Перевод: Bad3mus
Глава 61: Ущелина Брій
Коли Старий Уекер вийшов, в кімнаті залишилися тільки Лейлін і Фрейзер.
Рыцарь знав про статус Лейліна як мага, так що вираз Лайлина теж став розслабленішим.
Лейлін відчув, як півобулачки в глибокому кріслі:
- Які новини про ліси?
Фрейзер схилив голову, висловлюючи повагу, і сказав:
- Шанований юний майстер, за вашим наказом, я послав безліч людей розвідати вологі ліси. Я знайшов ключі до розгадки, заплативши за це одним убитим і двома серйозними пораненими людьми.
Недавні події у вологих лісах безпосередньо призвели до зменшення збору трав. На даний момент декілька великих групок теж послали розвідників з тією ж метою. Але навіть після цього, вони всі потрапили в засідку.
Згідно з кількома очевидцями, вони постраждали від невимовних нападів чорного створіння в лісі. Поки відомо, що це істота було надзвичайно швидким монстром. Окрім цього опису нічого не було відомо.
- Продовжуй.
Голос Лейліна був дуже спокійний.
Один злочинець зміг чітко побачити, як виглядало чудовисько під час одного з його нападів із засідки. Ось ескіз, який він намалював.
Лицар передав ескіз Лейліну.
Лейлін подивився. На папері було зображено якесь чотиричне змія. Його тіло вкривало луска, у нього був роздвоєний язик, а на макушці невеликий ріг.
- Що ще сказав злочинець? - Запитав Лейлін.
- Він сказав, що ця істота була приблизно два метри в довжину. Все його тіло було жовтувато-коричневе, і воно було надзвичайно швидким. - Додав Фрейзер.
- Воно таке виглядало? - Запитав Лейлін.
Він з запалом згадував ілюстроване керівництво незвичайних істот, які бачив у академії.
« Оно трохи нагадує Синю Ящеріцу, але колір неправильний. І ще воно злегка нагадує змію".
« Як видно з повідомлення про те, що це створіння не дуже небезпечне. Послухник 2 рівня повинен бути здатний впоратися з ним."
Лейлін заспокоївся.
На цей момент він, однак, все ще не хотів залагодити це особисто. Не враховуючи того, що експерименти з зіллями вступали у вирішальний період, подія з ослабленими лісами ще не була повністю розслідована. Поки це не було необхідно, Лейлін не ризикував би своїм життям заради невідомої небезпеки.
- Передай ці накази. Якщо хтось зможе схопити живим або вбити цю істоту, неважливо хто, я награбую її двома тисячами золотих монет! Ще за будь-які частини цієї істоти, чи то луская, кров, шкіра або ріг, я дам додатково 200 золотих. — Тихо сказав Лейлін.
- Так, мілорде, я зараз же оповіду про це.
Фрейзер вклонився.
- Іди.
Лейлін махав руками. Фрейзер знову вклонився, перш ніж піти геть.
...
Три дні потому, на схід від міста Полярної Ночі, в маленькому ущелині.
На Лейліні було чорне вбрання, і він йшов гірською стежкою вздовж ущелини. Для людини, як він, всі характеристики якої були вище 3, ці перешкоди зовсім не представляли проблеми. Він йшов, ніби прогулюючись у своє задоволення в себе на задньому дворі.
За ним слідував одягнений в доспех Грім, який надів маску з шоломом, щоб приховати вигляд.
- Ми тут! Ринок ущелини Брей! - Тихо сказав Лейлін, коливання енергетичних хвиль навколо.
Цей ринок був на карті, яку Бікі дала Лейліну. Він був розташований біля міста Полярної Ночі і служив місцем обміну ресурсів. Раніше, коли Лейлін вибрав своє завдання, він мав намір відвідати цей ринок.
- Стояти! - Роздався дівчий голос.
Лейлін повернувся в напрямку голосу. Він виявив маленьку дівчинку верхи на гірському козлі, що рухалась до них.
Гірський козел скакав вприприжку вздовж краю. Він дійсно рухався дуже швидко, діставшись до Лейліна за кілька хвилин.
- Ты маг? - Запитала дівчинка байдуже, виміривши Лейліна поглядом.
- Так, я мандрівний маг і хочу увійти на ринок. Це мій слуга!
Лейлін вказав на Гріма позаду.
- Мощ цього слуги вже досягла сили Рицаря? Ти сильний!
Дівчинка підняла великий палець.
- Плата за вхід - по 1 магічному кристалу за тебе і твого слугу. Якщо ти думаєш, що це дорого, то він може почекати зовні.
- Це не потрібно!
Лейлін дістав два магічні кристали і передав їх дівчинці.
- Я хочу знати, де в цьому вулику я можу отримати останні новини. - Сказав Лейлін недбало.
- Ти тут новачок, чи не так? У цьому місці у мене найсвіжіші новини!
Дівчинка самовпевнено задрижала голову, а на обличчі її було вираз: « Ти можеш збудитися, щоб отримати їх».
Лейлін втратив дар мови. За результатами сканування І.І. Чіпа, ця дівчинка була послушником 3 рівня. Її сила була навіть вищою, ніж у Мерфі. Вона, безсумнівно, більше не була дитиною, незважаючи на зовнішність. Було важко визначити, чому вона мала дітей.
- Чи може пані наглядачниця сказати мені, яка буде ціна, щоб дізнатися новини?
Лейлін злегка вклонився.
- Ти досить милий моїм очам, так що 1 новина в обмін на один магічний кристал!
Дівчинка зобразила вираз, ніби вона високої думки про Лейліна.
- Тоді добре!
Лейлін усміхнувся і передав магічний кристал.
- Як йде війна біля Боголенської Академії Кості Бездні?
- Нещодавно маги, які покурили в мене новини, теж питали про це.
Дівчинка почухала голову.
- Згідно з останнім оновленням зі вчорашнього дня, лісова Академія Кості Бездне вперто тримається, тому що вони покладаються на свої магічні закляття. Однак втрати серед послухників були великі.
Коли дівчинка сказала це, вона пробурмотіла:
- Не турбуйся! Полум'я війни сюди не дотягнеться. У цьому місці навіть не так вже й багато надійних точок видобутку ресурсів, тому як це може привернути увагу академій? Тільки послушники іноді можуть заходити сюди.
- Я знаю це. Тоді, чи знаєте ви причину цієї війни?
Лейлін віддав ще один магічний кристал.
Дівчинка поспішно взяла його.
- Хто знає? Схоже, вона ведеться за скіпетр або якусь дорогоцінну...
- Ось як!
Лейлін кивнув, показуючи, що йому більше не про що питати.
- Молодий чоловік, я сподіваюся, що ти знайдеш те, чого шукаєш в цьому ущелі без жодних проблем!
Дівчинка помахала руками і ховалася козла, на якому сиділа верхи. Він продовжував стрибати, і дуже скоро вони зникли з поля зору, зникнувши в ущелині.
- Давай теж увійдемо! - Сказав Лейлін Гріму за своєю спиною.
Коли Лейлін прийшов у ущелину цього разу, він мав дуже щільний графік. Кілька його експериментів досягли вирішальної стадії. Лазурного зілля також було припинено.
Було шкода, що деякі магічні інгредієнти, які він запас раніше, закінчилися. Тож він не мав вибору, хіба що виходив з дому.
« Скоро! Мені потрібно тільки купити ресурси, а потім почати спроби зварити лазурне п'є. Тоді моя духовна сила, до цих пір повільно зростає, отримає величезне прискорення!»
Здавалося, що Лейлін запалав вогнем.
Прогулюючись вузькою дорогою вздовж ущелини, Лейлін обережно входив у дно каньйону. В цій точці обміну ресурсів всі крамниці були оточені в гротах, що засівають схили, трохи схоже на печер первинних людей.
Лейлін зайшов у лавку зелень під назвою "Зелья Ленгфорда". У печері було дуже темно, її освітлювали лише кілька каменів, що випромінюють зелене світло.
Здавалося, що від цих каменів кожен предмет в печері випускає зелене світіння, придаючи місці дуже похмурий вигляд.
Почувся похмурий і сумний сміх.
- Хехехе! Що вам потрібно?
Через прилавк вийшов старий гном. Його обличчя було все в зморшках, він був лисим, і більша частина його зубів теж випала.
Мені потрібно 20 стандартних порцій Вашого листя, Хрустальних плодів та насіння винограду « Граз Дракона! » — повільно і рішуче проговорив Лейлін.
- О...
Старий гном навіть не рухався, так ніби це його не турбувало.
- Це всі складники для зеленого, і ціни на них не будуть низькими. Ти майстер Зельєварнії?
- Не схоже, що це повинно вас турбувати.
Лейлін нахмурився, його поведінка була йому не в нормі.
- Молодий чоловік! Чи можливо, що ніхто не навчив тебе поважати старих людей?
Старий гном посміхнувся, і зіниці його очей неначе заверталися.
Було сказано, що це було попередження І.І. Чипа:
[Увага! Увага! Тіло цілі випускає магічні енергетичні хвилі!]
Грім, що стояв позаду Лейліна, впав і не видавав жодного звуку.
- Прокляття! - Виручився Лейлін.
Деякі послушники і навіть офіційні Магії через травми, отриманих при розвитку або піднімаючись обпромінюванням від експериментів, ставали психічно неврівноваженими. Вони часто виявляли божевілля. Очевидно, Лейлін зустрівся з одним із них сьогодні.
Згідно з скануванням І.І.I.Чіпа, гном перед ним був послушником 2 рівня, але його духовна сила була набагато сильнішою за у Лейліна.
Магічна сила в тілі Лейліна прийшла у рух, дозволяючи йому уникнути заклинання старого.
« Заклинання ілюзії? Не схоже! Мабуть, в такому випадку це якесь пасивне заклинання!»
Рукав ковдри Лейліна зашуршував, і в його руках виявилося вогняно-червоне зілля. Все його тіло витіснило ворожість.
- Хахаа... Саме так! Саме так! Смерть прекрасна, і скоро вона знизиться на нас!
Старий гном розсміявся як маньяк і радісно заспівав.
"Він зовсім збожеволів!"
Лейлін приготувався кинути вибухчасте зілля, яке тримав у руках і шукав шлях порятунку.
Він не хотів вступати у потасовку з божевільним без причини або сенсу. Крім того, перемога не принесе йому користі.
- Ленгфорд, досить!
Саме тоді, коли старий гном готував чергові заклинання, пролунав голос. Це була сторожиця, голос дівчинки, яка їздила на гірському козі.
- Марісса! Ти мені набридла!
Старий гном голосно повирив і заклинав. Чорний дим згущався в його руках, утворюючи великий чорна куля.
- Прокляття! Ленгфорд знову за своє! Хто з вас може допомогти мені?
Знову донісся голос дівчинки, на цей раз досить роздратований.
- Фус! Окер!
Два надзвичайно коротких заклинання, і це шокувало Лейліна.
« Послухувач 3 рівня! Я чув, що духовна сила послушників 3 рівня не тільки може підтримувати кілька заклинань 0 рівнів, але вони ще й оволоділи технікою чаклунства фразами, яка скорочує закляття до декількох складів, ніж досягає їх майже миттєве використання."
Після того як декілька складів у печері з’явились зелені лози, в них було багато зелених. Деякі величезні лози повністю зв'язали руки і ноги Ленгфорда.
Ленгфорд ревел без зупинки і приготувався кинути чорну кулю з диму.
У цей момент стріла червоного кольору розірвала простір і потрапила точно в центр кулі.
*Пуф!*
Роздався легкий шум, поки чорний дим і червона стріла противилися один одному, перш ніж зникнути.
"Стримала нейтралізації енергії".
Зіниці Лейліна звузилися.
« Послухник 3 рівня, який атакував зовні, набагато вищий за мене у магії!»
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv