Розділ 540 Несподівана зміна
Коли Лейлін прислухався до скарг керівника місії, то мовчав.
Крупномаштабне плем'я, яке він убив, не було племінним потомства вогню. Однак на них, очевидно, впливала елементль вогню Утренней Зірки до такої міри, що вони сформували віру, яка поклонялася огню.
Лейлін знав, як все працює в союзі. Якби вони були раси, захищеної Утренею зіркою, то могли б мати певний статус в союзі Чернекджі і допомогти їм самим.
Але якби вони були расою без захисту Утренней Зірки, то мали б жити жалюгідним життям і зносити експлуатацію та пригноблення.
Врешті-решт, лідер Союзу Чорнокнижників був могутнім чорнондонником!
Вони не вважали себе людьми, але й не думали, що вони були іншої раси. Отже, їхнє ставлення до інших рас видавалося досить лицемірним. Особливо для таких істот, які навіть не приєдналися до союзу і стали на бік ворога.
Звичайно, Лейлін не турбувався про ці тривіальні питання. Він прийняв і успішно завершив місію, щоб отримати нагороду. Все було просто.
Час, витрачений на розслідування і боротьбу, вже дратував його. Крім того, з його досвідом із його попереднього світу, він почав відчувати себе стурбованим.
Чому тут з'явився старійшина елемента вогню рівня Ранньої Зірки? Він навіть чарував багато племен, щоб бути на його боці. Якби вони не з'ясували і не усунули його вчасно, весь цей регіон, ймовірно, незабаром потрапив би в хаос.
Але він не переймається тим, що́ найбільше його турбувало. Інша сторона вже почала поширювати релігію, і це налякало її.
Віра віруючих і пропаганда релігійних вірувань була дуже небезпечним сигналом.
Це було не просто поклоніння вогню. Сюжет також був присвячений відродженню Вельзевула, Суверенного Короля Прожорливих бажань. Усе це дало Лейліну дуже погане передчуття.
Хоча Лейлін рідко цікавився релігією в його попередньому світі, він не помилявся. Звичайно, це було лише здогадкою, але він не знав, яким був справжній мир богів. Більшість стародавніх документів не торкалися цього.
Поява Міра Богов була початком падіння стародавнього світу Магів. Отже, кількість книжок, які пережили цю добу, була найменшою. Ось чому Лейлін ще не зібрав багато інформації про нього, незважаючи на його статус.
Хоч би яким поверховим було його мислення, він знав, що справжні боги у всесвіті були принаймні шість ранг і вище. Вони були істотами, які зрозуміли певну силу або закон, і така велика сила була тим, що Лейлін мав поклонятися.
Лейлін завжди жив під гаслом, що треба було брати відповідальність за свою силу. Так він і дожив досі. Він добре знав себе; ігри й змагання між богами і світом Маґів? Нехай про це піклуватимуться вищі особи. У всякому разі на центральному континенті було ще багато Монархів Свитання.
Відкидаючи щирі спроби міцного чоловіка переконати його залишитися, Лейлін пройшов через ворота і миттєво прибув у болото Фосфоресценції.
Блакитне світло спалахнуло, і фігура Лейліна прорвалася через величезні астральні ворота.
"Чуття телепортації на далекій відстані дійсно ...." Лейлін похитав головою і розсміявся. Простіровий тиск, який майже вбило його, коли він був 2-го рангу, було для нього прохолодним вітерцем, що не сильно впливало на нього.
« Ласкаво просимо додому, пане!» Зелений ельф, схожий на дух попередньої вежі, плескав крилами і літав над Лейліном.
Лейлін кивнув. И.И. Чіп зв’язався з ним, і він дізнався про всі останні події у вежі.
Великі астральні ворота за ним перестали видавати звук, і світло від синього полум’я над ними почало зникати.
Після того як світло повністю розвілося, астральні ворота повернулися до свого стану кам’яних воріт. Телепортація з Утренньої зорі вимагала одночасного зв’язку астральних воріт обох сторін. Очевидно, Лейлін поклав це завдання на вірний дух вежі.
« Ти добре спробував!» Лейлін кинув з похвалою.
"Для мене велика честь служити майстереві!" Дух вежі успадкував частковий інтелект І.І. Чіпа і мав крижаний вираз. У його голосі не було ніяких коливань.
За воротами було багато лабораторій і палітурних кімнат. Кілька жахливих адамантичних і міфічних маріонеток, навіть Асасинів Пустота, іноді з'являлися в кутку то тут, то там.
Потоки чорного повітря, здавалося, постійно текли по стінах з обох боків, приносячи із собою таємничий блиск і колір, заставляючи декоративні картини трохи змінюватися.
Це була внутрішня частина вежі Мага Лейлін. За його участь, а також фінансова допомога від клана Оукхерт була закінчена.
Крім того, інша сторона додала велику кількість астральних каменів і допомогла Лейліну побудувати власні астроальні ворота, з яких він тільки що вийшов.
Раптом, згадавши щось, Лейлін сказав духу вежі: « Скажи твоїй міс, що я повернувся і планую повечеряти з нею сьогодні ввечері".
"Як накажіть мені," дух вежі вклонився і швидко відступив.
Вечір, у залі вежі мага. Усюди були яскраві вогні та барвисті кольори. Кілька високорівніх Чорнокнижників служниць, яким пощастило потрапити в Башню Мага, були напружені, поки вони працювали, закладаючи довгий обід складним золотими та срібними приладами, свічками і тому подібне.
У той час як усі служниці нервували, Лейлін тримаючи руку Фреї, повільно увійшов.
"Ваша милість! Міледі! Кілька дівчат відразу поклонилися Лейліну і жінці, що поруч з ним.
Поруч з ним була, очевидно, Фрея із родини Змії Крові. Вона вийшла заміж за Лейліна кілька років тому і тепер була одягнена як знати. Вона виглядала дуже врівноваженою і мала вроджену шляхетність, хоча між її бровами мілина мало не засмутилася.
« Я знаю, про що ти турбуєшся...» Лейлін не міг її заспокоїти, зауваживши: « Але я думаю, що моя генеалогія може стати ще досконалішою або можливо перейти в набагато могутніше царство. Отже, мій родовід все ще не зрілий і діти, народжені від неї, стануть розчаруванням. Ніхто з нас не хоче цього бачити, чи не так?»
Після пояснення Лейліна, Фрея відчула себе краще, коли побачила усмішку навіть покоївки.
Лейлін посміхнувся. Його попередні слова були напівправдою.
Однак через руїни Алого півмісяця, а також розмови з деревом мудрості він тепер мав ідею про те, як вирішити питання своїх родоводів. Отже, він не квапився робити дітей.
Коли він перейде на вищий рівень, його нащадки напевно матимуть вищу стартову точку і потенціал. Це було б корисним для них обох, і навіть якщо Фрея була збентежена цим, Лейлін все ще наполягав.
« Добре!» Фрея піддалася губам і розсміялася, а потім змусила Лейліна сісти.
До того ж вона довіряла Лейліну в найглибшішу частину її серця, і зрештою це мало б вплинути на сім’ю Фельєра.
« Достаті, як там Паркер і Фейсал? І Снупі, чи була його поїздка до Саду демонів успішною? "
Лейлін розмовляв з Фрейєю, споживаючи делікатеси. У більшості випадків він ставив запитання, а Фрея відповідала.
Коли теплий обід закінчився, і поки Лейлін насолоджувався своїм чорним чаєм, Фрея нарешті запитала: « Лійлин... Як довго ти залишишся тут цього разу? "
Слід очікування спалахнув в її зіниці.
« Найвірніше, довше. Місії закінчені, і ще є кілька експериментів, які мені потрібно зробити в Башні Мага ... »
Ка-ча! * Цей втішливий момент тривав до його припинення. Коли з тіла Фреї пролунав звук розбитого скла, вираз її обличчя різко змінився.
« Це намисто Учителя, герцог Емма залишила мені. Внутри її душі! "
Фрея витягла платиновий намисто, в центрі якого був великий синій камінь. Криваве червоне полум’я показало себе, але здавалося, що воно всохло.
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv