Розділ 346 - Прихід
Посеред темного поля група кавалерії гналась за самотніми фігурами.
Втеча фігура дивно виглядала. Вона пливла над землею і мала за спиною пару білих напівпрозорих крил. Завдяки кожному змаху крил він просувався на велику відстань вперед.
Цю фігуру переслідував група лицарів. Ці павуки їздили верхи на великих павучках, і кожен з них мав по чотири пари коричневих лап. Поверхня їхніх тіл прикрашали сині смуги, і від них поширювалася спрага крові.
Це були підземні Зимові Пуки, ездові пітомці елітних темних ельфів.
Лицарі, що сиділи верхи на цих тваринах, були не люди, а високі стрункі істоти з вишуканою шкірою. Вони мали андрогінні риси обличчя і гострі вуха, а їхні срібні очі дозволяли їм бачити в темряві.
*Сзирнувши!* Дивна утекла фігура раптово обернулася, відкривши перед очима прекрасні риси обличчя і гострі вуха, перш ніж він почав вимовляти щось нерозбірливе, супроводжуючи все це жестами рук.
П’ять червоних вогняних куль вилетіли з його ладану, але Підземні Зими Павики відступили від усіх і продовжили переслідування.
Дивовижно, що фігура втекла і виявилася темним ельфом.
Вони дійсно дуже цінують мене і навіть послали на Підземних Зимніх Павук за мною, — прошепотіла фігура й продовжувала втікати, але ніяк не могла відірватися від її лицарів.
Крім того, що ці підземні Зимові Павки дуже швидко рухалися, вони могли повзати по будь - якій місцевості просто поля, гори чи глибокі каньйони. Їхня швидкість пересування не впливала виключно на всі території.
- Мемфіс! Як ти посмів зрадити прославленого Темного Лорда! Я заму тебе страждати і принесу твою голову в якості жертви матриарху!
Кричачий лицар носив тонкі обладунки. Підземний Зимній Павук був трохи більшим за інших, а його верхня частина покрилася золотими смужками.
Він глибоко вдихнув і павук під ним збільшити свою швидкість. Відразу ж він прицілився і випустив стрілу, від якої виходив містичний та таємниче світло.
*Свист!*
З його руки вилетів чорний промінь світла ітустремився до Мефівошета!
— Ааа!
Огнетно-червоний бар'єр з"явився перед тілом Мемфіса, але коли стріла спроторкнулася з перепоною, він не зміг протриматись і секунди і відразу розпався.
Чорна стріла продовжувала свій політ і з невідомою силою проколола тіло Мемфіса виступаючи з його спини.
Мемфіс закричав, і світилася стріла в його спині зникла. Він впав на землю, і його рани утворили лужу червоного кольору з невеликим відтінком срібла.
Шипіння!*
Рицарі оточили його.
— Відріжте голову, — байдуже зробив лицар і жестом показав своїм людям. Після його команди до Мемфіса приїхало дві фігури.
У цей момент вираз лицаря змінився, і він закричав: « Ні! Відійдіть!
Але вже було занадто пізно.
*Взрів!*
Сильна енергетична хвиля виходила від тіла Мемфіса, а в руках останнього вже стояв сувій.
З нього вилетіли два величезні кулі світла і дві особини, що наближаються до нас, відразу перетворилися на попіл.
Поки наслідки вибуху не зникнуть, лідер підрозділу лицарів, з роздратованим видом вийшов вперед, але до цього моменту тіло Мемфіса вже зникло.
— Знайдіть його! — Його обличчя перекосилося від гніву, — він був поранений моїм проклятим. Він не зможе далеко піти!
...
Баелін прицілився арбалетом і вистрілив у кавана.
Дикий кабан зревел, але все що зробив Баелін, прибрав свій арбалетний болт.
— Хаха! Дядьку, подарунок Баеліна тут!
Після жорстокої битви Баелін лише злегка усміхнувся, дивлячись на дику звірину.
В цей момент, з іншого боку поля з'явився силует.
— Э? Хто це?
Баелін наблизився, і силует обернувся, відкривши очі красиве біле обличчя.
Через дві години Дженні прийшла додому, побачивши темного ельфа, якого Баелін привів до дому. Поклавши руку йому на лоб, вона в розпачі зачепила і крикнула: « Ти ідіот! Ми вже і так порушили наші плани та викликали достатньо проблем...
Почувши крик Дженні, Баелін накинувся на свою макушку і не мав вибору, коли побачив його жалюгідний стан...
- Жалюгідна? Ти знаєш хто він? Це темний ельф! Він чистокровний темний ельф!
Обличчя Дженні почервоніло.
- Це може бути кордон, але якщо ти привів темного ельфа, це принесе великі проблеми місту!
Протягом цих трьох років імперія темних Ельфів дуже турбувала людей з Сумеречної зони.
Тільки подивившись на розкішний одяг темного ельфа, Дженні почала думати лише про одну думку. Невже цей темний ельф, як і вона, дворянка, втік зі своєї країни в ході боротьби за владу.
Коли Дженні роздумувала про це, то на чолі з нею відкрилися краплі холодного поту.
Щодо жорстокості боротьби за владу, вона знала, що незалежно від того де сховається цей темний ельф, він просто продасть свій нескінченний цикл втечі. Крім того, їхні власні люди могли постраждати від наслідків!
Роздумуючи про це, її очі спалахнули люттю, але вона могла тільки зітхнув, побачивши збентеженого і безпорадного Баеліна. Її тон також став м'якшим.
- Що б не трапилося, ми повинні швидше відправити його назад. Я впевнена, що ти не хочеш, щоб тітка і дядько Вейя турбувалися, чи не так?
Баелін почухав підборіддя і відповів: « Ох, гаразд.
...
У землях міста Баеліна, що в мисливському степі, стояла купка Лицарів верхи на Підземних Зимніках навколо ями, де нещодавно переховувався Мемфіс.
Маленький Підземний Паук-собака помістив одну ногу в яму, а потім підійшов до лицаря.
— Він каже, що крім Мемфіса знайшов запах людини.
— Людина? — Вираз голови лицарів відразу заступився, але потім він почав глузувати з нього. Не дивно, що Мемфіс був відомий своєю миролюбністю. Він справді вже встановив зв’язки з людьми!
Він вказав на своїх людей і зробив це, - мені все одно хто наважуться захистити його, я хочу особисто відрубати йому голову під час жертвоприношення!
— Да, милорд!
Рицарі шанобливо відповіли. Стосунки між темними ельфами і людьми не були добрими. Перетин кордон було не складною справою, але в даний час, здавалося, що ось-ось почнеться нова війна. Але вони все одно могли вбити кількох людей, вкрасти їжу і поневолити їх жінок!
У цей момент очі багатьох лицарів спалахнули червоним світлом.
Через годину Баелін возив старого коня.
Баелін керував возом, а Дженні лежала на кучці соломи з темним ельфом.
Одяг ельфа спереду був розрізаний, обважений тоте тіло з відкритою рано на грудях від стріли, яка вилетіла зі шкіри чорної, що постійно розширюється, аура — у формі павука.
- Як він? — Обернувся і запитав Баелін.
— Зовнішні травми майже вилікувані, але на нього лежить прокляття, у мене немає ідей або способів вилікувати його.
Хоча травма була досить серйозною, найбільше Дженні здивувалася життєвою силою ельфа, яка дозволяла останньому за рахунок наполегливості вже довгий час виживати від такої серйозної травми і прокляття.
- Чим більше я думаю про це, тим менше мені подобається. Судячи з прокляття, очевидно, що людина, яка наклала його, має силу офіційного мага. Якщо ми йому допоможемо, то обов’язково розлютимось.
Проізнесла Дженні і помрочила.
Баелін не міг її почути. У цьому полягала його інстинкт, який зародився багато років тому. Чи цей маг має силу схожу до лорда Лейліна?
— Да! Тепер ти розумієш, на які проблеми ти нас обрив? — Дженні підняла голову і гордо подивилася на Баеліна.
— Але хіба ми вже не врятували його? — Баелін дуже посміхнувся, — що ми тепер можемо зробити?
Несподівано полум’я запалило Баеліну від його думок.
Посеред темряви, полум'я стало яскравішим, майже офарбоване все небо у вогненно-червоний колір.
- Це ж... Наше місто! — Баелін зупинив коня і перелякано запитав, що сталося? Чому спалахнуло полум’я?
У Дженні з'явилося погане передчуття. У цей же час Баелін без вагання повернув візку і направив її назад.
- Ти з глузду з'їхав? — Закричала Дженни.
- Дядько Вейя та інші все ще там, я їх врятую!
- Їх не врятувати. Заспокойся... — З тремтінням у голосі сказала Дженні.
- Що? Як ти можеш бути такою? Ти забула? Тітка Вейя весь цей час так добре ставилася до тебе... — З подивом виніс Баелін, задихаючись від нестачі повітря.
— Не в цьому справа...
* Вітрах!*
Поки обидва сперечалися, темний ельф, до цього сплетений в возі, раптово прокинувся.
— Люди! - Випалив він мовою Сумеречної зони.
Серце Дженні пропустило такт. Темні ельфи говорили зовсім іншою мовою. І вміння цього ельфа говорити їхньою мовою трохи приголомшило її.
У підземному світі знання були товарним знаком дворянства, і серед усіх наук їм давали володіння іншими мовами.
Коли Дженні була маленькою, її навчали мови темних ельфів, гномів і навіть сірих дварфів. І їхнє вивчення, незважаючи на фізіологічні відмінності між собою, було справжнім кошмаром для неї. І, тим не менш, цей темний ельф так чисто говорив на ньому, що застав її зненацька.
- Що це за місце? — Поцікавився темним ельфом, і піднявся на захопленого Баеліна.
— Це Сумерняя зона. Хто ти?
— Мене звати Мемфіс, і мені треба йти. Я вже і так приніс вам достатньо клопоту, прошу пробачити мене.
Темний ельф Мемфіс дивився на обох.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv