Розділ 820: Розгром.
Нерідко вони були набагато сильнішими і небезпечніші, ніж високоранкові бійці, лицарі та інші професіонали.
— Я вважаю до трьох, і якщо ви не зігніть зброї та не схилите коліна, вас спіткає така ж доля, що й його! — З змахом канату, облякані рештки полетіли в океан. Ця грізна сила відразу змусила багатьох піратів подумати про відставку.
Шкода, що вони були в океані і з усіх боків оточені водою. Навіть якщо вони захочуть втекти, їм просто нікуди були йти.
— Один з них - обличчя Лейліна дёрнулося, і він почав відлік.
— Два, — вилетіла два крижані промені і перетворила піратів у льодові скульптури.
— Три! — Очі Лейліна наповнилися лютим бажанням вбивати.
Цей жахливий погляд зрештою змусив піратів налякатися. Вони почали кидати свою зброю один за одним і, гірко плачучи, ставати навколішки.
— Робин Гуд, зв'яжи їх усіх! - Лейлін потер руки. Зрештою, він не міг убити всіх цих піратів. Якби він це зробив, хто б плив на кораблі?
У цьому світі, коли нависла загроза масового повстання, капітану залишалось лише битися над смертю. Однак такі могутні люди, як Лейлін, могли знищити всю команду одним помахом руки.
- Як накажете, капітане! — Хоча вони не вперше бачили силу Лейліна, очі солдатів були сповнені поваги.
Коли пірати більше не наважувалися бунтувати, солдати спокійно зв’язали їх на палубі. Навіть якщо б виникли якісь проблеми, Ізабель розбралася б з ними ще до того, як Лейлін втратив би терпіння.
Якби Лейлін нічого не зробив, Ізабель сама розбралася б. Просто тоді все закінчилося б багатьма беззмістовними смертейми.
Зрештою усіх полонених зв’язали і зібрали на палубі. Солдати та пірати, які не брали участі в бунті, поставили там кілька величезних дерев’яних хрестів.
Лейлін спокійно стояв перед піратами, не вимовляючи ні слова. Але це змусило піратів почати тремтіти від страху. Лейлін вирішив зробити чистку, і не збирався щадити їх.
— Знайдіть мені лідерів повстання! « За наказом Лейліна, кілька диких і неприступних піратів витіснили з натовпу.
— Всього чотири - п’ять? Це занадто мало! — Лейлін похитав головою, — Робін Гуд, убий кожного п’ятого!
А ті пірати, що вижили, були вкрай занепокоєні. Робін Гуд перерахував їх, і за його наказом солдати почали приводити обраних ним піратів. Це повторювалося, поки не набралося п'ять бідолаха.
Цей метод Лейлін запозичив зі свого колишнього життя, і він називався децимація. Цей метод використовувався для страти злочинців.
« Це ваш вирок, — помахнув Лейлін рукою і його підлеглі швидко обступили злочинців та прив’язали їх до хрестів.
*Стук! Стук! Стук!*
Інші пірати повставали від звуку, що вбивався до кістки цвяхів. Краплі крові стікали по їхніх нігтях.
— Ублюдок! Я не дозволю тобі жити спокійно! Навіть якщо я помру, то за тобою в пекло! Мілорд, будь ласка, пробачте нас! Будь ласка, пробачте нас!
Розгнівались жахливі крики, змішані з благаннями і проклятнями.
- Ви ще живі? Сподіваюся, ви дотерпите до завтра! — злегка посміхнувся їм Лейлін.
Цей метод розп’яття був дуже нелюдяним. Цілі все ближче і ближчі до смерті, поступово стіпаючи кров'ю. Страх, викликаний цим методом, міг довести звичайних людей до нервового зриву.
Ці фізично сильні люди могли дотягнутися до наступного дня. Але це було марно. Це означало для них тільки ще більш божевільний біль і муки.
Бур’янові промені висмоктували кожну краплю вологи з їхнього тіла, аж поки їхнє тіло остаточно не зісохло. І врешті-решт, вони могли вибирати тільки між смертю від кровотечі, смерті від сонячних опіків або ж смерть від спраги.
Багато полонених, які спостерігали за сценою, були настільки налякані, що злякалися. Вони навіть не наважувалися зустрічатися з Лейліном поглядом, від них поширювався запах сечі.
— Що ж до інших, я буду помилуваний і виявляти милосердя. Кожен з вас отримає по десять ударів батогом. Тепер, ви, негайно відмийте палубу! Якщо завтра я побачу тут хоч одну пилочку, то замулю вас вилизати тут все! Ви мене зрозуміли? - Прокричав Лейлін.
Коли не було милосердя, страх смерті був ефективним стимулом. Звичайно, щоб застосовувати цей метод, потрібно було мати достатньо сили. А втім, хто міг перевершити Лейліна?
Удар! Удар! Удар!
Для покарання цих піратів використовували шкіряні клуни, які були спеціально просочені морською водою. З одного боку, морська сіль запобігала нагнінню ран, а з іншого - доставляла піратам набагато сильніший біль.
Ці "успішні" пірати не сміли бурчати, а почали швидко бити палубу. Їхні розп’ятеро на хрестах, товариші дуже нагадували їм про їхню зраду.
« Бийтеся мене, поважайте мене! »
« Ненависть і обурення звичайних людей призводять до появи якоїсь додаткової духовної сили та сил душі», - Лейлін закрив очі, відчуваючи повагу з боку піратів на кораблі.
« Шкода... Якби їх було в тисячу разів більше, і це продовжувалося б ще понад 10 років, я б зміг зрозуміти божественність та стати божественними істотами."
Сила страху була стандартним інструментом для демонів і Диявола. Це було дуже ефективним, бо Бог лише міг поглинати енергію віри, яка виникає через страх перед смертними. Завдяки його мінливому настрою підлеглі Лейлін зміг доторкнутися до шляху божественності.
« Жаль. Такий метод не є дуже бажаним, оскільки церкви почнуть діяти одразу після того, як помітять, що я намагаюся поширювати страх, аби стати Богом. Можливо, перше, що вони зроблять - прийдуть мене знищити...», було б дуже безглуздо заглядати в царство богів, навіть не ставши, для початку, Легендою.
— Кузен, ти не збираєшся відпочивати? — У цей момент до Лейліна підійшла Ізабель. Вона єдина на кораблі могла дозволити собі таке.
У той же час Лейлін помітив, що Ізабель дивиться на цих засуджених повні жалю очима. Звичайно, їй було шкода не людей, а те, що вона втратила стільки добрих жертв.
— Моя дорогая кузина! — Почав говорити Лейлін, повернувшись до Ізабель. - Ти не повинен діяти заради третіх осіб, маючи справу з аномальністю життя. Іноді потрібно домовлятися, і навіть відмовлятися ... Можливо, це знадобиться тобі у майбутньому.
Лейлін витягнув чорну книжку і передав її їй.
— Правила переговорів з аномальними сущеми - Демонічне видання! — Ізабель тихо ахнула. Ця книжка містила інформацію про демонів, і церква вважалася звичайною демонською темою.
- Це частина колекції мого вчителя, я скопіював її за допомогою магії. Можливо, вона зможе допомогти тобі. Не дозволь нікому побачити її, - злегка посміхнувся їй Лейлін.
Насправді він написав її, виходячи з спогадів Велзевула. Зрештою, він був командувачем армії Диявола і добре розумів силу демонів проти яких сам воював.
Водночас Диявол був найвидатнішим експертом в мистецтві обману, погроз та змін у поглядах. З знаннями Вельзевула, меншим за все що він міг зробити - це гарантувати, що вона не понесе занадто великих втрат укладання угоди в пеклі або бездінні.
— Навіть якщо ти захочеш продати свою душу, спочатку переконайся, що отримаєш за неї хорошу ціну. Не піддавайся на хитрощі і не пропонуюй її, ретельно все не обдумавши. Це було б занадто безглуздо з твого боку ...
— С-пасибо тебе! — Ізабель міцно притиснула до грудей чорну книгу, неначе вона була метою всього її життя.
- Крім того, здається, сьогодні ввечері нам не вдасться відпочити... — Лейлін махнув рукою і сказав Ізабель, — будь обережна.
- Про що ти? Будьте обережною ... ААА! — Ізабель трохи занепокоїлася, але через мить відчула сильний поштовх. Через те, що вона міцно трималася руками за книгу, вона ледь не впала за палубу.
У цей момент її підхопила пара могутніх рук.
— Якщо ти відчуваєш, що шторм надто сильний, повернися до своєї кімнати, а решта постав мені, - впевнено заявив Лейлін, і його слова вселили в неї почуття безпеки. Ізабель дуже легко погодилась і швидко повернулася до своєї кімнати.
Через короткий час вона вийшла на вулицю, перевдягнувшись у шкіряну броню з довгим мечем.
— Я заховала те, що ти мені дав, — відразу ж відповіла Ізабель на нерозумний погляд Лейліна.
У цей момент пролунав голос Робін Гуда, який звучить зовсім розсердено:
— Тигрова Акула! Це мутова тигрова акула!
Вирази людей на кораблі миттєво змінилися. Тигра вважалася глибоководним хижаком. Вона мала велике тіло, більше ніж у звичайних китів. Вона особливо любила полювати в нічний час.
Тіло цієї мутованої тигрової акули могло легко перевернути піратський корабель Чорних Тигрів. Цього монстра. Саме тому пірати так боялися плавати вночі.
- Чого ви панікуєте? Заспокойтеся! — У відповідь почувся заспокійливий голос Лейліна. Через мить всі пірати заспокоїлися.
Корпус корабля різко нахилився, і продовжував опускатися все нижче. Здавалося, що дно океану затрясло наче потужне створіння. Тепер кожен чоловік на кораблі мав лише надію, що його звати Лейлін.
Ізабель стояла ближче до Лейліна, тож побачила на його обличчі дивне враження.
— Нарешті! Я чекав цього. Цей противник мій, не втручайся! — Не чекаючи на відповідь, Лейлін відразу зістрибнув з палуби корабля.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv