Перевод: Bad3mus
Голова 66: Рунні кайдани
Солдат, який йшов попереду, вигукнув:
- Світло! Попереду світло!
Лейлін подивився. Справді, у далекому кінці тунелю променя світла в печеру.
- Входимо!
Джексон узявся за свій великий меч обома руками і першим вдерся всередину.
Решта пішли за ним.
Світло! Сяючі очі невпинне сяйво!
Очі Лейліна пронизала гострий біль, через що самі собі покотилися сльози, і він поспішно прикрив очі рукою.
- Чудо! Стережіться!
Почулись різні крики та вигуки і лунали удари зброї.
[Терога! Атака спереду! Оптимальний план дій: відступити і пригнутися!]
І почувся звук перестороги. Чіпа, і з'явився його блакитний екран.
На екрані було показано, як гострі кігті завбільшки з долоню рвуть обличчя Лейліна!
Він негайно відступив, тимчасово вибивши атаки.
Навколо все ще лунали крики жаху, і можна було слабо розрізнити рів Вікнта Джексона.
Завдяки скануванню І.І. Чіпа Лейлін міг бачити, що чудовисько, як і колишнє, схоже на ящірку, використовуючи своє знання оточення, намагався прикінчити Джексона та загін солдатів навколо нього.
Напад був таким швидким, що коли Виконт Джексон нарешті зміг відреагувати, весь загін вже поніс важкі втрати!
Лейлін, який вже відкрив очі, озирнувся і побачив багато трупів землі. На більшості частин тіла були видно сліди укусів.
На даний момент від загону Джексона залишалося тільки двоє команд взводів рівня Рицаря і людина у сером, завжди слідкував за ним.
А послушники вже впали з величезної раної на животі, яка мала кров.
Під стелею печери залюднювали створіння, подібні до білих медуз.
« З поверхні медуз раптово збільшується, і це може спричинити ефект подібної до світлової бомби. Чуда ще і здатні взаємодіяти, напевно ними керує хтось неглупий, якщо ми понесли такі серйозні втрати."
З медузи вирвався сильний промінь світла, але вона немов ослабла. Цей промінь вже не засліплював, і здавалося, що передіснуючий спалах — це одноразовий напад.
- Це блискуча медуза, істота, що живе під землею. Їх передові атаки можуть бути використані тільки один раз, потім їм потрібно відпочити один день для використання такої яскравої спалаху світла ще раз!
Це підійшов Мерфі. Він не знав, де його мати, тому притискав її до грудей.
- Нам потрібно розібратися не з цими організмами-паразитами, а з тією тварюкою посередині!
Лейлін посміхнувся і вказав у середину печери.
Увійшовши сюди, Лейлін та інші опинилися у величезній печері. Її стеля була весь покриті сталактитами і сяючими медузами, завдяки яким можна було охопити всю печеру.
Зараз у ній було безліч мутрів, але коли вони дізналися про ящірок, бурих ведмедів і оленів, їх було більше десятка. Серед них був великий жовтий змій, який здавався їхнім правителем.
- Це Манкесте! Величезний Змій Ув’яжіння Манкесте!
Ця книжка випала з рук Мерфі, і вона голосно вдарялася об землю.
« І.І. Чіп, сканування!»
Серце Лейліна тремтіло.
[Земна змія в’яніння Манкесте (пополовіння дорослого). Сила: 11,9; спритність 6,5; живучість: 14; духовна сила: 8]
[Навички: 1) паразитизм. У своєму тілі Манкесте може створювати сильних паразитів і заражати ними інші організми, підкоряючи їх собі]
2) В’язниця. У місцевості Манкесте, де рослини помирають і перетворюються на поживну речовину для них. Дорослий Манкесте має силу рівня офіційного Маґа і здатний висушити цілий ліс]
Ілюстрований довідник з біології, Путні нотатки Найджела
И.И. Чіп миттєво видав інформацію перед очима Лейліна.
« Наповину дорослий? Мабуть, він ще не досяг зрілості!»
Лейлін полегшено зітхнув і відразу ж крикнув:
- Мерфі, не обманюйся його зовнішністю! Цей Манкетте ще тільки підліток, у нас є шанс!
- Саме так!
Мерфі уважно розглянув великого темно-жового змія, і нарешті оправився від страху.
- Довжина дорослого Манкесте щонайменше 100 метрів. Кількість паразитів, яких створив цей великий змій, також явно неправильна!
- Цей величезний змій є винуватцем в'язниці?
Джексон витріщився на змія, і його каскадок шевельнувся.
- Верно! Манкесте — це соки рослин. Вони підступні і ліниві, а рухаються дуже неохоче. Переважно вони їдять такі паразити!
Завдяки своєму багатому життєвому досвіду Мерфі був добре обізнаний з повадками Манкесте.
- Значить, потрібно лише вбити його щоб відновити видобуток лікарських трав в Лесі Темний Ночі?
Довгим мечем Віконт Джексон звернув увагу на велетенського жовтого змія, який захищав безліч паразитів.
- Теоретично - так, потрібно його вбити або вигнати. Загибель лісу не оживе, але інші ліси, де Манкесте, можуть повернутися до свого колишнього стану.
На обличчі Мерфі з'явилася крива усмішка.
Манкесте, який згорнув кільцями в центрі печери, висунув мову і тихо зашипів, ніби змовив по-різному.
Це було схоже на звук від тертя пари шматків старої шкіри один про одного — дуже неприємно для слуху.
Злодії, що оточували Лейліна та інших, звили й знову кинулися на них, наче вони отримали наказ!
Лейлін байдуже подивився на них.
« Надто багато людей, і материнський організм ще не знищено. Я повинен економити магічну силу!"
« І.І. Чіп! Зроби симуляцію оптимального плану атаки!»
Лейлін обнажив клеймор.
[Біп! Введення даних про обстановку, моделювання параметрів тіла Носителя!]
[Симуляція бою, розрахуй план!]
И.И. Чіп постійно показував Лейліну можливі атаки монстра.
Лейлін перемістився, рятуючись від удару бурого ведмедя. У правій руці клеймор прочісував траєкторію, відхилив лапу ведмедя і точно проколов його голову.
Величезний бурий ведмідь зі гуркотом впав на землю. Це привернуло увагу Манкесте, який подивився на Лейліна.
Шкіра його голови раптом почала какати, і він поспішив відступити.
- Хороша робота! - Вигукнув віконт Джексон.
Його тіло наче перетворилося на вихору, який біснується посеред натовпу монстрів і залишаючи позаду себе кривавий слід.
« Мабуть, Віконт Джексон також застосовує технології Рицарів! Це, мабуть, збільшує його швидкість! "
Декілька послушників використовували підготовлені раніше заклинання нульового рівня, допомагаючи вбивати монстрів.
Лейлін кинув лише один погляд і більше не звертав на них уваги.
Шш!
Труп ведмедя, якого вбив Лейлін, швидко розкинувся. З кісток з'явилося безліч кровоносних судин. Вони сформувалися в істоту, яка вистежила раніше, і воно забрало у пащу Манкесте.
Величезний змій Манкесте відкрив пащу, показавши гострі клинки. Він згорнувся, проковтнувши червоне створіння.
"Вигулює своїх паразитів?"
Лейлін злякався.
Проковтнувши паразитів, Манкесте нарешті розпрямив своє тіло. Він подивився на Лейліна та інших, старанно вирізаючих монстрів, і в його баврових очах пром'яв гнів.
*Бам*
Тіло величезної змії стріляло вперед, і вся печера здригнулася.
Величезне тіло Манкесте, рухаючись з надзвичайною швидкістю, рвався на бік Джексона.
« Швидкий! З його спритністю 6,5, я зміг побачити тільки тінь! "
Лейлін з радістю відступив і водночас захищався клеймором, тримаючи його перед грудьми.
Потік величезної сили пролетів повз, і клеймор злетіла в повітря, весь спотворений.
« Величезна сила, а він лише злегка торкнувся мене! »
Зіниці Лейліна звузилися.
Величезний змій Манкесте відкрив свою велику пащу і гострими зубами намагався вкусити Джексона. Довкола рознісся запах, схожий на риб'ячий. Якби Джексон був спійманий, то від нього не залишилося б навіть трупа.
- Пане! - Викрикували двох інших Рицарів і людей у сірому.
- Ха! Гарна спроба!
У вирішальний момент Джексон звільнив всю свою внутрішню енергію, і довгий меч зі швидкістю, ледь помітною неозброєним оком, проколов макашку величезного змія.
Однак він залишив лише білий слід на лусці величезного змія. А Джексон використав удар і відштовхнувся, вигнувши талію і збіжачи пащі змія.
- Захистити пана!
Двоє Рицарів кинулися вперед. Манкесте видав лютий рів і одним махом проковтнув їх.
- Вогняний шар другого порядку!
- Стріляла коррозії!
У цей час інші послушники теж скоїли добрий обстріл заклинаннями по тілу величезної змії.
*Бах*
Жовте полум'я і чорна стріла вибухнули після зіткнення з тілом змії, залишивши пару обвуглених отворів.
Величезний змій видав рів, в якому почулися нотки агонії. Його луска здригнулася, а хвіст кинувся в сторону послушників!
« Величезний змій дуже живий. Урон звичайних заклинань нульового рівня не вплине ніякого впливу на його рухи!»
Лейлін не відводив очей.
Величезний змій вдарив хвостом, і послушники швидко перетворилися на відбивні. Через тіло змія потекла кров.
- Ні! Дерек! Ранс!
Мерфі гірко розридався.
Решта людей зібралися в купу, а чоловік у сірому, що слідував за Джексоном почав:
- У нас немає іншого вибору, доведеться спершу відступити!
- Ні! Цей клятий черв'як посміяв вбити Дерека і решту! Я цього так не залишу!
Очі Мерфі налилися кров'ю.
- У мене є заклинання, яке на деякий час скінчить його руху. Все інше залежить від вас!
Мерфі ступив вперед, взяв в руку монокль, який завжди носив при собі, і кинув його у величезного змія.
*Бам*
Скло монокла розтрощилося про його луску, і спалахнули темно-червоні рунічні знаки.
Темно-червоні руни розмножувалися і перетворилися на довгі ланцюжки, які зв'язали величезного змія.
« Яке могутнє заклинання!»
Очі Лейліна виблискували.
- Він не зможе рухатися принаймні півхвилини, так що використовуйте всі засоби, якими володієте!
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv