Перевод:
Глава 44: Сережка
Лейлін не відав, що хтось планував розділитися з ним, так що він поїхав далі у своєму екіпажі на великій швидкості.
Через п'ять днів, коли навколо почали з’являтися сліди людської діяльності, він шумно зітхнув від полегшення.
Хоч Маґі зазвичай дивилися на людей так само, як люди самі дивились на мурашок, але не можна було заперечувати, що будь-який Маг був колись людиною.
Хоч експерименти над людьми продовжувалися, незважаючи на нескінченні заборони, особливо всередині Академії Кості Бездонні, але всі Маги уникали великих скупчень людей. Таким чином, вони запобігали наростанню людських жертв і уникали гніву інших Магів.
« Як тільки досягну міста, що стоїть попереду, я зможу відпочити! »
Через п'ять днів безперервний стрибок, Лейлін вимостився разом зі своїми кіньми.
У цей момент, він пригальмував коней і оглянувся.
По обидва боки від нього простягалися великі поля, а неподалік можна було побачити великий млин.
У ньому плавали навіть невідомі види риб.
Лейлін раптово відчув себе розслабленим, дивлячись на цю картину.
- Задоволення! Гармонія світу! Я вже давно не відчував такої спокійної ауру... Згідно з картою, найближче місто має бути містом Серого Кам’я.
Лейлін подивився на карту свого розуму, яка була змодельована І.І. Чіпом, а потім звернув увагу на вказів.
« Це місце все ще занадто близько до академії. Тут поблизу можуть бути точки збирання Магів, але це місце все ще виглядає занадто небезпечним для продажу зілля або збору інформації. До того ж, мене не покидає погане передчуття".
Лейлін насупився і озирнувся назад.
« Чи я відпустить мене ворог після того, як вбив гігантське демонічне дерево?»
[Біп! Аналіз навику Метаморфоза завершено!] — озвучив голос Чіпа в його розумі.
- Чудово!
На обличчі Лейліна з’явився радісний вираз. Він швидко ознайомився з Навиком Метаморфоза.
[Навик Метаморфоза: заклинання нульових сходинок. Ефекти: можливість злегка перебудувати лицьові м’язи на довгий період часу. Заохочує 1 пункт духовної сили і один елемент магічної сили в день.]
Це було заклинання нульових сходинок, яке Лейлін спеціально вибрав для приховування своєї особистості.
- Воно може змінити тільки зовнішній вигляд? Багато з них можуть розпізнати особу по хвилях духовної сили і навіть побачити душу. Звичайно, ці люди є офіційними магами, принаймні. Зараз я навряд чи зустрінуся з одним із них. — Пробурмотів Лейлін.
« І.І. Чи можливо оптимізувати ефект Метаморфози, щоб він міг приховати хвилі духовної сили?" Запитав Лейлін.
[Біп! Завдання поставлене: оптимізація ефекту заклинання. Приступаю до аналізу...]
Через кілька секунд, почув відповідь І.І. Чипа: [Є можливість оптимізації. Вимоги: 7 пунктів духовної сили. Час до завершення: 14 днів і 5 годин. Потрібно буде отримати додаткові дані: наука про викриття Душі, Таємні Руни.]
« 7 пунктів духовної сили? Цього я можу досягти за кілька років, але інформація про Вислідування Душі і Тайних Рун не так-то просто дістати!"
Дослідження душі завжди були найзагадковішим аспектом Міра Магів. Хоча Акадея Кості Бездна відома своїми успіхами в цьому аспекті, навіть акабелія змогла навчитися поверхового принципу. Щодо Лейліна, то він був лише послушником 2 рівня і не мав доступу до цієї інформації.
- Метаморфози повинні бути достатньо на перший час.
Лейлін оглянувся довкола і направив екіпаж до поблизьких лісів.
Через декілька хвилин Лейлін знову з’явився на вигляд, але його зовнішність докорінно змінилася.
Спочатку його молоде обличчя набуло ознак дорослої людини. У нього з'явилися густі брови і широкі очі, через що він став виглядати як звичайна незахоплива людина.
Він також змінив свій одяг на пошарпану шкіряну броню. Ножні клеймори, що висіли в нього на талії, також стали виглядати старими.
Лейлін був високим, а також добре відгодований людиною. Його тіло вже було схоже на тіло дорослого, а зараз він виглядав як худий, але досвідчений найманець.
Лейлін підійшов до струмка і подивився на своє відображення у воді.
- Ухум, непогано! Навіть мій голос змінився, і я можу керувати своїми голосовими зв'язками.
Його голос дуже відрізнявся від ніжного голосу юнака.
"Сперва увійду в місто під такою маскуванням!"
Лейлін кивнув і взяв шкіряну сумку, всередині якої виявився білий порошок.
- Спалює Запах Порошок Слепого підземного Черв'ятка. Лише один грам може повністю усунути запах будь - якого живого організму! — Тихо пробурмотів Лейлін.
« Це має бути найкращий метод маскування у світі смертних. Мій вигляд і запах вже змінилися, тому звичайними методами буде важко розпізнати мене! Але я не можу нічого вдіяти з хвилями духовної сили."
Лейлін знову подивився на екіпаж з кіньми. Він викинув непотрібні речі, лише забравши ящик з зеленими і книжками закляття. Після цього Лейлін прив’язав ящик з складниками до одного із двох коней.
Коли Лейлін підійшов до останнього коня, на якому не було поклажі, він відв’язав привід і вдарив її батогом.
- Йди звідси!
Чорний кінь заіржав і втікла у невідоме місце.
Після цього Лейлін підійшов до екіпажу і посипав на нього червоним порошком. Потім він вилаяв позосталий Запах Порошок на двох коней, після чого осідлав одну з них і вкусив.
Невдовзі чорний дим піднявся над лісом, а потім спалахнула велика пожежа.
Поки Лейлін продовжував свій шлях по головній дорозі, все більше людей стали бачити сліди. Через годину Лейлін побачив обрис міста Серого Каменя.
Стіни міста були невисокі, і за ними можна було спостерігати високі дахи та сірі висотні будівлі.
Біля стін були озброєні воїни, які патрулювали місцевість.
- Оголосіть вашу ціль візиту.
Лідер патрульних, частково одягнений у шкіряну броню, зупинив Лейліна.
- Я найманець і торговець!
Лейлін посміхнувся, він міг побачити жадібність в очах лідера патрульних.
Коли він побачив коня Лейліна і ящики позаду, лідер солдат сковтнув слину. Його погляд переглянувся на одяг Лейліна, а коли він побачив клеймор, що висів біля того талії, вираз обличчя чоловіка сповнився страхом.
- Плата за проїзд — одна бронзова монета!
- Тримайте!
Лейлін кинув нове бронзове дерево лідеру.
- Можете увійти! Пам'ятайте, вночі не можна бродити по місту. Якщо вас спіймають за цим заняттям, то посадять у в'язницю!
Лідер криво посміхнувся.
- Дякую вам!
Лейлін проніс багаж крізь міські брами.
- Начальник? — Незадоволеним тоном запитав солдат.
- Мовчати! Хіба ти не бачив його одяг? Він був здатний самотужки подорожувати, маючи цінний вантаж і прибув у місто неушкодженим. Це знак сильної людини. Хто знає, може він навіть є Рыцарем! Не намагайся сваритися з такою людиною! - Проричав лідер тихим голосом.
"Здається, сила всюди дозволить мені пройти без перешкод"
Лейлін їхав вулицями міста і спостерігав за жителями по обидва боки дороги, які відкидали його в страху. Вони дивилися на Лейліна зі страхом і заздрістю, схиляючи голову.
« Рівняння розвитку цього міста Серого Каменя не зрівняється навіть з найменшим містечком мого попереднього світу!»
Лейлін підрахував, що в усьому місті Серого Каменя було 10 000 мешканців.
Що стосується рівня життя, то він був ще гірше.
Дороге покриття слугувало жовтим ґрунтом з піском. Рідкий порив вітру піднісся жовтим кольором пил у повітря.
Більшість людей на вулицях виглядали виснаженими і носили лише грубий зшитий одяг із дірками.
Серед вулиць можна було побачити огорожу, за якою тримався велика рогата худоба або вівці. Дехто навіть вільно бігав довкола. Вонь від посліду наповнювала повітря і не збиралася зникати.
« Брудно, шумно, мерзко!» — перше враження Лейліна про місто Серого Каменя.
« Нужно спершу знайти місце для ночівлі!»
Ця подорож трохи примушувала його.
Через деякий час Лейлін так і не зміг знайти готель. Зрештою він вирішив віддати кілька бронзових монет місцевим жителям в обмін на інформацію про місце, де можна переночувати.
- Великий меч і Кружка Вина, це воно.
Лейлін подивився на вивіску і мало не втратив дар мови.
Місце розташування цього трактиру було десь у західній частині міста, де суспільний порядок здавався ще більш безладним. По дорозі Лейлін бачив багато п’яниць і став свідком багатьох бійок. Іноді доходило, що хтось дістав ножі і кинджали. Незважаючи на все це, Лейлін не знайшов слідів поліції.
Розчинивши двері, Лейлін відчув запах дешевого напою.
- Принеси ще чашку!
- Молодець, Джеку!
Гомон і шум атакували барабанні перетинки Лейліна.
Внутрішній інтер'єр порівнював на бар з купою п"яниць, із задоволенням напилися до відвала. Деякі з них перебували в напівсвідомому стані, лапаючи дівчат легкої поведінки та вимовляючи непристойність.
- Пане! Чого бажаєте?
Барменом був молодий хлопець з жовтим волоссям, який виглядав найтупішим в цьому барі.
- Я чув, що можу знайти тут місце для ночівлі.
Лейлін оселився на стілець поруч зі стійкою.
- Саме так! Ми є єдиним закладом у всьому місті Серого Каменя, яке забезпечує житлові кімнати!
Бармен потиснув плечима.
- Але це не означає, що ми повинні пишатися цим, бо тут мало мандрівників.
- Поставте мені кімнату, та щоб навколо було якомога менше шуму. Ще дбайте про двох моїх коней. Скільки це буде коштувати?
Лейлін раптом подивився на велику бочку позаду бармена.
- Ще дайте мені ваше найкраще вино!
Лейлін кинув йому срібну монету.
- Радий служити!
Незабаром бармен приніс чашку і поставив на стіл.
- Медове вино, наше найкраще вино!
Лейлін пригубив вино, вислухавши бармена.
Насправді, багато людей не любили вина через те, що воно збудувало психічну силу. Вони надавали перевагу напої, які стимулювали їхню енергію.
Лейлін теж рідко випивав, але він був допитливий. Але це медове вино виявилося нічим особливим і навіть мав кислий причаток, через що Лейлін почувався обманеним.
Ціна за ночувати тут становить 30 бронзових монет, а якщо включити в догляд два коней і корм для них, то знадобиться ще 20 монет!
Перед виходом з академії Лейлін встиг загоїтися кишеньковою дрібничкою, так що зараз він байдуже кинув дві срібні монети.
- Я залишуся тут на чотири ночі...
- Дивіться, які гарні коні! Яка ж мастила, яка статура! Вони дуже дорожчі від строїв коней в особняку міського лорда! - Я чув дуже неприємний голос.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv