше вона не наважилася б звільнити Карен з її в’язниці. Але Лейлін подякував їй.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv