Розділ 375 - Об’ єднання
Лейлін змінив свій погляд на інший екран.
У небі над лісом Лонгботтом, замаскований під Карла, зустрів Хейлон.
Вони обидва були названі темними кіньми, кожен з яких мав великі шанси здобути перемогу. Їхня конфронтація відразу привернула увагу.
Багато учасників уже були ліквідовані. Зменшивши кількість учасників, які залишилися екранами, зростала в розмірах.
...
Всередині таємного простору.
— Карл? — Хейлон підняв погляд на дивно-вибагливого хлопця перед собою.
— Я спочатку хотів уникнути бою з іншими учасниками, а в відповідний час зробити свій хід і зібрати врожай у вигляді кількох очок, але забудь про це. Заради тебе я зроблю виняток і заберу твої окуляри.
Лонгботтом дивився на Хейлона і зловісно посміхався. Тепер, коли він підійшов до своєї мети, йому вже не потрібно було так ретельно маскуватися. Його супротивник, як генія, викликав у Лонгботта, який народився простолюдином і відчував огиду.
— Здається, ти ненавидиш мене? — Питал, нахмурившись Хейлон. — Без різниці, в будь-якому випадку, кожен хто воскресне у мене на шляху помре!
— Хехе, хто ти такий, щоб так говорити? — Лонгботтом дивно засміявся і розв’язав частину своїх пов'язок.
Холод! Мощь!
Величезна духовна сила пронеслася наче ураган.
— Маг на піке 1 ранга? — Вираз Хейлона, який зазвичай був холодним як лід, раптово змінився.
« Спалах сили Лонгботтома також викликав переполох у глядачів.
— Пік 1 ранга? Я пам'ятаю, що Карлу лише 45 років. — Суддя, який носив окуляри для читання, раптом запитав: « У мага поруч з тобою, Фано, коли ти досягнув свого теперішнього рівня? »
Маг Фано був старим чоловіком з бородою козлів. Збентежений, він відповів: "Твоя підпорядкована соромно. Після важкого тренування в Ледяному Троні протягом 70 років я досяг цього рівня у 115 - річному віці.
— Якщо Карл самоучка, то він дійсно геній! Забери його! Якщо не буде нічого несподіваного, то нічого страшного, якщо він приєднається до нашої гільдії.
Лейлін, який також стежив за битвами з єврейської платформи, побачивши, як інші судді ставлять подібні запитання, не міг не посміхатися про себе.
Якби це сталося кілька днів тому... Але тепер? На той час, як вони все перевірять, Лонгботтом, швидше за все, вже досягне своєї мети. Яку користь вони отримають, якщо дізнаються?
- Ти вже маг на пікі 1 ранга! - Випалив Хейлон, не в змозі більше підтримувати свою байдужість.
- Це вираз! Це вираз! — Лонгботтом голосно посміхнувся, — я хочу, щоб люди, які до цього дивилися на мене згори вниз, зрозуміли, як вони помилилися!
Він шалено засміявся і почервонів, наче хворів чимось.
- Ти божевільний! — Холодним голосом відповів Хейлон, і з-під його одягу вирвалося велика кількість срібних лезів.
— Вперед. — Хейлон звернув увагу на Лонгботтома й велику кількість лезів, створюючи сітку, намагалися розрізати Лонгобробота. Тим часом, сам він звернувся чорною тінню і зник у небі.
— Ти переоцінюєш себе! — Холодно фикнув Лонгботтом, і його тіло перетворилося в зелений туман.
*Тсс!* Велика кількість срібних лезів досягла туману і з роз’їжджим звуком один за одним почали зникати.
— Иди сюда! — Права рука Лонгботтома перетворилась на фантомне зображення і потягнулася в повітря.
Потім з навколишнього простору вирвалася чорна тінь.
Хейлон здивовано подивився на Лонгботтома, — неможливо! Ця технологія приховування - техніка мого майстра! Як ти зміг...
— Сильна життєва аура зрадила тебе! — Лонгботтом з презирливим виразом на обличчі холодно пояснив.
Тим часом Гайлон похитнувся, наче слова Лонгботтома сильно поранили його.
- Малюк, тобі пощастило. Якби ми зустрілися раніше, ти б давно вже перетворився на труп, але тепер? « Лонгботтом відмовився від своїх намірів і не використав поглинання життя, тому тіло Хейлона в висушене.
Він все ще був всередині таємного простору, а за ними до цих пір спостерігалося багато магів.
Якщо він відкриє свою справжню силу, то міг би відштовхнутися і стати перед усіма як талановитий маг, який отримав деяку спадщину. Хоч би як там було, ця Сумерьна зона займає величезну територію. Не дивно, що він одного разу знайшов щось цінне.
Однак, поглинання життя було технікою медитації притаманною темному ельфам. Якби цей факт постав перед громадськістю, то змагання відразу ж припинилися і він зіткнувся б з кількома чарівниками двох рангів, які вбили б його.
"Але я дійсно не хочу так відпускати тебе!", усмішка раптом спалахнула в частинах губ Лонгботтома.
Ця усмішка була достатньою, щоб волосся на голові Хейлона встали дибом, і він відразу подумав про використання заклинання для втечі. Але вже було запізно!
Зелений світловий меч прорвався через лоб Хейлона, і з вторгнутою всередину його тіла роз’їжджуючою силою він міг тільки відчайдушно пити.
— Арргх... « Під час болючих криків Хейлона з’явився білий стовп світла і його тіло зникло.
Лонгботтом дістав свій власний амулет і побачив, що число на ньому зросло до тридцяти. Він задовільно посміхнувся. Закриваючи очі на деякий час, він поспішив в інше місце.
*Стук!* зовні таємного простору тіло Хейлона впала на землю, а з семи його отворів витікала чорна кров.
- Його розум пошкоджений! Швидше, приведіть сюди Майстра Джока! — Підійшов маг зцілення і оглянув тіло Хейлона, похитав головою.
Через мить, Джоек щось розповідав Лейліну та іншим суддям.
- Його море свідомості знищено? І йому ніяк не допомогти?
— Так, море свідомості Хейлона повністю зруйнувало корозійною духовною силою. Його неможливо відновити. У кращому випадку я можу врятувати його життя. Звідси він зможе вийти тільки як простий...
Джоек розповідав все це з похмурим виразом. Хейлон дійсно був генієм, але він не розумів, як такий геніальний умудрився впасти, перш ніж встиг спожити.
Але протягом довгого життя він пережив багато чого, і тому зітхнув.
Лейлін і члени ради трохи обговорили ситуацію, перш ніж відкинули її остаточне рішення.
Участь у фіналі мала на увазі високий ризик. Багато магів були каліками.
Їх більше цікавило метод, за допомогою якого Лонгботтом зміг завдати сильного болю Хейлонові, перш ніж його привезли сюди.
« Схоже, що він використав комбінований заклинач. Миттєво передавши величезну кількість енергетичних частинок прямо в море свідомості, щоб зруйнувати його ...."
Догадка промайнула в очах Лейліна.
Він відчував, що в цьому змагання впала велика кількість геніїв. Сила долі в цьому районі стала набагато сильнішою.
Бушуюча рука долі походила на величезний склад пороху. З невеликою іскрою він міг просто підірватися.
« Я не сподівався, що вони зустрінуться. Прийшов час для хорошого шоу."
Відразу після цього, Лейлін раптом щось зрозумів і змінив погляд на один з екранів.
— Спираючись на керівництво долі!
Три голоси звучали в унісон, двох чоловіків і жінки.
Аарон, Вінас і Ерніс, кожен з яких практикував Святе Плам’я, генію особисто створену Лейліном.
Якби хтось звернув увагу на цих трьох чарівників, то помітив би, що вони не билися з іншими магами, а просто втікали вперед.
Коли вони ось-ось мали зіткнутися з противником, то передбачали і просто ухилялися від битви.
Отже, ці троє перетнули половину площі таємного простору і зібралися в кутку на рівнині.
- Ми вперше по-справжньому зустрічаємося. Я представлюсь. Мене звуть Ерніс. - З усмішкою на губах вимовив він. Його погляд пронісся по Аарону та Вінас, і довгий час він затримувався на кільці Аарона й намиста Вінса.
— Аарон!
--- Винас!
- Ти збираєшся покаятися за все, що ти зробив? — запитав Аарон, стоячи біля Вінас.
Хоча вони конкурували між собою, він і Вінас стояли на стороні людей та не відчували жодних почуттів до Ерніса, який підтримує темних ельфів.
— Я просто звик дивитися на проблеми з іншого погляду, — посміхнувся Ерніс, не бажаючи продовжувати розмову.
Врешті-решт, за ним спостерігалося багато магів. Як він міг виявити себе?
— Тоді умри!
Лише хвилину тому вони спокійно розмовляли, але раптом Аарон почав кричати і напав.
Його руки мали срібну руку з хрестоподібним лезом, і він мав лише третину довжини від звичайної. Клинок не був схожим на звичайний меч, а в місці облома лізвія у повітря потік бурхливого енергетичних коливань.
Промінчик світла полетів прямо на Ерніс.
Ерніс, здавалося, передбачав це і з легкістю вклонився, із захопленням дивлячись на руку Аарона.
- Ти теж фальшивий! Тоді мені більше нічого приховувати!
Перед Ернісом з'явився тонкий серебристо-білий довгий наконечник меча. Сява, яку він випромінював, значно перевищувала від меча Аарона.
— Лети! — Ерніс звернув увагу на Аарона і срібного наконечника, який вирвав велику кількість срібла.
Безформна пульсація зіткнулась з срібним світлом і обидві енергії швидко розсіилися, наче нічого не сталося.
Проте, навколишнє трава сильно вкоротилася, наче по ній хтось пройшов гострим предметом.
- Це воно. Усі підступні задуми марні для нас. Все, на що ми можемо сподіватися - ту саму силу, яку всі ми намагаємося досягти!
Ерніс заволочив і наконечник меча опустився в його руки, почав вимальовувати величезну кількість яскравого світла.
Побачивши це, Винас зітхнула і дістала через спини серебристо-білий меч ніж Ерніса та Аарона.
- Хмм?
Магі, які спостерігали за ними, раптово захиталися.
- Ці три магічні артефакти середньої якості досягли свого піку. Крім того, чому в мене відчуття, що рукоять, лезо та наконечник меча можуть бути об'єднані і з них можна створити магічний артилерійський дефект з більшою силою?
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv