Глава 814: Роздумія.
— Справлятися з такими речами самотужки - нелегко, розумієш? — Лейлін посміхнувся, сів поруч з Ізабель і потягнув її за руку.
— Не... — Почала боротися Ізабель.
— Сядь струнко! — Бурхливий рик Лейліна примусив Ізабель обомлеть. Навіть сила, яку вона мала, здавалась слабшою.
Лейлін підвернув рукава її одягу. Він побачив не бліду і вискановану шкіру молода дівчина, а дивну лускачу руку. На верхній частині руки виднілася травма, яку навів їй Стів.
- Демоніфікація? І це, схоже, досить високорівневий ритуал навернення... — Лейлін нахмурився, а потім майстерно використав магічну енергію і загоїв рани. Потім він перев'язав їх.
- Це потворно, чи не так... - У якийсь момент Ізабель відвернулася, а її голос задрижав від риданів.
— Ні, насправді все гаразд, - серйозно відповів Лейлін. Він виглядав не набагато краще, коли пішов по шляху чорнокнижника, і став істотою, яка практично позбулася своєї людської форми.
- Ще дещо... - Лейлін зосередився на її зціленні, але продовжував тихо говорити, - Я хочу створити приватний флот. Сподіваюся на твою допомогу.
- Стати піратом? Чому? — Ізабель на хвилю поспішала. Чайний флот був лише прикриттям для піратства.
Лейлін посміхнувся, почувши її питання:
— Вони прийшли і знущалися над нами, тому це доречно. Ми просто повернемо їм послугу.
- Що стосується людей... Я збирався використати свій статус хазяїна цих територій, і повісити піратів Чорного Тигру. Давай просто віднесемося до цього як до утилізації сміття.
- Крім того, я знайшов для тебе досить хорошого першого помічника. Робін Гуд добре зарекомендував себе, і, що більш важливо, він звик працювати з піратами. З нашими людьми і з піратами в якості основи, ми зможемо використати їх піратський корабель та багатство Стіва для того, щоб швидко набрати команду. Мені потрібно, щоб ти жорстко їх контролювала ...
Лейлін швидко перев’язав її рани марлею, і Ізабель витерла сльози з обличчя, повернувши колишній здоровий вигляд. Але Лейлін відчув, що ця сумна дівчина більше була на його кузині, яка зв’язалася з ним у дитинстві.
- Думаєш, я погоджуся? — запитала Ізабель у Лейліна.
« Так, бо це прохання від твого любого кузена », — посміхнувся Лейлін, а щоки Ізабель спалахнули.
— Я подумаю про це. Очевидно, Ізабель почувалася незручно в цьому вузькому приміщенні з Лейліном наодинці.
— Я спокійно чекатиму на твою позитивну відповідь, — вийшов Лейлін і ввічливо закривав за собою двері. Насправді, він знав, що вона погодиться, оскільки це було для неї досить хорошим виходом.
« Демон високого рангу? Боже ...», - Лейлін погладив підборіддя, а його очі замерзли.
На поверхні, керування піратською командою могло здаватися трохи аморальним. Зрештою, в очах аристократії подібні речі виглядали саме так. Однак Лейлін знав, що на його подвір’ї можна було побачити пишність, витонченість і велич. Кожна золота монета була заплямована кров’ю та слізьми невинних людей.
Навіть його батько, Барон Джонас, завжди хотів заручитися підтримкою піратів або створити рейдерський флот, щоб атакувати інших. Він наполегливо працював над цим, але недавно став палацом і не встиг реалізувати свої наміри.
Що ж сказати про наругу піратів? Хех, жодного аристократа це не турбувало!
« Це зовнішнє море було відкрито порівняно недавно, тому тут не так багато великих держав. На карті це все ще шматок чистого паперу. Як міг Маркіз Луїс самотужки отримати всі переваги на морі?" - засміявся Лейлін. Купівля високоякісних матеріалів для заклинань або будівництво вежі чарівника вимагала великої кількості ресурсів і золотих монет. Як він міг відмовитися від прибутку, яку міг отримати на зовнішньому морі?
Крім того, він не був одним з тих, кого можна було б бити без відповіді. Він напевно безжалісно відплатив би Маркізу за його « слугу». Він просто був тим, хто контролював Балтійський архіпелаг, торговельний флот і кілька піратських груп; так що він був таким дивовижним? Якщо б не страх перед сімейними проблемами на острові Фаулен, один Лейлін міг би взяти на себе цю війну і доставити йому величезний головний біль.
« Після появи піратської команди кузени завжди матиме місце, де вона зможе сховатися. Врешті-решт, боги не надто пильно спостерігають за зовнішніми морями, де шахрують з чесними людьми.
Але ось, чи Ізабель могла зрозуміти причину наполегливих зусиль Лейліна — інше питання. Лейлін був упевнений, що якщо він попросить її, вона йому не відкаже.
Хвилі продовжували битися об корпус корабля, злегка струшуючи його. Декілька птахів, схожих на чайок, ширяли в небі і голосно кричать.
« Це недалеко від острова Фаулен. Це коротка подорож, тому це не повинно бути проблемою ...." Лейлін, тримаючись за перила, спостерігав за темними хвилями під ними. Море ніколи не було спокійним місцем. Цунамі, шторми або навіть численні глибоководні істоти могли в одну мить знищити цілий флот.
Тому моряки на зовнішньому морі щодня ходили по тонкому льоду, маючи можливість в будь-який момент опуститися в обійми смерті.
« Існує безліч богів, що панують над морем, як - от Богиня Шторма, якій поклоняються Стів» — раптово нахмурився Лейлін.
На його здивування, Стів мав деякі здібності на ім’я Карл. Хоча він міг використовувати тільки низькоранго божественного заклинання, цього було достатньо, щоб Лейлін виявляв до нього обережність.
На щастя, Богиня Штомра була відома своїм темпераментом. Вона постійно спричиняла цунамі та шторми, винищуючи численні кораблі і рибальські човни. Її віра була сповнена жаху.
У результаті Степан, мабуть, примусив богиню Штамра відчувати радість під час якогось обряду або молитви і таким чином виключати з нього Божу силу. В іншому випадку як би Лейлін на це не дивився, - він не міг зв'язати Стіва з божественністю.
Але це було дуже важко. Незважаючи на те, яким поки Стів був священиком, Лейлін не міг так легко його позбутися.
Якби він був тут сам, то міг би його легко усунути. Поки новини не поширюються, все було б добре. Однак на кораблі було забагато людей і багато в’язнів. Там були і втікачі. Не було ніякого способу заперечити той факт, що Стів був в його руках. Якби він помер, це було б важко знести.
Лейлін не хотів привертати уваги до церков богів, і йому ще менше хотілося накликати їхню ворожість.
« Як шкода. Він воїн 10-го ранга і, до того ж, клірик...», - рука Лейліна раптом спалахнула червоним світлом. Тепер між його пальцями лежав Кінжал диявольської Крові, світло якого швидко погасло.
Хоча тепер він міг перетворювати тіло в духовну енергію, прискорюючи ріст як чарівника, це відбувалося з певними обмеженнями.
Між послідовними пожиранням йому потрібно було повністю перетравлювати всю енергію, яку він мав поглинутий. Крім того, такий несподіваний зріст сили був великим випробуванням для його контролю, як чарівника.
Якщо чарівник 1-го ранга швидко стане Легендою, він буде знищений берсерком, неконтрольованою магією у своєму тілі. На щастя, Лейлін мав велику перевагу в цьому. Його основне тіло вже було наполовину Богом, і його контроль над енергією був чудовим. Магія у цьому світі та в Світовому чарівникі не була особливо помітною, і його сила як чаклуна була еквівалентна силі чорнокнижника 1 або 2 ранги.
Ця тривога була причиною того, чому Стів вижив. Інакше Лейлін давно б уже перетворив його на купу кісток.
У Лейліна були особливі вимоги стосовно плоті. Тільки професійні або могутні демонські звіри відповідали його вимогам до життя. А як щодо цих піратів? Вони були для Лейліна порожнім місцем, і, навіть якщо б він з'їв їх усіх, енергія від їхніх тіл не могла б зрівнятися зі Стівом. Навіть якщо не брати до уваги всі домішки в їх енергії.
"Ранування енергії в цьому світі дуже суворо регламентовано..." - вирішив Лейлін, поглянувши на свої характеристики. Оскільки він не використав кінжал диявольської крові, його риси залишилися такими ж, як колись.
"Для зрілої людини, 1, 10 і 20 - всі порошини!" - Лейлін вже дуже добре розумів значення цих цифр.
Для пересічної людини було дуже важко прорватися через будь-яку характеристику, що мала значення 1, і стати фахівцем. І з часом ці проблеми лише погіршувалися, коли людина ставала сильнішою.
10 очок було величезним порогу для прориву. Лейлін мав найвищу рису — у віці семи років. Він може прорватися через цей бар'єр, якщо тільки стане чарівником 10 рангів.
« Вовчіжки, що перевищує 10 ранг у Мірі Богів експертами... Так це і є межа, яка розділяє нас? Тільки одна характеристика, що пробилася через останні 10 одиниць робить людину експертом...», - Лейлін відчував що збільшення його якості в цьому світі буде дуже важким і проблема ця з часом тільки збільшуватиметься. Як тільки його дух досягне 10 одиниць, і особливо після того, як він стане великим чарівником, можливо навіть Кінжала диявольської Крові буде для нього лише легкою підтримкою.
« У світі, де панує сила, а не людська. Навіть боги повинні дотримуватися правил цього світу ..." - очі Лейліна палали, прагнучи випробувати це.
У цей момент він почув крики:
— Ми приплили! Я бачу Маяк у гавані!
Лейлін підняв очі і подивився вдалечінь. Як і очікувалося, всередині туману з’явилось жовте світло. Він уособлював собі тепло Гавані Фаулен, і Лейлін не міг стримати посмішки, дивлячись на нього.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv