Розділ 786: домовленість.
Для того щоб план Лейліна поступився, клон мав на першому місці. Оскільки він не міг використовувати своє насіння душі, йому потрібно було відділити частину своєї істини душу і дати їй достатньо свободи для самостійного розвитку.
Лейлін вже отримав від Мелінди метод відділення душі, а недавно Іґнас вислав йому методи контролю.
« Тепер, мені доведеться об'єднати ці два методи і знайти спосіб переродитися в іншому світі... Завдяки можливостями пластинки Мандерхоук, мій слон таємно проникне в світ Богів... і, оскільки він стане повністю незалежним тілом, клон моєї правди душі буде вважатися врожаєм Миру Богів, і його не будуть занадто ретельно контролювати. Отже, я зможу спокійно самовдосконалюватися.
"Навіть якщо я потерплю невдачу, я все-таки втрачу клона. Якщо мені пощастить, я навіть не повинен буде захоплювати світ Богів. Як тільки я знову сольяну з цим клоном і поглину всю силу походження світу Богів, зібраних ним, я отримаю величезні користі ... Очевидно, якщо я доб'юся успіху, весь світ Богів стане моїм!"
Оскільки мета була запланована, він міг почати інші приготування.
Хоча сон істот законів міг тривати кілька століть, Лейліну треба було багато чого подбати. Крім того, він мав плани на сім’ю і нащадків. Для того щоб розібратися з цим, він не мусив би багато часу й зусиль, але зрештою це принесло б йому задоволення.
Вхідний шлях у довгий час простаюча лабораторія розкрила темний прохід. Медний сьвічник випромінював туманний блиск, а полум’я, що звисало над ним, витіснило тепло.
« З тривалістю життя понад сто тисяч років у мене складається таке відчуття, ніби сотні років пролетіли в мить...».
З похмурим виглядом Лейлін пройшов таємний прохід і опинився у зовнішньому світі.
У другій половині дня сонце світило, а зимове сонячне проміння освітлювало його. Довкола замку на вершинах пагорбів виднівся сніг.
Прохід, з якого вийшов Лейлін, був у центрі і мав найсумніший захист.
У замку було багато високорангих чорних робітників, які патрулювали коридори. У замку панувала краса і велич.
Кожен патрульований чорнокнижник був сповнений благоговінням до цього замку.
Вони охороняли наймогутнішого монарха на центральному континенті! Гордість генеалогічної чернетки, чорнокнижника 6 рангу і наймогутнішої людини клавана Уророс, Лейлін Фейлер - і це був його замок!
Так, цей нещодавно збудований замок був головною силою Лейліна на Південному узбережжі та головним табором цілої родини Фейлер.
— Замок Таргарієн все те саме, що й раніше!
Лейлін злегка посміхнувся, зникаючи у повітрі і миттєво вміщаючись у залі замку.
Багато церемоніальних предметів почали трястися і породжувати чудову музику. Трон в кінці залу засвітився чорним світлом, ніби вітаючи прихід імператора.
З спалахом, Лейлін опинився на троні. Верхня частина трону автоматично зігнувся, дозволяючи Лейлінові сісти зручніше.
— Ммм, непогано! — Лейлін кивнув, а потім відчув у залі веселу свідомість. Воно належало емоційним хвилям самого замку.
Завдяки здібностям Лейліна, одного з його потужних променів було достатньо, щоб за короткий час повністю змінити замок Таргарієн.
Коли він тільки його збудував, Лейлін навмисно оживив матеріал з якого був побудований замок за допомогою своєї радіації та змін.
Весь замок Таргарієн вже давно став справжнім старовинним замком Мага, який не поступався жодними краплями знаменитих заходів стародавніх магів на Центральному континенті. У ньому навіть з'явилася власна свідомість, повністю служила Лейліну.
Увесь замок також мав різні таємничі здібності і могутній захист.
-Можливо, навіть магам 5 і 6 рангів буде важко пересуватися тут без мого схвалення...
Лейлін був досить впевнений у цьому.
— Повідомте всім, що я тут! — Проніс Лейлін, погладивши підлолотника свого трону.
*Лязг!*
*Лязг!*
У самому серці замку Таргарієн, на вершині великої чорної дзвіниці, громіздкий мідний карільйон самовідлюбно прийшов в рух, видаючи глухі звуки, які, здавалося, якось проникали крізь всі перешкоди.
Важкий звук карільйона рознісся по всьому замку, охоплюючи багатьох Чорнкницьких воїнів і змушуючи їх шоковано дивитися в бік головного залу з широко відкритими ротами.
— Де-деть раз підряд? Цей сигнал...
Новозабезпечений чорнокнижник виглядав приголомшеним, наче став свідком чогось неймовірного.
— Тобі дуже пощастило, хлопець, що ти зміг свідчити момент, коли наш Монарх Родословний залишив свої дослідження! — Керівник його групи безжалісно кликнув його по чолі і, з деякою спустошенням у голосі, додав, — шкода, що Центральний зал засідань не є тим місцем, куди ми могли б піти. Входити туди мають право тільки сторожі порядку, домработниці і сім'я монарха ...
— Стражи порядок? Колись я досягну цього рівня! Коли це станеться, я... — Засяяли очі юного чорнокнижника.
« Працюй наполегливо, — сказав керівник групи по голову, підбадьорюючи його сміхом.
*Лязг!*
*Лязг!*
Слідом за дзвонем посеред залу запалилися пучки нефритово-зеленого полум'я.
Час від часу з цих гармат виходили фігури, які шанобливо кланялися Лейліну і потім вставали на виведені їм місця із повним цікавістю очима.
Очевидно, серед них були люди, які ще не вміли подорожувати так просто. Але оскільки вони були в замку Таргарієн, такі телепортації не було проблемою, адже Лейлін особисто дав дозвіл на це завдання і допомагав їм сам замок.
- Батьку!
Раптом спалахнула велика заграва зеленого полум’я, обнажена фігури двох чорнокнижників.
Першим йшов його син Саїр. Він був схожий на Лейліна, а його довге чорне волосся і очі були повні таємничого шарма.
Його оточувала унікальна аура чорнокнижника, придаючи йому просто криваву привабливість.
Поруч з Саіром йшла Фрея, одягнена як жінка високого класу. Але тепер в її очах приховалася якась озлобленість і гіркоту.
— Фрея, підійди.
Лейлін помахав їм і примусив Фрею сісти поруч з собою, продовжуючи приймати вітання зі всіх сторін.
Він дійсно знав, чому вона так почувається.
Шкода, але Фрея хотіла того, чого Лейлін просто не міг їй дати.
Лейлін міг витратити трохи більше часу, щоб організувати певні речі заради близьких йому людей, але він не міг вічно їх доглядати.
Його погляд завжди націлювався вдалечінь, приваблений чарами вічності.
Поки Лейлін не досягнув своєї мети, він продовжував наполегливо працювати.
Але Фрея любила його. Вона не заперечувала того, що Лейлін часто подорожував, переходячи плотським задоволенням, але вона була дуже незадоволена тим що Лайлін проводив протягом своїх експериментів цілі століття.
Вона приховувала це відчуття, але Лейлін все одно зміг це помітити.
Хоч би як було шкода, Лейлін не міг у цьому поступитися. Він міг загладити провину лише іншими методами. Можливо, він отримає вічне життя і свободу, але матиме час, щоб супроводжувати її вічно.
Тепер під його сходами було багато інших високорангових Чорнкнижників, крім Саїра. Усі вони були домогосподарками і охоронцями замку, а їхні очі переповнені палкою ревністю.
Здавалося, що Лейлін був богом у їхніх очах.
Зрештою Лейлін поставив кілька запитань стосовно останніх новин про клан Уророс.
Отримавши відповіді, Лейлін вступив у курс розвитку своєї організації.
Клан Уророс вже давно пройшов повну трансформацію. Завдяки необмеженому прибутку від торгівлі з підземним світом, вони не тільки контролювали весь південь, але й поширювали свій вплив на навколишні їхні організації.
Навіть їхній філіал на Центральному континенті продовжував добре працювати, а його репутація тепер навіть процвітала більше, ніж раніше, перевершивши сподівання Лейліна.
Сім'я Фейлер досягла швидкого прогресу. Саїр і Даніель, два нащадки другого покоління, вже виросли, а серед його нащадків з’явилися талановиті генії.
Звичайно, багато хто з них шукають собі юньйонів і, очевидно, що в майбутньому вони матимуть чимало клопотів.
ти чудово справляєшся з торгівлею із підземним світом!
Лейлін нехотячи похвалив Саіра, продовжуючи дивитися на інших темношкірих.
— Я прийшов повідомити всім, що я збираюся продовжити свої експерименти на більш глибокому рівні. Можливо, пройдуть сотні або й тисячі років перш ніж ми знову зустрінемося з вами. Поки мене не буде, я передаю всі брази правління Клана Уророс і сім'ї Фейлер моїй дружині та любому сину Фрее й Саіру...
Інші високоранкові чернетки вже давно звикли до таких новин. Зрештою, Лейлін неодноразово робив подібні речі й перекладав відповідальність на інших. Просто цього разу він заявив про це офіційно
А втім, через недбале ставлення Лейлін до сотні років свого життя багато чорношкірих людей відчували заздрість.
Експерименти, які тривають понад тисячу років? Чорнкнижники, на зразок них, не перетинні поріг області Утреної Зірки, можливо, навіть не зуміють дожити і до середини експериментів Лейліна...
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv