— До речі, як ми взагалі збираємося піднятися на ці гори? Хіба Крилаті Звірі не атакують нас, якщо ми спробуємо злетіти? — поцікавився радник Сюй.
Людина, яку вони шукали, найімовірніше знаходилася в Ярусі Лозового Купола. Проте, зважаючи на досвід Чжан Сяохоу, це зовсім не гарантувало, що вона досі жива. Ярус Лозового Купола, хоч і був найнижчим, усе одно кишів могутніми потворами!
— Ходімо зі мною, я знаю безпечніший маршрут. Розділимося, коли дістанемося Ярусу Лозового Купола, — відповів Чжан Сяохоу.
— Дякую за вашу допомогу, генерале Чжан! — щиро подякував радник Сюй.
Чжан Сяохоу повів групу до сусідньої гори. Місцевих хижаків цікавили лише істоти на їхній висоті або вище, тому вони не марнували час на тих, хто знаходився нижче. Завдяки цьому група без проблем пересувалася лісами під їхніми територіями.
— Ця гора повністю вкрита лозами, ми можемо піднятися ними. Запам'ятайте, летіти можна лише в крайньому разі! — суворо попередив усіх Чжан Сяохоу.
Група рушила за ним уздовж неймовірно товстої лози. Вона була настільки масивною, що по ній можна було вільно йти, як по мосту. Деякі лози, переплітаючись, утворювали справжнісінькі повітряні стежки.
Ці рослини не обмежувалися однією горою. Деякі сягали кількох сотень метрів завдовжки і тягнулися до вищих схилів сусідніх гір, дозволяючи Мо Фаню та іншим переходити з вершини на вершину, поступово підіймаючись усе вище!
— Тут лози закінчуються. — Бай Хунфей зупинився. Він опинився на самому краю прямовисної скелі.
Зараз вони стояли на вершині однієї з гір, доволі низької порівняно із сусідніми піками. Проте, глянувши вгору, їм здавалося, ніби вони досі бовтаються біля підніжжя і не просунулися ні на крок.
На горі Байба було надто багато вершин, що простромлювали хмари. Їм ще дертися й дертися до Ярусу Лозового Купола!
— Залиште це мені, — Лін Фей зробила крок уперед. Її очі несподівано зблиснули дивним синім світлом.
Вона щось тихо прошепотіла, ніби спілкуючись із самою природою. Лози, які обривалися на краю скелі, несподівано почали рости й тягнутися до вищої сусідньої вершини.
Вони звивалися вздовж гірського схилу, немов гігантські змії. Лози стрімко перепліталися між собою, утворюючи довгий підвісний міст, що з'єднав дві гори, розділені прірвою у чотириста метрів. Між вершинами зяяв глибоченний каньйон, і їх охопив жах, коли вони ступили на цей хиткий, розгойдуваний вітром міст.
Тут Вітер Скорботи був значно сильнішим. Магеса з Фіолетового Імперського Батальйону миттєво звела щит Світла, щоб захистити групу.
Коли вони дійшли до середини мосту, несподівано потужний порив Вітру Скорботи вдарив по них із неймовірною силою. Щит Світла розсипався вщент за мить, залишивши людей беззахисними перед лютим вітром!
Але на цьому їхні біди не скінчилися. Вітер Скорботи був лише легкою закускою для чужинців. Зграя летючих потвор помітила, як людці намагаються пробратися в їхній рай!
Звук лопотіння крил ставав дедалі виразнішим. Спочатку він лунав лише згори, але незабаром цей гучний шум оточив їх зусібіч. Ситуація була просто катастрофічною: група застрягла посеред хиткого лозового мосту, маючи критично мало місця для маневрів.
— Хіба ти не казав, що вони не чіпають тих, хто знаходиться нижче?! Ми ж іще не досягли їхньої висоти! — істерично заволав Чжао Ман'янь, коли з'явилися летючі тварюки.
— Це всього лише низькорівнева дрібнота. Вони мешкають під Ярусом Лозового Купола! — відповів Чжан Сяохоу.
— І що нам тепер робити?! — заволав Чжао Ман'янь.
— А що ще залишається? До біса їх, я і так терпів їх надто довго! — Мо Фань із роздратуванням засукав рукави.
У них справді не було іншого вибору, окрім як прийняти бій!
— А ми не можемо побитися з ними, коли переберемося на іншу гору?! — скрикнув Чжао Ман'янь.
— Звісно, можеш спробувати домовитися он із тим різнобарвним птахом, що висить просто над тобою! — огризнувся Мо Фань.
Цей Чжао Ман'янь що, зовсім тупий? Ці потвори атакували їх саме зараз, бо чудово розуміли: люди не вміють літати і абсолютно беззахисні перед Вітром Скорботи на цьому хисткому мосту. Як можна бути таким ідіотом?!
— Телекінез!
Мо Фань не став зволікати. Він сфокусував свою Волю на уламках каміння поблизу і з силою вирвав їх зі скелі.
Гора знаходилася на пристойній відстані, але дальність Волі Мо Фаня була просто вражаючою. Він продовжував прискорювати захоплене каміння. На той час, коли воно досягло цілі, уламки летіли зі швидкістю ракет!
Зграя різнобарвних летючих потвор миттєво залопотіла крилами. Вони були надзвичайно спритними в повітрі, тож каміння влучило лише в кількох із них. Це неабияк здивувало Мо Фаня, адже його точність зазвичай була бездоганною.
— Брате Фань, завдяки Вітру Скорботи вони значно спритніші за звичайних монстрів рівня Воїна. Тобі доведеться обмежити їхні рухи, якщо хочеш влучити! — попередив Чжан Сяохоу.
Телекінезу Мо Фаня зазвичай вистачало з головою, щоб розібратися з рівнем Воїна, але він і подумати не міг, що ці летючі тварюки будуть такими швидкими завдяки Вітру Скорботи.
Доведеться застосувати щось потужніше, щоб вирубити їх!
— Просторовий Ритм: Часовий Стазис!
Мо Фань знову використав магію Простору. У повітрі над ними навис гігантський ромб.
Ромб суттєво сповільнив усіх істот, що опинилися всередині, ніби вони раптом зав'язли в густій багнюці. Мо Фань уже майстерно володів Часовим Стазисом. Крилаті Звірі поблизу почали рухатися помітно повільніше, наче хтось несподівано ввімкнув сповільнену зйомку.
— А тепер спробуйте ухилитися від цього! — холодно пирхнув Мо Фань.
У бою ніхто не міг зрівнятися з Мо Фанем у жорстокості. Наклавши на летючих тварюк Часовий Стазис, він вказав пальцем у небо, миттєво завершивши закляття Блискавки. Десятки грозових розрядів хаотично вдарили по зоні ураження.
Вітер Скорботи хоч і додавав їм швидкості, але аж ніяк не робив їхні тіла міцнішими. Удари Блискавки, підсилені Тираном Блискавки Мо Фаня, миттєво перетворили їх на попіл, щойно їхні рухи були скуті!
— Напрочуд потужний елемент Блискавки! — Лін Фей теж володіла цим елементом, але навіть вона була шокована тим, як безжально Мо Фань шматував різноманітних летючих потвор рівня Воїна.
Їй довелося б кілька разів вдарити їх своїм закляттям Блискавки, щоб убити, але Мо Фань знищував Крилатих Звірів миттєво, з одного удару. Це кардинально змінило її думку про нього. Зрештою, навіть найвисокоякісніше Насіння Душі Блискавки навряд чи здатне вбити Крилатого Звіра одним закляттям!
— А в нього і справді є кілька тузів у рукаві, — тихо визнав Лі Десінь.
Однак Мо Фань міг контролювати лише один напрямок атаки. Йому вдалося зупинити тих, що пікірували згори, але решта потвор почала нападати на них з усіх боків. Ці Крилаті Звірі були аж ніяк не дрібними; лозовий міст довго не витримає, якщо вони вдарять по ньому ще кілька разів!
— Ворушіться, вони намагаються перерізати міст! — Лін Фей рвонула вперед, енергійно розмахуючи руками. Вона керувала лозами, змушуючи їх рости швидше в напрямку сусідньої гори.
— Ще одна зграя мчить звідти!
— І тут теж!
Група опинилася в пастці на лозовому мосту, оточена з усіх боків. Гіршого місця для бою годі було й шукати. Мо Фань і так вирізав потвор із шаленою швидкістю, але їх прибувало стільки, що він просто не встигав відбиватися!
— Інший кінець мосту руйнується! — закричав Бай Хунфей.
Кілька найкмітливіших тварюк люто шматували своїми гострими пазурами товсті лози, що кріпилися до попередньої гори. Вони намагалися повністю обірвати міст!
— Не проблема, я вмію літати! — Чжао Ман'янь миттєво викликав своє магічне спорядження — золоті Магічні Крила. Він планував просто перелетіти на сусідню гору, коли міст обвалиться.
— Брате Чжао, не роби цього! Якщо ти випустиш Крила, потвори сприймуть тебе як летючу істоту. Ти привернеш увагу набагато сильніших хижаків із вищих ярусів. Якщо ти перетнеш їхню висоту, вони переслідуватимуть тебе до самої смерті! — випалив Чжан Сяохоу.
— Якого біса?! Ти хочеш сказати, що я навіть крилами не можу скористатися?! — обурився Чжао Ман'янь.
— Крилаті Звірі надзвичайно суворо захищають свою територію, немов тигри в горах! Тигру начхати на птахів, що пролітають над його володіннями, але він ніколи не дозволить шакалам чи вовкам вторгнутися в них! Ті самі принципи діють і для цих Крилатих Звірів. Ти можеш пробиратися через гори й ліси на їхній території, і вони просто закриють на тебе очі, як той Золотисто-блакитний Яструб, у чиї володіння ми випадково потрапили. Але якщо ти почнеш літати в їхніх володіннях, вони сприймуть це як прямий виклик. За тобою ганятиметься все їхнє плем'я, адже ти кинув виклик їхній гордості! — пояснив Чжан Сяохоу.
Чжао Ман'янь аж за голову схопився. Лозовий міст ось-ось рухне. Якщо йому не можна використовувати Крила, то що — просто падати в бездонний каньйон?
На такій висоті навіть Просунутий маг розіб'ється на смерть!
— Я спершу перенесу Лінлін. А ви поки що тримайтеся, — Мо Фань рішуче почав будувати Зоряний Візерунок елемента Простору, усвідомивши всю скрутність їхнього становища. Він обхопив руками Лінлін та Апас і використав Миттєвий Стрибок.
Він зможе дістатися сусідньої гори, виконавши Миттєвий Стрибок двічі!
— Дідько б тебе вхопив, забери й мене! — вилаявся Чжао Ман'янь, побачивши, як навколо Мо Фаня закружляли іскри просторового пилу.
Мо Фань навіть не дав йому шансу причепитися. Захоплення ще однієї людини значно скоротило б дистанцію закляття. А часу в нього було лише на два Миттєвих Стрибки!
Чжао Ман'янь розсипався багатоповерховим матом, коли Мо Фань зник із двома юними леді. Він ще ніколи не бачив, щоб хтось так нахабно кидав своїх братів заради жінок!
— Брате Чжао, тобі краще сховати Крила. Інакше у нас будуть серйозні проблеми. Ти ж не хочеш, щоб за тобою ганялися цілі зграї летючих тварюк! — нагадав Чжан Сяохоу.
Чжао Ман'янь безпорадно прибрав свої магічні крила. Він глянув на лозовий міст, який стрімко розривався, і раптом усвідомив, що більше не відчуває опори під ногами.
— Трясця!.. Всратисяяя! — заволав Чжао Ман'янь, коли вони почали падати.
— Хапайтеся за лози! Тримайтеся міцно! — крикнула Лін Фей.