Розділ 680 — Академія Костей Бездні і старі знайомі
Директор Академії Костей Бездні, яка стояла перед багатьма професорами, виявилася магінею. Це перевершило всі очікування Лейліна і крім того, він відчував, що її обличчя йому знайоме.
Лейлін не міг просто вдивлятись у неї. У неї були довгі хвилясті світле волосся і лялькове обличчя. Її зоряні очі, невеликий ріст з деяким дитячим жиром, що залишився на її обличчі, робили з неї жінку, чиє шкіра виглядала блідою, як сніг, дуже милою і чарівною. Матеріалізована духовна сила вищого мага 2 ранги ясно відчувалася з її тіла.
«Хех... Ці енергетичні коливання відрізняються від звичайних магів, які повинні бути належать стародавньої гілки. Їй пощастило отримати якусь стародавню спадщину? "
— Лорд Лейлин! — Магиня навпроти нього зробив реверанс, а її приємний голос зачарував, як чорна іволга. - Ласкаво просимо! Академія Костей Бездні завжди буде вашим домом!
Очевидно, вона показувала свою добру волю, але її голос відразу змусив Лейліна згадати про стовпи і послушників довкола нього. Він згадав її, але її зовнішній вигляд докорінно змінився.
— Ты... Нісса? — Повільно запитав Лейлін. Ця магія була єдиною, кого обманув власний наставник. Та, яка перетворилася на огидного виродка через невдалий експеримент. Всупереч її колишньому прозвищу "свиня", тепер Ніса стала уособлювати красу.
— Це я. Дякую тобі за підтримку і допомогу в той час. - Грудь Нісси піднялася вгору-вниз, очевидно, вона хотіла багато чого йому сказати. Відразу після цього вона пробігала очима по околиці. — Лорд Лейлін нам не ворог. Ви можете повернутися.
— Ясно. « Кам’яні горили шанобливо поклонилися і повернули усіх скелетів у свої місця ».
— Звольте вам його представити. Це Лейлін Фельер, вічна гордість нашої Академії Костей Бездні! Витайте його. - Нісса з тремтінням лідерка зверталася до професорів позаду. Вона зовсім відрізнялася від тендітної і слабкої дівчини, як колись.
- Він той Лейлін! Верховний Король Яда? Ні, я чув, що...
Його попередні дії принесли йому репутацію, яка не поступилася нікому в Академії Костей Бездні. Коли було оголошено його ім’я, люди почали шепотіти. Деякі з них отримали досить високу інформацію, яка змусила їх змиритися з нею.
Розмова припинилася лише після змаху руки Ніси. Ця проста дія свідчила про її авторитет.
Вона стріляла в Лейліну милою посмішкою, і здавалося, що запалила все кладовище. — Я знаю, є багато чого ти хочеш дізнатися. Я також хочу багато розповісти тобі, тому краще ми продовжимо це у моїй вітальні внизу.
— Мм. — Кивнув Лейлін. Після цього у супроводі багатьох магів він проник до підземної споруди, Академію Костей Бездні.
Зовнішня академія Костей Бездні була схожа на кладовище, але внизу було величезна підземна споруда, яка могла вмістити тисячі магів і тих, хто займався випадковими заробітками. Нагадувалося складний, сплетений вулик.
У головній вітальні Лейлін тримав чашку чорного чаю в руках і слухав розповідь Ніси про все, що сталося з моменту їх розставання.
- ... І тому я придбала спадщину мудреця і успішно стала офіційним Магом. Два століття потому, я досягла 2 ранги і мене обрали новим директором Академії Костей Бездні. — Закінчила Нісса і заправила своє довге волосся за вухо.
— Тобі було важко, — сказав Лейлін. Хоча з її уст все звучала досить просто, він міг уявити собі ціну, яку вона повинна була заплатити за всі ці зміни. Однак вона не була готова поділитися ними, а він не висипляв їй сіль на рани. Це б не пішло йому на користь.
- Я думав, що мені доведеться мати справу з деякими жуками і сміттям із Академії. Але схоже, я нічого не робитиму! — Усміхнувся Лейлін, не соромлячись висказуючись Ніссе.
Три родини Магів заправляли всім, коли він навчався в Академії і навіть обрали її директора. Він перейшов дорогу сім'ї Лілітель, яка на той момент була однією з цих трьох сімей, але у нього не залишилося вибору, крім як піти. Хоча пізніше він завдав їм великого удару, обставини не дозволили йому повністю викорчувати їх з Академії.
Але те, що Нісса стала директором, і ніхто з сім'ї Лілітель не зірвав його приїзд, говорив про її важливість.
— Я вже повністю викоренила сім’ю Лілайтель, а інші дві просто постраждали. Вони більше не можуть втручатися ні в що, пов'язане з Академією. Якщо подумати, то це все завдяки тобі. Якщо б ви не вбили великого старійшину, головного чарівника 1 ранга, який міг би досягти 2 ранги, то сім’ї ніколи б так не впливали на владу. І саме завдяки цьому все і сталося...
Нісса посміхалась, коли дивилася Лейлін. Хоча її слова були лагідними, не слід було навіть згадувати бійню, яка сталася в той час. Хоч би якою була ситуація, Академія Костей Бездні була лише маленькою організацією з найсильнішим магом у вигляді Сілея, який був просто звичайним чарівником 2 ранги. Однак Нісса стала найвищим магом двох рангів, що полегшило шлях до влади.
— Оскільки сім’я Лілітель була повністю знищена, то я позбувся багатьох труднощів... — Усміхнувся Лейлін. - Є кілька інших людей, де я хочу знайти ...
Коли Нісса почула його слова, то очі потьмяніли: « Я можу здогадатися, про кого ти хочеш запитати. Наші товариші, Гурича, Додорія і навіть Джейден всі померли ... Тільки ми двоє залишилися з цієї групи...
- Навіть Джейден з його здібностями... - Похитав головою Лейлін. Але він ніколи не визнає, що знав про те, від чого помер.
- Вчитель Джейдена, Біла Кість Доротті, зник під час експедиції в якісь руїни. Ходили чутки, що його відбиток все ще розсіюється, а значить є невеликий шанс що він вижив... — Спокійно говорила Нісса. Вона не мала нічого спільного ні з Джейденом, ані з Доротті, але її смуток через їхню смерть не могла порівнятися з тією, яку вона відчувала, коли померла Гуріча і Додорія.
По суті, навчання магії та експерименти були небезпечними. Два послушники з південного узбережжя, які змогли вижити і навіть досягти таких сліпучих результатів, рідко зустрічалися.
- Тоді... Як щодо мого наставника, професора Крофту? — Запитав Лейлін.
— Професор зілля Крофт помер спокійно, і це було природно сто років тому. Його могила прямо за Академією, тебе відвести до неї? — Почувши слова Нісси, Лейлін відразу ж замолкнула, але в його голові виникли спогади про лекції Крофта.
Він не здивувався, що Крофт помер від старості, хоча трохи засмутився. Професор Крофт був всього лише магом 1 ранга, і навіть якщо він трохи розбирався в зіллях, його тривалість життя була обмежена. Лейлін навіть не здогадувався, як довго жив Крофт ще до того, коли він сам став його учнем. Оскільки він не просунувся до двох ранг це природно, що він помер від старості.
Така смерть була справді досить хорошою в Мірі Магів, і це не викликало у Лейлін особливого розладу. Це тільки нагадало йому, що час справді був найбільшим ворогом у житті. Ця подія лише зміцнила його рішучість здобути безсмертя.
Лейлін замовк ще деякий час, перш ніж заговорив. — Дуже дякую, Нісса. Я планую залишитися тут на деякий час. Є ще кілька людей, де я попрошу тебе дізнатися. Ніла, Бікі і Анна з Полярної Ночі. Одного разу я передав їй управління моєю садибою... - Він згадав кілька імен Лейлін.
— Добре, я запам'ятала імена. Я дам тобі відповідь протягом тижня, — швидко відповіла Нісса.
- Дуже дякую. Я б хотів побути на самоті. — Лялька на дивані, Лейлін махнув рукою, ніби дуже втомився.
— Тоді я залишу тебе. — Хоча Нісса була директором, здавалося, що вона безумовно підкорялася Лейліну. Вона злегка вклонилася, а потім тихо пішла.
...
« Крофт Лесліе. Напис на чорній надгробній плитці, що була вкрита кольоровою, припав з часом, але Лейлін все ще міг її прочитати. Тепер він стояв серед великої кількості могил. Багато чорних надгробок і перевернутих хрестів стояли навколо й обвилювали всю область. Через це місце здавалося холодним і спустошеним.
Його колишнього наставника, Крофту, можна було бачити перед ним.
- Наставник... Я повернувся. — Після довгого мовчання Лейлін нарешті тихо прошепотів. Холодний вітер продовжував дути, заставляючи листям на чорних деревах шелестіть.
— Професор Крофт пішов дуже спокійно і не залишив після себе ніяких нащадків... — Вийшла до Лейліна Ніса. - Крім того, я отримала звіт про людей, яких ти хотів перевірити...
— Розповідай. — Спокійно вимовив Лейлін, але його голос тремтів від страху по спині. Нісе здавалося, що вона зустріла свого справжнього ворога.
— Спочатку Ніла. Здається, що вона померла 129 років тому, а її сім'я була знищена 67 років назад через витік під час експерименту... Ті, хто повернувся з Полярної Ночі, говорять, що вона прожила якийсь час там і навіть створила організацію захисту в Північній Ніч. Вона була дуже здібною жінкою і ніколи не виходила заміж. Вона померла на самоті від старості. Її організація загинула разом з нею. Що стосується Бікі...
Нісса перевела погляд на Лейліна. - Вона зникла безвісти...
— Пропала безвісти? Поясніть. — Нахмурившись, утворив Лейлін.
- Після того як ти врятував її сім'ю Тайлера, вона пішла в одиночну подорож по континенту, мабуть, щоб знайти тебе. Ніхто не знає, що з нею сталося...
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv