Перевод: Bad3mus
Глава 48: Ринок
- Ось як? Тоді чому ти не видаляєш меча з рук?
Лейлін повільно піднявся.
- Ніхто не повинен знати секретів нашого Сира!
Начальник повільно помахав мечем.
- Крім того, саме через свої рани ти не зміг простягнути руку допомоги!
- Кхе-кхе ...
Лейлін слабо закаштувався.
- Верноле спостереження! Схоже, ти рішуче настроєний убити мене сьогодні? Клянусь, я ні слова не скажу про те що сталося тут!
- Тільки мерці зберігають секрети! — Викрикнув голову і рубанув по Лейліну.
Його меч виблискував сніжною білизною.
Лейлін повернувся в відчайдушній манері.
Зрадник прийняв веселий вигляд, всі м'язи його напружувалися, але ледь він зібрався рнутися вперед, як змінився в обличчі і відступив на кілька кроків.
Солдати і юна леді за його спиною безсило впали на землю, тільки їх очі все ще могли рухатися.
- Ти отруїв нас! - Очамливо проричав лідера.
- Як і очікувалося від Рицаря, у тебе достатньо сил для опору. — Кивнув Лейлін.
Хоч він і міг вирізати весь загін, але якщо йому вдасться поліпшити його спосіб життя, то чому б не скористатися ним?
Зрадник кинув свій довгий меч, розгорнувся і побіг. Його швидкість не дуже відрізнялася від звичайної людини.
- Під дією отрути, але рухається з такою швидкістю. Це дуже дивно. — Холодно припустив Лейлін.
Він підняв арбалет.
« І.І. Чіп! Прорахувати швидкість вітру і вологість повітря! Корекція траєкторії!»
Чорна смуга проколола груди Рицаря. Побачивши стрілу, яка проколола його груди зі спини та потік крові, чоловік впав з приголомшеним виразом обличчя.
Лейлін підійшов до юної леді і навис над нею, розглядаючи її, а потім висипав мішечок порошку їй в рот. Миттєвість постала, та встає і потягнулась.
- Ты... Маг?
Дівчина дивилася на Лейліна з цікавістю.
- Ні. Я лише майстер Зелій. Перетягни їх усіх сюди і розберися з ними!
Лейлін звернув увагу на солдатів.
- Чому ти сам цього не зробиш?
Дівчина піддалася губам, але все ж перетягла паралізованих солдатів. Вона навіть перемістила трупи Рыцаря-вирадника і здоров'я, що захищав її.
Її очі змерзли. Вона витягла кинджал зі своїх одежин і зарізала всіх паралізованих солдатів.
Лейлін зимно спостерігав за тим, як молода леді прошивала своїх переслідувачів кинджалом, поки ті не помирали.
- Ти точно Маг! — Уверенно сказала юна леді. - Якщо ти допоможеш мені помститися, я віддам тобі всі свої цінності і серед них - спадщина Мага. І я сама стану твоєю!
З цими словами вона розстебнула одяг.
- Ти впевнена, що в твоїй сім'ї є спадщина Мага? — Досить запитав Лейлін.
- Присягаюся в тому честь своєї сім'ї!
Обличчя дівчини було рішучим.
[Сканування! Потік крові швидко прискорюється! Дивовижна активність мозку! Висновок: брехня - 93,3%
Дивлячись на висновки І.І. Чіпа, Лейлін похитав головою.
- Краще йди!
- Що?
Дівчина явно була вражена.
- Я тобі не подобаюся? У моєї сім'ї багато цінних речей, ти отримаєш все, що хочеш...
- Мабуть, ти начиталася казок про Рицарів у блискучій броні?
Лейлін перервав її.
- У темному лісі герой зустрів принцесу, яка втекла і допоміг їй помститися. Після таких труднощів вони почали боротися з ворогами. Герой знайшов скарби, кохання і обожнення принцеси. Вони жили довго і щасливо!
Він говорив наспів, подібно до бардам.
- Це всього лише обман, брехлива обіцянка. У кращому випадку, я отримаю твоє тіло, а потім мені доведеться допомогти тобі помститися Віконту, який має підтримку потужних груп. Я схожий на ідіота, по-твоєму?
- Але...
Дівчина, очевидно, ще вагалася.
- Провалюй! — Вззевел Лейлін.
Молода леді безпорадно піднялася. Коли вона поверталася, щоб піти, її погляд був злою і отруйною.
- Погоди!
Коли вона пройшла кілька кроків, до неї дійшов голос Лейліна.
Юна леді з радістю обернулась.
Стріла проколола прекрасне обличчя дівчини і прибирала її до дерева прямо за спиною.
- Я міг відпустити тебе, але помітив злобу і гнів в твоїх очах!
Лейлін повільно зітхнув.
- Ти навіть не встигла поховати чоловіка, який завжди слідував за тобою і захищав тебе. Я вважаю, що ти схильна до жахливої невдячності. Більше того, щоб помститися, ти задумалася якось розправитися зі мною. Ти, мабуть, розповіла б усім про те, що сталося тут. Я не боюся проблем, але ненавиджу таких незручностей ... Враховуючи все це, як я міг тебе відпустити?
Лейлін витримав стрілу і підтягнув тіло юної леді до інших. Вона загинула, затаїла образу і тепер навіть смерть не принесе їй спокою.
З сумки він дістав зілля жовтого кольору і полив їм рану на трупі.
Шшш*
Труп швидко перетворився на лужу жовтою рідиною.
Те ж саме він зробив з усіма іншими тілами, так що вони повністю знищилися.
Через кілька секунд, в околицях табору залишалася лише жовта лужа. Здоров'я, юна леді, всі колишні солдати зникли без сліду.
Зела, які здатні розчиняти трупи і паралізуючий порошок винайшов сам Лейлін, коли йому було нудно. Вони не мали б особливого ефекту на Мага і навіть на послушнику, але вони діяли дуже добре.
- Зараз головне дістати достатньо інгредієнтів, щоб залікувати мої рани. Все інше тільки перешкоди!
Лейлін зітхнув.
- Яке марнотратство новозбудованого табору!
Він знову зібрав речі і стер всі сліди свого перебування, а потім зник у лісі.
...
Ніч, околиці густого лісу.
З'явилася фігура, повністю закутана в чорні одежини, навіть обличчя її приховувала кінський бамбуковий капелюх.
- Загублений ліс, ось він!
Лейлін озирнувся навколо, знову порівнюючи побачене з картою. Не звертаючи, він зайшов у темряву.
Під його шкіряним взуттям криштали сухі гілки. У темряві цей звук здавався страшнішим за звичайний.
« І.І. Чип, почати сканування місцевості!»
[Біп! Виявлено слабке поле ілюзії! Ефект поля: звичайні люди будуть збиті з пантелику, почнуть ходити колами і через деякий час мимовільно полишать місцевість.
- Не дивно, що ходять чутки про демонів і привидів у цьому місці. Тут часто зникають люди.
Якби будь-який Маг наткнувся на нічого не підозрюючий жертву, то не відмовився б отримати ще один зразок для своїх досліджень, хоч жертва і була під впливом ілюзії.
- Вітаю, послушник! Ласкаво просимо на Ринок Магів!
Чорна фігура легко стрибнула з дерева, приземлившись на зламане надгробок. Очі її світилися темно-зеленим.
Лейлін наблизився і побачив, що це чорний кіт.
« Співпутник Мага? Змінений організм? Чи це робота якихось заклинань?» Подумав Лейлін і зробив легкий уклон.
- Я мандрівний послушник. Я почув, що тутешній ринок відкритий для кожного Мага, це правда?
- Це так, ринком керує могутня сім'я Уокерів. Вона обіцяє захист і безпеку всім Магу. Звичайно, тільки всередині кордонів ринку! Виливаючи лапи, чорний кіт посміхнувся по-людському.
- Тоді я бажаю увійти!
Кожен послушник повинен заплатити за вхід один магічний кристал! Для Магів вхід безкоштовний!
- Тримай! — Кивнув Лейлін і кинув низькорівний магічний кристал.
Чорний кіт спіймав його пащею, розвернувся і зістрибнув з надгробок, зробивши запротест жест.
Лейлін потиснув плечима і пішов за котом.
Чим далі вони йшли, тим густішим ставав білий туман. Але під ногами вони мали дорогу, очевидно, спеціально прокладену тут.
- Ми на місці!
Потім, зі словами кота, туман перед ним розсіявся і почувся шум та гам. Лейліну здалося, що він знову опинився в торгових рядах своєї академії.
Різниця була тільки в тому, що всі люди там були щільно укутани плащами або сірими одеями, так що не видно ні шматка їхньої шкіри.
Але дехто не дбав про заховання особи, так що Лейлін відразу розширив свої горизонти знань.
Тут були якісь морські істоти, покриті лускою і напівзвіри з мохнатими шиями. Вони відрізнялися від зверхньо люб’язно й лагідності. Магі теж були, і серед них Лейлін побачив одного з свинею головою.
Багато присутніх випромінювали енергетичні хвилі послушників, але Лейлін відчув кривавий аури.
« Послухувачі зовнішнього світу не мають стабільної підтримки, як у академії, але можуть розвиватися в середовищі з низькими ресурсами. Їхній досвід повинен бути дуже багатим, а їхні бойові навички більш вправними!»
Лейлін помер.
Зелия, які були при ньому майже закінчилися, і зараз він, в кращому випадку, був найсильнішим з послушників другого рівня, маючи сили хіба що для самозахисту. Якщо він покаже, які зілля має, ці послушники налетять на нього як крокодили і розрвуть в клочику.
Опустивши голову, він виявив, що чорний кіт зник.
- Сер! Вам потрібен провідник? Лише за один магічний кристал!
До Лейліна підбіг худий хлопчик.
Його тіло випромінювало енергетичні хвилі послушника першого рівня. Обличчя його виглядало виснаженим, але очі були повні життя.
- Влаштуй мені ознайомлюся з околицями!
- Добре!
Розчарований хлопчик побіг вперед Лейліна, показуючи дорогу.
- Цей ринок знаходиться під захистом сім'ї Уокерів, яку високо поважають і мандрівні послушники, і Маґі. Подивіться, ось там посередині - лавка, встановлена особисто сім'єю Уокерів.
Хлопчик з усіх сил намагався бути добрим провідником.
- Отже, ці прилавки належать іншим?
Лейлін звернув увагу на послушників, які пропонують свої товари на землі. Товари ці були куди кращі продавців в академії, і, звичайно, багато з них були підробленими.
- Так, вам потрібно тільки пройти процедуру в центральному залі, заплатити податок, і ви отримаєте місце, щоб відкрити свій прилавок!
Хлопчик кинув.
- Сер, ви хочете щось продати? Сім’я Уокерів також надає комісіонові послуги.
- Я не поспішаю. Відведи мене до самого центру! — Відповів Лейлін.
На цьому ринку він помітив кілька офіційних Магів з активованими захисними полями. З такими істотами він поки не був готовий битися, тому вів себе обережніше, ніж зазвичай.
- Це кузниця! Там спеціалізуються на торгівлі зброєю! Біля неї під вивіскою, на якій намальована пробірка зелей. Ліворуч - аукціон. Іноді там виставляють високі якості!
Хлопчик був дуже знайомий з цим місцем.
- Аукціон? А у них є інформація про магічні артефакти? — Недобре запитав Лейлін.
Тепер йому стало трохи цікавіше.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv