Глава 516 - Гаргулія
- Я намагався привести тебе сюди. — Старик з любов’ю подивився на свого онука.
- У тебе найкращий талант у нашій сім'ї. Коли у тебе з'явиться високорівнева техніка медитації і магічний артефакт, твоє просування в 2 та 3 ранг лише питання часу. У тебе навіть з'явиться надія стати Магом Втрренней Зірки!
Старий настільки емоційно розповідав, що здавалося, він ось-ось виплюне піну з рота.
Поведінка старого просто змушувала Лейліна закочувати очі. Серед присутніх він мав найбільшу кваліфікацію, щоб розповідати про труднощі під час вступу в область Утренней Зірки, а старий просто ніс якийсь вигаданий марення.
Якщо б будь - який маг, що володіє високорівною технікою медитації та добрим талантом, міг стати Магом Утренней Зірки, то центральний континент не переповнив так багато чарівників 3 ранги на все життя застряючих на кристичній стадії, але так і тих, хто не отримав можливості прорватися далі.
Однак Лейлін не вважав, що вони неправильно культивували. Існувало так багато широких простір, і якби у їх предка дійсно мався спосіб безперервного прориву до області Ранньої Зірки, то обіцянки старого виявились б цілком можливими.
— Но... — внука старого ніби вагався і не вірив у його обіцянки. Якби не могила його предків і дідусь, який привів його сюди, він би негайно пішов.
— Пробуджую дух предка і почитаю його своєю кров'ю, щоб відкрити двері та потрапити в пекло...
Старець витягнув срібний кинджал і надрізав зап’ясті, капаючи своєю кров'ю на коріння. Він постійно щось бубнив, наче проводив весільну церемонію.
Коли старий розлив скрізь кров, хлопчик відступив назад через моторошну атмосферу в повітрі.
— Дедушка, дивись! — Раптом очі хлопчика зачурувались і, потягнувши старого за рукав, він закричав.
Проаналізувавши його погляд, він побачив, як свіжа кров просочується корінням і ґрунтом, ніби щойно пролив воду на губку.
— Не переживай. Це захисний механізм, встановлений нашою сім'єю. Тільки кров потомка в поєднанні з правильним заклинанням здатна відчинити двері ...
Старий повільно розповідав усе своєму онуку. Але Лейлін підозрював, що старий щось не так - "Блокання генеалогією! Знову блокування генеалогією! Чи може їхня сім’я бути сьомою чорношкірими? Від них не відчувається жодної енергії чорних, хоча...
Поглинавши кров старого, гігантські гілки почали розступатися і стовбур покривався червоним кольором.
*Ка-ча!* Раптово в середині стовбура виникла отвір і з'явився ведучий вниз прохід.
- Йди за мною. — Старик почав спускатися, а внук пішов за ним і міцно вхопився за рукав старого. Він здавався дуже наляканим.
Лейлін скривдився, але все ж пішов за ними.
Прохід був коротким, але вони не досягли гробниць.
Старий запалив олійну лампу посеред шляху. Перед очима Лейліна з’явилася під тьмяним світлом гробниця.
Ця підземна кімната виявилася дуже маленькою. По сторонах стояли гаргульї, наче охороняли щось.
Між двома горгульцями стояв кам’яний трун з дивними рунами на поверхні.
Зуби хлопчика почали стукати один об одного і він сильно потягнув дідуся за рукавом, — дідусь... нічого не виходить. Давай швидше підемо звідси. У мене погане передчуття...
Чого ти боїшся? — Старий з роздратуванням віддер рукав і виник потік повітря. Легкий вітерець подув і загасив полум'я, зануривши кімнату в темряву.
— Дивись уважно! - Голос старого став хриплим і переповненим емоціями, які він вже не міг приховувати, — Я запалю лампу, щоб ми змогли все побачити...
Хлопчик відкрив очі від подиву. Під темно-жовтим полум'ям він побачив безліч розписів. На фресках він побачив процес просування послушника до мага 1 ранга, який поступово рухається до трьох ранг.
Після цього відбулася легендарна битва. Маг на фресках, що є власником гробниці, наче отримав щось під час битви і став Маґом Утренней Зірки.
Очі хлопчика розширилися. Але нічого крім лускатого монстра, який бореться з його предком, він нічого не побачив.
- Це найбільш яскрава частина таємниці нашого предка. Вона проявляється тільки під світлом цієї лампи...
Навіть коли б хтось пройнявся чужою місцевістю, він не зміг би нічого знайти. Механізм активується і на нього напали.
Лейлін переховувався у тіні. Він дуже здивувався побаченим розписом на стіні. Він вже бачив цього намальованого монстра на іншій розписі, - « Ми знову зустрілися Вельзевул. Або ж я повинен назвати тебе Верховним Царем Прожорливості?
Голос Лейліна був тихим, але рішучим.
У стародавні часи, клон Верховного Царя Прожорливості спустився у світ Маґів, в результаті чого загинуло дуже багато людей. Зрештою його вбили, а тіло розділили на багато частин.
Одна з частин потрапила в руки організації Зибучих Песків, що була причиною трагедії сім'ї Парбл, коли її отримав Робін.
Напевно, господар гробниці колись брав участь у тій великій битві і йому пощастило отримати один з відбитків череволюгодії.
« Тоді зрозуміло, як цей чоловік досяг Ранньої Зірки. Він переміг його". — Лейлін погладив підборіддя, — сказав він: « Якщо ви маєте силу черевородугодію, яка пробуджує духовну силу, то вам вдасться досягти ранкової зорі! »
У нього вже був такий відбиток в руках, і він готувався використовувати його для вступу до області Ранньої Зірки. Однак він вже прорвав бар’єр і не потребував його підтримки. У будь-якому випадку Лейлін не хотів мати жодних зв'язків з Вельзевулом.
Ця істота, мабуть, була на рівні семи рангів або вище. Існування могло просто пальцем розчавити нинішнього Лейліна. Очевидно, Лейлін не хотів мати з ним нічого спільного. Навіть, якщо щось подібне до Вельзевулу виявиться біля його ніг, він не хотів би нічого з ним робити.
— На основі записів предка, його техніки медитації та скарбів, які можуть допомогти тобі прорватися, знаходяться всередині гробниці...
Очі старого пронизливо мерехтіли, коли він підходив до могили.
Механізм активувався і почувся скрипуючі звуки, а очі горгульів похитнулись червоним світлом.
Золотий шар світла раптом оточив тіло мага, коли кігті горгулей полетіли до його обличчя.
Невір’я вилилось на обличчя старого, — адже я його нащадок і дотримувався вказівок, так чому мене атакують?
В* Гаргульї залишалися німими. Обидві відразу випустили пронизливий звук, але коли вони досягли вуха хлопчика, той знепритомнів.
— Блу! « Очі старого чоловіка відразу почервоніли, а руки його перетворилися на дикі.
Він схопив одну з горгулей і розірвав її на дві частини. Величезна кількість каміння розлетілася по цілому світі, але світло в очах горгульї не згасло. Вона почала випромінюватися сильною енергією.
- Хочеш самознищитися? — Світло спалахнуло в очах старого, і він кинувся вперед. Товстий шар світла сформував щось на зразок списа в його руці.
Один з його кігтеїв прослизнув крізь тіло горгульї, наче ніж у киплячу олію. Рухом руки він проколов механічне серце горгульї.
Втративши ядро сил, горгулья втратила свою силу і поступово зникла, змушуючи її повністю застигти.
— Блу! Блу! Прокинься! — Старик простяг руку. Зелене сяйво, сповнене життєвою силою, потекло в тіло хлопчика.
Через кілька хвилин хлопець прийшов до тями.
- Це, мабуть, не могила предка. А місце в якому запечатано щось жахливе. Інакше навіщо тут бути такої охорони? - Хлопчик, прокинувшись, вперше попередив свого дідуся.
— Я не хочу йти звідси з пустими руками! — Очі старого почервоніли, і він вперто заявив, - можливо ці дві горгульї були випробуванням предка або жарти молодого покоління...
Але він навіть так не вірив у те, що щойно сказав.
Але його наполегливість і крик душі спонукували його відкрити труну й отримати прихований всередині предмет.
— Я тільки погляну, я обішаю! Після цього ми задрукуємо цю річ і відразу ж підемо! — Старик підійшов і відсунув кришку кам’яного труну, розкриваючи внутрішнє середовище.
Вираз Лейлін відразу змінився.
У труні дійсно були останки мага. Його тіло виявилося досить худим, і до цих пір у нього залишилося волосся й брови. Він здавався живим, а Аура Утренней Зірки хлинула з його тіла.
Його очі все ще були щільно закриті, але його риси обличчя відображали непохитну рішучість і силу. Він тримав руки на грудях, наче щось стримував.
Він відразу знайшов кам’яну руну. Хоча вона і відрізнялася від тієї, якою була в його руках, але безсумнівно маг тримав у руці ще один відбиток черевородного зілля!
- Я казав тобі, що тут є скарб! — Здавалося, що Старий був у жалюгідному стані. Він виглядав захопленим, наче його тіло щось контролювало. Він пішов вперед і простягнув руку.
— Дедушка! — У момент, коли його пальці вже збиралися доторкнутися руни, крик хлопчика привів його в відчуття.
- Що сталося? Чому я тут? — Старик був вражений, але тут сталася дивна подія.
З воплем, який здавалося виходив прямо з пекла, з могили з'явилося кілька тіньових рук . Ніті чорного газу кинулися до грудей старого.
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv