Розділ 354 — Зіткнення з Лонгботтом
Серед багатьох розмитих зображень була фігура, з якою Лейлін був знайомий.
"Баелін?" усмішка піднялася на його губах.
...
- Ти впевнений, що це тут? — Важко дихаючи, запитав Баелін. Чорний отвір перед ним, здавалося, був ротом якоїсь дивної істоти. Аура в його тілі швидко росла, майже перевищуючи межі звичайної людини.
- Ми, темні ельфи, отримуємо наших підземних Снігових Павів з цього святого місця. Тут живе Імператор Сніжних Павів. Ти дійсно думаєш, що я ризикну своїм життям і, будучи невірним, приведу тебе сюди? - Закочував очі Мемфіс.
— Поки ти зможеш вбити або взяти над ним перевагу, Сніжні Павуки, на яких їздять лицарі темних ельфів, негайно загинуть і ця війна може закінчитися.
- Наскільки сильний Імператор Сніжних Павів? Баелін відчував незручність, наче стояв перед очима.
— Він має щонайменше дві ранги! « Мемфіс махав рукою і продовжив, — на щастя зараз він глибоко спить і не помітить тебе.
— На жаль, я не зможу допомогти тобі, - Мемфіс зітхнув і додав, — кожен темний ельф, який підписав контракт з Підземним Сніговим Павком, розбудить його, як тільки опиниться в його околицях.
Не всі стародавні істоти володіли силою області Ранньої Зірки. Навіть у давні часи Магі Утренней Зірки вважалися грізними сущами.
Баеліна і Мемфіса мали дуже простий план, вони або вб'ють Імператора Підземних Снігових Павів або ж примушують його підкоритися. Настільки різкий крок, безсумнівно, нанесе істотний урон всім воюючим темним ельфам, що змушує їх піти з поля бітів.
—... Чудово, — зітхнув Баелін.
Він повернувся і сказав, що я готовий. Пошли. — Перед ним лежав чудернацький комок у вигляді фрикадельки, схожого на зварене велике яйце. Що ще більше жахало, так те, що в цієї істоти були десятки очей, і кожен з них відкрився і, не кліпаючи, почав дивитися на Баеліна.
- Скільки разів я повинен тобі повторити? Навіть якщо б ми отримали спадщину мого колишнього господаря, і я просунувся до рівня мага 1 ранга, наші поточні сили далеко від того, щоб впоратися з істотою, чиє могутність конкурує з чарівником 2 ранги. Залиш його в спокої, навіть якщо я вступлю у бій ми не переживемо цієї зустрічі! — Не моргая вимовила створіння. Від нього виходив тонкий дитячий голос.
- Це наказ! - Вираз обличчя Баеліна помричнёл.
— Ладно! Ладно! Без різниці. Я нарешті знайшов нового господаря, але він виявився ідіотом! - Похитала істота головою.
Після наказу Лейліна він кинувся до тіла Баеліна, протягнувши безліч м’ясних щупальців і зливаючи їх.
В момент, коли на його тілі сформувалася броня, аура Баеліна прорвалася через межі людей і стабілізувалась на рівні офіційного мага.
— Ця карта та амулети передавалися з покоління в рід. Я бажаю тобі успіху у твоєму початокі. — Щиро благословив його Мемфіс.
« Дякую тобі, — подякував Баелін. А кілька великих червоних крил виросли на його спині і він кинувся в яму.
Подорож і супровід Мемфіса виявилася тяжкими. Баелін, Дженні і темний ельф стикалися з небезпеками, коли нападали з двох сторін.
На щастя, їм вдалося витримати випробування і проникнути в Імперію Темних ельфів. Крім того, Баелін заповнив унікальну спадщину, яка вела його до Біоусили — віття стародавніх магів.
Після такого спадку прогрес Баеліна злетів. Він став мати силу офіційного мага.
Завдяки броні Біоусилителя його сила збільшилася, перевершуючи офіційного мага.
У той момент, коли він стрибнув в яму, він раптом відчув сильний жар від золотої монети, що висіла на його шиї...
У лабораторії.
Лейлін дивився на золотий кристал в руках. Золота рідина тепер займає більше половини об’єму й чудово сяяла.
— Як і очікувалось від дитя долі. Такий рівень покращення... швидше за все я не зможу його досягти, — зітхнув Лейлін.
Раніше він обстежував Баеліна на предмет його здібностей, але вони були мізерні. Він в принципі не міг стати офіційним магом.
Крім того, Лейлін навчав його тільки через свою цікавість і своє бажання над кимось глузувати, але природно, він не передав йому знання про магію.
Тепер же доля доклала свою руку. Сила Баеліна надзвичайно зросла до такої міри, що тепер він міг вплинути на результат війни.
У стародавні часи розподіл ідей між різними світами, а також креативність і терпимість багатьох стародавніх магів довів до формування великої кількості гілок магії. Деякі з них були чернечниками генеалогічних родоводів, Елементальних Менестрелей, Заклеймінних мечників, Сталевих лицарів і навіть новозбудованих Біоусилителів.
Лейлін пригадав інформацію, яку він недавно прочитав у стародавній книзі про Біопідсилювачів.
Стародавні маги були надзвичайно дивними і вимагали, щоб їх спадкоємцями володіли здібності як лицарів, так і чарівників.
Вони також хотіли, щоб нащадки ще й володіли бронею Біоусилів!
Коли броню було броню, сили Біоусилів дуже зросли і після злиття броня сама змінила тіло власника.
Крім того, ця броня могла передаватися у спадок. У той момент, коли Біоусилець набув броню, яку залишив колишній Біосіль, вони відразу ж набули нові сили.
На думку Лейліна, Баелін відповідав вимогам Біоусилів.
— Доля... — Викрав Лейлін і вийшов з лабораторії.
...
— Фендрикс, дякую вам за серце Земних дияволів. Я обов'язково роздамся з вами в майбутньому!
Лейлін тримав чашку кави і розмовляв з магом Фендріксом, який сидів перед ним.
- Все це дрібниці. Вам не потрібно так ввічливо поводитися! — Фендрикс розсміявся, але не відкинув його пропозиції. Магі дуже відверто ставилися до таких питань.
Порозмовлявши, Лейлін запитав: « Чи я тільки вийшов з лабораторії і хотів би знати, як відбуваються ці події? »
- Все як і раніше. Тристоронній захист ледь стримує матріархів. Наша кількість поступово зменшується, і на обличчі Фендрикса з’явилося хвилювання.
- Ми знищили кілька темних істот. Завойовані ними землі вже достатньо, щоб вони могли вирощувати їх, тому почали поступово здавати темпи. Темні ельфи вже мають різні погляди. Хоча сьогодні матріархи придушують їх, вони також турбуються про наслідки таких дій...
Лейлін кивнув. Він знав, що серед ельфів були особливі « болоса », а також Баелін мав у них в собі.
- Я вважаю, що якщо не відбудеться ніяких великих змін, то ця війна закінчиться протягом п'яти років. - Фендрикс ніби зітхнув з полегшенням.
Лейлін також дійшов такого висновку, тому просто кивнув.
Бa-бах!*
Двері до вітальні раптово відчинилися і в приміщення з похмурим виглядом увійшла магія 2 ранги.
- Щось сталося на півночі!
...
Деякий час тому...
Місто Поттер було центром оборони північного регіону. Армії людей, які підтримували магів, стикалися з коаліцією темних істот і темного ельфа.
Молодий маг пройшов по довгому асфальтованій доріжці і підійшов до золотого дверей.
- Лонгботтом, щось не так? — У нього запитали два маги, які стояли перед дверима.
« У мене з’явилися нові відомості, тому я прийшов розповісти про них. Будь ласка, дозвольте мені зустрітися з лордом Емдом! — Здається, Лонгботтом поспішав.
- Нові дані? Чудово! Ми передамо повідомлення. — Два маги переглянулися, і один з них відразу забіг всередину.
Через мить маг повернувся і кивнув, — Лорд Ейд чекає на тебе.
Лонгботтом відразу ж увійшов у двері.
Позаду золотих дверей було велике приміщення з блискучими молочно-білими стінами.
Маг дуже молодий вигляд сидів за письмовим столом у вільному і зручному одязі.
— Лонгботтом вітає великого захисника Півночі! — Лонгботтом шанобливо привітав його, опустившись на коліна.
- Що сталося, коли Лонгботтом? — З уст молодого вишуканого мага вийшов старий голос.
— Я знайшов невелику групу темних ельфів під час патрулювання. Я виявив їх після бою. — Лонгботтом шанобливо підняв вгору руки, в яких лежав чорний сувій.
Піднявся потік синього світла і просканував цілий сувій.
- Жодних аномальних реакцій не виявлено. Рівень небезпеки: 0! — Відчувся ніжний жіночий голос і Лонгботтом здригнувся. Він знав, що цей голос належить духу.
- Дозволь мені поглянути? — З помахом руки молодого мага, сувій з рук Лонгботтома пропливав через повітря і приземлився у нього в руці.
Щось на зразок карти з'явилося перед очима мага, що має велику кількість червоних відміток.
це ж?
Маг Ейд змерзнув, а його тіло відразу нахилилося вперед.
Несподівано ситуація змінилася!
Напівпрозоре чорне насіння вилізло з сувою і, перетворившись у промінь світла, попрямував до лоба мага Еда.
— Паразитичне насіння? Ты... — З люттю вигукнув Ед.
Відразу після цього велика кількість чорних бджолоїдок і виноградних винограду обернулася навколо його тіла й запечатала.
— Тривога! Тривога! Порушитель!
Роздався байдужий жіночий голос духу.
Могутні магічні промені, сформовані з заклинання, освітлили кімнату.
- Я давно цього чекав! — диявольська усмішка вилилася на обличчя Лонгботтома, і він помахав рукою.
Чорний промінь світла від тіла мага Еда полетів в сторону мальовничої картини позаду нього, розкриваючи складну форму заклинань.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv