Рифтова долина Лулін тягнулася на багато кілометрів. Всередині панувала прохолода та волога. Більшість Крилатих Патрульних Звірів віддавали перевагу ночівлі на певних особливих деревах або у гніздах, зліплених уздовж прямовисних скель. Ті особини, що мали вищий статус, займали верхні яруси, відкрито демонструючи міць та ієрархію.
Спустившись у Рифтову долину Лулін, групі вдалося тимчасово уникнути переслідування Крилатих Патрульних Звірів. У цій долині мешкало кілька видів істот, які воліли триматися подалі від сонячного світла, але з радістю зжерли б будь-якого Крилатого Патрульного Звіра, що наважився б сюди поткнутися.
Вітер Скорботи тут, на дні ущелини, відчувався значно слабше. Проте Фіолетовий Імперський Батальйон не смів гаяти жодної хвилини, чудово розуміючи, що їхній час спливає. Вони швидко рушили звивистою стежкою крізь долину.
Рифтова долина була найнижчою точкою в горах, куди з часом стікалися води з гірських струмків та підземних джерел. Група бачила, як бурхливі потоки мчать дном звивистої ущелини, наче містичні білі змії.
Над водою стриміло безліч валунів. Усі члени групи мали пристойний рівень сили, тож легко перестрибували з каменя на камінь, просуваючись долиною. Здавалося, Чжан Сяохоу знав це місце як свої п'ять пальців — він стрибав між валунами, немов спритна мавпа, а іноді навіть мчав прямо по прямовисних стінах з обох боків.
Присутність Чжан Сяохоу позбавила групу купи проблем. За роки служби в армії його розвідувальні навички стали просто бездоганними. Він майстерно відволікав підступних демонічних істот, які ховалися поблизу і перекривали шлях, забезпечуючи решті безперешкодне просування.
Чжан Сяохоу легко розправлявся з потворами в рифтовій долині. Групу не потривожила жодна демонічна істота, хоча вони вже подолали кілька кілометрів дном ущелини.
— Генерал Чжан і справді чудово орієнтується в горах Ціньлін. Якщо ми збережемо такий темп, то дістанемося гори Байба в найкоротші терміни! — похвалив його радник Сюй.
Лі Десінь миттєво зиркнув на радника Сюя. Було очевидно, до чого той хилить.
Радник Сюй лише усміхнувся, не наважуючись додати ані слова.
Поки групу вів Чжан Сяохоу, атмосфера зовсім не здавалася напруженою.
Для порівняння, коли на чолі йшов Лі Десінь, усі були наче на голках. Після тортур, влаштованих Крилатими Патрульними Звірами, вони були за крок до того, щоб остаточно з'їхати з глузду. А тепер вони спокійно йшли рифтовою долиною, ніби на якійсь мальовничій екскурсії.
У рифтовій долині справді траплялися демонічні потвори, але Чжан Сяохоу самотужки з ними розбирався. Групі доводилося усувати лише тих потвор, яких не вдавалося обійти.
Їхня головна тактика полягала в тому, щоб знищувати монстрів максимально швидко й без зайвого галасу. Розчистивши шлях, вони одразу ж рушали далі, не затримуючись на місці без вагомої причини!
Чжан Сяохоу досконало знав звички тутешніх демонічних істот. Демонічних істот тут було просто добіса багато, тож вони не могли дозволити собі жбурлятися руйнівними закляттями і здіймати галас, поки не переконалися б, що поблизу немає інших монстрів. Якби вони вчинили таку дурість, потвори влаштували б їм таке ж безперервне переслідування, як раніше Крилаті Патрульні Звірі!
— Як на мене, Чжан Сяохоу набагато більше схожий на справжнього солдата, ніж ті піжони з Фіолетового Імперського Батальйону. По кожному його руху видно досвід і чудовий вишкіл, — пробурмотів Бай Хунфей.
Бай Хунфей і сам чимало часу провів у дикій природі, тому чудово розумів, якою ціною Чжан Сяохоу здобув ці навички та досвід.
— Усе-таки він генерал-майор! До речі, він виклався на всі сто, коли ми протистояли Чорній Церкві у Бейцзяні! — озвався Чжао Ман'янь.
— Бейцзянь? Чорна Церква? — здивувався Бай Хунфей, а в його очах спалахнув блиск.
Близько півроку тому Бай Хунфей сам бував у Бейцзяні. Він чув чутки про той інцидент від старших магів, але не знав жодних подробиць. Інформація була суворо засекречена, тому мало хто знав, що саме там відбулося.
На превеликий подив Бай Хунфея, виявилося, що Чжао Ман'янь і Чжан Сяохоу були до цього причетні. І, судячи з усього, відіграли там далеко не останню роль!
Ті старші маги просто розсипалися в компліментах героям, які допомогли захистити Бейцзянь від вторгнення демонічних потвор...
Мо Фань суворо зиркнув на Чжао Ман'яня.
Чжао Ман'янь уже відкрив рота, збираючись щось ляпнути, але зрештою передумав.
Йому до нестями кортіло все вибовкати. Це ж була така епічна битва! Вони протистояли самій Великій Піраміді Гізи, але їм наказали тримати все в суворій таємниці. Він навіть не міг похизуватися цим перед іншими!
— Вчителю, я вже повністю присвятив себе горі Фаньсюе. Я чув про події в Бейцзяні, але зміг дізнатися лише якісь уривки... — Бай Хунфею нестерпно кортіло почути правду.
— До речі, Чжан Сяохоу підвищили до генерал-майора саме завдяки його заслугам у Бейцзяні... Якого біса всі вершки дістаються іншим, тоді як це ми ризикували життями, спускаючись у Піраміду? Хіба уряд не міг нагородити нас хоча б якоюсь медалькою чи титулом? — невдоволено пробурмотів Чжао Ман'янь, зітхнувши.
— Піраміда? То це правда, що там була Піраміда?! — схвильовано випалив Бай Хунфей, втупившись прямо в очі Чжао Ман'яню.
Мо Фань зрозумів, що Чжао Ман'янь просто фізично не здатний тримати язика за зубами. Однак він не став йому заважати, адже Бай Хунфей не був чужинцем. Проте, знаючи характер друга, Мо Фань не втримався від зауваження:
— Краще відфільтруй ті деталі, які не призначені для дитячих вух.
— Звісно, я все розумію! — кивнув Чжао Ман'янь. Він чудово знав, що йому категорично не можна згадувати про Стародавнього Короля та Елемент Демонізації Мо Фаня.
Подорож проходила доволі безпечно, тож у Чжао Ман'яня було вдосталь часу. Він у барвистих деталях розповів, як усе почалося з переслідування члена Чорної Церкви, вистежування Червоного Кардинала і аж до відбиття атаки армії істот Потойбіччя біля стародавньої застави, емоційно змальовуючи, як вони захищали Магічні Вогняні Маяки від бійців Чорної Церкви на Великому Мурі.
Окрім Бай Хунфея, розповідь уважно слухали Апас та Юй Шиши, адже вони теж ніколи не чули цієї історії. Чжао Ман'янь був неперевершеним оповідачем. Його історія повністю захопила їхню увагу!
Помітивши їхні захоплені погляди, Чжао Ман'янь із полегшенням видихнув:
— Хух... Аж на душі полегшало!
— Чому в мене таке відчуття, ніби ти почув цю байку десь в іншому місці?! — криво посміхнулася Юй Шиши. Вона підсвідомо перевела погляд на Мо Фаня. Їй було вкрай важко повірити, що цей тип насправді такий праведник. Мало того, що зовні він мав хтивий вигляд, так ще й усередині був абсолютно безсоромним і зіпсованим!
— Якщо я збрехав, хай у мене ніколи в житті більше не встане! — Чжао Ман'янь виголосив найстрашнішу з усіх можливих клятв!
— Вчителю, ви справді мій кумир, я так вами захоплююся! Я знав це з нашої першої зустрічі! Я був свято переконаний, що, простуючи за вами, здобуду світле майбутнє. І я не помилився! — із захватом випалив Бай Хунфей до Мо Фаня.
— Відвали! Ти що, забув, як ти викаблучувався, коли я допомагав тобі з екзаменом? — жорстко огризнувся Мо Фань.