Розділ 304 — розв’язання молоді
— Так, — кивнула Дженні.
- Квітка Кривавого Дракона скоро загине, а мій батько не зможе довго жити без нього.
— Ладно. Я бажаю вам безпечної дороги на зворотному шляху, - неохоче посміхнувся Баелін.
— Дякую, — подякувала Дженні і більше нічого не сказала.
— Ладно. Сім'я Аргерс живе у Східній столиці, в майбутньому я обов"язково поїду вас - простікулював Лейлін як джентльмен, відсипаючи свого чаю.
— Якщо Майстер Лейлін відвідає столицю, то це буде найкраще, на що я можу сподіватися, — відповіла Дженні.
Дженні посміхнулася, — як щодо повернення зі мною? Мій батько, безсумнівно, дуже зрадіє, якщо зможе познайомитися з вами. — Вона переклала погляд на Баеліна, і, звичайно ж, старший Байлін теж може приїхати!
Почувши її, Баелін почав дуже нервуватись і перейняв погляд на Лейліна.
- Прошу пробачити. У мене немає бажання їхати зараз. — Лейлін не вагаючись відмовився, знову заставляючи Баеліна з тривогою подивитися на нього.
Почувши відповідь Лейліна, Дженні на мить замовкла перед тим, як розвернутися і піти геть.
- Що не так? Якщо ти не маєш роботи, то приступий до неї!
Лейлін гукнув Баеліну.
— Да бос, — вгюмо відповів Баелін.
« Хе хе... Молоді люди".
Мовча посміхнувся Лейлін.
Цей східний регіон був місцем, яке він однозначно відвідає. Столиця не тільки була місцем центральної влади звичайних людей, але й місце де знаходилися маги. Ходили чутки, що там навіть були ринки для магів.
Тим не менш, своє рішення або запрошення були двома абсолютно різними ситуаціями.
З цією силою Лейліна, він міг робити все, що йому заманеться, але тоді він буде привертати багато непотрібної уваги до своєї персоні
Крім того, його рани досі не зажили. Він не хотів привертати до себе багато уваги, перш ніж шукати повноцінних методів подолання емоційних поривів Чорнокнижників.
Отже, відвідування місцевості, яку населяли маги у східній області через сім’ю Аргерс, було для нього розсудливим вибором.
Замолоду стежку Лейлін догадався, що повернення Дженні назад у столицю не пройде гладко. Очевидно, що Дженні мала таке ж передчуття, тому й просила Лейліна повернутися разом з нею.
Лейлін розумів, що найцінніші речі часто недосяжні. Тому він дозволив Дженні зустрітися з проблемами і попросити його, перш ніж він сам допоміг би їй, створюючи фальшиве враження про себе.
Крім того, тепер він мав вагомішу причину!
Лейлін подивився на Баеліна, який думав про своє горе здалека, перш ніж кутки його губ вигнулися в ухмилці.
Маг, який був вже ситий по горло битвами в світі магів і жив у усамітненні, під бажанням свого учня від дівчини знову потрапить до черги цих бітів чарівників. Так, це добрий привід для повернення!
Що ж сказати про вік? Магі ніколи не турбувалися про зовнішність і вік.
Лейлін також міг використовувати свій родовід, щоб змінити свою ауру, очі і зовнішність у найменших пропорціях. Це дало б йому змогу виглядати набагато старше, ніж тепер.
...
Дженні зібралася дуже швидко. Як тільки вона покинула місто, попрощавшись з Лейліном, вона поспішила повернутися.
— Зачем? Чому ти хочеш поїхати разом з нею?
Баелін весь час стояв на місці, дивлячись на коня, яке поступово знизилося на горизонті. Лейлін не зміг втриматися і знущався над ним.
Щоденні провокації цього молодого хлопця розважали Лейліна, коли він не медитував або займався дослідженнями.
— Я обов’язково відправлюся до східної столиці. Звичайно, але не зараз! — Полум’я надії засяяло в очах Баеліна.
— Босс! Ні, мій лорд! Будь ласка, почніть більш строго навчати мене! Я хочу стати людиною, чиє ім'я шокує всю східну зону і потім зустрітися з Дженні зі всіма своїми досягненнями.
Баелін опустився на підлогу і впав. Його очі палали жадобою великих амбіцій і сил.
— Ха ха, добре! Мені подобаються очі. Не хвилюйся, я дам тобі ще суворіші « тренування ». - Лейлін намагався приховати у своїх словах деякі злі думки.
Можливо, з'явиться молодий чоловік із маленького містечка, який тренувався протягом багатьох років, перш ніж потрапив у східну столицю і потім взяв доньку маріза в жінки. Таке явище було звичайним.
Але всупереч власним сподіванням, Баелін скоро возз'єднається з Дженні.
Тієї ночі, коли Дженні покинула місто, Баелін після тренувань дістався до свого ліжка і спав. Раптом він був раптово розбуджений жорстоким ударом у двері.
— Баелин! Лорд Лейлін! — Жіночий голосок, повний страху і помістжанню належав тому, кого Баелін у житті не забуде.
— Це Дженни! — Баелін з блискавичною швидкістю піднявся і побіг відчиняти двері в магазин.
Дженні стояла вся у крові, а Джеймс лежав на землі. Однак у грудях цього бідного старого зіяла велика діра, а в спині стирчали дві стріли. На його думку, він не зможе дожити до ранку.
— Баелін, поклич Лорда Лейлина! Спасите...
Баеліна. Дженні розслабилась і відразу зомліла.
— Эй! Хто скаже мені що відбувається? Баелін був дуже збентеженим і приголомшений.
Стійте! Хіба про це не говорилося в звичайних історіях про Рицарів?
Де ж почалась контратака? Звідки взялася засідка? Де всі речі стосовно зустрічі в столиці?
Баелін міцно обійняв Дженні, і його голова перестала працювати.
Однак у цей момент Баелін відчув тепло і свіжу кров, що змусило його повернутися в почуття.
— Лорд Лейлін, у нас проблема! - Страшний, хрипкий голос молодого чоловіка рознісся по всьому місту Поттер.
Кров і полум'я! Блискучий ніж, а потім сліпучі спалахи від магії 0 ранга!
Це було останнім, що бачив Джеймс.
Хоча він вже давно знав про злі наміри дядька Дженні, але ніколи не думав, що вони будуть настільки зухвалими, щоб їх можна було вбити посеред відкритого простору і просто на головній вулиці!
Через раптовий напад, охоронці Дженні не змогли навіть пережити одного удару!
Якби вони не покладалися на магічний артефакт Маркіза, який дівчина таємно забрала з собою, Дженні теж не могла б вижити.
Після цього вони втекли назад у місто Поттер, відбиваючись по дорозі додому.
Джеймс просто знепритомнів, але перед тим попросив Дженні звернутися за допомогою до Лейліна.
- Це ж...
Джеймс відкрив очі, дивлячись на жовте світло і стелю, якого відразу не впізнав.
- Сер Джеймс, ви врешті прокинулися! — Баелін, що сидів поруч, відразу підскочив і налив у рот Джеймсу миску з зелену рідину.
— Ургх... « Зеленою рідиною містилися різні корені та підозрілі речі, подібні до ниток на поверхні. Видивився напій про дуже огидно і запах, який здавалося, виходив прямо з каналізації, потрапив в його ніздрі, змусив цього старого знову впасти в непритомність.
- Що це? — Коли Джеймс випив дві великі ковтки цієї рідини, він отримав шанс вижити і відштовхнув руку Баеліна з мискою зелена рідина.
Він поклявся, що навіть якщо помре, він більше ніколи не питиме цю штуку.
- Це ліки з трави, які лорд Лейлін наказав мені кип'ятити. Вона дуже корисна для лікування ваших травм. — Баелін знову підштовхнув до нього миску з серйозним виразом обличчя.
— Ні, дякую тобі за допомогу! То я в магазині пана Лейліна? Що з молодою панікою?
Джеймс відразу запитав.
- Не хвилюйтеся, Джені в безпеці. — Баелін трохи змутився. - Ви можете нам розповісти, що сталося?
Йому було дуже цікаво, що з ними сталося, але він не хотів будити Дженні.
- Що ще могло статися? — Джеймс посміхнувся, а потім коротко розповів про те, як обидва дядьки Дженні влаштували їм засідку.
— Как подло! — Баелін відчував себе засмученим і вдарив руками по столу, бродячи собі під ніс.
*Пак!* Раптовий тиск від його сили, змусило стіл розвалитися.
Цей гучний шум також привернув увагу іншої людини.
- Сер Лейлін, цього разу це все завдяки вам! — Побачивши Лейліна, Джеймс з усіх сил намагався встати і поклонитися йому.
Сам Джеймс природно знав, наскільки сильно він був поранений. Зрештою, його поранення були викликані іншим послушником 3 рівня.
Але, маючи можливість виліковувати такі травми, Лейлін став більш таємничим.
- Джеймсе, ви все ще поранені, тому немає необхідності в таких формальностях. — Лейлін м’яко усміхнувся, щоб постукати по голові.
— Пошли. Вийдемо і дозволимо Джеймсу відпочити...
— Ох, добре. — Баелін, який, здавалося, замітався, встав, але коли виходив через двері, обернувся і вимовив, - Сер Джеймс, Ви можете спокійно тут відпочити, тут Ви в безпеці...
- Звичайно, я ні краплі в цьому не сумніваюся.
Відповів Джеймс. Як може місце, в якому жив офіційний маг бути не безпечним? Якщо так, то де ж тоді знаходиться безпечне місце?
Крім того, якщо Лейлін захоче допомогти їм, Дженні та ті двоє дядька, які вступили у внутрішню боротьбу за владу, стануть такими ж незначними, як і пилюки.
"Але що нам зробити, щоб змусити Лейліна допомогти нам?" думав Джеймс.
Багато часу він спостерігав за Лейліном і почав трохи краще його розуміти.
Серед людей, яких знав Джеймс, цей лорд Лейлін був відлюдним і гордим та не любив пов'язуватися з труднощами, тому він рідко коли з’являвся у громадських місцях. Смертельні проблеми видавалися хмарами в його очах.
Окрім щоденного навчання Баеліна і відпочинку, Лейлін більше ніколи не брав участі в ньому.
— Баелин! Точно, Баелін! - Джеймс плескнув у долоні, і невимовне світло зародилося в його очах ...
...
— Кажи. Що трапилося?
Лейлін дивився на Баеліна, який нібито проводив внутрішню боротьбу і посміхався.
— Мій Лорд, я хочу попрощатися з вами і провести пані Дженні до східної столиці!
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv