Глава 447 — Рука Месті
У минулому Робін був дуже популярним учнем Гілберта. Він був дуже терпеливим, терплячим і міг змусити інших почуватися комфортно в його присутності. Тому він міг зайняти позицію в клані, яка трохи схожа на спостерігача.
З того часу, як він досяг Кристольної стадії, він змінився. Його темперамент охолонув, а він клонувався весь день без справи. Озираючись назад, Лейлін не міг сумувати.
Лейлін увійшов на віллу і зустрівся у кабінеті з наставником Гілбертом.
Обличчя Гілберта ні краплі не змінилося, а він як і раніше випромінював ту ж мудрість, що й в той раз, коли Лейлін вперше побачив його. З усіма цими поєднаннями, а також з його блискучою і гладкою головою Гілберт виглядав трохи лукавим та жахливим.
Однак у очах Лейліна Гілберт залишався холодним вчителем, який докладав великих зусиль для його навчання. Тому він шанобливо вклонився старому і розповів йому про причину його прибуття.
Було б добре подорожувати. — Проніс Гілберт, приклавшись до напоєм і обблокувавшися на спинку дивана. Лейлін іноді помічав дивних маленьких істот у напоєнні, схожих на русалок.
— Через багато століть, я впевнений, що Сіріл вже давно забув про вас. Навіть ті, хто ховається від його правосуддя, не настільки важливі для нього персони. Тобі дійсно варто піти в зовнішній світ.
— Но... — Гилберт раптом замовк.
- Якщо наставнику щось потрібно, не вагайтеся питати! — Лейлін відчув збудження, знаючи, що Гілберт може знайти для нього якесь завдання.
— Якщо ти йдеш, то чому б тобі не зайнятися цим? « Гілберт кинув Лейліну сувій, — говориться в газеті. — Чорнкнижники клана Уророса повинні періодично виконувати завдання для клану як форму вкладу. Навіть, незважаючи на той факт, що ти мій учень, ти не можеш просто так прохолоджуватися. Доки ти будеш подорожувати, тобі потрібно виконати моє завдання.
— Да, наставник. — Лейлін слухняно вклонився і вийшов з його кабінету.
Вийшовши з вілли, він розгорнув сувій.
[Обнаружений інтерфейс даних з духовною силою, прийняти?] відразу ж спалахнуло повідомлення І. І. Чіпа перед очима Лейліна.
« Так!» Дотримуючись наказу, в його голову відразу ж потекла ланцюг повідомлення, які закарбувалися у його пам'яті, щоб він не міг так легко їх забути.
Він наказав мені знищити когось, тому полум'я на подушечках його пальців з’явилося. Тим не менш, він стояв з похмурим виглядом.
Завдання було дуже простим, він повинен був піти і знищити базу людей, що бунтували проти клану Уророс.
Незважаючи на те, що клан був панівний у цій місцевості, то вони знищили багато впливових людей, навіть звичайних, коли оселилися в цьому місці.
Ті, хто виживав у цих кланах, були глибоко ненавидіти клана Уророс. Крім того, вони стикалися з величезними заворушеннями. Усе це призвело до зростання кількості протизалежних ним організацій.
Незважаючи на те, що такі організації могли залишатися слабкими і серед них не було жодного Мага Утренней Зірки, вони дуже добре ховали себе.
Але, як тільки їх знайшли, вони вже не могли уникнути долі й винищувались.
Гілберт доручив Лейліну просте завдання — знищити недавно знайдену базу таких людей.
« Та це ж брудна робота!» зітхнув Лейлін, але він знав, що не міг цього уникнути. Приєднавшись до клани Уророс, він знав, що зобов'язаний дещо робити для отримання довіри від організації. Крім того, використовуючи такий тиск, вони могли залучити нових чорнокнижників до війни.
Фактично, одним із привілеїв від заснування учня Гілберта було те, що йому видали такі прості завдання.
« Можна виконувати завдання — ліс Дору, який веде до Лазурної гори. Я подбаю про них по дорозі, а потім відправлюся на аукціон". Вирішив про себе Лейлін.
Весна з’їжджала сміття, утворюючи безладну та хаотичну атмосферу. Час від часу по вулицях проходив тварин, як - от корів і коней.
Сильний запах з’явився на дорогах від підземних вод.
У містах часто траплялися простолюдини.
Просування магів не вплинуло на світ смертних. Єдиною зміною цієї події було те, що вони могли тимчасово заробити достатньо грошей для того, щоб прогодувати свої сім’ї.
Лейлін прогулювався вулицями. Як тільки він прийняв це завдання, він без вагання залишив штаб-квартиру і попрямував до місця свого призначення.
Заклинання презирства, аура Лейліна тепер дорівнювало магу 1 або 2 ранга.
Незважаючи на те, що Гілберт згадав про Сирілу вже забув про нього, Лейлін таки виявляв обережність.
Врешті-решт, підчинені Сиріла були магами на Кристальної стадії, які до цих пір могли стежити за ним. Лейліну варто було трохи підготуватися.
Він постукав у двері, щоб побачити номер будинку, який виглядав як звичайний трактир.
*Стук! Стук!*
Приблизно через 10 секунд з-за дверей пролунав нетерплячий голос.
- Хто це? Ми сьогодні закриті!
— Я прийшов зустрітися з Танасі, глибоко і низько відповів Лейлін.
- Ти хочеш зустрітися з босом? Чого ти хочеш? — Двері відкрив золотий мускулистий чоловік і обережно подивився на Лейліна.
Однак Лейлін відчув лише слабкі енергетичні хвилі, зазначаючи про себе, що чоловік був просто послушником.
— Гляньте, Лейлін злегка усміхнувся і дістав маленьку значку.
Стародавній символ, на якому чорна змія поїдала свій власний хвіст, дуже контрастував з золотим фоном.
Але оскільки чоловік був послушником, він природно визнав символ клану Уророс.
Як і очікувалося, очі чоловіка розширилися й він почав тепліше ставитись до Лейліна.
— Я піду и спрошу... - Цього разу чоловік зреагував досить швидко і через хвилину він привів чоловіка зі світло-коричневим волоссям, але з набагато меншим тілом.
Лейліну стало очевидно, що цей чоловік мав силу лише мага 2 ранги.
Перед ним стояли чорнокнижники з найнижчим статусом у клані Уророс. Через те, що їх власні здібності не блищали, а їхні сім'ї були в занепаді, вони могли тільки таємно виконувати завдання і поступово віддавати кредит, сподіваючись, щоб одного разу в їх
Сім'я народиться геній або навіть, що одного дня вони зможуть повернутися в головну штаб-квартиру.
— Милорд! — Просто пройшовши поглядом, Танасі впізнав Лейліна. Ауру чорнокнижників ніяк не можна було підробити. Темне й страшне відчуття, що затулило його серце, глибоко закарбувалося в пам’яті Танаші.
"Така концентрована лінія, схоже, якась особлива..." подумав про себе Танасі і шанобливо вклонився, — Мілорд, мене звуть Тандаші!
— Я зрозумів, — кивнув Лейлін усередину трактир.
Проходячи повз прилавку, він підійшов до дверей, що ведуть до підземної кімнати.
- Розкажи мені все, що ти дізнався і не приховуй від мене нічого... — Лейлін зняв плащ і ненавмисне продовжував виводити грандіозну аура кожним своїм рухом, що спонукало Танасі ставитися до нього з великою повагою.
Коли Танасі побачив символ, який був представлений Лейліном, він не наважувався приховати правду і відразу повідомив про все Лейліну. Це сталося три дні тому. У той час я був поблизу...
Багато днів потому, посеред похмурого темного лісу.
Чирикання цикади глушило розмову між двома магами.
Це і був ліс Дорой, великий доісторичний ліс, де Танасі знайшов ворожий табір.
- Ти впевнений, що це тут? — запитав у нього Лейлін. Нині Лейлін носив чорний плащ з золотим обводом. За іронією долі, його скромний одяг, а також струнка фігура та спокійний темперамент його родоводів змусили думати, ніби його тут не було.
« Так, мілорде, — тепер Танасі лише поважав Лейліна.
Лейлін, член королівських чернеток, мав високе становище і міг контролювати життя та смерть усіх вигнанців.
— Через кілька місяців розслідувань ми врешті дізналися, що Рука Месті ховалася тут!
— Очевидно, що тут є приховані форми заклинань і я помітив сліди інших чорношкірих людей.
- Ці виродки можуть ховатися! Мілорд, будьте впевнені, мої підчинені вже оточили їх. Як тільки мілорд дасть наказ, ми прорвемо їх формування разом з людьми наведені вами! — Наповнений упевненістю Танасі вдарив себе в груди.
Танасі відчував, що відправлений штаб-квартира Лейлін, мав тільки ауру мага 1 або 2 ранга, і також що він люб'язно віднісся до них. Тому Лейлін вважав, що не був надто сильним. Але оскільки він уже виконав своє завдання, інші люди могли поповнювати цю жахливу слабкість.
Заради чорнокнижника з королівським родоводом, хіба його сім'я не пошле багато людей, щоб ті захищали його, хоч би куди він пішов?
- Хто сказав, що я привів людей? — Лейлін повернувся і запитав Танасі.
— Ни...никого? — Танаші хотів посміятися, але не міг. У цьому таборі є Торам з Рук Месті. Окрім свого лідера, вона є найсильнішою в організації і два століття тому просунулася до водної стадії...
— Оу, значить Торам — найсприятливіша серед них усіх? Досить хороший шанс! — Лейлін плескнув у долоні, переглядаючи підказку від І.І. Чипа.
[Розробка заклинання 3 ранга завершено. Кількість спроб моделювання: 42912. Кількість помилок: 0].
« Схоже, що я можу перевірити це заклинання прямо на місці», пробурмотів про себе Лейлін.
Один із планів Лейліна, щоб створити грізне закляття 3 ранги, здійснився тільки завдяки тому, що він інтенсивно використовував обчислювальні здібності І.І.Чипа. Той налаштовував закляття саме під Лейліна і щойно закінчив з його симуляцією.
Крім того, найсильніший маг у таборі Рук Месті міг бути ідеальним ворогом, на якому він міг спробувати нове заклинання.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv