Розділ 299 — Квітковий дракон
— Не хвилюйся. Зрештою, ти ж мій співробітник. Я не хочу, щоб ти просто вирушив за смертю.
Лейлін відмахнувся, говорячи про речі, які не заспокоїли Баеліна.
- Я вже зібрав достатньо інформації. Дженні та інші опинилися в пастці посеред долини вибуху полум'яних вовків і поки ще не зустріли ніякої небезпеки...
- Я навіть приготував це для тебе. — Лейлін передав Баеліну мішок ліків.
Баелін із цікавості понюхав його і, зморщивши ніс та висунувши язик, запитав: « Що це? »
— Стимулюючий медичний порошок. Він може приховати запах вашого тіла і перешкодити вибухним вовкам знайти тебе.
Баелін запилювався, дивлячись на сумку в руках, ніби тримав мішок із золотими монетами.
— Подумай про це. Якщо ти змажеш своє тіло цим порошком і проникнеш в долину, то зможеш легко врятувати принцесу. Репутація, сила, гроші і навіть прекрасні дівчата - всі вони будуть твоїми... — заманився Лейлін.
— Но... — Баелін вагався, але його тон вже був не настільки рішучим, як колись.
— Никаких, но! — Серйозно відрізав Лейлін.
- Це наказ. Барон Джозеф дав мені право на цю дозвіл. Щоб врятувати Дженні, я можу змусити будь-якого селянина міста Поттер!
Лейлін дивився на Баеліна з очевидним наміром. - Я пригадую, що ти вільний житель міста Поттер, вірно? Ти хочеш піти зараз або ж поїхати, будучи приниженим до раба?
Перед обличчям методів Лейліна, який використовував як моркву, так і палку, Баелін міг тільки підняти руки в якості протесту, — добре, я піду.
— Ось так, - задовольнено кивнув Лейлін.
Того дня на обличчі Баеліна стояв такий вираз, ніби він збирався померти і під поглядом багатьох жителів міста вирушив у Дику Вуди.
Тим часом Лейлін, закривши очі, лежав на шезлонзі і насолоджувався яскравістю сонячного каменя. Біля нього навіть стояв глек з гарячим чаєм і закускою.
- Вільний день. Мені подобається!
Лейлін у доброму настрої налив собі чашку чаю і здув пару, що сходить.
« Чи вибухні вовки не іммігрували з Пустоші Вуді? І вони замудрилися наштовхнутися на них? Стає все цікавіше...
Відправивши Баеліна, він заспокоївся. Не беручи до уваги той факт, що Баелін був в одному напрямку від заснування Великого Рицаря, тільки порошку, який надав йому Лейлін, достатньо, щоб Баелін повернувся неушкодженим і врятував Дженні та її супутників.
« Але це тільки початок! »
Лейлін зрозумів, що боротьба за владу навколо Дженні стала дуже важкою. Це мимовільно приверне всіх навколо неї.
Але це було схоже на гру кількох дітей у пісочниці. Якби йому не було нудно і він не хотів би поїхати до східної столиці, то ніколи б з ними не грав.
Ситуація змінилася так, як прогнозував Лейлін.
Через два дні Баелін енергійно вдерся всередину з хвилюючим виразом на обличчі.
— Мой Лорд! Я зробив це! Я зміг врятувати Дженні та її супутників! Ха-ха ... Я герой!
- Якби ти провалився з порошком, який я тобі дав, ти б став ідіотом. — Лейлін глянув на вхід і запитав, — Там є клієнти?
Потім Дженні і палац увійшли в жалюгідний стан. З двох залишився тільки один охоронець, а його права рука була перебинтована.
Він міг сказати, що вони опинилися у складній ситуації в Пустоші Вуді. Але вони прийшли сюди, не привівши себе до ладу.
Хоча дівчина вся була у пилі, її обличчя залишилося досить чистим. Вона зробила реверанс перед Лейліном.
— Я чула від Баеліна, що завдяки вам він врятував мене. Я прийшла сюди, щоб висловити свою вдячність! Ваш порошок чудовий, і навіть Джеймс не зміг визначити його компоненти!
- Нічого особливого. Він був частиною моєї колекції, яку я назбирав ще до того як мене призначили авантюристом.
Він розумів намір цієї благородної дівчини відвідати це місце. Він був у тому, щоб запросити його і заволодіти квітами Кривавого Дракона.
З цією думкою Лейлін кинув погляд на Баеліна.
Під його поглядом хлопець змутився.
Цей наївний молодий чоловік зрадив Лейліна, будучи підбраним Дженні і іншими, остання дізналася, що Лалин колись був сильним авантюристом.
— Мистер... — Усмішка Дженні була виснажена, коли вона застукала зубами і впала на коліна та просила: « Пане! Я тут заради Квітка Кривавого Дракона. Це все не заради моєї матері, а для батька. Він ...
Потім прийшла очікувана історія боротьби за владу між знанням.
Її суть полягала в тому, що двоє її дядька прагнули позиції батька, маркиза, і використовували дивний отрута, щоб зашкодити йому. Щоб зцілити свого батька, вона не мала вибору, окрім того, що привезла своїх палаців та охоронців у пошуках ліків.
— Пане Лейлін, мій батько добрий і мудрий лідер! Якщо його титул марказа потрапить до рук одного з моїх дядька, люди зустрінуться із лихом! Будь ласка, допоможіть нам...
Дженні благала про чисту, добросерду і невинну жертву. Баелін вже стискав кулаки, а Лейлін похитав головою.
Він, звичайно ж, знав про конфлікт між вищими ешелонами. Навіть найневинніша дитина рано виросте.
Крім того, чи може існувати абсолютне право в цих силових сутичках?
Лейлін зберігав на обличчі справедливий вираз, — я захоплююся добрими і світлим маркерами. Я просто зобов'язаний допомогти! Баелін!
— Ух, да? — У Баеліна раптом сталося погане передчуття. Це була його інтуїція, яка виникла в нього через велику кількість часу, проведеного з Лейліном.
Як і очікувалось, Лейлін наказав:
— Иди и супроводь леді Дженни в Пустоши Вуді. Ти будеш супроводжувати її, поки ви не знайдете Квавового Дракона.
« Я знав! Я знав, що так і станеться!»
Звикнув Баелін у своєму серці, але побачивши похмурий погляд Лейліна і жалібний погляд молодої дівчини, він не зміг відмовитися.
— Добре, тоді...
Очевидно, що допомога Баеліна не стосувалася Дженні та інших. Однак, побачивши ввічливу, але очевидну відмову, ця молода дівчина зрозуміла, що не можна змусити Лейліна діяти. Вона могла тільки відступити.
- Чи можеш сказати, маг?
По дорозі назад і поки не було перехожих, Дженні зимувала думку, що мучила її голову. Її голос був холодним, а вираз обличчя зарозумілим. Куди поділась та тендітна і делікатна дівчина?
— Я не уверен. Я не можу точно сказати. Якщо офіційний маг захоче приховати свою ауру від мене, я безумовно не зможу запідозрити це.
Дворецький Джеймс, послушник 3 рівня, дуже засміявся.
— Те, що ти не можеш сказати, є найкращим слимаком! Відставний, могутній шукач пригод, який за рік зміг зробити з Баеліна лицаря, його сила, безсумнівно, далеко від нашої уяви!
Дженні була дуже проникливою.
— Непогано. Я провів невелике розслідування з приводу цього хлопця. Баеліну дуже пощастило. Техніка дихання, яку він практикує принаймні використовується Великими Рицарами.
Джеймс зітхнув у захопленні. Почувши його слова, очі охоронця помаранчого.
Він ризикував заради сім'ї Аргуса протягом стількох років і пройшов багато тестів на вірність, перш ніж йому передали техніку дихання лицаря. Йому пощастило, що він просунувся після стількох кривавих битв і, слухаючи цю історію, у нього з'явився ще один привід вбити Баеліна.
Однак невдовзі він повністю заховав цю думку, не сміючи думати про це більше.
Баеліна підтримувала чоловіка, який міг мати силу офіційного мага. Навіть сім’я Аргура не сміливо знущалася над такими людьми.
Хоча родина Аргенса мала владу маріза з високим статусом, вона впливала лише на звичайних людей.
У очах магів, відома сім’я Сонячної Лози була такою ж незначною, як і пилюка.
Навіть у всій родині Арглас був лише один маг 1 ранга, шанований усіма ними. Не потрібно було ставити запитання, хто вважався більш важливою фігурою, офіційним магом чи простим лицарем.
— Мой Лорд!
Коли Дженні та її супутники пішли, Баелін подивився на Лейліна зі сльозами на очах, ніби він виявився маленьким цуценям, залишеним на вулиці.
— Дай це мені, — простягнув руку Лейлін.
- Що? Це таємниче зілля є цінним скарбом. Хіба ви не хочете, щоб я запіймав квіток Кривавого дракона?
Баелін вважав, що буде правилом, якщо він сам заповнить його.
*** Лейлін вдарив того по голові дерев'яним мечем, і Баеліна закричала від болю.
— Баелин! — Лейлін встав, а його тон був щирим.
- Після цієї подорожі ти вже усвідомлюєш свою силу, вірно?
Звісно! Завдяки вашим керівництву, я тепер Рицар!
Тепер, коли вони перейшли до серйозного обговорення, вираз Баеліна стало урочистим. Хоча він обходив групи вибухових Вовків, у Дикому місті була небезпека не лише вовків.
Коли він розділив великого лелека на дві половинки одним ударом, Баелін зрозумів, що Лейлін розіграв його. Він уже давно став Рицарем!
Під час розмов з Дженні та іншими він дізнався, що Лейлін навчав його дуже цінних речей.
Тому, хоч Баелін і здавався дуже легковажним, він все більше й більше починав поважати Лейліна.
- Стати Лицарем це тільки початок і далеко не кінець.
Лейлін склав руки за спиною, « маючи надію на себе як могутній чоловік.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv