Розділ 136 — Трактір Сломанного Топора.
Лейлін направив візку вперед і став безцільно їздити вулицями.
Він думав про Іві та її маленьку кинуту цуценя. Навіть зараз таке видовище здавалося трохи смішним. Магі завжди підтримували добровільні операції. Іві давала йому свою кров, а він привіз її до цього міста. Він навіть продемонстрував свою силу, щоб в найближчому майбутньому вона могла хоч десь ночувати. Він вважав, що зробив достатньо, щоб оплатити її внесок. Лейлін не міг залишити її поруч з собою. Він відчував, що у нього буде недостатньо вільного часу, щоб піклуватися про таку обжерливу істоту. Не кажучи вже про те, що у нього не було на руках придатного для неї методу медитації. Іві ніколи не могла б стати послушницею навіть 1 рівня.
Техніки медитації Чорнокнижників напружували кров'яні судини. Технологія медитації у вченнях Кемоїна. Вони могли користуватися тільки Чернеткими, в чиїй крові текла родовід Великої Кемоінської Змії або її підвидів. Інші Чорнкнижники та Маґі не зможуть застосовувати його методи медитації, навіть якщо б вона і потрапила до них в руки. Інші маги могли просто розглядати як примітки.
Під час роздумів Лейлін вів візку і досяг центру міста. Він помітив, що середня кількість звичайних людей тут була вищою. У центрі міста він побачив кількох послушників 2 рівня і навіть декількох офіційних Магів. Всі, що він помітив, його офіційні Маги носили плащі та мантії, а їхні обличчя були покриті якоюсь тканиною, ніби вони не хотіли, щоб хтось розпізнав їх.
Загалом, Магі, які ризикували пройти через Великий Каньйон Марґарет не за допомогою дирижабля, були тими, кого звичайно називали злочинцями.
Деякі з них ображали місцеву владу і були змушені втікати. Інші просто змушені були рятуватися втечею, тому що хтось прагнув отримати те, чим вони володіли. В результаті заклинання в цьому місці, як правило, виникла серйозна битва.
Лейлін подивився на свій кристаличний годинник і показував час 23:05. Небо повільно темніло, пішоходів на вулиці ставало все менше. Підійшовши до трактиру, Лейлін постукав у трохи прогнилі двері. Дон Дон! Вовний дзвінок поширився по всій пусту вулиці, стягнувши пару ворон.
Дерев'яні двері швидко відчинилися і в дверях просунулася фігура довговолосого чоловіка, який витріщився на Лейліну. — Хто ти? - запитав він. Лейлін був у колясці, щоб приховати своє обличчя. Голос, що роздавався з-під колпака звучав досить грубо:
« Я хочу пройти через Великий Каньйон Маргарет і чув, що зможу знайти засіб пересування в цьому місці..." « Велікий Каньйон Маргарет? Ти Лорд Маг?» - запитав чоловік. Старець вдарив себе по голові і відразу відкрив дерев’яні двері, сказавши: « Вітаю вас! Все вірно, Трактір Сломанного Топора - єдине місце, де ви зможете знайти Сидячого Звірського Волка ...." Цей старий був лише послушником, але він вже бачив світ і тому вмів читати ситуацію та знав, як себе захистити. Лейлін кивнув головою і пройшов всередину Трактира.
Перед тим як прийти сюди, він дізнався, що Великий Каньйон Маргарет завжди оточував жахливі піщані бурі і потребував принаймні кілька місяців пройти через них. Крім того, у каньйоні було багато прихованих небезпек. На його дні пролягало багато болота, наповнених комахами. Через нього не можна пересуватися навіть на конях. Навіть Магі втрачали своє життя у найнебезпечніших місцях цього каньйону! Отже, через Великий Каньйон Марґарет можна було тільки сформулювати групу і осідлати Сидячого Звірського Волка.
Цей трактир був дуже тихим, і ця тиша здавалася жахливою. При слабкому освітленні було видно, що вздовж стін були довгі стільці в оточенні м'яких диванчиків. Маленька квадратна кімната мала три стіни. Тільки стіна за прилавком була відкритою. Здавалося, що кімнати поглиблювалися завдяки цьому прилавок. У залі сиділо кілька груп Магів, час від часу з’їдають різні напої. Лейлін вдихнув запах оточення і зрозумів, що вміст алкоголю всередині напоїв був слабким, їх пили тільки заради смаку, а не для сп’яніння.
Волшебники всередині приміщення в основному були послушниками 3 рівня. Також тут відпочивало кілька офіційних Магів. Лейлін підійшов до прилавків, присів і подивився на бармена в чорному костюмі. « Сер! Хочете спробувати "Морозну Крусоту"? Багато магів люблять цей напій!» — посміхнувся, запитав бармен. « Я вип’ю чашку. Скільки він стоїть?», - ліниво запитав Лейлін під тьмяним освітленням. І ось відповідь: "Три магічних кристалів".
Це була дуже висока ціна, звичайні послушники не могли її собі дозволити. До того ж, тут приймалася лише валюта Магів. Лейлін байдуже кивнув головою, кинув бармену магічний кристал середньої якості і сказав: « Я куплю одну склянку. Більше того, я хочу скористатися Сідячим Зверським Волком. Залишиш мені потрібну інформацію - залишок грошей твій." Не сказавши ні слова, бармен прийняв магічний кристал. Його руки швидко рухалися, спритно перемішуючи зміст і вимальовуючи в повітрі кілька дуг. Бармен струшував миксер в руках і пояснював усе Лейліну: « Пане, ви готуєтеся до подорожі через Великий каньйон Марґарет? Хоч піщані бурі припинилися, але ходять чутки, що шайка Стервятників Кері перекрила єдиний безпечний прохід. Як щодо того, щоб підшукати собі групу? "
« Стерв'ятники Кері?» — нахмурився Лейлін. Так називали одних з містичних істот у світі Маґів. У зрілій формі Стерв'ятник Кері дорівнював 3 рівням. Щодо Короля Стервятників Кері, то його могутність дорівнювала силі законного Маґу 1 рангу. Якщо справді група Стерв’ятників Кері перекрила єдиний безпечний шлях до пересувного пункту, то план про перебування Каньйонів став дуже небезпечним.
Лейлін мовчки слухав бармена, і раптом він різко запитав: « Що ти мені сказав? Ти чув від інших. « Так. Кілька офіційних магів вже сформували невеликі групи, їм бракує кількох людей. Тому вони все ще залишаються в цій області і доручили мені знайти відповідних людей...», — відповідав бармен. Він посміхнувся і поставив склянку з напоєм перед Лейліном. Напій був схожий на маленьку кригу. « Ваша Морозна Горня краса, сер», — гордо вимовив бармен.
Лейлін підняв склянку. На його поверхні утворився невеликий шар інія, і, здавалося, ніби весь напій був заморожений. Лейлін зробив ковток, і озноб поширився по всіх його кінцівках. Крижане почуття полегшилося, а слідом за ним потемніло. Спочатку воно було слабким, але потім температура ставала все сильнішою і міцнішою, долаючи поколений мороз. Відчуття зміни прохолоди на жар здавалося дуже дивним, і дійсно коштував своїх трьох магічних каменів.
Лейлін на мить злегка заплющив очі і в задоволенні похвалив бармена6 « Хороший напій. Давно я не пробував такого хорошого лікера". « Я страшенно радий задовольняти своїх клієнтів», — злегка вклонився бармен. Лейлін зробив ще один ковток, а потім сказав: « Я хочу зустрітися і поговорити з групою магів перед відсиланням у Каньйон». Бармен посміхнувся і кивнув головою: « Звичайно. Група була сформована мандрівниками - самотніми, тому вони зупинилися тут ...."
Через півмісяця багато послушників шанобливо проводили шість фігур, які сиділи верхи на великих чорних вовках з міста Англер.
Вовна Сидячих Зверхських Волків була чорного матового кольору, з червоним хутром на хохолках. На передніх лапах були два золотисто-жовсті кільця, які надійно зв'язувалися з їхніми шиями. Кожен вовк був заввишки 5 метрів і завширшки 2 метри. Їхня зовнішність була дуже страшною, з кожним кроком вони покривали відстань у кілька метрів і рухалися надзвичайно швидко. Крім того, на спинах Сидячих Зверських Волків було по два горби для відпочинку вершників.
Один вовк давав Трактиру Сломанного Топора за п'ятсот магічних кристалів за вовка. Прибувши на місце, мандрівники відпускали їх і вони поверталися назад.
Лейлін зручно влаштувався на спині вовка. Він прикрив очі і скористався нагодою для відпочинку. Хоча він подорожував на спині Волка, подорож через Великий Каньйон Марґарет займе щонайменше два місяці. По дорозі він також стикнувся з багатьма небезпеками, тому прагнув якомога більше відновити свою фізичну та магічну силу.
За наказом бармена він зустрівся з невеликою групою Магів, перш ніж вирішив приєднатися до них.
Маг-одиночка зазнає великих труднощів, занурившись обличчям в середу Великого каньйону Маргарет. До того ж Лейлін переконався, що інші члени групи опинилися в подібній ситуації, коли він і в останню хвилину сформували групу. Навіть коли Лейлін приєднався до групи, інші її члени не почувалися безпечно. Ще один офіційний Маг приєднався до них за день перед від’їздом, і група вирішила поїхати в дорогу.
Протягом половини місяця Лейлін жив у трактирі, не привертаючи до себе уваги. Можливо, він утік від сім'ї Яль і Лілітель, але ті просто вирішили шукати його не тут, тому Лейлін зміг уникнути великої битви. Подумавши про це, він подивився на членів своєї нової групи. Через те що група була тимчасовою більше половини магів приховувала свої обличчя. Тільки білий старий і розкішна жінка-маг не спускалися. Інші маги, як і Лейлін, ховали половину обличчя й здавалися відстороненими. Усі присутні випромінювали енергетичні хвилі офіційних Магів 1 рівня. Великий Каньйон Марґарет був занадто небезпечним для послухувачів, тому послушники не могли подорожувати цим маршрутом без особливих випадків.
Оскільки яскраве сонце світило яскраво, Лейлін вирішив солодко поспати.
Коли околиці покрилися темно-зеленим світлом, короткі кущі почали згинатися перед Сидячими Звіриними Волками. Це змусило Лейліна пригадати час, коли він приїхав на луки Чорнобильських островів.
Великий Каньйон Марґарет був дуже обширений і охоплював кілька королів.
Крім того, ходили чутки, що спочатку ця місцевість була не каньйоном, а утвореною двома невідомими високоранговими Маґами. Великий Каньйон Марґарет, подивившись з неба, здавався раною людиною на поверхні тіла південного узбережжя. Але Лейлін все ж висловив свій скептицизм до цього міфу. Щоб розбити континент на кілька частин, потрібна була сила принаймні Маґа 7 або 8 ранг. Такі Маґі не були зафіксовані в записах історії південного узбережжя. Навіть якщо вони прийшли з іншого континенту, чому саме це місце для їхньої битви?
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv