Розділ 289 — Пустий світ
"Щоб зцілити пошкодження, які я отримав від свого моря свідомості і розвіяти мітку Елрика, я повинен використовувати половину моєї духовної сили, вірно?"
Роздумуючи про це, Лейлін смоктав свій підборіддя.
Через мить він вирішив, "Начнём".
*Вен Вен!*
У той момент, коли він віддав наказ, срібна духовна сила в його море свідомості притягнулася до тріщин по краях, потім кристалізувалася і затвердилася.
Срібні кристали покрили собою близько половини моря свідомості, а всередині кристалів плавали застиглі молочно-білі згустки, наче маленькі заморожені черви.
Подолавши майже половину своєї духовної сили, Лейлін зрозумів, що маленькі тріщини в його морі вже не розширюються після того, як вони почали підживлюватися духовно. Тільки в цей момент він зітхнув з полегшенням.
Таким чином, він повністю подолав проблеми частин свого тіла. Ціна, яку він заплатив, полягала в тому, що він міг користуватися силами лише мага 1 ранга.
З часом Лейлін почав спостерігати за своїм станом, і це змусило його озирнутися навколо.
Він опинився в досить тьмяному місці, де його оточив дивний мох, від якого вилучався слабкий світло, який дозволив йому бачити на кілька метрів навколо. Всі інші покривала темрява.
« Я повинен бути в печері. Цікаво, в якому напрямку знаходиться вихід ...."
Лейлін зітхнув і ще раз подивився на формуцію телепортаційного заклинання.
Форма заклинання була такою ж, як і в таємному просторі Секти знищення стародавніх духів. Однак одна з цих рун у кутках формування була знищена Лейліном.
- Нічний зір!
Лейлін використав заклинання, яке вивчив ще під час слухання.
Чорний блиск спалахнула в його очах, але темрява більше не заважала йому і він озирнувся околиці.
« У цьому місці атомні частинки доволі щільні. Здається, що їх концентрація набагато більша за таку на південному узбережжі." Заклинання Лейлін відразу ж зрозумів різницю між двома континентами.
Якщо сказати, що концентрація енергетичних часток на південному узбережжі становить 1ицю, то тут вона повинна бути не менше ніж 1,2.
« І.І. Чіп. Перевір концентрація енергетичних частинок у повітрі і зрівняй її з такою на південному узбережжі.
[Задача поставлена. Починає збирати дані. Створення порівняльних діаграм].
Досить швидко І.І. Чіп висвітлив дві колові діаграми перед Лейліном.
Кількість кольорів, що позначають різні елементальні частинки у колі діаграми, різниться від процентного співвідношення. Все це було представлено Лейліну.
« Справа - це звичайні дані, виявлені на південному узбережжі, а зліва — нові дані».
Лейлін почав порівнювати різницю між ними.
Новий набір даних показав, що концентрація елементальних частин темряви, смерті та інших частинок негативної енергії зросла приблизно в два рази порівняно з південним узбережжям.
Концентрація позитивних елементів, таких як світло, рослин, життя виявилася трохи нижчою.
"Кремі того, що концентрація елементальних частинок Землі досить висока, в той час як біля вогню і води доволі мізерна."
Лейлін потеразував підборіддя, обдумавши дані.
« У цьому регіоні такі ж концентрації, як на південному узбережжі, але склади трохи відрізняються. Концентрація негативних елементів майже така ж, як концентрація всередині маленького таємного простору, тоді як концентрування позитивних елементальних частинок подібне до того, що на Чорнобильських островах...
Лейлін зробив кілька виводів і проминув вперед, увійшовши у довгий та вузький кам’яний прохід.
Цей прохід виявився досить довгим, і тільки через п'ять або десять хвилин піхоти ходьби він дістався до його кінця.
В кінці проходу стояла велика кам'яна двері.
Передню споруду з великою натяжкою можна було назвати дверима. З того, що бачив Лейлін, перед ним стояв простий заокруглений камінь, який блокував вихід.
Через щілини між скелями Лейлін зміг почути слабкий звук вітру.
« Легше залишити в спокої ці кам’яні двері. В майбутньому, коли мені знадобиться це заклинання телепортації я завжди зможу повернутися сюди.
Він мисливо використав закляття 1 ранга, « Темне Сховання! »
Чорні промені оточили тіло Лейліна і він став прозорим.
Ефект Тенічного приховування входив у те, що користувача було важко побачити і він міг ховатися в крихітних тінях. Він міг проходити крізь більшість фізичних об'єктів, але перебуваючи в цьому стані, він не міг атакувати, інакше його маскування розкриється. Ділянка з атакуючими ефектами, на яких використовувалися енергія або звукові хвилі, була проклята цим заклинанням.
Однак тепер він просто мусив пройти через скелю.
Це було туманне зображення, і Лейлін легко пройшов крізь тіні тріщин на скелі.
"Ха, це ж..."
Лейлін просто мигцем озирнувся довкола і на мить застиг.
Він стояв на маленькому пагорбі, утвореному з великих скель і оточений великою рівниною. Усюди було багато кущів.
Марна темрява, яка охопила цілу площу настільки сильна, що сюди майже не проникало світло. Зверху тьмяно сяяло небо і виглядало, ніби воно ось-ось рухне в будь-який момент.
Тяжість, похмурість і смертельна тиша! Це були перші враження Лейліна про це місце.
Завдяки нічному зору Лейлін легко розглядав околиці.
« Ця рослина виглядає досить дивно», Лейлін підняв висушену гілку з землі.
« У нього немає листя, в основному покриті шипами. Крім того, таке відчуття, ніби всі рослини, які я бачу, мають подібну особливість."
Лейлін схопив його правою рукою і захлинув з землі молеподібну істоту. Воно постійно видаляло звуки *Чик Чік*
- У цієї істоти маленькі очі і, схоже, не служать для серйозних задач. Це нагадує альбінізм. Це мутація через те, що істота вже давно не отримувала сонячного світла!
Бормомал під нос Лейлін висловив свої сумніви.
*Пак!* Він відкинув моль в сторону і відштовхнувся до неба.
Лейлін продовжував підніматися.
Перед ним постав високий кам’яний вал. Від нього виходило металевий блиск, придаючи йому зображення небесного склепіння.
- Отже вершина цього - це Земна Кора!
Лейлін повільно спустився, а на його обличчі з’явився шок — підземний світ!
...
На рівнині, яка складається з скель і моху.
Два сірих кабани, використовуючи свої грубі морди, копалися в землі у пошуках їжі.
*Сью Сью!* раптом вилетіла дві чорні стріли, і наконечники цих стріл прокололи спини двох звірів, прив'язавши їх до землі.
- Сьогодні непоганий урожай. У мене два сірих кабана. Нарешті моє меню зміниться!
На пагорбі Лейлін посміхнувся від радості, побачивши сцену.
Лише через десять хвилин він запалив вогонь, використовуючи дерев’яну раму. На ньому були вимиті і розрізані сірі кабани. Маленька мастила котилася вниз по розгарженій гарячій плоті. Від них походить аромат, через який у будь-якого би потікла слина, але Лейлін мимовільно підригався палець.
« Минув вже місяць з того часу, як я вийшов із великого пагорба, де знаходиться телепортація».
З’їв одного кабана, Лейлін неквапливо зітхнув і залишив другого на потім.
Через місяць блукання він зрозумів, що цей підземний світ був безплідним.
У цьому місці, прогулюючись кілька днів, можна було не побачити жодного життя без комах - вимерлих.
Свиноподібна істота, яку Лейлін назвав « диким кабаном », була найбільшою істотою, котру Ліліне бачив до цих пір. Воно також було найсмачнішим.
Лейлін не відчував жалю до цього.
Хоча шкіряний мішечок був надзвичайно просторим, він обмежувався тим, скільки може зберігати всередині. Він вже до упору був наповнений дорогоцінними предметами, які Лейлін зробив різними способами, цінність яких могла зацікавити навіть магів 3 ранги.
На жаль, тут він не міг знайти жодної доброї їжі чи вина. Порівнюючи дорогоцінні матеріали, вони не мали великої цінності і їх неможливо було довго зберігати.
Тож Лейлін змушений був жити життям варвара.
Вода не була проблемою. Він був магом і міг у будь - якій кількості створювати прісну воду завдяки магії води. Але коли він їв, то не мав великого вибору.
Хоча він був магом двох рангів і міг чудово обходитися без їжі протягом півмісяця, але в разі цілого місяця нічого не міг не їсти.
Крім того, його життєве середовище в цьому і попередньому житті не було нудним. Він звик до трьохразового харчування на день і мав деякі жорсткі вимоги щодо змісту страв.
Нині Лейлін знайшов лише кілька крохмальних рослин і коренів, які йому вдалося з’їсти. Він також знаходив деякі види ягід та птахів.
Лейлін вже почав втомлюватися від смаку таких « страв ».
Це створіння, яке він назвав « диким кабаном », безсумнівно, було найсмачнішим з усього того, що раніше пробував у цьому місці.
« Чорт візьми. Я сподіваюся, що я опинився не на найбільш безплідній землі."
Провівши цілий місяць у цій пустельній місцевості, Лейлін також бачив кілька рівнин. І тепер Лейлін почав переживати деякі підозри, оскільки не бачив великих тварин.
Чесно кажучи, оскільки він звик до сонячного світла, то не усвідомлював цінності сонячних променів.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv