Глава 98 — Вбивця виявлення
Піктограма на грудях Лейліна випромінювала флуоресцентне світло.
Все тіло Лейліна було поглинуте шаром цього світла і піднялося над землею, а потім він мимовільно почав підніматися в небо.
Плавачи на відстані всередині легкого міхура, Лейлін дивився на інших послушників в віддалених ділянках, що плавають у такий же манері, як і він сам. Вони виглядали, як зірки, що присипали небо.
"Дійсно прекрасний вид."
Лейлін не міг стримати своєї вдячності. Коли він торкався руки піктограми, то зробив такий висновок: « Здається, що ця сила діє лише на ще живих послів. Ось значить як!»
Лейлін махнув руками, а 2 з 3 - го класу піктограми були викинені із міхура.
Ці два піктограми були пов'язані з Срібним Когтю Сайюджуню та дівчині, яка була послушницею зі світлим волоссям. Оскільки Лейлін вже набрав достатньо значків, то йому більше не потрібно було.
« У мене вже є така річ! » — сказав Лелін і витягнув ланцюг, від якого в різні боки розлетілися іскри блискавки. Ланцюг покинула межі міхура.
Ретельно вивчивши магічний артефакт за допомогою І.І. Чіпа, він виявив всередині нього пульсуючу внутрішню силу. Здавалося, що ця сила мала здатність відстежувати. Якщо Лейлін винесе цей ланцюг у зовнішній світ із собою, професор ворожої академії відразу б довідався, що він убив Тораша.
Що стосується інших речей, добутих з тіл мертвих послушників, половинці кинджала і розбитої долоню - не виникне ніяких проблем, якщо він принесе їх із собою. Він вклав їх у свій рюкзак.
"Останній крок!"
Лейлін сердечно посміхнувся і прибрав закляття перетворення.
Мускули на його обличчі спотворилися, а ріст почав збільшуватися. Незабаром Лейлін став найраніший.
« Я діяв всередині цього таємничого простору з маскуванням, де ніхто не бачив моєї справжньої зовнішності! »
« Якщо я вийду у зовнішній світ, то ворожі академії шукатимуть неіснування послушника?» Подумавши про вірогідний сценарій, Лейлін не зміг втриматися і посміхнувся.
"Прямо зараз, я Лейлін Фельєр, звичайний послушник з уміннями і п'єварні".
...
Дивлячись на сліпучо ярну веселку, усмішка на обличчі Лейліна ставала все більше...
З великими зусиллями Лейлін зміг придушити запаморочення і пориви блювання.
« Відчуття руху в просторі не таке приємне».
- Поспішіть і вставайте, не загоряйте дорогу! - Холодний голос пролунав поруч з вухом Лейліна.
Лейлін поспішно вклонився і пішов.
Тільки потім він озирнувся навколо.
Ззовні вхід в таємний простір виглядав так само, як і раніше. Три академії стояли у формі трикутника, де кожна дивилася один на одного. Академії Хіжини Ґотема і Дворца Світлих Лісів стояли ближче один до одного і дивилися на свого спільного ворога, академію Костей Бездні.
І зараз, послушники вистрибували з таємного простору, повертаючись до відповідних професорів.
“ Хто цей чоловік? ”
Лейлін побачив чоловіка в чорній мантії перед трьома головами. Він не міг розпізнати цю особу.
*** Коли чоловік побачив Лейліна, то обернувся і озирнувся.
Лейлін глянув у кілька темно-зелених очей.
Світ навколо нас наче зупинився, скрізь можна було дивитися тільки зелене.
Послухники та професор навколо Лейліна, здавалося, перетворилися на нефритові статуї і не подаючи ознак життя.
Лейлін намагався відкрити рот, але не почув слів, які з нього виходили.
- Лейлін! Лейлін! Лейлін!
Навкруги статуї відкрили свої роти, повторюючи ім’я Лейліна.
"Що сталося?" Лейлін злив у своєму серці, але не зміг вимовити жодного слова.
* Пэн! Пэн! Темно-зелені фігури почали рухатися, а з них постійно почала падати зелений пил. Їхні очі почервоніли, наче в них були вставлені рубіни.
...
Численні зелені статуї оточили Лейліна.
- Аргх! - Лейлін раптово прокинувся і почав важко дихати.
« Що сталося трохи раніше?» Поручники вважали, що вони добре почуваються, але Лейлін більше не наважувався поглянути на голови.
- Заспокойся, синку. - Пара рук з лікувальним ароматом опустилася на голову Лейліна, отримуючи білий світлий світло.
- Професор Крофт! - Лейлін глибоко вклонився. Під впливом білого світла він став кращим.
- Це ви врятували мене?
- Я не тебе ‘ просував, просто дрібну послугу ’. - Професор Крофт посміхнувся і повів Лейліна назад до команди Академії Костей Бездні.
- Офіційних магів завжди оточує захисне поле. Крім того, багато з них миттєво активуються або висять постійно. У зв’язку з магами, вони мають ще сильніші захисні поля. Звичайному послушнику не варто наближатися до них!
Пояснив Крофт Лейліну.
- Тільки що цей маг з Маяка Ночі нічого не робив навмисно, але просто подивився в цю сторону і тут же багато послушників потрапили під галюцинації. Якби професора тут не знайшли, то я б...
Вираз Крофта поцуроло, - Лейлін, перш ніж ти станеш офіційним магом, запам'ятай, що тобі треба триматися подалі від будь-якого високопоставленого чарівника! В іншому випадку, я не можу навіть уявити твій кінець ...
- Я запам'ятаю! - Вираз Лейліна став надзвичайно серйозним, коли він кивав головою.
Проста думка вистачило, щоб Лейлін втратив своє життя і залишив у його серці страх.
« Я не хочу, щоб у майбутньому моя душа завалилася лише через те, що я раптом зіткнуся з магом високого рангу. Це дуже боляче!»
Незважаючи на те, що високопоставлений маг контролював свої сили, то це також значитиме їхню м’яку сторону. Лейлін не міг собі уявити, що будь-який чарівник так зробить заради нього.
- Добре. З поверненням синок!
Вилікуючи Лейліна, Крофт усміхнувся йому.
- Я дійсно радий побачити вас знову! - Лейлін теж посміхнувся і обняв свого професора.
Тільки в цей момент, він зміг знайти час і оцінити втрати своєї власної академії.
Через угоду двох академій, величезна кількість послушників Академії Костей Бездни загинуло на війні. Зараз, цілком ймовірно, що Академія Костей Бездна понесла ще більший урон.
У цей момент, позаду професорів стояло кілька розгублених послуховників. Більшість з них були поранені і стояли похмурими.
- Лейлін! - Приємний голос пролунав близько його вух.
- Біки! - Лейлін тепло посміхнувся і обняв звабливе й гарне тіло Біки.
- Добре. Я весь час вірила в тебе... - Сльози наповнили очі Бікі.
Здавалося, що вона хвилювалася про Лейліна, але вона не знала що він був тією загадковою людиною, яка врятувала її життя раніше.
Лейлін ще раз подивився на Бікі і був досить здивований тим, що на її тілі не було помітно ніяких слідів поранень, крім не кращого морального стану. Він не міг не відчути, що навіть якщо він і був послушником 3 рівня з Академії Костей Бездонні, під тиском двох ворожих академ, він не зміг захистити їх життя.
Я побачила, що Лейліна розгубилася і Бікі продовжувала говорити. Я також зустріла надзвичайно сильного ворожого послушника, але незнайомець врятував мене. Після цього я зустріла Фейла і саме завдяки йому мені вдалося вибратись в цілості.
Біки вказала на послушника позаду професора.
Лейлін подивився туди і насправді побачив Фейла. Через три роки він став більш зрілим і мав більшу харизму.
За допомогою сили послушника 3 рівня і деякої удачі, ймовірно шанс її виживання виростив. Лейлін кивнув і більше не питав.
Поговоривши про деякі речі з Бікі, Лейлін озирнувся на вхід в таємничий простір. З нього виходили послушники двох ворожих академій, тоді як послуханці Академії Костей Бездонні виходили вкрай рідко. Лейлін зітхнув, « Схоже, на цей раз Академія Костей Бездонни дуже постраждала. Боюся, що деякий час в Академії Костей Бездна професорів буде більше, ніж їх асистентів."
* Пэн! У цей момент послушник вийшов з розлому.
Послухник був одягнений в одяг Академії Костей Бездні, але у них видавалося кілька отворів. Травми здавалося затуманювали його розум, в декількох місцях були видно сліди крові. Крім того, у нього не було однієї руки.
« Це ж Джейден!» звузилися зіниці Лейліна.
Брак кінцівки не був великою проблемою для магів. Існували таємничі заклинання, якими маги могли відростити їх заново.
Джейден зібрався і зробив кілька кроків вперед. Побачивши професора, він посміхнувся і відразу знепритомнів.
Вжух! Біла фігура відразу з'явилася перед Джейденом і підтримала його.
Через кілька хвилин Лейлін побачив внутрішню зовнішність мага — скелет з палаючими очима!
"Професор Доротті!" Лейлін впізнав фігуру з кісток.
З самого початку, саме Доротті привів Лейліна в Академію Костей Бездні. Крім того, він був наставником Джейдена і дав йому магічний артефакт. Схоже, що він дуже любив Джейдена.
- Добре! Я обстежив таємничий простір, там більше немає жодного послушника. Запечатай вихід!
Людина пронесла в чорних одязі біля трьох голів.
Коли він заговорив, два табори потрапили в смертну тишу перед тим, як бурмотіння і зітхання заполонили всю околицю.
- Не може бути! Де мій Тораш? Він точно досі всередині!
- Срібний кого Сайжунь? Швидше виходь! Він був геніальним послушником, як могла Академія Костей безодні перемогти його?
...
- Морфис! Морфис, де ти?
У ворожому таборі лунали крики.
І схоже команда Академії Костей Бездні вже очікувала цього. Хоча кількість присутніх була великою, усі професори були спокійніші за сподівалися Лейлін.
Навіть дізнавшись про смерть талановитого слухача зілля Мерліни, професор Крофт видав просто похмурий зітхання жалю.
- Тораш! Тораш! Я залишив духовну силу на його тілі, вона повинна бути серед присутніх!
Синебородовий старий на протилежній стороні шалено кричав, після чого заклинаний.
Вибух! *
Яскраво-синій промінь світла пропливав над втратою свідомість Джейденом. Серед цього світла виднівся непарна піктограма послушника.
- Аргх! Ні! Мій Тораш! Я вб'ю тебе!
Вираз обличчя блакитного старого спотворилося, коли над ним виникла сильна гроза.
« Якщо порівняти силу Тораша з ним, то він був повним сміттєзвалищем», Лейлін сплутав і раптом відчув себе надзвичайно успішним.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv