Розділ 425 — Екологічні сади
Лейлін заглянув у раніше записаний І.І. Чипом інформацію.
Три держави вже довгий час ходили навколо да близько, але без сумніву, отримали декілька корисних речей.
Як видно з інформації Домініка, всередині замок Зибучих Песків був набагато більше, ніж виглядав зовні. По суті, він був величезним лабіринтом.
Багато кімнат зовні були першим шаром захисту.
Якщо вони вчасно не підуть, сторонні просто блукають по різних кімнатах і потрапляють у пастку смерті.
Яскравим знаком другого шару захисту був ілюзорний коридор, в якому зараз опинився Лейлін.
Лейлін, використовуючи тьмяне освітлення, оглядав його прикраси в коридорі.
Дві стіни, в основному, покриті білим кольором і деякими дивними візерунками квітів та рослин, але Лейлін не побачив жодного портрета людини. Червоний килим простягався по всьому коридору, але на ньому не було жодного сліду пилюки.
Лейлін торкнувся свого підборіддя, « у цьому стилі відчувається давня епоха. Схоже, я опинився посеред однієї з експериментальних ділянок Зибучі Песків."
Сили сучасних магів не могли зрівнятися з такими давніми чарівниками. Лейлін навіть підозрював, що Магі Утреней чи вищих рангів брали участь у будівництві цього місця.
Оскільки він зараз досяг тільки рівня чорнокнижника 3 ранги, то будь - яка помилка могла коштувати йому життя!
Лейлін пильно стежив за олійними картинами в коридорі і почав просуватися вперед у неквапливому темпі.
На стінах почали рухатись кольорові візерунки. Вони почали рости, прорости і в’янути.
« Ми чули чутки, що ілюзорний коридор може активуватись тільки під час особливого темпу ходьби. У ньому живе дивна сила, яка може відправити людину в будь-яке місце, куди б вона не хотіла йти."
Лейлін згадав про цей уривок з якоїсь книжки, а також коротеньку розповідь в кінці: « Якщо будь-який крок виявиться помилковим, то ілюзорний коридор перетвориться на небезпечну для життя пастку та заманить у неї тіло і душу порушника».
Завдяки колосальній кількості жертв з боку магів, які могли спокійно скористатися Лейлін та іншими чарівниками, було виявлено визначний темп ходьби.
— Чого саме я хочу?
Поки Лейлін прогулювався по коридору, то постійно запитував себе. Унікальна особливість коридору полягала в тому, що до тих пір, поки людина всім серцем не захоче чогось, то вона ніколи не зможе дістатися до цієї речі і вибратися з тунелю.
З часом цей механізм активується.
« Безсмертя, сила і все розпливчасте, що перевершує можливості йлюзорного коридору. Я можу назвати тільки місце, з яким він зможе зв'язатися".
Лейлін пробурмотів про себе, « балакати про волосся Ламії надто ризиковано. Якщо такого матеріалу не існує, то ілюзорний коридор відразу сприймає мене як порушника".
Цей тест проходив кожен, що виявився в цьому коридорі. Справжній власник замку, безсумнівно знав, що знаходиться в його володіннях.
Телепортація коридору може працювати тільки в межах замку. У той момент, коли Лейлін запам'ятовує область, не відповідну внутрішню структуру замку, його не просто перенесуть, а також активують захисні заклинання.
Однак Лейлін не хотів відмовитися від волосся Ламії.
« Я хочу... попасти в місце, яке може допомогти мені побачити мій родовід!» Через деякий час Лейлін зважився і постійно повторював цю думку у своїй голові.
У визначений момент коридор ніби стиснувся, а швидкість руху квіткових візерунків на стіні збільшилася. Через кілька секунд Лейлін прослизнув, і в кінці коридору поступово збільшувалось світло.
— Вперед! — Стихнувши зуби, Лейлін попрямував вперед.
Блоп! * Під час телепортації у нього запаморочення.
Він пірнув головою і озирнувся навколо.
- Де я...?
Він опинився у великій лабораторії. Він міг бачити, що рослини стояли за склом і безліч скляних судин та експериментальних апаратів.
— Хехе, лабораторія. Моя удача посміхнулась мені. Вона знайде щось, що дозволить мені побачити мій родовід.
Лейлін протяжно зітхнув і згадав деякі чутки стосовно Зибучих Песків. Оскільки члени організації складали чернетки з різними родоводи, вони повинні були дуже цікавитися цією сферою. Лейлін був упевнений, що з легкістю знайде те, як можна дозріти його генеалогією.
Лейлін підійшов до металевого столу і витягнув першу скриньку. Він був вкритий брудом, але всередині були товсті пергаментні сувої, які описували результати експериментів. Звичайно все писалося на мові Байрона.
Лейлін відкривав інші ящики, і їх вміст виявилося приблизно таким же. В основному містилися дані про експерименти. Всі ящики були майже заповнені такими документами.
« Хоча існує стільки даних, але як шкода, що немає інформації про рецепти та основні дані. Я не можу взагалі передбачити процедуру експерименту.
Лейлін шкодував про це, але зберіг усі результати експериментів в базі даних І.І. Чипа.
Навіть якщо ці дані в основному ні з чим не були пов'язані, вони як і раніше представляли деяку цінність. Хто знає, можливо серед цих пергаментів є кілька з яких він зможе повторити експеримент.
Крім того, після багатьох поступів і покращення своїх здібностей І.І. Чіпу вимагало дуже мало часу, щоб щось записати.
Все, що зберігалося всередині лабораторії було в порядку, наче після від'їзду Чернетки не залишали по собі нічого.
Після того як Лейлін записав інформацію, він звернув увагу на екологічний сад за межами величезної скляної стіни.
Великі листочки, що нагадують долоні, заполонили небо. Сонячне світло мало дістало коріння цих рослин.
Все виглядало так, ніби Лейлін опинився посеред лісу.
Однак, маючи досвід перебування у сутінцій зоні, Лейлін визначив природу цього світла. Це сонячне світло не було природним, але штучним симбіозом тепла і світла. Хоча він мав такий вплив, проте не міг жити в гармонії з природою.
« Це місце, мабуть, запустіло тисячі років тому. Дозволивши цьому саду досягнути такого балансу, той хто створив таку досконалу систему, напевно мав вражаючі вміння." зітхнув про себе Лейлін і торкнувся скла.
[Спеціально інтенсивне скло. Склепіння твердості: 3!] попередив Лейліна І.І. Чіп.
Твердість 3 рівня означала, що звичайні чорнокнижники трьох ранг не зможуть зламати таке скло. Коли Лейлін побачив інформацію, очі засяяли.
« Схоже, що це місце використовувалося для змісту могутніх істот». У руках Лейліна з’явилася величезна вогняна куля, яка забруднювала навіть повітря довкола і прошила порожнечу.
- Вибуховий Огнений Шар!
Велетенський вогонь зіштовхнувся з поверхнею скла, а засліплюючий світло і палаючий тепло впливало на все довкола. Навіть сам Лейлін мусив закрити очі.
Коли він знову відкрив їх, то побачив, що скло прогнулося, але не дуже сильно. Стіна все ще залишалася міцною.
— Як і очікувалось, щоб матеріал складався з трьох рівнів твердості, — зітхнув Лейлін. Він міг одразу сказати, скільки енергії могло витримати таке скло.
Спираючись на власну силу атаки, йому довелося використовувати не менше десяти таких заклинань, перш ніж він би повністю зруйнував цю скляну стіну.
"А що якщо?" раптом подумав він, погладячи підборіддя. Записував інформацію, він також виявив заклинання, активація якого могла служити ключем для входу в сад. Раніше він атакував цю скляну стіну і хотів перевірити, наскільки сильна ця лабораторія.
« Схоже, тут було не більше трьох істот, тому там не дуже небезпечно" (Лелін тепер був абсолютно впевнений. Інакше маги не ставили б такого простого захисту. Навіть якщо все ще існували не активовані закляття, істоти таки володіли силою приблизно 3 ранги.
Він швидко підійшов до інструмента, схожого на диск. Швидко оглянувши його, він помітив паз і помістив у нього магічний кристал.
Після цього Лейлін поклав обидві руки на диск, а від його ладану промені світла поширилися по всьому диска. Він крикнув, — Активація!
*Треск! Треск!* Вся скляна стінка затряслася. З неї потрапляло багато пилу.
*Грохот!* Оскільки диск не активувався досить довго, механізм здавалося, закрипел. Щось загреміло - у скляній стіні з'явилася двері.
На склі з’явилися тріщини, а через щілину на Лейліна подув свіжий вітерець.
У мить оку, Лейлін відчув, як кожна клітина в його тілі почала танцювати з радості, а кров Гігантської Кемоінської Змії почала циркулювати.
« Я не помічав цього раніше, але коріння кожної рослини у цьому садку сягає давніх часів. Крім того, вони в кілька разів більші за сучасні рослини...
Лейлін вийшов з лабораторії і озирнувся назад. Лабораторія походила на велике біле яйце, засноване на товстій кам’яній основі. Все навколо нагадувало звичайний ліс.
« З такими очевидними рисами давньої епохи і з урахуванням того, наскільки моя кров оживилася, це місце є відмінною копією цього періоду!» вирішив всередині себе Лейлін.
Хоча, можливо, у ті часи ця інформація вважалася нормальною, вона мала велику цінність... Вираз обличчя Лейліна став обурений, і він наказав: « І.І. Чіп, проказуй параметри навколишнього середовища і тримай їх!"
[Задача поставлена, починаю сканування. Записувати параметри атмосфери...
И.И. Чіп старанно виконував вказівки Лейліна, постійно передаючи йому нові дані.
Віддавши вказівки, Лейлін попрямував вздовж величезного кореня рослини з мечом Метеора в руці.
Наприкінці кореня він помітив ясну лозу, а на листку розміром з камінь побачив кілька слідів від укусу.
« Етим харчувався тварина», Лейлін підійшов і уважно оглянув листок, « Похоже, що істота всеїдна, бо такими зубами зазвичай розривають тіло! » Рослини швидко відновлюються, тому більшість слідів просто стерлося.
"Вони ростуть так швидко, що пояснює як ця лабораторія працювала." Лейлін почухав свій підборіддя і спустився на землю. Під корінням рослини лежав зілля, від якого походив сильний смердючий запах.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv