Розділ 615 — Чоловік і жінка раси скорпіонів
— Це джерело, все джерело! — Вигукнув Лейлін. Якщо б людина-корпион тут не помер, в тілі якого текла родовід бронзового велетня жінки, весь навколишній Льодовий світ тут би не утворився. Тому, не було нічого дивного, якщо порахувати цю людину-скорпиона прабатькам цього світу.
Лейлін проплив до впадину і повільно спустився, досягнувши дна западини. Побачивши тіло людини-скорпіона, він прищурився.
Перед ним лежав труп величезного створіння, наполовину людського, на половину скорпіона. Сині крижані струмки, як павутина з'єднувалися з шкірою людини-скорпіону, вливаючи у його тіло величезну кількість життєвої сили і льоду енергії.
На спині людини-скорпіона звивалася дивна кров зеленого світла, ніби мала своє власне життя. Вона розтікалася по всій спині людини-скорпиона.
Зелені вени звивалися і вивчувалися по всьому тілу істоти.
Зелена кров трохи змінила вигляд людини-скорпіону.
Порівняно з тілом людини-скорпіона, яке Лейлін пам'ятав за спогадами, тіло першого зараз стає тоншим. Навіть його обличчя стало більш вишуканим, жіночішим. Жіночі риси також повільно формувалися на верхній частині тіла.
« О, ні! Це ж не труп!» -- Лейлін дуже здивувався. Тільки ближче він зміг розпізнати слабке дихання і відчутний рух молочної залози.
Проте слабкі потоки життєвої сили видавалися дуже маленькими, порівнюючи з великим тілом істоти. З самого початку Лейлін знехтував такими слабкими.
« Це людина-скопіон живий!» — Лейлін пішов на кілька кроків назад і в цей же момент чоловік-скорпиун відкрив очі.
- Ти тут! — Люлінова хвиля почала атакувати відразу.
- Ти не людина-скорпіон! Ти Арктика королева... ти захисник Лядяного Міра, бронзового велетня жінки! — Выпалил Лейлин. Його тіло покрили густі чорні лусочки і кілька пробірок з рідинами підірвалися перед ним, створюючи великий світловий бар’єр. Він відразу активував свою Алу Серьгу, готуючись в будь-який момент використовувати її.
Лейлін не хотів ризикувати навіть тоді, коли зіткнувся зі стародавніми родовими істотами. Хоча раніше він робив лише грубі припущення, правда все одно приголомшила його.
Коли він зіткнувся з такою картиною, багато подій промайнуло в його голові і йому досить швидко вдалося зрозуміти, що насправді відбулося. Володарка Змії атакувала льодовий Світ, а бронзовий гігант жінки загинув під час битви. Крапля її крові впала на тіло людини-скорпіона, коли він влетів у просторовий розлом. Людина-скорпіон помер на місці, а ось упала крапля крові - вижила!
Бронзовий гігант мав жахливий рівень сили, яка мала силу 7 рангу. Вона могла контролювати закони і переродитися лише з однієї краплі крові!
Її родовід успадкував духовний спадок. Крім того, навіть якщо сила Ранньої Зірки людини-скорпіона і зникла, його тіло все ще жило. Завдяки цьому з’явилась можливість народити нове життя, навіть відділившись від основного тіла.
Тим не менш, відродитися за допомогою лише однієї краплі крові було досить важким процесом. Тому вона робила як вірус і шукала форми життя, намагаючись заразити її та перетворити в разі необхідності.
І чи було якесь створіння в Сумеречній Зоні, більш придатним, ніж людина-корпіон? Не розглядаючи інших факторів, перед каплею крові стояло просте рішення.
Таким чином, лінія бронзового гіганта почала жити в тілі людини-скорпіону і поступово змінювало його. Це призвело до того, що його тіло стало жіночішим.
Такі зміни вимагали не тільки багато часу, але й жахливої кількості життєвої сили.
Отже, відбиток гіганта створив міймистий Льодовій Світ за допомогою крижаного випромінювання. Він навіть створював у цьому світі істот!
Незабаром вона використала частину тіла людини-скорпіона і створила для себе вартового, Арвена. З силою ранкової Зірки було достатньо, щоб вирішити будь-яку проблему в Сумеречній Зоні.
Невдовзі цей гігант сховався за лаштунками, тоді як Арвен взяв на себе контроль над усіма справами на поверхні і постійно збирав крижаних створінь, приносячи їх у жертву. Це дало змогу живити людське тіло скорпіона, щоб підживлювати краплю крові гігантів.
Спочатку, все наблизилося до успіху. Як тільки перетворення закінчиться успішно, гігант відродиться з тіла людини-скорпіону і отримає нове життя. Так був план до появи Лейліна.
Але життя хаотичне. Поява Лейліна і смерть Арвени не залишили вибору велетня, тому вона сама вийшла й прискорила збирання тіла та сили заради цього моменту.
Людина-скорпіон втупився на Лейліна, і з його тіла вирвалася слабка сила душі:
— Нет! Я лише частина того гіганта. Зовнішній я - комбінація між відбитком пам'яті і тілом цієї людини-скорпіону. Ось чому зараз я Арктика Королева!
Почувши це, Лейлін зітхнув з полегшенням. Навіть якщо ворог мав кров істоти, яка могла контролювати закони, його тіло все ще не перемінювалось. Такі зміни не могли вважатися повноцінним воскресінням, але тільки один відбиток родоводів дозволяв боротися з брамами смерті.
Тому, цей чоловік-корпіон не міг рухатися. Щоб поговорити з Лейліном, він міг використовувати тільки силу душі.
« Я все ще маю шанс! » — сказав Лейлін, дивлячись на світло.
Навіть якщо б людина-скопіон і частково перетворювала себе, максимум вона була би на піку 4 ранги, а покладаючись на силу родоводів, у кращому випадку могла розкрити атаку схожої з рівнем Маґа Сіяч Місяця. Але Лейлін мав багато карт у рукаві, і він міг впоратися з такою істотою. А нездатність людини-скорпіона рухатися ще і давала йому перевагу.
- Чоловік-скорпіон? Це ім'я цієї істоти? — запитав Лейлін.
- Так, але мені не подобається його зовнішній вигляд, тому я хочу змінити його, щоб наблизити його до вигляду жінки-скорпіона. Зрештою, ілюзорні можливості жінок-скорпионів широко відомі в Ледяному Мірі. За співпереживанням, ця вроджена майстерність підходить до мого родоводу. Просто процес реінкарнації потребує багато часу...
Арктична Королева раптом почав відповідати Лейліну, ніби була зобов'язана йому, наче вона раптово стала зовсім іншою людиною.
— Не дивно... — Лейлін кивнув, але в його зіницях виднілася насмішка.
З тріском земля захлинулася, а з-під неї з'явилося щось схоже на синій корінь. Сині листки на ньому почали зливаються з потоком на тілі людини-скорпіона, утворюючи клітину в ній Лейліна.
Білосніжний туман почав випускатися через пори людини-скорпіону, зливаючись із синіми потоками, і навіть утворив дивну морозну руну.
- Але ж ти сюди прийшов! Завдяки тілу людського Маґа Утренней Зірки і використовуючи жертовні Обряди Ворора, запропонувавши твій Масив Сущості Крижаному Владарю, я зможу прискорити процес трансформації і навіть довести його до кінця!
Голос Арктичної Королеви різко похолодив:
« Оскільки ти вбив Арвена, то заплатиш своє тіло, щоб погасити цей борг! »
На ладонах Лейліна раптово з'явилися криваво-червоні клини, які із пронизливим свистом кинулися до прутиць клітини.
Утворюється багато білосніжних рун, які застигають на поверхні криги. Вони заморозили доблесні клини і потяглися до Лейліна.
"Атака в 700 одиниць неефективна?"
Лейлін ухилився і відступив від морозних рун:
- Прості енергетики не можуть мати подібного ефекту, чи все криється в цих рунах?
— Крижані руни наживо з льодового Світу і можуть обмежити навіть Мага Сияючого Місяця. Якщо не віриш, то можеш спробувати сам! — істерично розсміялася Арктика. - Думав, що у мене не буде способу вдарити в відповідь, якщо я не можу рухатися? Я вже казала тобі, але повторюся. Ти обов’язково пошкодуєш!
Лейлін не турбувався про її істеричне сміх, а натомість роздумував над тим, як йому вирішити цю проблему: "І.И Чіп просканіруй".
[Біп! Знайдено старі морозні руни. Ефект: міцність об’єкта на п'яти рівнях, а морозостійкість — 7. Вони можуть відбивати лід. Прикладна міцність: 890-1120] - І.І. Чіп швидко вирахував і видав звіт Лейліну.
« З такою міцністю я міг би втекти з клітки, лише декілька разів вдаривши на повну силу за допомогою трансформації Великої Кемої. Чи це потрібно?"
Він розвів руки в сторони. На них з’явилося фіолетове сяйво. Як тільки це фіолетове сяйво вступила у контакт з прутами клітини, сталося щось дивне. Чорні плями почали формуватися на палях і навіть стародавні руни нічого не могли зробити.
Вся клітина незабаром перетворилась на щось подібне до старої дерев'яну раму. Вона почала роз’єднуватися і на ній з'являлося багато дір.
Лейлін тільки злегка надачив рукою, щоб зробити в клітині величезний отвір і вийшов.
- Неможливо! - Істеричний сміх Арктичної Королеви тут же вірш.
Немає нічого неможливого. Ти проаналізувала моє зілля і навіть видалила отруту, але думаєш, що мої зелені рослини можна так легко ігнорувати? — Лейлін посміхнувся і на його пальці спалахнула фіолетова руна.
Ця руна наче породила ланцюгову реакцію, і величезна кількість фіолетових точок з'явилася на тілі людини-скорпіона, а навіть запечатала кров на його спині.
Через свої попередні спостереження над замком і трюками, які він використовував на крижаних створіннях, Лейлін миттєво змінив ситуацію на шаховому полі у свою сторону.
- Хмф! Простой отрута! — Холодно усміхнулася Арктика Королева.
— Я знаю, що звичайна отрута не вплине на рангу Ранги Утреної Зірки і навіть не зможе затримати її на кілька хвилин. Тим не менш, мені вистачить і цих декількох хвилин... - Лейлін відвернув очі від людини-скорпіону і приставив погляд на зелену кров на його спині.
- Ти все ще не зрозуміла, так? Насправді я чорношкірий, а навіть нащадок Володаря Змії, яка і погубила тебе! І для мене, чорнокнижника, відділити кров і очистити її від зайвих генів.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv