Глава 826: Піратська Бухта.
Єдине, що зараз міг зробити Лейлін - сховатися де-небудь, де його ніколи не знайшли б його вороги. Тільки дурень стрибав би і всюди кричав про те, що він слабкий.
« Ізабель, Робін Гуд », несподівано покликав Лейлін.
— Ви звали мене, босе? — Робин Гуд з повагою появився перед Лейліном. Його помічник сильно змінився за ці кілька бітів.
Лейлін простягнув руку і вказав на точку на карті океану:
— Ммм, візьміть корабель мерфоків і доставте рабів до родин піратів.
Чи то острів Фаулен або князівство маркиса Луїса, Балтійський архіпелаг, - всі вони були новими нововідкриті землями у водах навколо Королівство Дамбрата. Нові безлюдні острови розкривалися нескінченним потоком, переповненими багатствами і небезпеками. Якщо Лейлін захоче знайти тимчасову базу для свого екіпажу, це було б неважко зробити.
Звичайно, все залежало від того, зміг би Лейлін впоратися з небезпечними звірами на тій території, незважаючи на сувору погоду та навколишнє середовище, чи ні.
Оскільки моряки не слухали Рабен Гуда, Лейлін спеціально послав з ним свою двоюрідну сестру Ізабель. З її присутністю, навіть якщо б він і не зміг контролювати весь корабель, він, швидше за все, без особливих проблем міг би залякати невдячних людей.
По суті, Лейлін планував навчити свою двоюрідну сестру. Зрештою, він не міг вічно залишатися тут і командувати піратами, тому Ізабель була відповідною кандидатурою йому на заміну. Хоча Робін Гуд більше підходив для цієї ролі, він був занадто диким. Лейлін не міг дати цьому хлопцю надто відповідальності, щоб приймати рішення в його ініціативі на такий ранній стадії. Він не боявся, що Робін зрадить його, просто у нього відсутнє лідерські якості.
З іншого боку, Ізабель не мала великої влади, але тих, хто мав у неї можливості підкорити цих піратів.
Коли Лейлін побачив, що корабель попливав на дно мерфлклів, він махав рукою:
— Підняти вітрила, ми вирушаємо в Піратську Бухту!
Піратська Бухта була портом для піратів послуг. Його можна було навіть назвати місцем збору всіх теневих фігур моря.
У порту продавали розвідані, товари і навіть елітних ельфійських рабів. Звичайно, потрібно було сміливості, щоб ризикнути там щось, оскільки в цьому порту здійснюються вкрадені піратами речі, які явно мали нечисте походження. Навіть Маркіз Луїс, який контролював Балтійський архіпелаг, не дозволяв, щоб на його теренах продавалося надто багато викрадених скарбів і з жалем відмовився від прибутку через Піратську Бухту.
Щодо місця розташування порту, то багато старих піратів під командуванням Лейліна знали про нього. Маршрут взагалі не був проблемою, але по дорозі вони мусили перетнути кілька небезпечних ділянок.
— Циклоп, ти впевнений, що на цьому маршруті у нас не виникне проблем? — Лейлін відкрив карту океану і покликав одноокого пірата. Моряк мав мужність, загартований довгими роками вбивств і хоча в нього було тільки одне око, його блиск змусив інших тремтіти від страху.
Тільки в цей момент усмішка розцвіла на небритому обличчі Циклопа, обнаживши кілька жовтих зубів:
- Не хвилюйтеся, босе. Я кілька разів плавав у Піратську Бухту зі Стівом, і в той час я був помічником штурмана. Я можу потрапити туди з закритими очима!
- Дуже добре. Відтепер ти - штурман корабля. Якщо ти будеш добре справлятися, то як тільки ми дістанемося до порту, ти станеш першим помічником Багроового Тигру - пообіцяв Лейлін піратові, який викликав у нього довіру.
— Да, босс! — Перший помічник отримував більшу частку здобичі, ніж інші пірати і мав владу над іншими. Останок Циклопа блестів від хвилювання.
- Можеш йти. Пішли до мене Гіганта! — Лейлін махнув рукою і почав спостерігати за видаленою фігурою Циклопа. Його очі чітко розуміли, що він глибоко задумувався.
Хоча він і роздавав цим захопленим піратам посаду, проте не втратив пильності. Наприклад, він не міг повірити в те, що Цикороп навмисно не приведе флот у небезпечні води. Він вже отримав координати Піратської Бухти іншими способами, від торговців і піратів.
« Він показав мені правильний погляд і запропонував найбільш ефективний маршрут. Здається, він справді відданий мені." - циклоп не знав, що щойно чудом уникнув смерті. Навпаки, він був у доброму настрої від обіцянки Лейліна.
— Босе, ви шукали мене? — Перед ним з’явився гучний, грубий голос і величезний чоловік. Він був ростом більше 8 футів, і йому довелося опустити голову, щоб увійти в капітанську каюту. Його тіло тремтіла від кожного його кроку, як ніби він був якимось напів-гігантом.
— Да. Гігант, я хочу, щоб ти командував бойовим загіном Багрового Тигру. Вибери ще десять людей. Коли ми дістанемося до Піратської Бухти, набереш більше — наказав Лейлін зі скрегоченими руками.
Командир бойової ескадрильї часто був правою рукою капітана. У кожному бою також був військовий загін, і його позиція була такою ж сильною, як лідера.
Лейлін особисто перевірив силу цього пірата, якого звали Гігант. Він мав не лише необмежену силу, але й неперевершений талант у поклонінні. Він уже міг вивільнити свої ци і використовувати бойові прийоми. Окрім Лейліна, у ближній битві з ним можна було порівнятися, хіба що Ізабель.
Крім того, цей Гігант був прямолінійною людиною. Після багатьох перемог Лейліну на дуелі він був слухняний і його легко контролювати.
— Просто вибрати кого-небудь, да? — запитав Гігант, очевидно думаючи про те, щоб набрати в команду своїх людей. Але це було нормально, бо інакше, навіть якщо він і був сильний, його б все одно вже розчавили інші пірати.
— Так, можеш вибрати будь-кого, чи то мої моряки або хтось з захоплених піратів, Лейлін закрив очі на його вибір.
— Так, я піду і розбуду їх, і поговорю з кожним на один! — Гігант виглядав надзвичайно схвильований.
Лейлін нічого не сказав про те, як гіганці вербовилися і відмахнувся.
Як лідер бойової ескадрильї, якщо б на полі бою не було декількох надійних помічників, готових прикрити йому спину, можливо, він навіть не зміг би пережити і одного битви. Він мав отримати підтримку від добрих помічників.
Лейлін також вважав, що Гігант не наважився зрадити його. Він був упевнений, що ціна за повстання проти нього була настільки висока, щоб усунула всі думки про зраду...
Знову і знову в дорозі, бою та боротьби кидали виклик. Лейлін був упевнений, що ця подорож у Піратську Бухту приведе його в форму.
« Загалом, навіть знана піратська команда на морських кораблях потребує близько сотні піратів, — сказав Лейлін по карті пальцем. — Навіть Чорні Тигри, або Мерфоли, яких ми недавно знищили. У нормальних піратських командах є понад сто чоловік, а їх капітани зазвичай є професіоналами 10 рангу з надзвичайно хорошим обладнанням."
« У піратській команді є принаймні 300 піратів і кілька кораблів. Якщо я хочу бойовий лінкор, він повинен отримати благословення клірика або бути магічними переобозброєним».
Такий екіпаж був сконфігурований як маленький прибережний флот маленького герцогства. Якщо б у нього була така сила, Лейлін міг би знайти досить хороше становище серед військово-морських сил континенту або навіть інших країн. Хто ж тоді буде з ним битися без поважної причини?
Тому, у Королівстві Дамбрат існувало лише три справді великі піратські команди: Чорні Скелети, Тигрові Акули і Варвари.
Дві з них були під контролем Маркіза Луїса. Крім того, не можна було недооцінювати інші марки флоту. Одним з них був професійний флот работоргівців.
Цей флот завжди був на передній краї під час зіткнення з корінними жителями, і Маркіз Луїс вклав багато золотих монет для озброїти його. Він був ще потужнішим, ніж елітний флот королівства!
Знищення Лейліна Чорних Тигрів і Піратів-Мерфолків в кращому випадку було пов'язане з тим, що викоренило сміття маркиза. Не можна вважати, що він зіткнувся з головною силою Маркіза.
Тільки тоді, коли б він міг знищити Чорних Скелетів, тигрових Акул і флот работоргівців, то зміг би завдати смертельного удару торговим шляхом на Балтійському Архіпезі. Але це було майже неможливо. Лейлін міг тільки продовжувати діяти з тіні, обрізаючи Маркізу крила.
Тепер Лейлін не міг боротися проти Маркіза в відкриту. Однак Лейлін не був звичайною людиною. Він використовуватиме будь - які засоби, необхідні для досягнення своїх цілей, не боячись наслідків.
Він був людиною, яку можна було описати як розумного божевільного або, можливо, найдурливішого розумного.
« Мені потрібно багато людей, щоб досягти цієї мети... Або союзників." - Лейлін, звичайно, не був настільки дурним, щоб діяти проти Маркіза самотужки.
До того ж боротьба з Марком Луісом була лише однією стороною медалі, а Віконт Тім - інший. Незважаючи на те, що Лейлін весь час цілився на Маркіза Луїса, тим, хто буде нести на собі все тягар, був Віконт, який попався на землі сім'ї Фаулен.
Лейлін прямував до Піратської Бухти. Він також готувався знайти нових прихильників, крім того що потрібні йому люди. Маркізі Луїс образив багатьох людей, навіть якщо і робив це ненавмисно, а Лейлін хотів знайти їх та скористатися їхньою силою.
Лейлін дуже притиснув палець до відмітки Піратської Бухти на карті, а в його очі запанував внутрішній спокій.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv