Глава 642 — мешканці Світу Водоглядів
Ті, що втратили всю енергію білі промені, зникли в землі. Один кінець впав на підлогу, а білий світло спотворився розкриваючи зображення покеру - семерки пік!
На білій покерній карті залишилися сліди фіолетового кольору, а також свіжа кров, яка проливається попереду фігурою.
Навіть з сильно пораненою рукою чорна тінь здавалась надзвичайно сильною і продовжувала бігти далі, не зупиняючись ні на секунду. Вона стрибнула в гігантський ставок з барвистими кульками. Кулі літали скрізь, деякі спускалися на землю і після підстрибували вгору.
Безчислені білі смуги летіли вперед, кожна з яких представляла собою якусь карту покеру. Ці тонкі карти, здавалося, мали жахливу здатність розрізати все, що потрапляло на шляху. Будь то кульки або будівлі, все рівномірно розрізалося навпіл. Кольорові кульки розвалилися, розкидаючись по всій землі, але тепер не було ніяких ознак чорної фігури, за якою вони гналися раніше.
Пару чорних туфель летіли по підлозі, видаючи чіткий звук.
Здавалося, що якась невидима лінія відкинула назад карти покера, але вони автоматично повернулися на руки людини, сформувавши товсту колоду.
Цей чоловік був одягнений в добре вигладжений костюм з капелюхом. Він носив білу маску, приховуючи риси свого обличчя, але з боку походжав на дилера в казино.
*Скрип!* Звук крутих шестірень пролунав від його тіла, коли його голова раптово повернулася на повні 180 градусів, звертаючи погляд в сторону. Він хитнувся і побіг у ту сторону рухами, не пояснені законами фізики.
Він зіткнувся зі сталевими перилами, вбиваючи форму, навіть коли будівля голосно завалилася. Білі смуги знову полетіли на всі боки, а опорні стрижня великого паскудного Колеса зламалися. Гігантська чорна фігура впала вниз.
Чорна фігурка в жалюгідному стані виповзла з пилу. Повертаючись спиною до дилера, вона побігла ще швидше.
*Бум!* Раптом він врізався у людське тіло попереду. Цей чоловік носив білий костюм, з трохи роздутою формою. У прозорому склі виднілося гарне обличчя.
"Кaкдмoгmaґлamgal--" тонка чорна фігура, щось сказала, але Лейлін не міг зрозуміти про що вона говорила. Проте, завдяки силі душі, якось він зрозумів загальний сенс - « Свободи позаду небезпечні. Біжи!
— Не хвилюйся, малюк! — Лейлін подивився на розумну істоту. Це було схоже на людину, з чотирма стрункими кінцівками і головою. Воно виглядало як людська дитина, тільки вся його шкіра була чорною. Він носив одяг з грубої мішковини.
Ще одна відмінність між ним і людьми полягала в тому, що вони мали чудові фіолетові візерунки на тілі. Вони робили татуювання, але випромінювали демонічний блиск.
На руці істоти була рана, всередині якої Лейлін бачив фіолетову мускулатуру. Велика кількість сил уяви збиралася навколо цієї рани, що дозволяло їй відновлюватись.
Лейлін зачурився і похлопав у голову маленьку істоту, яка дала йому мирне випромінювання.
*Скрип!* Фигура, яка виглядала як дилер казино з попереднього світу Лейліну, була перед ними двома.
Коли створіння побачило дилера, Лейлін відчув, що він міцно вхопився за його одяг і його занепокоєння досяг найвищого рівня.
- Він переслідує тебе? — Лейлін розвернувся, а потім мимовільно засміявся. — Эх, я забув, що ми не можемо спілкуватися!
Кілька карт покера летів в сторону Лейліну, але він легко ухилився від них.
- Полум'я! — Він байдуже повторив одне слово. Хоча більшість законів у світі відрізнялися від законів інших світів, магія все ж могла застосовуватися. Питання просто стояло в тому, наскільки вона виявиться ефективною.
Сгусток багрового полум’я охопило дилеру. Вогняні мови поширились усюди.
Маленька істота поруч з ним округлювала свої очі, очевидно, не чекаючи, що Лейлін буде настільки сильним. Однак Лейлін нахмурився.
"Закликання 4 ранга з Міра Магів здатне на таку мізерність у World Водовірства?"
Шляхи, що йдуть за світом Магів, могли використовуватися у багатьох світах, але вони були помітні. Здається, що відторгнення через Мир виявилося надзвичайно високим. Звичайно, загальна сила тут полягала в силі уяви. Сили з чужих місць не мали переваги.
Чорна гуманоїдна фігура повільно вийшла з полум’я. Полоси вогняних мов пожирали чорний костюм дилера, гризли і навіть завдавали жахливих ран його тілу. Але як завжди, в його очах не було емоцій.
« Здорова технологія... Як же важко!» — Лейлін нахмурився і з Алою Сереґи вистрілили криваві промені, які почали стикатися із картами суперника.
Жвавість!* Світло поблизив, але карти розділялися на дві частини. Півмісяці алого світла тримали в собі енергію повноцінного магічного спорядження, і коли роздивилися з картами полетіли убік шиї дилера.
Дилер застиг на секунду, а потім загрозкував.
—Пошли! « Зрозумівши, що з противником буде не так просто розібратися, Лейлін схопив малюка за руку і швидко побіг.
Гуль!* Червоно-білий порошок, який різко розпилений Лейліном, утворила складну енергетичну атаку, через яку ділянка позаду нього переповнилася енергією.
З обох боків за ними ландшафт швидко зник, і з жахливою швидкістю Лейліна він схопив малюка і вибіг з парку в мить ока, коли з'явився у лісі зовні.
Коли він дістався до цього місця, то відчув дихання і пульс малюка й знову заспокоївся.
- Якдгомaглaв! — Малюк брикався і кричав.
"Я знову забув, що ми не можемо спілкуватися." - Лейлін посміхнувся і натиснувши пальцем на лоб малюка, відсилаючи йому в голову прядь сили душі.
Спілкування через силу душі переходила крізь мову. З нинішніми знаннями Лейліна про душі він міг опанувати мову в одну мить.
- Тепер тут безпечно... - Повторив малюк. Лейлін тепер міг зрозуміти, про що він говорить.
— Хто ти? Ти приголомшливий! Як ти переміг цих монстрів? — Він дивився на Лейліна очима, що сяяли захопленням.
- Цей монстр? Їх багато? — Переспитал у него Лейлин.
Помітивши, що немовля все ще виглядає слабшим, він знайшов рівну землю і передав йому печінку, білий хліб тощо. Малюк з підозрою прийняв їжу. Спочатку він з цікавістю їх обнюхав і, наче побачив якісь скарби, ретельно вгризся в них.
Це здивувало Лейліна, і він з’їв лише невелику частину їжі, а решту залишив у спокої. Коли Лейлін спостерігав за ним, то кивнув всередині.
Лейлін не гаяв часу. Поки малюк їв, І.І.Чіп постійно сканував усі фізіологічні характеристики цієї істоти перед ним. Пріоритетом були фіолетові візерунки на його тілі.
Здавалося, що ці візерунки сформувалися природним чином і були наділені здатністю привертати силу уяви. Уже після того, як на руках знову відродилися рани, вони вже були повністю відновлені.
Дякую за це. Ви, мабуть, дуже багаті. « Малюк здавався досить дивним щодо Лейліна, особливо він з цікавістю розглядав захисне спорядження і був здивований відсутністю візерунків на шкірі Лайлина.
— Багатый? Може бути, - Усміхнувся Лейлін. - Як тебе звати?
— Гілліан, пане, мене звати Гілліан, — відповів хлопчик.
Лейлін посміхнувся і поставив інше запитання:
— Ладно. Тоді ти можеш розповісти мені, що сталося тільки що?
Хоча Гілліан була обережною, вона могла бути усміхнена і розслабитись. Можливо, той застосував якесь чарівне закляття, яке і змусило її мимовільно розкрити все, що знала.
...
Через деякий час, можливо статут після битви за своє життя, Гіліан повернулася в ковдру Лейліна і заснула. Водночас Лейлін виглядав глибоко задуманим.
« Це те, в чому полягає весь світ Вообрачення? Нелепо, дивно і навіть трохи страшно ...."
Ґілліал сказала, що вона є членом Міри Воопоклонництва. Вона з народження бігала і рятувала своє життя разом зі своєю сім'єю. Виявилося, що цей район переповнений небезпеками, і навіть якщо вони знайдуть місце для мирного життя за кілька років, воно все одно ставало небезпечним і цикл повторювався заново.
Здавалося б, звичайна ситуація. Земля і будівлі руйнувалися за ніч, але її старійшини продовжували свою подорож. Вони були змушені залишати свої домівки.
Спираючись на те, що розповіла йому Гілліан, парк був тільки "вузлом".
У світі війни такі ситуації відбувалися всюди, а вузли могли з’являтися в будь - який час і впливати на людей довкола них.
Усередині видніються дивні припущення. Були деякі, про які вони знали, але дехто виглядав до крайніми. У тих місцях навіть з’являлися різні живі істоти.
Деякі старійшини Гілліан отримували великий зиск від вузлів, але інші помирали всередині. Для них вузли у Мірі Воображень стали місцями, де ризик був пов’язаний з винагородами.
Такий вузол, в якому з'явився жахливий монстр, став найстрашнішим із усіх, і Гіліан не пощастило, що вона зіткнулася з чудовиськом. Якби не допомога Лейліна, вона б швидше за все загинула.
— За словами Ґілліан, її раса займає найнижче місце у світі Водогляду... Вона навіть ніколи не покидала ці кути...
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv