Розділ 525 — Алі Руїни
Морське плем'я не було схоже на людське. Народжені посеред океану, їхні тіла походили з законів природи.
Тих, кого бачили люди, походили на них самих і мали всього кілька лусочок на своїх тілах. Однак люди бачили лише форму, яку морська раса використовувала для спілкування з людьми. Монстр, який стояв перед Лейліном на висоті 1000 метрів над рівнем моря, тепер бачив справжню форму морського племені.
Розкриваючи свою справжню форму, коливання енергії від тіла Сибеля різко збільшилося і вивільняло набагато більше жаху.
Але Лейлін лише посміхався, - "І. І. Чіп вирахували траєкторію променя світла!»
Очі Лейліна світилися синім світлом, адже І.І. Чіп направив більшість своїх ресурсів на виконання цього завдання.
[Накладаю модель противника. Обчислює траєкторії.
Сибель, перебуваючи у своїй справжній формі, дикий вил, а сила душі Утреної Зірки змішувалася з великою кількістю води і компресувала її в маленький шар розміром з сантиметр. Мерехтіння синім кольором, що перевершив будь - яку яскравість світла, відразу ж опинився перед Лейліном.
- Хороший обчислив! — засміявся Лейлін. Сила родоводів і сила душі сходили в його долоні, формуючи грізні енергетичні коливання. Незабаром він випустив світло, коли зіткнувся з синьою кулею.
Повітря гудел і тремтів, але не з’явилося вибухів чи тріщини просторового простору. Це викликало збентеження в мага морського племені.
*Шуа!* У цей момент синій енергетичний куль окутався багровим світлом і пронісся по горизонті як метеор.
Світло вигнувся, а в напрямку, куди полетів куля, з'явилося схоже на райдугу.
- Ду...Дуга Оакера! — З губ мага морського племені вирвався крик невірства.
Він підняв голову і побачив дивну сцену. Раптом у небі з’явилося велике сонце. І хоча на подвір’ї стояла ніч, він побачив яскраве злиття місяця і найяскравішої зірки Венери.
Засліплює, але нешкідливе світло утворює лінію, яка опустилася на землю.
*Грохот!* Повітря почав тремтіти. Здавалося, що інший простір стиснувся і опустився на навколишнє середовище, в результаті чого два потужних поля скотикнулися.
"Успіх!" - таємно радів Лейлін.
Використовуючи жахливі обчислювальні здібності І.І. Чіпа, він змішав силу ворога зі своєю власною і в результаті прискорив поява проходу до спадщини Алого півмісяця.
Спочатку він не планував так робити, але раптово отримав натхнення від справжніх форм ворожого мага. Він негайно скористався цим привілеєм.
Відкриття проходу, найбільш ймовірно, призведе до зміни впроваджених планів людини, яка стоїть за цим.
Чим більш хаотичною стане ситуація, тим більше користі від неї отримає Лейлін.
Це... це ... руїни Алого півмісяця! - Очі мага морського племені розширювалися все більше. Він бурмотів пошепки.
Хоча він знав, що руїни можуть з'явитися в одному із 30 можливих місць, він все ніяк не міг повірити, ніби вони з"являться прямо там, де був саме він.
Сибель вагався, поки спостерігав за все більш виразним зображенням, яке поступово формувало просторий прохід. Тим не менш, він все ж волів спочатку зв'язатися з іншими чарівниками та їхнім лідером, Магом Сиячого місяця.
Але коли він черпав силу, щоб привернути увагу до зв’язку, то був вражений.
Їх лідер, Маг Сіяючої Місяця все ще перебував у просторому розломі! Без сумніву, його повідомлення не могло дійти до нього. Навіть його товариші досі возилися з Чорнкнижками Ранньої Зірки. Ситуація була не дуже сприятливою, але до кого він міг звернутися за допомогою?
Коли Лейлін побачив, що його вороги злякаються, він посміхнувся і не виявляв жодних намірів продовжувати війну.
Хоча він був упевнений, що зможе вбити Сібель за допомогою таємного мистецтва ранкової Зірки, але знав, наскільки це коштуватиме надто багато часу. А зараз йому не вистачало часу.
Тому, наче відсуваючи завісу, руки Лейліна потяглися до просторої тріщини, і він без коливань увійшов всередину.
Коли Лейлін зник посеред просторової тріщини, Сібель стиснув зуби і передав повідомлення по таємному відбитку. Потім він пішов до просторової тріщини і зник всередині.
Тіла Магів Утренней Зірки могли впоратися з просторовими турбулентностями. Прості проходи, як-от телепортування прямо до кишенькового виміру, зазвичай мали особливу форму і могли використовуватися тільки з застосуванням сили.
- Що? Руїни вже з'явилися? Так скоро?
Ті чарівники обох сторін, природно, одночасно отримали інформацію. Вони були шоковані тим, що душа в захопленні від новин і якийсь час простоли один навпроти одного, а потім рушили в одному напрямку.
В цей момент посеред іншого просторового розлому.
Безмежні вихори та зорі заполонили атмосферу, наповнюючи її відчуттями неосяжності і сили.
Зараз тут відбулась битва, подібна до битви стародавнього світу. Величний золотий лев з трьома головами, які виривали вогонь, лід і блискавки раптово зупинились на місці.
Перед ним був маг у розкішній чорній мантії, а на його чолі виднілася дивна руна в формі місяця.
ти помилився у своїх розрахунках. Хоча ти можеш затримати мене, але виграє хтось інший.
Цей маг, звичайно, виявився нинішнім гладу Моління Юпітера, великий чарівник 5 рангу. Але зараз він стояв і з роздратуванням дивився на золотого триголового лева.
Ця дивна істота не була основним тілом Вейда, але одним з його найсильніших клонів. Він успадкував вроджену майстерність стародавнього клана, а його сила майже досягала 6 ранг. Навіть він не міг справлятися з цією істотою, і вона могла пригнічувати її.
— Це помилка з боку астрологів, але вона не вплине на початковий план! — Чоловік середнього віку чув крижані слова з боку середньої голови.
- Більше того, я відрізняюся від тебе. Я просто клон... - Триголовий лев досить підняв свої кігті.
- Чи може так вийти, що ти... — Вираз Маґа Сіяючого Місяця дуже змінився, і він намагався насильно прорватися крізь друк і піти.
- Намагаєшся піти? Невже ти думаєш, що це так легко? Стій! — Триголовий лев зревів і відкрив три пащі.
Страшна сила тяжіння, кой мала чорну діру, попрямувала в сторону Мага Сіячої Місяця. Навіть промені світла, які вирвалися від нього, не уникнули цієї долі і безжалісно кинулися в бік лева. Періодично лунали крики та обра́зи.
У більшості країн золотавий метеор пронісся по горизонту.
Усередині золотого метеору був маг з палаючим волоссям. Його тіло і обличчя, здавалося, повністю складалися з золота, від нього ви випромінювалася аура гідності.
Проте, здавалося, ніби він про щось думав.
Снаружи, біля руїн Алого півмісяця було сформовано дві групи Магів Утренней Зірки. Філіп і мисливець Болікс вже стояли тут. Після тривалої боротьби вони всі одночасно кинулися до простору.
Атмосфера раптово заспокоїлася і тільки глибокі провали на землі доводили, що тут нещодавно проходила битва між Магами Утреної Зірки.
Через надзвичайно потужне випромінювання область буде неплідною і втратить життя на довгий час. Посередині неї може виникнути низка явищ, які привертають істот з різних прошарків. Внаслідок цього може виникнути ще одна небезпечна область, яка в майбутньому стане відомою на центральному континенті.
*Свист!* Повітря затряслося, свідчуючи про появу ще однієї людини.
- Що сталося? Я вирахував час на основі записів предків. Чому воно змінилося? - Пробурмотів старий.
« Руїни Алого півмісяця спочатку могли виявитись можливістю для підняття нашої організації, але несподівано виникли такі складні проблеми...»
Старик почав бурмотіти про себе, — « Інформація почала поширюватися, привертаючи увагу темношкірих і Моління Юпітера. Вони навіть почали війну, а щоденник, в якому говорилося про час появи руїн, виявився безполезенним. Що ж сталося?»
Через Лейліна, старий, чия особистість залишалася невідомою, почав сумніватися у світовому розумінні.
Але з раннього віку його освіта та філософія дозволили старому швидко опам’ятатися.
« Незалежно від того, що мій предок був членом Алого півмісяця. Моя організація також є однією з гілок, які вспадковували частину вчення стародавньої організації Алого півмісяця. Ці руїни повинні належати нам!"
На обличчі старого тут же з'явився зловісний вираз, а з його очі повзався яскравий світло-зірковий світ.
Простір, навпаки, почав тремтіти, ніби щось відчув. Він також почав світитися яскравим світлом, що зливаються зі світлом старого. Поглинавши його, він занурив все навколишнє простір у тишу.
...
« Яка дивна структура!» - захоплювався Лейлін, склавши руки за спину і прогулюючись по просторому прохіднему світлі зоряного світла. Його тіло вкрилося алим світлом.
Усередині проходу було багато тріщин, які і викликали просторові турбулентності всередині. Але жодна з них не могла навіть похитнути Лейліна.
"З-за повної ізоляції цього регіону, я можу тільки чекати. Тільки тоді я зможу знайти прохід у цьому просторовому потоці...» - продовжував роздумувати Лейлін. « Таку складну структуру, а також просторово-роздільні закляття. Вони наздоганяють мене жах."
Рівень ранкової зірки, яку він тільки недавно досяг, вважався мінімальним проходним рівнем мага у стародавні часи. Його чекав довгий і довгу подорож, тому природно, він не вів себе марнославно або самовдоволено.
Навпаки, чим більше він дізнався про це, тим більше Лейлін розумів, що інформація у нього була надто малою. Він змирився.
Сила, яка створила такий просторий прохід була тією, яку він міг тільки шукати...
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv