Перевод: Bad3mus
Глава 56: Візит
Золотий предмет пролетів по дузі, виблискував на світлі і впав у руки лисого торговця.
- Візьміть, це комісонні, які ви заслужили. — Да.
- Велике спасибі за ваш дар, високошвидкісний юний майстер! — поспішаю вклонився лисий.
- Далі мені потрібен управитель і пара чоловік, які добре вміють вести рахунки! Якщо ви зможете знайти їх для мене, ця золота монета ваша! — Лейлін пурхнув золотою монетою в руці.
- Дайте подумати! Давайте подумаємо!
Помітивши, що ще одна золота монета маніла його, лисий раптово оживився. Він став нерозбірливо бормотати, хапаючи себе за лису голову і напружуючи мізки.
- Саме так! Старий Уекер! Старий Уекер був директором барона. Недавно він говорив, що хоче знову знайти роботу і заробляти на життя! - Прознес лисий торговець.
- Дуже добре! Відведіть мене до нього! — Лейлін дуже кликав.
Ранок через два дні. Поки туман ще не розсіявся повністю, в холодному ранковому повітрі все ще залишався деякий морозець.
*Скрип!*
Брама Роранів повільно відчинилась, і між ними з’явилась карета з кіньми.
Коли вона повільно виїхала з міста, Дюжина дивних найманців у пошарпаній броні зі списами та луками супроводжували велику карету.
Перед каретою на чудовому бурі коней їхав Файн. За ним слідував двадцятирічний найманець, який ніс червоний прапор. На ньому було вишито зображення сокола — емблема загону найманців "Роранська Соколи".
Грим їхав поруч з каретою, поступившись місцем кучера. Замість нього там сидів білий старий. Хоча зустрічний вітер роздмухав його волосся, він одягався без жодних складок.
Він був директором, якого найняв Лейлін — Старим Уелером. Барон, якому служив раніше, розорився і втратив роботу. Він одразу знайшов спільну мову з лисим торговцем, який відвідав його і приєднався до загону Лейліна.
Подорож з Рорану до міста Полярної Ночі зайняла лише сім днів. Відвідувачів "Роранська Сокола" був гідний похвали Файн. Маршрут добре знав їх, і вони навіть знайшли місце для ночівлі по дорозі від мороки до табору.
Через сім днів ця група досягла міста Полярної Ночі.
Лейлін підняв висячу шторку карети і побачив, що хмари попереду були досить темними. Слої хмари збилися разом, не пропускаючи сонячних променів. Було схоже, що скоро піде дощ.
На кущах та траві навколо лежала тінь, і виглядало це дуже похмуро.
- Файн!
Лейлін вийшов з дверей карети.
- Чи не казав ти, що в місті Полярної Ночі є більша область з буйною рослинністю? Яка це область?
- Юний майстер!
Файн міцно вхопив повідки і протягнув коней, щоб їхня швидкість спала зі швидкістю карети.
- Місте Полярної Ночі дуже великий. Ці таємничі події відбувалися тільки на маленькій ділянці в східній частині. Зазвичай ми з усіх сил намагаємося обійти цю ділянку. Все-таки, люди теж намагаються уникнути небезпеки...
- Де цей ліс?
Лейлін притулився до краю дверей, ніби насолоджуючись виглядом.
- Східна частина Лісів Темний Ночі розташована ближче до серця міста!
Файн подивився на Лейліна, знизив голос і сказав:
- Ліси Темний Ночі рясніють деякими травами. Але з того часу, коли в’яне Полярна Ночі, запаси трави зменшились на 30 відсотків!
- Ось як? - Посміхнувся Лейлін.
Полярна Ночі була великим містом у Східних лісах, і однією з опор його економіки було торгівля лікарськими сировинами. Тепер здавалося, що міський лорд і його офіцери стурбовані цією ситуацією.
- Ліси Темний Ночі? Я запам'ятаю це!
Хоча ліси в королівстві були досить небезпечними, це було так тільки для звичайних людей. Лейлін навіть перетнув ліс Кісті Бездні своєї академії, тому він не турбувався про місцеві небезпеки.
- У зоні в'язниці зникли якісь збирачі трав? - Раптом запитав Лейлін.
- Збирачі трав? Ви маєте на увазі наймані робітники, розбійники і авантюристи?
Файн знизав плечима.
- Ліси повні небезпек, і абсолютно нормально, якщо кілька людей загине, так що хто знає?
Поки двоє розмовляли, карета повільно наближалася до міста Полярної Ночі.
Міські мури були не дуже високими, але вкрай товстими. Здається, що вони були зроблені безпосередньо з чорного граніту і виглядали міцними.
Там узяла Файн і дозволила кареті в’їхати після оплати митниці.
- Спочатку знайдемо ночувати! — Коротко наказав Лейлін.
...
Наблизилася ніч, Лейлін відіслав геть Анну, яка обслуговувала його, і залишився один у кімнаті готелю.
Він відкрив вікно, і всередину вдерся холодний вітер. Снаружі було зовсім темно, а запечених ліхтарів було небагато.
Лейлін закрив двері і дістав синій кришталевий шар з мішка, який завжди носив із собою.
Ця кришталева куля була дуже маленькою і випромінював дивне сяйво. У центрі скла було безліч золотих точок світла, які постійно снували навколо як маленькі світлячки.
- Відкрийся! - Сказав закляття Лейлін.
Точки в кришталевій кулі почали рухатися, поки не утворили дивний символ.
Цей символ був досить звивистим і постійно обертався. У результаті він виглядав, як око налите кров'ю.
Вираз обличчя Лейліна був надзвичайно серйозним. Спочатку він повернув символ до обличчя, щоб воно відбивалося у кришталевій кулі.
- Календар Тені, рік 1032, місяць холодної зими, день каркаючих ворон. — Повільно вимовив Лейлін дуже парним голосом.
- Сьогодні я прибув до Полярної Ночі і зараз обітую в Трактирі Хуф.
Лейлін повернув кришталеву кулю, щоб вона відбивалась на символі всередині. Потім він підійшов до підвіконника і оглянув околиці.
- На даний момент відомо, що зона в'язниці належить до східної області — Лези Темної Ночі. На момент цього запису не було повідомлень про смерть людей. Завтра я приготуюся поїхати на розвідку, може бути, зберу нову інформацію.
- Вищенаведені записи зроблені послушником 2 рівня, Лейліном Фельером!
Після того як Лейлін закінчив говорити, він витер кришталеву кулю своїми блідими білими пальцями.
Хихи! Хихи!*
Зсередини кришталевого кулька пролунав дивний звук, схожий на дитячий сміх. Потім символ очі блимнув і зник, перетворившись назад у незліченні золоті плямки світла.
Хрустальна куля Лейліну видала академію, щоб використати її як доказ завершення місії.
Хрустальна куля могла записувати трохи сцен і голосів. Все, що Лейлін повинен був робити - це записувати кожну важливу подію в ході місії. Потім, повернувшись у академію, він би віддав його як доказ.
Звичайно, Лейлін мав контроль над кришталевою кулькою. Поки він не хотів його активувати, кришталева куля не міг нічого записати без його магічної підтримки.
Ось чому Акадея Кості Бездні наважилася дозволити своїм послушникам вирушати в довгострокові місії без страху бути обманеною.
« Файна — це небезпечна зона в’язниці не надто велика. Я боюся, що це можуть бути або якісь деревні демони, чи організми, які харчуються людьми. Послухника 2 рівня має бути більш ніж достатньо, щоб з ними розібратися!"
Лейлін висловив таку цікаву думку: « Я не маю потреби поспішати, у мене ще є більше двох років! Потрібно спочатку послати трохи найманців на розвідку ...."
« Найважливіше саме тепер — зміцнитися тут. Крім того, я мушу відвідати свого друга»
Губи Лейліна викинулися в таємничій усмішку.
Хоча місто Крайної Ночі було досить віддалене, він був близький до деяких джерел ресурсів Магів. Навіть не поділене була шахта магічних кристалів. Звичайно, ресурси були вже виснажені, але вони все ще приваблювали велику кількість мандрівних Магів і малих сімей. Через неї тут навіть з'явився невеликий ринок Магів, який був позначений на карті, отриманій від Біки.
Крім того, за короткий час, поки вони в’їжджали до міста, І.І. Чіп вже виявив кілька енергетичних хвиль, які випромінюють інші послушники. Схоже, у цьому місті жило досить багато послушників.
Це було цілком нормально, тому що мандрівні маги або ті, кому набридло життя Магів, воліли оселитися в віддалених містах, щоб краще приховувати свої особистості.
Звичайно, через більшу тривалість життя, зовнішність і радіацію вони не можуть довго залишатися в тій самій області, часто змінюючи місця після декількох років.
Поки Лейлін думав в такому руслі, він крикнув:
- Ганно!
- Юний майстер, що накажете?
Невдовзі увійшла Анна, одягнена в гарне червоне вбрання. Коли вона зробила реверенс, з'явилися її білі ноги.
- Приготуй подарунок; я хочу завтра нанести комусь візит! Про подробиці тобі розповість Уелер! - Нечесно сказав Лейлін і зівнув.
Відіслав кілька розчаровану Анну, Лейлін звичайно настроїв масивний енергетичних частинок у якості пристрою сигналізації, перш ніж задул свічки і увійшов в царство снів.
Наступного ранку Лейлін вийшов з Ханною, яка взяла із собою красивий капелюх.
- Це подарунок, який обрав Старий Велкер?
Лейлін взяв капелюх і бігло оглянув її, зрозумівши, що вона була зроблена з тваринної шкури. На дотик вона була дуже м'якою і гладкою, і до неї було прикріплено перо.
- Управитель Велкер сказав, що в місті Полярної Ночі перо козодоя, прикріплене до шкіряного капелюха, представляє мирний намір і дружелюбність. Це чудовий подарунок для першого візиту!
На обличчі Анни було ніяково і трохи наляканий вираз.
- Юний майстер... Ви збираєтеся відвідати іншого « пана»?
Голос Анни злегка тремтів.
- Так, він теж послушник.
Лейлін знизив голос так, що став чутно тільки для Анни і його самого.
Після того як він сказав, що її плечі затремтіли. Лейлін посміхнувся. Анну продали Магу ще до того, як вона була перепродана в рабство. Здається, це сильно вплинуло на неї.
- Якщо ти боїшся, то можеш повернутися.
Лейлін ступив вперед і обняв тонку талію Анни.
- Ні! Анна хоче піти разом з юним майстром!
Анна видала з себе посмішку.
Лейлін похитав головою.
- Йди за мною, якщо хочеш.
Місто Полярної Ночі було збудоване в кілька готичних стилі, з гострими шпілями на вершинах дахів. Тротуари також були викладені гладенькими камінням, щоб створити враження, що Полярна Нічі була одним з найбагатших міст у окрузі.
Коли Лейлін і Анна наближалися до східного краю міста, вбрання людей тут стало набагато вишуканим, ніж деінде.
- Схоже, на сході міста Полярної Ночі збираються двіряни і вчені.
Лейлін подивився на квіткові клумби з обох боків дороги. Там був навіть вуличний фонтан. Він не стримався від усмішки, сказавши це Анні.
Потім вони разом прийшли до маленького білого багатоповерхового будинку. На табличці було написано: « Вулиця Шан-Еліз, 59".
(П/Р: Анлейтер переклав назву вулиці як « Сесилія» і знову обірвався, тому що в перекладі з китайського на російський це буде вулиця Шан-Елізе, або по-нашому "Єлісейські поля", що є центральною вулицею у Парижі)
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv