Перевод: Bad3mus
Глава 68: Повернення в місто Полярної Ночі
- Життя змія Манкетте в його очах і схоже, що цей величезний змій ось-ось помре! - Трохи сумно сказав Мерфі, подивившись на змія, що живе останні хвилини свого життя.
- Будь оптимістом, мій старий друг!
Мерфі Лейлін, похмурившись, зрозумів, що йому не вдалося сказати нічого заспокійливого.
Все-таки, втрати цього разу були занадто великі. З групи, в якій було близько 30 людей, Чорні Залізні Стражі були повністю знищені, а Мёрфі був єдиним вилученим послушником.
Більш того, міський лорд і Великий Рицар, Віконт Джексон, на даний момент були важко поранені, а його життя було в небезпеці.
І причиною цього був цей величезний змій Манкесте!
- Міський лорд? Точно, Лейлін! Поспеши и оглянь Джексона!
Мерфі плескнув себе по лобі.
- Ти подумав про нього тільки зараз?
Лейлін трохи втратив дар мови і пройшов на інший бік, обійшовши тіло величезного змія.
Віконт Джексон лежав на спині зі вм'ятиною на грудях. У частинах рота виднілися сліди крові, сам він був непритомний.
Лейлін швидко оглянув його.
- Зламано три ребра, а також кістки рук і ніг, інші цілі. З урахуванням живучості Великого Рыцаря, він повинен прийти в свідомість через кілька годин!
- Це добре! Єдина добра новина, яку я почув за весь цей день!
Мерфі підійшов до величезного безжиттєвого змія і сказав:
- Схоже, цей змій Манкесте ще не виріс. Якщо б це дорослий великий змій в’янучий, цілком можливо, що волога у наших тілах була б висмоктована досуха в ту саму мить, як ми увійшли в печеру!
Голова великої змії Манкесте впала на землю, очне яблуко було проколоте в формі піраміди і текла прозора рідина.
- Навіть так, матеріали з цього величезного змія можуть коштувати принаймні кілька тисяч магічних кристалів!
Мёрфи погладив жовто-коричневу луску великого змія, бормоча про себе.
Раптом змію Манкетте відкрився інший погляд! Його погляд, повний ненависті, тут же впав на Мерфі. Він відкрив пащу, і його зуби, гострі як бритви, були готові розкусити Мёрфі навпіл.
Цей величезний змій був ще живий!
Раніше він прикинувся мертвим, а прямо зараз нарешті показав свої гострі як бритва зуби і збирався вбити цього ненависного чоловіка.
Від такого нападу Мерфі зовсім не був захищений, і стояв там шокований, абсолютно не рухаючись.
- Обережно!
У ту ж мить, коли снігові зуби були готові доторкнутися Мюрфі, раптово прилітаючи срібний ланцюг обвилася навколо його талії, виривши його з зони досяжності укусу.
Чорна стріла точно проколола інше око змія Манкесте, і він почав смикатися.
Ух! Ух! Ого!*
Мерфі сильно пихтів.
- Лей... Лейлін, дякую! Я зобов'язаний тобі життям!
- Без проблем! Ти ж мені допоміг, хіба ні?
Лейлін посміхнувся, не зводячи очей із величезного змія. Тільки коли пролунав голос І.І. Чіпа - [Цель повністю втратила всі ознаки життя] - він зітхнув з полегшенням.
Як виявив І.І. Чіп, хоча у величезному змієві більше не було коливань енергії, він все ще видавав тепловий відгук.
Звичайно, багато створінь мусять померти протягом деякого часу перед тим як теплові ознаки зникнуть повністю.
Але Лейлін був ще пильнішим. Крім того, навмисне або випадково він пропустив Мерфі вперед і переконався, чи великий змій дійсно мертвий.
« Який жаль! Якби Манкесте помер раніше, його очі оцінили б більше ніж тисячу магічних кристалів. Але тепер ціна всього тіла значно зменшилась".
Лейлін з досить безпорадним виглядом дивився на Мерфі, який стояв поруч.
- Щодо нападу раніше - ти насправді не ухилявся від неї, це мене кілька дивує!
Щокі Мерфі різко покручилися рум'янцем.
- Після застосування руних оків мої духовні і магічні сили дуже ослаблені. У цей період я всього лише ще один старий чоловік з вулиці...
З огляду на те, що Лейлін врятував його раніше, тепер можна було сказати, наскільки Марфі довіряв йому і навіть поділився з ним таким секретом.
- Ладно! Поквапимося і зберемо матеріали цього змія Манкесте, а потім повернемося в місто Північної Ночі!
Лейлін зрозумів, що оточення в повному безладі. Вони не могли пересувати тіла, які лежали на землі. Тому вони могли тільки повернутися в місто Полярної Ночі і попросити людей забрати їх.
Після смерті величезного змія Манкетте, ця область вже не повинна бути загрозою для майбутнього.
- Ха-ха... Цього разу, Лейліне, ти був найбільшим з усіх внесків, тому тобі треба дозволити зібрати кращі матеріали! - Посміхнувся Мерфі.
Лейлін не думав вбити Мерфі і присвоїти собі всю здобич.
Мерфі допоміг йому раніше, і з іншого боку, прямо зараз зі послушників залишилися тільки вони вдвох. Тобто він, напевно, має монополію на більшість ресурсів, тому йому не доведеться ризикувати і вбивати людей.
З усього змія Манкетте були найцінніші складники ока. Залишені матеріали дали б лише тисячу або дві магічні кристали, яких не вистачало для спокуси Лейліна.
Якби зараз тут були якісь рідкісні матеріали ціною в десять тисяч магічних кристалів, то хто знає, став би Лейлін виношувати які-небудь погані наміри.
« З пристойної лусочки в поєднанні з зміїною шкірою можна виготовити багато набори м'якої броні».
Лейлін пройшов вперед і обнажив свій клеймор, перш ніж припарувати величезного змія. Мерфі теж допомагав.
Працюючи, Лейлін і Мерфі здобули деякі найцінніші частини величезного змія. Що до тих, що залишилися - їх можна було перевезти тільки за допомогою з замку лорда міста.
...
Віконт Джексон відкрив очі.
- Я... Ще живий?
У його полі зору було небо, повне блискучого зірки. Він відчував, як його тіло піднімається і опускається згідно руху карети.
Віконт Джексон виявив, що його груди вже перев’язані, а освіжне відчуття розвіяло біль. Це показувало, що лікування було професійним.
- Хто врятував мене?
Сумнів закрався в розум Віканта Джексона, і він з зусиллями намагався привести думки у порядок.
- Міський лорд! Ви нарешті опустилися!
Перед Віконтом Джексоном з’явилось обличчя, яке було сивою бородою і бровами.
- Як ви? Ще пам'ятаєте що-небудь?
Мерфі поводив пальцем перед Джексоном.
- Ви врятували мене? Як інші?
Віконт Джексон говорив з працею, і голос його звучав хрипло, наче порвані кухні хутра.
- Вас врятував не я, а Лейлін!
Мерфі звернув увагу на Лейліна, який керував каретою.
- Ми втрьох єдині вижили з усього загону... Коли ми вийшли з лісу, мені знадобилося деякий час, щоб дістати цю простору карету...
- Вони всі мертві?
Віконт Джексон повернув голову набік, і незрозуміла печаль хлинула з глибини його душі.
- Лорд Віконт! Схоже, тепер ви в порядку!
Лейлін обернувся і кинув пляшку з зеленим зіллям.
- Це лікувальне зілля, я сподіваюся, воно вам знадобиться!
Мерфі зловив його і влив у рот Вікента Джексона.
Прийнявши зілля, той відчув, як гаряча хвиля прокотилася по його чотирьох кінцівках, і він нарешті відновив частину своїх сил.
- За щедрість Лейліна і люб'язне спасіння мого життя я обов"язково віддам вам, коли ми повернемося!
- Якщо можливо, будь ласка дайте мені всі фіолетове листя Хоув у замку. Це буде найбільшою компенсацією!
Лейлін висловив своє прохання без жодних труднощів.
- Звичайно!
Джексон був приголомшений, перш ніж відразу погодитися.
У міру того як карети рухалися, обриси міста Полярної Ночі поступово проступали.
Кілька солдатів ще не були арештовані, уважно розглядаючи людей, які виходили і вийшли.
...
Джексон подивився на картину вдалеці, і в його очах заскупувало, після чого з них полилися два мокрих струмка ...
Розвідна група з замку лорда міста загинула повністю. Розповідаючи про те, що Віконт Джексон був дуже пораненим Великий Рицарем, навіть викликали обурення в місті Полярної Ночі.
Навіть після двох днів новини не впоралися. Навпаки, вони поширилися по окрузі.
Як лорд міста Полярної Ночі, Віконт Джексон завжди використовував свій статус Великого Рцаря, щоб придушувати багато сумнівних групок. Але коли поширилися чутки про його поранення, всередині міста зашемилося приховане військо.
На даний момент сила міського замку різко знизилася. Навіть кілька послушників, дружніх до Віконту Джексона. Скорботник Джексон мусив зіткнутися з усім цим і потрапив у важку перенапруження.
Лейлін, який був у маєтку за межами міста, чув деякі новини.
Але він не вилазяв зі своєї експериментальної лабораторії з тих пір, як повернувся з експедиції, і навіть відкинув багато запрошень із замку лорда та інших групок.
На тлі яскравого світла Лейлін не зводив очей із чашки Петрі.
На поверхні скляної чашки Петрі постійно вкладався маленький червоний шматочок тіла, з якого росло багато щупалець.
Лейлін взяв піпетку і упустив на шматочок м'яса краплю жовтого зілля.
Шш!
М'ясо розчинилося, перетворившись у червону-жовту рідину, схожу на кров.
« Нарешті я зміг очистити її — від первісної есенції крові величезного змія!»
Лейлін дивився на чашку Петрі як на найцінніший скарб у світі.
« І.І. Чіп! Сканувати склад! "
[Біп! Завдання поставлено, проводиться сканування... Створений список генів, порівняння з базою даних...]
[Біп! Степінь подібності цієї крові з генами звичайного пітону: 99,8%! В’язниця: есенція крові великих пітонів! Після ремоделяції на пізній стадії були виявлені нові типи генів...]
И.И. Чіп продовжував повідомляти про висновки, і навіть спроектував список генів перед очима Лейліна.
Як видно з кольорового зображення, кров великого змія Манкетте був такою ж есенцією, як і звичайна гігантська пітона.
« Справді! Цей величезний пітон - результат експериментів магів!»
Лейлін кивнув. Він все ще чітко пам'ятав, що І.І. Чіп, просканувавши величезне пітонове дерево, додав до його назви слово « наполовіну дорослий».
Але якби не точність І.І. Чіпа, яка досягає атомного рівня, ніколи не відкрив би секрет цього змія. Навіть інші маги не могли б зрозуміти різницю.
« Ще кілька днів, і ця місцевість повинна знову стати спокійною!»
Лейлін повідомив своїм слугам, що збирається провести дуже довгі експерименти і що вони не повинні турбувати його жодними справами, а потім таємно покинув маєток.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv