Глава 422 — Дитина Сонця
- І що тепер? Ми погонімося за ними?
Коли лідер Варварських Ведмедів дізнався про це, то вже повернувся до свого початкового стану.
— Або ж ми можемо просто знищити вхід в вимірювання, — запропонував один з варварських ведмедів із золотим хутром.
— Ты идиот? Недобре знищувати вхід в таке хороше вимірювання. Ніхто не піде на це! — Інший Варварський Ведмідь похитав головою і продовжив, а також вони зможуть вийти через інші тріщини з того виміру. Цей план марний.
Шаман Варварських Ведмедів, який лежить на землі, був холодний і обнажений великим прапором на спині.
— Ладно! Ладно! Оскільки ми тепер союзники, то нам варто обговорити, як ми поступимо з нашими ворогами, - вимовив маг людей, коли вставав між воїном і шаманом варварських ведмедів.
— Що ще ми можемо зробити? Ми ж не хочемо, щоб наші вороги бездумно грабували ресурси з нашого виміру? Ми повинні відправити туди перехоплювачів! Але ти бачив їхню силу, а ми не можемо відправити туди кого потрапило, інакше наш загін просто опиниться в руках мами смерті! — Раптом очі Варварського Медель спалахнули від безпорадності.
- Тоді нам доведеться відправити за ними магів на водній і критиці! У гіршому випадку, ми просто відмовимося від наших таборів. Спершу нам усім варто розмістити своїх людей у цьому місці, - запропонував лідер.
- Раз ти так думаєш... - Воїн і шаман варварських ведмедів переглянулися, кивнули, але воїн вів, — тоді ми урегулюємо це питання та негайно пошкодуємо сигнали.
...
— Це і є той самий вимір, що й Клан Зибучі Пески в давнину? — Він запитував Лейлін, стоячи посеред густої рівнини, де час від часу проносився щільний туман.
Лейлін глянув на дані, зібрані І.І. Чіпом і кивнув головою, « згідно з даними, концентрація енергетичних частинок у цьому місці майже така ж сама, як і в зовнішньому світі. Більше нічого не впливає на силу заклинань!»
Під час війни біля берегів річки, Лейлін та інші чорношкірі не могли користуватися всією своєю силою через відсутність енергетичних частинок у повітрі. Але тут все було по-іншому.
Звичайно, завжди існувало дві сторони монети. З такою концентрацією енергетичних частинок магі також позбулися своїх обмежень, тому вони теж могли використовувати свої найсильніші заклинання.
З спалахом срібного кольору з'явився Робін. Він озирнувся і з захопленням виніс, — чудово! Це Пурпурні Рівнини, ми знаходимося подалі від основних будівель магів!
- Куди ви збираєтеся піти? Якщо кожен з нас має різні цілі, то нам слід розійтися в різних напрямках! — Робін запитав у Лейліна і Кеші.
Звісно. Я хочу піти і побачити серце будівель магів! — З подивом відповів Лейлін. Волосся Ламії, мабуть, буде в центрі усього вимірювання, навіщо йому відправлятись у інші виміри?
- Я теж! — вигукнула Кеша. У кожному вимірі були свої власні правила, але всередині них містилося величезна кількість ресурсів. Крім того, всередині них було безліч магічних руїн, усередині яких обов'язково повинні були знаходити комори та лабораторії, що робило з них дуже бажані місця.
— Тоді ладно. Ми разом вирушаємо до руїн центрального континенту, потім розділимося і направимося за своїми цілями! — Кивнув Робін і продовжив, — в будь-якому випадку, руїни настільки великі, що я не можу напевно сказати, як ми зможемо...
Тут повинні були ще бути маги з інших трьох фракцій, інші істоти, які раніше жили всередині цього вимірювання, не кажучи вже про можливу армію, що їх переслідували. Для безпеки вони повинні були пересуватися однією групою, щоб уникнути проблем.
Щоб не витрачати час, Робін відразу ж оголосив про початок їхньої місії.
Хоча вони втратили двох осіб, десять інших вистрілили зі своїх крячків полих світил.
Бa-бах!* Зеленокожий варварський маг впав на землю без світла в очах. У його лобі зяла жахлива діра, а будь-хто поруч стоячим міг би побачити вміст його черепа.
Цей зелень'яжий варварський маг по суті мав силу двох ранг. Але оскільки тепер мозок людини розпадається, а він ще не заклав насіння клона, то просто повільно помирав.
Коли його тіло сіпалося, полум’я життя в нього поволі згасло.
Кеша, що стояла поряд з ним, дістала золотий хусток і очистила руки від залишків мозку.
— Я вже вигадувала фрагменти його пам'яті. Цей зеленьий варварський маг прийшов сюди, щоб зібрати матеріали і зелений. Судячи з фрагментів його пам’яті, ми не дуже відхилилися від нашого маршруту і майже досягли центру вимірювання — руїн Зибудячих Песків! — Вона пояснила решті темношкірих.
На їхніх обличчях захвилювалася радість після почутого.
Вони витратили близько двох днів, щоб дістатися сюди. Весь цей час вони не тільки зустрічали членів трьох фракцій, але й скидали з хвоста магів на водній стадії духовної сили, які хочуть прикінчити всіх темношкірих.
Той загін, під керівництвом мага на Кристальної стадії, переслідував їх групу, не ховаючись.
— Йдемо туди якомога швидше, знайдіть те, що вам потрібно і швидко йдіть! Наші пастки не зможуть довго їх контролювати!
Вираз Робіна зблідло. Маленькі загони тільки перешкоджали їм і не дозволяли навіть спокійно відпочити, не кажучи вже про те, щоб знайти хоч які-небудь ресурси.
Навіть якщо пастка і активується, з вражаючими навичками Лейліна та успішним обмеженням магів 3 ранги, вона не тривала надто довго.
Вони завжди знали, де вони живуть.
Їхня кінцева мета була в руїнах, залишених після себе клан Зибучі Пески. Лейлін і його група не намагалися приховати цей факт, точніше не могли.
Спекотне, яскраве сонце світлячи в небі все що досягало його світла.
Хоча воно було всього лиш проекцією сонця з іншого світу, але страшні теплові хвилі все ще випромінювалися від нього.
Лейлін обгорнув голову білою тканиною і стояв посеред пустелі. Наскільки він міг бачити, його оточував тільки жовтий пісок. Він не бачив ні одного кактуса, ні інших рослин і тварин. Він ніби опинився посеред пустелі смерті.
« Хоч це й пустиня, але атмосфера та навколишнє середовище не відповідають нормам»
Лейлін зачерпнув кілька піску, а жар від цента розрісся. « Температура була приблизно на 100 градусів. Забудемо про тварин і рослини, навіть послушники або маги 1 ранга не зможуть довго жити в такому місці.
Він відкрив долоню і дозволив гарячому піску обсипатися на землю крізь пальці, а « Крамі того, ландшафт виділяється особливою атмосферу. Ніби я є посеред якоїсь форми життя!»
- Ти теж це помітив? — запитав Лейліна, який підійшов до нього Робін.
— Ммм. Очевидно, тут колись жила якась істота і її особливість була в жарі полум'яному - впевнено кивнув Лейлін.
Крупномаштабні екологічні зміни, такі як ті, що зараз знаходяться серед них, підсвідомо створювались стародавніми формами життя. Вони жахались тих, які могли створити Маґі Свитряної Зарі.
- Я чув, що в організації Зибучих Пісок був відомий чорнокнижник, який щасливо повернувся до своїх предків і став Ребеном Сонця.
Робін оглянув широку пустелю і з сумом зітхнув, — ми не можемо знати точно, але якщо ця дитина Сонця одного разу бував тут і використовував свою силу...
"Дивокрай Сонце!" вираз обличчя Лейлін змінилася, коли він переглядав базу даних І.І. Чіпа.
Їм не було простої стародавньої істоти. Навіть у вакуумі його полум’я могло горіти, а час ніяк не впливав на нього. Навіть у деяких малих світах сонце не було справжньою нерухомою і палаючою зіркою, але насправді воно виросло дітям Сонця.
У тому випадку, коли дитина Сонця залишала певний світ, останній занурився в пучину катастрофи.
— Розслабся, навіть якщо дитина Сонця стала сильнішою від сили Маґів Свічної Зарі і була неосвіченою людиною 7 ранг.
Робін, схоже, був упевнений у своїх словах, тому Лейлін просто погодився з ним.
Хоча стародавні маги мали величезну силу, їхні вороги також знали правила виживання. І завдяки цим правилам навіть вбивали деяких магів.
Коли маг падав під час війни, він уже не міг вижити. Навіть якщо маги і клонували свої тіла, це було марно, бо друге тіло відразу вмирало.
Навіть коли б дитина Сонця стала сильнішою від сили Магів Утренней Зірки, це було б жахливо, якби її використовували і він загинув під час війни.
« Все йде по своєму. Навіть щось таке потужне, як сонце, не може уникнути долі і померти. Зітхнув Лейлін.
"Значить, все-таки невизначено, чи може маг 9 рангу досягти безсмертя?" - це було вершина прагнення Лейліну до вічного життя!
Навіть якщо він досягне рівня дев'яти ранг і зрозуміє, що не став безсмертним, то все одно без найменшого вагання продовжив би свій шлях, шукаючи будь-яку надію та використовуючи кожну можливість!
Очі Лейліна загорілися бажанням, але він поспішно забрав його.
— Ми прибули! — крикнув Робин.
— Хм? Давайте поглянемо! — Робін і Лейлін переглянулися та попрямували вперед.
Піднявшись на піщану дюну, вони побачили величезний давній замок серед пустелі. То були теплі хвилі, які викликали в людей враження, ніби цей замок був оазисом — сцену їхніх мрій. Але їм відкривалася лише невелика частина замку і вони не могли чітко оцінити розміри цілого будинку.
- Ми прийшли! Я бачу сліди магів — Замок Зибучих Песків! — голосно сміявся Робін.
Поблизу стародавнього замку працювало кілька людей, які будували перехідні конструкції. Варварські Ведмеді, Зеленоокожі варвари та маги звичайних людей, створювали слаженні групи. У певний час маги відділялися від груп і, перетворюючись на розмиті промені, влетіли у стародавній замок.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv