Перевод: Bad3mus
Глава 76: експеримент і опади
Уже минув час, як оця осені вже настала.
Ферми з пашнями все до кряїв були повні золотисто-жовним колоском. Незбагненна кількість крил вітряка постійно оберталася, і земля була дуже щаслива.
*Дзинь-дзінь!*
По дорозі між фермами їхала група карет і одягнених у броню Рицарів, чия сила та життя значно перевищували звичайних людей. На їхніх наплечниках був герб у вигляді півмісяця — він належав лорду столиці Полярної Ночі, Віконту Джексону!
Фермери, побачивши карети, поспішно розбігалися з дороги, стягуючи шапки і кланяючись.
Кілька карет серед Рицарів і солдатів були завішені чорною тканиною. Коли ці карети рухалися, пролунав дзвін металевих цепей.
- Подивляйтеся туди! Схоже, вони йдуть у маєток! Це, мабуть, третя група за місяць! - Пробурмотів фермер з коричневою бородою.
Фермер з іншого боку покликав його:
- Старий Джон! На що ти дивишся?
- Ці карети! Мене не залишає відчуття, що щось негаразд. Раніше, коли дув вітер я бачив фігури в кареті...
Старий Джон насупився.
- І що? Можливо лорду нашого маєтку збрехнуло в голову закупити невільниць! Ти ж знаєш, що добрий, але ледачий лорд нашого маєтку ще немає і двадцяти років!
Фермер біля старого Джона підтримав його, проворчивши:
- Краще нам не лізти в справи цих людей. Пойдём! У паб Рози нещодавно завезли новий ром...
Обидва селяни поступово розташовувалися далеко.
А що стосується іншого боку, процесія карет зупинилася біля заднього входу в маєток Лейліна, де Грім і Фрейзер вже чекали їх.
- За наказом міського лорда, "товари" прибули!
Директор Рицарів підняв шолом, відкривши потворне обличчя з шрамами.
- Відкрити карету з арештами!
Послухавшись наказу керівника, підлеглі швидко відкрили карети, в яких везли арештантів і показали їх у ланцюгах.
На цих полонених була лише груба холшова одежа, вся у дірках і бруді. Усі вони були високі й низькі, погані та товсті. Проте загальні в них були злі аура, прихована у жодних несловацьких очах.
Рицарі, як - от Грім і Фрейзер, відчували сильний намір вбивати. Таку аура мали люди, які справді вчинили вбивство.
- Ось п'ять чоловік. Всі вони огидні злочинці. Кожної судової справи проти них вистачить, щоб призначити їм смертну страту дюжину разів... Звичайно, міський лорд давно схвалив для них смертні вироки. В очах закону вони вже мертві...
Директор Рицарів посміхнувся, і його обличчя вкрите шрамами, стало ще більш гротескним.
- Хоч би якою була причина, хоча б заради невинних жертв, ні за що не відпускайте їх просто так...
- Їхня доля повністю в руках Південного Майстра! Але ми можемо гарантувати, що жоден з них не вийде з його маєтку... - Сказав Грім, прийнявши злочинців.
Отримавши задовільну відповідь, керівник Рівцарій вивів своїх солдатів і оплаті карети з помети.
Що до Гріма, то він силою привів п'ятьох злочинців у підвал помішання.
Від смолоскипа у темряві, щільно замкнених дверей і сухого душного підземелля всім цим злочинцям стало страшно. Однак у них не було ні шансу чинити опір двом Рицарам, Гриму та Фрейзерові.
Грим йшов знайомим шляхом, помістивши кожного з п'яти злочинців у окрему камеру. Потім він прийшов до експериментальної лабораторії, до якої нещодавно був прокопаний тунель, і став чекати поруч.
Стіни були товстими, і навколо горіли сліпучо яскраві смолоскипи, але все ж волосся Гріма стали дибки, й холодний піт пробіг по його тілу.
Бувши рабом-Рицарем, він частково знав про особистість Лейліна. Ще більше він знав про темряву і жах за цими стінами!
« Це місце є практично пекло!»
Коли Лейлін вперше покликав Грима всередину, той сказав, що думав. Потім цей безстрашний Рицар блював всю ніч.
Минуло півгодини. Для Гріма цей час тягнувся як півроку. Особливо, коли приглушені крики проникають крізь міцні стіни і вони наче проколювали його барабанні перетинки!
Змилуються небеса! Грім не був доброю людиною, і на руках його теж була кров, але здавалося, що людина не може виробляти такі стони та завивання, які чулися через кам'яних стін.
*Скрип!*
Прості сталеві двері відчинилися, і з неї вийшов Лейлін. На ньому були плями крові.
« Жаль, що під час експериментів не було достатньо стійкого тіла і він не міг витримати дії заклинання! Сподіваюся, що наступні кілька тіл будуть міцнішими.
Для дослідження душі Лейліна не було готових інгредієнтів. Тому він міг використовувати тільки найсуворіший метод, тобто послідовно збирати дані через експерименти.
Грім поспішно вклонився.
- Юний Майстер! Сьогодні з замку лорда прислали ще п'ятьох, вони в своїх камерах...
- Дуже добре!
Лейлін кивнув.
Хоча Лейлін був послушником 3 рівня, але без просування до офіційного Маґа він не мав достатніх гарантій, щоб кинути виклик тим самовідкритним « Світлим» Магамам, тому деякі речі все ще доводилося приховувати.
Приємкою товару займалися тільки Грим і Фрейзер. Крім них про це ще трохи знала Анна. Не враховуючи їх, навіть Файн і Старий Уелер нічого не знали про справи Лейліна.
У них були деякі невиразні підозри, але Лейлін завжди позбувався марних «нгредієнтів », кремуючи їх з лікарським порошком. Навіть якщо у когось і були підозри, без доказів йому ніхто нічого не міг зробити.
« Таке обмеження сили! Офіційні Маги в академії можуть хитатися по базарах рабів, купуючи їх у якості інгредієнтів. Вони можуть навіть заманювати і облаштувати послухників, але ніхто не може їх покарати! Але я лише мовчазний послушник і можу покладатися тільки на себе. Мені все ще доводиться стежити за своєю репутацією ...."
Лейлін погладив підборіддя і запитав:
« І.І. Чип, як сьогодні йде збір даних на тілах для експериментів?»
Голос І.І.И. Чіпа повідомив:
[Уже виявилося, що духовна сила піддослідного суб'єкта має 23 нетипових мозкових коливання і всередині мозку було 45 прихованих місць...]
« Використовувати тих, хто входив у життя піддослідних і експериментувати з метою отримати дослідження та дані про духовні тіла. Здається, це цілком можливо!»
Лейлін кивнув.
« Це тільки кількість...
Повертаючись, він подивився на Гріма, якому з самого початку наче було не по собі.
- Ти добре спробував, тепер можеш йти!
- Як забажаєте, Майстер!
Грим кивнув і таємно зітхнув з полегшенням, поспішаючи геть.
Він був звичайною людиною і, природно, ці теми суперечили йому, не говорячи вже про обмеження рабів під час тренування. Але Лейлін набагато перевищував Гріма. Тому він міг лише знаходити це важкопереносиме, але не наважувався чинити опір.
Звичайно, Лейлін розумів це.
« Кінець кінцем, він лише звичайна людина, і ми повинні сподіватися таких випадків. Доки він ще слухається наказів, про решту мені не варто хвилюватися."
Лейлін на мить згадав вираз Гріма, а потім зовсім забув. Його чорні ковдри закрутилися навколо нього, і він зник у підземній лабораторії.
- Лейлін, друже мій, ми зустрілися знову!
Ленгфорд, чиї зелене волосся простягалися по землі, дивився на Лейліна, і на його обличчі була написана щирість.
З минулого інциденту між Лейліном та Ленгфордом вони торгували ще кілька разів і навіть зав'язали дружбу, ставши досить добрими друзями.
Так вийшло, тому що Лейлін виявив, що характер у нього непоганий, коли Ленгфорд не божевільний. Крім того, він постійно отримував товари і ціни в Ущелі Брей були нижчі від інших магів.
Між магами постійною цінністю була тільки вигода. Від інших речей можна було відмовитися.
- Ленгфорд! Цього разу товари мені потрібні терміново! Поглянь!
Лейлін кивнув, передаючи тому жовтий пергамент з записами.
- Я рідко бачу тебе таким! Дозволь мені подивитися!
Ленгфорд взяв пергамент і негайно закричав зубами.
- Помёт птицю Кош, Зоряний Сплав... Ці речі пов'язані з аспектом душ і вельми дорогим!
Невеликий мішок негайно грохнувся на стіл Ленгфорда.
Веревочки навколо нього розв'язалися, і виявилося, що всередині виблискують магічні кристали.
- Не тривожся про магічні кристали, ось аванс. Решту я відкрию зеленими!
Лейлін говорив самовпевнено, як багатій.
- Саме так! З твоїми здібностями, магічні кристали тільки дрібне питання!
Очі Ленгфорда виблискнули, і він відразу прибрав мішечок з магічними кристалами у свій одяг.
- Птах Кіш на межі вимирання. Я чув, що декому вдалося знайти її в Горному Хребті Чорномережі. А ось шматочок Зоряного Сплава у мене є...
Ленгфорд негайно перекопав полиці за собою і відкрив маленьку чорну коробку.
Зсередини вона була покрита червоним атласом, а посередині лежав срібний камінь з синіми плямами.
Інгредієнти, які тобі потрібні, Зоряний Сплав, Кам'яні сльози... У мене немає квітів, тому інші ти можеш шукати далі в ущелині...
Ленгфорд згорнув предмети в купку і підрахував підсумкову вартість.
- 785 магічних кристалів!
- Ладно!
Лейлін нехотячи погладив підборіддя.
- Я пошукаю їх на ринку. Також поглядай за товарами, які я замовив, і купуйте їх коли зможеш!
- Йде!
Коли Ленгфорд погодився, він змінився в обличчі, і зелене волосся стало скоро пристосуватись до рівня талії.
- У... Негайно йди!
Обличчя Ленгфорда спотворилося, а одне з його очей вже налилось кров'ю.
Лейлін повернувся і вийшов з печери. Коли він пішов на деякий відстань, до його вуха дійшов виття.
"Ця циклічна душа лякає..."
Лейлін не зупинявся і прямував прямо в ущелину.
- Швидше, дивись! У Ленгфорда знову приступ...
- Варто повідомити захисникам?
- Боюся, особливої користі від цього не буде. Ха, ще трохи, і Ленгфорда знову виженуть звідси.
У той же момент, з печер по обидві сторони каньйону висунулися послушники в гостроконечних капелюхах і подивилися у напрямку, звідки донісся виття. На деяких обличчях видавалася тривога, а на декотрих — байдужість і злоба.
Пойнявшись справами якийсь час, Лейлін вибрався з ущелини Брей. На спині його був додатковий рюкзак, бітком набитий різними складниками.
Лейлін обернувся, щоб подивитися на Ущель Брей, а потім схопився на свого чорного коня і поскакав геть.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv